Рішення

від 30.10.2024 по справі 522/13679/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13679/23

Провадження № 2/522/1528/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Запольської А.М.,

представника позивача - Кротова І.О. ,

представника відповідача-1 - адвоката Згоди О.О.,

представника третьої особи - адвоката Кротова І.О.,

відповідач-2 в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛЕНД" до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ТОВ "САЙЛЕНД" до ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «САЙЛЕНД» на підставі свідоцтва від 24.05.2021 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 6245, є власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири під АДРЕСА_1 . 25.05.2021 рішенням № 58324137 державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. за ТОВ «САЙЛЕНД» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 337714148 від 03.07.2023.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.02.2021 відкрито провадження у справі № 522/2006/21 за позовом ТОВ «ХАНБЕР» до ОСОБА_2 , ОК «ЕКОДОМ-1» про визнання правочинів недійсними. 16.07.2021 до участі в даній справі в якості третьої особи було залучено ТОВ «САЛЕНД».

Ознайомившись з матеріалами вищевказаної справи ТОВ «САЙЛЕНД» стало відомо, що 04.03.2019 між ОК «ЕКОДОМ-1», в особі Голови кооперативу «ЕКОДОМ-1» Корнієнко Н.О., та ОСОБА_2 підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 61Б. Згідно умов даного договору ОК зобов?язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_3 за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати Учаснику квартиру в Об?єкті будівництва, обумовлену цим Договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов?язується сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати об?єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для Учасника. Сторони домовились, що Об?єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , передається з наступними характеристиками: квартира, поверх 12, загальна площа: 42,9 кв.м., кількість кімнат: 1, номер 61Б, примітка: вказана площа проектна, номер будівельний.

Також, з матеріалів справи позивачу стало відомо, що ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови кооперативу Корнієнко Н.О., видано ОСОБА_2 . Довідку за вих. № 05/03/2019 датовану 04.03.2019, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 згідно Договору про сплату внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 61Б від 04.03.2019 зробив внесок в повному обсязі згідно Додатку № 1 до договору. Крім того, складено акт прийому-передачі до Договору № 61Б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 04.03.2019, датований 20.06.2019, підписаний ОСОБА_2 та ОК «ЕКОДОМ-1», в особі ОСОБА_3 .

На підставі вищезазначених Договору № 61Б від 04.03.2019, довідки від 04.03.2019 та акту приймання-передачі від 20.06.2019 рішенням державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. № 48046548 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Після отримання інформації про видачу ОСОБА_3 вищевказаних документів ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» подано Скаргу на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2019. За результатами розгляду даної скарги наказом Міністерства юстиції України № 452/5 від 06.02.2020 вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548 скасовано.

В теперішній час, Приморським районним судом міста Одеси розглядається справа № 757/20926/20-ц, предметом позову якої є оскарження ОСОБА_2 вищезазначеного наказу Міністерства Юстиції України та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «САЙЛЕНД», розгляд справи триває.

Наявність вищевказаного договору № 61Б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 04.03.2019 порушує право власності ТОВ «САЙЛЕНД», яке у даний час є власником об`єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір № 61Б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 04.03.2019, укладений між ОК «ЕКОДОМ-1», в особі його Голови ОСОБА_3 , та ОСОБА_2

19.07.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

07.08.2024 від представника ОК «ЕКОДОМ-1» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що ОК «ЕКОДОМ-1» повністю визнає заявлені ТОВ "САЙЛЕНД" вимоги та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

14.09.2023 від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі ТОВ «Ханбер» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яку 24.10.2023 протокольною ухвалою суду задоволено.

12.03.2024 від представника ОК «ЕКОДОМ-1» надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

12.03.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, розгляд справи проводити без його участі.

29.04.2024 від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки на час розгляду справи спірним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ОК «ЕКОДОМ-1» жодні права, інтереси чи свободи позивача не порушені, розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством, та в даному випадку вимоги про визнання недійсними договорів, укладених між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 не є ефективним способом захисту, адже невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача. На момент звернення з позовом до суду позивач є єдиним власником нерухомого майна, тобто про перешкоди у користуванні таким майном не йдеться.

18.07.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення сторін, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ХАНБЕР» було замовником будівництва клубного будинку «GRAF» за адресою: АДРЕСА_3 .

Статус ТОВ «ХАНБЕР», як замовника будівництва, а також факт введення в експлуатацію вищевказаного об`єкта будівництва, підтверджується: Договором оренди землі від 25.03.2014, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 1905; додатковим договором (угодою) від 27.12.2016 про поновлення вищевказаного договору оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 3269; дозволом на виконання будівельних робіт № ОД 114163562986 від 21.12.2016 виданим Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; сертифікатом серії ОД № 162183622574, виданим Управлінням ДАБК Одеської міської ради 28.12.2018.

З метою забезпечення будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, 6/ вул. Морська, 8, між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» укладено договір про співпрацю № 1 від 22.10.2015.

Також 15.12.2015 між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» укладена додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору про співпрацю від 22.10.2015 № 1.

Відповідно до п. 1.1. Договору про співпрацю від 22.10.2015 предметом даного договору є діяльність ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» направлена на будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.п. 4.2.1. вищевказаного Договору, ОК «ЕКОДОМ-1» зобов?язався відповідно до наданих ТОВ «ХАНБЕР» повноважень, організувати Будівництво клубного будинку «GRAF» у строки, встановлені проектною документацією та цим договором.

Відповідно до п. 1 вищевказаної додаткової угоди сторонами вирішено внести зміни до договору про співпрацю від 22.10.2015, а саме:

- всі приміщення створені в результаті будівництва Об?єкта належать ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.1.1. Договору);

- Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1» здійснює, за попередньою згодою ТОВ «ХАНБЕР» продаж приміщень Об?єкту (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України, та отримує грошові кошти від такого продажу, які спрямовує виключно на будівництво Об?єкта. ОК «ЕКОДОМ-1» не має права здійснювати продаж приміщень Об?єкту або будь-яке інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.2.2. Договору);

- Приміщення, які не були продані ОК «ЕКОДОМ-1», після введення Об?єкту в експлуатацію, можуть бути продані ТОВ «ХАНБЕР» або оформлені у власність ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п.п. 2.2.3. Договору);

- Згода компанії ТОВ «ХАНБЕР» вказана в п. 2.2.2. Договору, оформлюється у вигляді протоколу Загальних зборів ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п.п. 2.2.4. Договору);

04.03.2019 між ОК «ЕКОДОМ-1» в особі Голови кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладений договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 61Б.

20.06.2019 рішенням державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. № 48046548 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» подано Скаргу на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2019. За результатами розгляду даної скарги наказом Міністерства юстиції України № 452/5 від 06.02.2020 вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548 скасовано.

На даний час ТОВ «САЙЛЕНД» на підставі свідоцтва від 24.05.2021 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 6245, є власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири під АДРЕСА_1 . 25.05.2021 рішенням № 58324137 державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. за ТОВ «САЙЛЕНД» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 337714148 від 03.07.2023.

Відповідно до ч .1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц, провадження № 61-10910св18 дійшов наступного висновку: «Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

У постанові ВС від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 вказано, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину, про що зазначено у постанові КЦС ВС від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц.

У постанові ВП ВС від 13.10.2020 року у справі № 369/10789/14-ц вказано, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

У постанові від 01.03.2023 справа № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 918/269/22.

Суд зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 у справі № 757/20926/20-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особа: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння, позов задоволено.

Визнано дії Міністерства юстиції України незаконними та скасовано Наказ від 06.02.2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_2 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_12 , № 48049075 , яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_6 .

Витребувано із чужого незаконного володіння, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД» квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 .

Зазначене рішення суду першої інстанції, на час розгляду місцевим судом даної справи, переглядається судом апеляційної інстанції.

У даній справі позивачем, який набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 , не доведено порушення його суб`єктивного цивільного права або інтересу на момент вчинення оспорюваного правочину 04.03.2019, що єсамостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Крім того, враховуючи наведені сталі правові позиції суду касаційної інстанції, саме під час розгляду справи № 757/20926/20-ц підлягають встановленню обставини правомірності набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки вирішення саме цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін. Заявлення окремого позову про визнання недійсним договору про сплату пайових внесків, не є належним та ефективним способом захисту та не призведе до поновлення порушених прав.

З огляду на наведене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛЕНД" до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», про визнання договору недійсним відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом десяти днів.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 25.11.2024.