Ухвала

від 22.11.2024 по справі 756/14470/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22.11.2024 Справа № 756/14470/24

Унікальний номер 756/14470/24

Номер провадження 2-з/756/184/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

22 листопада 2024 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Резіденсис» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за несплачені житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИЛА:

Позивачем ТОВ «Комфорт Резіденсис» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 409903,58 грн.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій просять забезпечити позов шляхом накладання арешту на 1/18 квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. На думку позивача, вартість 1/18 частки квартири відповідає розміру позовних вимог про стягнення заборгованості, а її арешт дозволить задовольнити вимоги позивача за рахунок цього майна у разі невиконання відповідачем рішення.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Комфорт Резіденсис» зазначає, що відповідач є громадянином США, більш ніж два роки не проживає в Україні, не має жодних постійних або регулярних зобов`язань чи інтересів, які б зобов`язували його повертатися для виконання рішень українського суду. Також, відповідач не має постійного місця роботи та доходу в Україні, не зберігає кошти на рахунках в українських банках, тому, на думку позивача, квартира відповідача є єдиним реальним активом на території України, який можна використати для забезпечення судового рішення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2024 року справу передано раніше визначеному складу суду - судді Шролик І.С.

Дослідивши заяву, подані в її обґрунтування матеріали, суддя дійшла до переконання що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

З огляду на системний аналіз вказаних норм, суддя приходить до висновку, що визначальним для можливості розгляду судом по суті заяви про забезпечення позову є наявність в провадженні суду позову, доцільність застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, його співмірність із заявленими позивачем вимогами та обґрунтованість підстав, які б визначали його застосування.

Зі змісту поданої заяви та заявлених позовних вимог встановлено, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за несплачені відповідачем ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги в сумі 409903,58 грн, надані ТОВ «Комфорт Резіденсис», як власником двох квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Оціночна вартість однієї квартир АДРЕСА_1 становить 7507886,37 грн.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано доказів фінансової неспроможності виконання відповідачем майбутнього рішення суду, відстуні докази майнового стану відповідача, що б унеможливлювали виконання судового рішення.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову буде становити непропорційне втручання в право відповідача на мирне володіння майном. З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви позивача ТОВ «Комфорт Резіденсис» про забезпечення позову слід відмовити.

Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Резіденсис» до ОСОБА_1 про забезпечення позову про стягнення заборгованості за несплачені житлово-комунальні послуги, шляхом накладення арешту на 1/18 частину квартири.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.С. Шролик