Постанова від 09.06.2025 по справі 560/10629/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10629/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

09 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач утримувався у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» у період з 18.08.2018 року по 17.01.2024 рік.

Відповідно до довідки Міністерства юстиції України Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор", ОСОБА_1 03.04.2024 року тримався під вартою в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» з 17.08.2018 по 03.04.2024 у кримінальних провадженнях за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189, ч.5 ст.185, ч.І ст.255-2, ч.2 ст.342, ч.2 ст.255-1 КК України.

Звільнений з Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" на підставі ухвали Хмельницького апеляційного суду від 03.04.2024 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В Звіті за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019 виявлено: Порушення права засуджених на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженню чи покарання (стаття 28 Конституції України); Порушення права на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України); Порушення права на медичну допомогу та охорону здоров`я (стаття 49 Конституції України); Порушення права засуджених на життя та особисту безпеку (стаття 27 Конституції України); Порушення права на інформацію (стаття 34 Конституції України) а також правову допомогу; Не дотримання права на працю засуджених (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов`язкову працю № 29).

З метою усунення виявлених порушень прав людини та недоліків у роботі установи, пропонується вжити наступні заходи:

- ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор»: (Привести у відповідність до вимог кримінально-виконавчого законодавства України умови тримання засуджених у слідчому ізолятові, зокрема, забезпечити наявність бачків для питної води, обладнання санітарних вузлів, гучномовців тощо.; Забезпечити дотримання вимог законодавства під час організації харчування засуджених, суворого дотримання санітарних норм та контролю за якістю приготування їжі та медичного огляду персоналу господарчої обслуги установи. Провести стажування та навчання персоналу кухні; Забезпечити належну оплату праці засуджених. Постійно контролювати дотримання трудових прав засуджених та осіб, узятих під варту. Забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення» в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою. Забезпечити відновлення надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженим та особам, узятим під варту. Сприяння у вирішенні нагальних питань ув`язнених Т.;.Б., І., Т. та інших.; Розглянути питання щодо доцільності функціонування підсобного господарства установи на території охоронюваної зони; Надіслати до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини копії матеріалів службової перевірки за фактами вчинення самогубств ув`язнених у 2018 та 2019 роках.;

- ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України": Вжити невідкладних заходів з метою організації надання медичної допомоги особам, які тримаються в установі, відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів (за кожним фактом зазначеним у звіті невідкладно забезпечити надання необхідної медичної допомоги та надати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини детальні пояснення). Провести службові розслідування за виявленими порушеннями в діяльності Хмельницької міської медичної частини, що вказують на зловживання працівниками лікарні своїми службовими повноваженнями та надати відповідні матеріали вказаних розслідувань. Організувати проведення навчання (підвищення кваліфікації) персоналу лікарні та забезпечити належний контроль за якістю ведення медичної документації. Укомплектувати вакантні посади лікарів та молодшого медичного персоналу. Забезпечити належне документування усіх результатів медичних обстежень. Щорічно проводити профілактичні медичні обстеження та рентгенівські обстеження засуджених. Невідкладно завести журнали та іншу документацію медичної частини, а також медичні картки засуджених; забезпечити якість та своєчасність їх ведення у відповідності до нормативних вимог. Забезпечити проведення ремонтних робіт у приміщеннях медичної частини, вирішити питання про відновлення медичного обладнання, яке знаходиться в неробочому стані або закупівлю нового. Організувати проведення первинного медичного огляду осіб, які прибули до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».;

- Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Провести перевірку стану організації роботи із профілактики та ' попередження самогубств серед засуджених та осіб, узятих під варту. Провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю щодо засуджених в установі;

- Міністерству юстиції України: Виділити кошти на ремонт системи водовідведення та проведення капітального ремонту камер слідчого ізолятору.

Також у Звіті за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 згідно якого відповідачем частково усунено недоліки, та зафіксовано наступні: Порушення права в`язнів на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженнню чи покарання (ст.21,28 Конституції України); 2) Порушення права на правову допомогу (ст.59 Конституції України); 3) Не дотримання права на працю засуджених (ст.43 Конституції України, ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов`язкову працю №29; 4) Стан забезпечення заходів із запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: приведення умов тримання в установі у відповідності до національного законодавства та міжнародних стандартів, розглянути питання забезпечення централізованого фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Рекомендовано Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю в установі. Рекомендовано ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор": привести умови тримання в`язнів в слідчому ізоляторі у відповідність до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів; забезпечити належну оплату праці засуджених; забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України "Про попереднє ув`язнення" в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою; забезпечити дотримання прав утримуваних осіб в умовах карантину.

Крім того, у Звіті про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023 в ході відвідування Установи групою НПМ виявлено порушення прав та свобод людини, а саме: Порушення права ув`язнених та засуджених осіб на захист від катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання (стаття 5 Загальна декларація прав людини, стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 28 Конституції України, Закон України «Про попереднє ув`язнення»); Порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини, стаття 48 Конституції України); Порушення права на професійну правничу допомогу (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 59 Конституції України); Порушення прав засуджених, визначених статтею 107 Кримінально- виконавчого кодексу України (далі - КВК); Порушення права на працю та захист від експлуатації (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенція Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю № 29); Порушення права на життя (стаття 3 Загальної декларації прав людини, стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 27 Конституції України).

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в частині неналежних умов тримання позивача, у відповідності до вимог чинного законодавства, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно із статтями 2, 3 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

За частинами 1,2,4 статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина друга статті 97 КВК України).

Відповідно до ст.11 КВК України, установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КВК України, слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов`язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.

Згідно із частини 1 статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Частина 1 статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Відповідно до ст. 92 КВК України, у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і повнолітніх осіб. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; засуджені за вчинення злочину, передбаченого статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 1111, статтями 1112, 113, 114, 1141, 1142, 4362 Кримінального кодексу України.

Згідно із пунктами 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями (резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30 серпня 1955 року), всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) прийнятими Комітетом Міністрів на 952-й зустрічі Заступників Міністрів 11.01.2006 року, встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Пункт 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Згідно із підпунктами 4, 16 пункту 5 Положення про Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.03.2020 року №884/5, слідчий ізолятор створює належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового забезпечення; забезпечує додержання законодавства з охорони праці та навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки.

Відповідно до статті 3 Конвенції й усталеною практикою Європейського суду з прав людини, держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув`язнення охорона здоров`я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (рішення у справах «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява №47095/99, пункт 95, «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova аnd Korneykov v. Ukraine, заява 56660/12, пункт 128 та ін.).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, житлово-побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання осіб під вартою у слідчому ізоляторі, які утримуються Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві, що підтверджено: Звітом за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019, Звітом за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 року, Звітом про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023 року.

У свою чергу, пунктом 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Відповідач не надав усіх належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання під вартою позивача у ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку мало місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не вжив достатніх належних заходів для повного приведення умов утримання підозрюваного під вартою позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

Разом з цим, апелянти не спростовують факт виявлення відповідних порушень, а лише зазначають на подальше їх усунення, однак такі твердження є безпідставними, оскільки представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтверджено факт наявних порушень відповідачем умов утримання підозрюваних та засуджених.

Суд звертає увагу, що вимоги щодо умов утримання підозрюваних та ув`язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов`язковими для виконання усіма національними органами державної влади.

Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов`язань держави, визначених на рівні національного і міжнародного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 27.03.2020 у справі № 460/2834/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів апелянтів, не спростовують висновків представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини викладених в звітах за результатами моніторингових перевірок і не доводять відсутність порушень відповідачем законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем та третьою особою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання підозрюваного ОСОБА_1 в ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 р. та зобов`язання Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційних скаргах не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.