Рішення

від 25.11.2024 по справі 504/1582/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1582/24

Провадження №2/504/1779/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Білаш О.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Смартсервіс» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18-А, код ЄДРПОУ: 43890040), адвоката Другакова Дениса Олеговича, до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), інтереси якої представляє адвокат Харченко Ігор Євгенович, про стягнення заборгованості за надані послуги, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за надані послуги у розмірі 17907,50 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг. 10.04.2024 року було відкрито провадження у справі за даним позовом.

16.10.2024 року представник відповідача, ОСОБА_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

22.11.2024 року представник ТОВ «КК «Смартсервіс» подав до суду заяву про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, у задоволенні якої було відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2022 року між ТОВ «КК «Смартсервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з управління і утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території ЖК «СМАРТ СІТІ» від 02.09.2022 року № 60Є-56.

Відповідно до п. 1 цього Договору: «Управитель зобов`язується надавати споживачу послуги з управління і утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території, а також ремонт приладдя і обладнання, яке використовується для обслуговування потреб Споживача (далі - послуга з управління) в багатоквартирному житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі - будинок), а Споживач - зобов`язується забезпечити своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим Договором».

За п. 2 Договору: «Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає але не обмежується наступним:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання, електроосвітлення внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт обслуговування внутрішньо будинкових систем постачання (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, шо використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю та забезпечення електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення для функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Повний перелік послуг, у тому числі обов`язковий перелік послуг, зазначено у Кошторисі витрат на управління будинком та прибудинкової території.

Послуга з управління надається відповідно до вимог законодавства України».

Суд звертає увагу на відсутність додатку до Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56 під назвою «Кошторис витрат на управління будинком та прибудинкової території», як це передбачено п. 2. Такий додаток, відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Разом з цим, у Додатку № 2 до Договору наведено Перелік послуг і тарифи на послуги з управління і утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

-Послуги з управління і утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території;

-Технічне обслуговування ліфтів;

-Вивіз та утилізація твердих побутових відходів;

-Опалення;

-Утримання котельні;

-Електроенергія;

-Холодна вода;

-Газ.

Відповідно до наданих позивачем квитанцій (рахунків до сплати за послуги), які виставлялися відповідачу, ТОВ «КК «Смартсервіс» вимагає від ОСОБА_1 оплати наданих їй у період з 02.09.2022 року по 29.02.2024 року наступних послуг:

-Прибирання території та місць ЗК;

-Утримання котельні;

-Вивіз відходів;

-Обслуг.ліфта;

-Буд.мусор;

-Диз.паливо;

-Опалення;

-Вивіз ТПВ;

-Утримання котельні-2;

-Пот.ремонт;

-Заг.освітлення.

Суд звертає увагу на очевидну невідповідність наведеного у Договорі від 02.09.2022 року № 60Є-56 переліку послуг, які мали надаватися, тим, що покладені в основу зобов`язань ОСОБА_1 , зокрема послуги з «Прибирання території та місць ЗК», «Диз.паливо», «Утримання котельні-2», «Пот.ремонт» та «Заг.освітлення» не передбачені Договором. Деталізація змісту таких послуг та вимоги щодо якості їх надання Договором від 02.09.2022 року № 60Є-56 не передбачені.

Правовідносини між виконавцем комунальних послуг та споживачем врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до п.п. 1, 2 ст. 12 якого: «Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач)».

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг за ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг. Однак в даному разі правовідносини між сторонами склалися за відсутності управителя, шляхом підписання прямого договору.

Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: «Виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів».

Відповідач підтверджує узгодження умов надання наступних послуг: «Технічного обслуговування ліфтів» - 0,77 грн/м2, що відповідає послузі в квитанціях (рахунках до сплати за послуги) «Обслуг.ліфта»; «Утримання котельні» - 0,11 грн/м2, що відповідає послузі у квитанціях (рахунках до сплати за послуги) «Утримання котельні»; «Вивіз та утилізація твердих побутових відходів» - 0,6/1,12 грн/м2, що відповідає послугам у квитанціях (рахунках до сплати за послуги) «Вивіз відходів» та «Вивіз ТПВ». Суд також зауважує, що надання таких послуг не підлягає ліцензуванню.

Обидві сторони підтверджують правомірність виставлення рахунків за надання цих послуг, сумарна вартість яких за період з 02.09.2022 року по 29.02.2024 року становить 2128,56 грн. Також сторонами підтверджено оплату відповідачем за цей же період 9400,00 грн.

Згідно з доданими до відзиву платіжними інструкціями вказані кошти перераховувались з призначенням платежу: «Оплата послуг, АДРЕСА_3». Конкретизації переліку оплачених послуг та періоду їх нарахування банківські документи не містять, але ОСОБА_1 стверджує, що кошти перераховувались виключно за узгоджені послуги та як переплата за майбутні періоди.

Порядок оплати житлово-комунальних послуг, визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, дозволяє внесення авансових платежів (ч. 2).

З огляду на вищевикладене, суд встановлює факт оплати ОСОБА_1 в повному обсязі наданих ТОВ «КК «Смартсервіс» згідно з Договором від 02.09.2022 року № 60Є-56 послуг з «Технічного обслуговування ліфтів», «Утримання котельні» та «Вивіз та утилізація твердих побутових відходів» за період з 02.09.2022 року по 29.02.2024 року.

Задля встановлення наявності у ОСОБА_1 зобов`язань по оплаті всіх інших послуг суд має дослідити підстави їх виникнення.

Цивільне законодавство України визначає, що зобов`язання можуть виникати з правових актів, правочинів (договорів) та деліктів.

ТОВ «КК «Смартсервіс» стверджує, що зобов`язання ОСОБА_1 , які є предметом дослідження у даній справі, виникли з договору, проте Договір від 02.09.2022 року № 60Є-56 разом з додатками не містить домовленостей сторін спрямованих на узгодження умов надання послуг «Прибирання території та місць ЗК», «Диз.паливо», «Утримання котельні-2», «Пот.ремонт» та «Заг.освітлення».

Крім того, ТОВ «КК «Смартсервіс» виставляло рахунки на оплату вартості наданих послуг з «Опалення», проте у Додатку №2, як і в самому Договорі від 02.09.2022 року № 60Є-56 не зазначена вартість такої послуги, лише наведена примітка «В сезон», що перешкоджає встановленню волевиявлення сторін щодо узгодження ціни такої послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України: «За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором».

За п. 3 ст. 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»: «Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання».

Всупереч наведеним вимогам, Договір від 02.09.2022 року № 60Є-56 не регулює надання послуг «Прибирання території та місць ЗК», «Диз.паливо», «Утримання котельні-2», «Пот.ремонт», «Заг.освітлення», не встановлює якості цих послуг та послуги «Опалення», та не визначає їх ціни.

Порядок визначення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги наведено у ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема у ч. 1, 2 вказано: «Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу».

Дана норма кореспондує з пунктом 31 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, відповідно до якого: «Ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу».

Відповідач з цього приводу у відзиві зазначає: «співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не приймалось рішення про створення ОСББ, або передачі функцій з управлянні будинком управителю, як це передбачено статтями 9 та 10 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Натомість, після завершення будівництва під загрозою розірвання попереднього договору та втрати права власності на нерухомість було примушено власників квартир укласти індивідуальні договори з управителем на його умовах».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, але вимагає їх відповідності типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 2 ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 13 та абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір від 02.09.2022 року № 60Є-56 не відповідає Типовому договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, зокрема в частині встановлення переліку обов`язків управителя щодо порядку затвердження та зміни кошторису; інформування споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території; обробки скарг споживачів щодо надання комунальних послуг; окремого обліку доходів і витрат за будинком та надання співвласникам відповідної інформації, звітності перед співвласниками, наявності Додатку 4 «Вимоги до якості послуги з управління будинком», в якому мають бути узгоджені періодичність та якість надання послуг, тощо, але наслідки такої невідповідності не є предметом розгляду даної справи.

Суд також звертає увагу на те, що передбачене абз. 8 п. 3 Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56 право управителя в односторонньому порядку змінити ціну послуги прямо заборонено ч. 1 та п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII. Зміна цін/тарифів на комунальні послуги відбувається тільки після узгодження з уповноваженим органом (ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 628, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. З цього випливає, що недосягнення сторонами у належній формі згоди хоча б по одній з істотних умов договору може стати наслідком визнання такого договору неукладеним.

Як вже було зазначено судом, перелік послуг, вимоги до якості та ціна послуг - є істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги (п. 3 ст. 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відзиві відповідач зазначає про відсутність домовленостей щодо надання послуг «Прибирання території та місць ЗК», «Диз.паливо», «Утримання котельні-2», «Пот.ремонт», «Заг.освітлення» та «Опалення» та посилається на не укладення договору в цій частині.

Ст. 16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту як визнання договору неукладеним. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 з цього приводу роз`яснює: «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Рішенням суду не може бути зобов`язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК».

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц прийшла до наступного висновку: «Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір між ТОВ «КК «Смартсервіс» та ОСОБА_1 в частині надання послуг «Прибирання території та місць ЗК», «Диз.паливо», «Утримання котельні-2», «Пот.ремонт», «Заг.освітлення» та «Опалення» є неукладеним.

Разом з цим, ст. 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач також заявляє вимоги про стягнення з ОСОБА_1 одноразового внеску в розмірі 1.500,00 грн за вивіз будівельного та побутового сміття. Такі вимоги засновані на абз. 3 п. 5.1. Додатку №1 до Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56, за яким: «До проведення ремонтних робіт Власник (Споживач) зобов`язуються: сплатити на користь Керуючої компанії одноразовий внесок у розмірі 1500 гривень за вивіз будівельного та побутового сміття, що утвориться під час проведення ремонту».

В даному разі термін виконання зобов`язання у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати - до проведення ремонтних робіт. Наведений пункт не конкретизує, до проведення яких саме ремонтних робіт має бути сплачений одноразовий внесок. При цьому, ОСОБА_1 повідомляє, що не починала ремонтні роботи в квартирі, квартира досі залишається в стані «від забудовника», без ремонту, а відтак строк виконання зобов`язання ще не настав.

До того ж, обсяг наданих послуг з поводження з побутовими відходами відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має вимірюватись у кілограмах, тоннах, метрах кубічних або інших одиницях, визначених правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом, що не відповідає одиницям виміру, вказаним в Договорі від 02.09.2022 року № 60Є-56.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що кінцевий термін виконання зобов`язання ще не настав, а вимоги позивача щодо примусового стягнення 1500 гривень є передчасними та не підлягають задоволенню.

Суд критично ставиться до зазначення позивачем у Нарахуваннях (Додаток №1 до Договору) послуги «Утрим.буд.», яка не відповідає жодній послузі наведеній у квитанціях (рахунках до сплати за послуги), які пред`являлись відповідачу до оплати. Цей документ є внутрішньо-розпорядчим та не відображає домовленостей сторін та результатів виконання Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56.

Можна припустити, що ТОВ «КК «Смартсервіс» у Нарахуваннях (Додаток №1 до Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56) по-іншому відобразило надання послуги «Прибирання території та місць ЗК» (назва послуги в квитанціях (рахунках до сплати за послуги)), проте відповідно до абз. 3 п. 11 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712, такі послуги не могли надаватися без прямої згоди ОСОБА_1 та погодження органу місцевого самоврядування: «У разі коли прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі в разі визначення управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою співвласників із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати».

На підставі наданої відповідачем Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16 жовтня 2024 року суд встановив, що земельна ділянка під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, відповідач повідомляє, що не надавала згоди на прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо багатоквартирного будинку, а підписання нею Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56 з огляду на його умови не можна вважати узгодженням.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що у період з 02.09.2022 року по 29.02.2024 року під час виконання Договору від 02.09.2022 року № 60Є-56 ОСОБА_1 , розрахувавшись за всі наданій їй узгоджені послуги, переплатила ТОВ «КК «Смартсервіс» 7271,61 грн. Зустрічних вимог щодо повернення надміру сплачених коштів відповідач не висував.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Судові витрати.

При поданні позову до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача, а вимоги про його стягнення з відповідача не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

20.09.2024 року позивач подав до суду клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу, в якому просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10000 гривень.

Відповідач не погоджується з заявленою сумою на правничу допомогу, вважає її безпідставною. Одночасно з цим, ОСОБА_1 просить стягнути з позивача понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 9250,00 грн.

Ч. 1 ст. 133 ЦПК України визначає перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд вирішує питання щодо стягнення з позивача понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, ст. 137 ЦПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAI№E, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19.02.2020 року, справа № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

До відзиву було додано Договір про надання правової допомоги від 08.10.2024 року № 08-10/24-01, акт про надання правової допомоги від 16.10.2024 року № 16-10/24-01 разом з його невід`ємною частиною Звітом про фактичні витрати часу на надання ОСОБА_1 . Правової допомоги у період з 08.10.2024 року по 16.10.2024 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги (всього 9,25 годин), на загальну суму 9250 грн.

Суд вважає що розумною, справедливою та достатньою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката буде сума 4000 грн.

Решта витрат на правничу допомогу на переконання суду є надмірною та не розумною.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які посилаються позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 95, 258-259, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Смартсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, стягнення судового збору залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Смартсервіс» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18-А; код ЄДРПОУ: 43890040; тел.: 096-453-40-96, 095-611-95-55; ел. пошта: smartcity274@gmail.com) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_2 ) 4000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко