Рішення

від 18.11.2024 по справі 537/2435/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/1011/2024

Справа № 537/2435/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участі секретаря судового засідання Бобровської К.Д., позивача ОСОБА_1 , представників Міністерства внутрішніх справ України Сороки В.А. та Казанського Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеконференції цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи Міністерства внутрішніх справ України та юридичної особи Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, за участю третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,

установив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, за підписом адвоката Капєльникова Веніаміна, відповідно до якого просити суд ухвалити рішення, яким за ОСОБА_1 визнати право власності на частину житлової квартири АДРЕСА_1 , успадкованої в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 та скасувати арешт з житлової квартири АДРЕСА_1 , частка якої належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, № НОМЕР_1 , видане 17.02.2004 року Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.12.2005 Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області за зверненням 2-го відділення ДАІ УМВС України в Полтавській області винесено постанову по справі №3-6797 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 9 грн на користь держави в особі 2-го відділення ДАІ підпорядкованого УМВС України в Полтавській області. 2-ге відділення ДАІ підпорядковане УМВС України в Полтавській області реорганізовано у Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області. В подальшому Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.12.2005 Постановою б/н було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 9 грн та накладено арешт на належне йому майно. Штраф було сплачено у встановлені строки, документи підтверджуючі дану обставину були надані до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, але державним виконавцем у провадження якого перебувало зазначене виконавче провадження не вчинив певні дії, що наразі призвело до наявного боргу перед державою та арешту майна, що належить ОСОБА_1 . Зі спливом часу з 2005 року у ОСОБА_1 не збереглися належні та допустимі докази про сплату штрафу на користь держави. Існування арешту обмежує право власності позивача, через що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції, згідно якої просив суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Прищепи Є.М. та рішення державних виконавців Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасувати арешт у виконавчому провадженні, яке було відкрите на підставі постанови б/н від 09.12.2005 виданої Крюківським районним судом міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 9 грн. 01.04.2024 року за результатами розгляду вказаної скарги судом винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги на дії посадових осіб та скасування постанови про арешт майна. В подальшому позивач для врегулювання складеної ситуації звернувся до третьої особи із заявою, про надання інформації про розмір штрафу, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, який підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь держави. Листом №51616 від 02.05.2024 року третьою особою повідомлено, що у зв?язку з відсутністю інформації про виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, у паперовій формі та в Автоматизованій системі виконавчого провадження, у Крюківському відділі державної служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутня можливість надати інформацію про порядок та розмір сплати штрафу у розмірі 9 грн на користь держави. Також, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна № 381257661 від 03.06.2024 року на житлову квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку у рівних частках належить позивачу та його матері - ОСОБА_2 , 23.06.2006 року зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, на підставі постанови АА №339048 від 17.03.2006 року, винесеної державним виконавцем Прищепа Є.М. ДВС у Крюківському районі м. Кременчука. Право власності на зазначену квартиру набуте співвласниками та зареєстровано у встановленому порядку на підставі Свідоцтва про право власності на житло, НОМЕР_2 , видане 17.02.2004 Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Полтавської області по частці за кожним співвласником. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач для впорядкування спадкових прав звернувся до приватного нотарыуса Кременчуцького районного нотаріального округу нотаріуса Полтавської області Мушинського О.Ю., який 03.06.2024 виніс Постанову про відмову вчиненні нотаріальної дії № 221/02-31, яка мотивована тим, що наявні підстави видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померло матері позивача на частку зазначеної житлової квартири, але наявність арешту на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав позивача. За викладених обставин позивач змушений був звернутися до суду д даним позовом.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

12.07.2024 представником третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комарцевим С.І. подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких у вирішенні даної справи третя особа покладається на розсуд суду. Останній зазначив, що на даний час відсутні підстави, визначені ЗУ «Про виконавче провадження» для зняття Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції арешту з майна позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 339048 від 17.03.2006. Після звернення позивача до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 29.02.2024 на підставі наданої ним копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 339048 від 17.03.2006 та інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 04.03.2024 №368258816 встановлено, що арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_1 , накладено при примусовому виконанні постанови б/н від 09.12.2005, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 9 грн. З метою отримання інформації про виконавче провадження, в межах якого було накладено вказаний вище арешт здійснено перевірку відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та встановлено, що у даному реєстрі відсутні будь-які відомості про виконавче провадження, яке було відкрите на підставі постанови б/н від 09.12.2005, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 9 грн. Враховуючи викладене вище, арешт на майно, належне ОСОБА_1 було накладено у межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у Крюківському районі м. Кременчука ще до початку функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження. Тому у цих інформаційно-комунікаційних системах відсутні будь-які відомості про відповідне виконавче провадження. До того ж матеріали всіх завершених виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного (або річного) строку їх зберігання залежно від виду виконавчого документа, передбаченого пунктом 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7, пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 у редакції цих нормативно-правових актів, які діяли на момент прийняття відповідного рішення. Внаслідок вищезазначеного у третьої особи відсутня можливість встановити та перевірити наявність передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна, належного позивачу. Зокрема, невідомо на якій підставі було завершено виконавче провадження, в межах якого виносилась дана постанова про арешт майна боржника, а також неможливо підтвердити факт сплати позивачем штрафу, з метою стягнення якого було накладено арешт на майно та неможливо перевірити, чи сплачено позивачем виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії AA № 339048 від 17.03.2006 винесена державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою забезпечення реального виконання рішення, яке підлягало виконанню,тобто з метою з метою забезпечення стягнення боргу на користь стягувача. Дана постанова винесена державним виконавцем у повній відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Підстави для її скасування начальником відділу на час її винесення та на даний час згідно ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» відсутні, оскільки відсутні порушення порядку накладення арешту на майно боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». Позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що штраф сплачено боржником на користь стягувача у самостійному порядку, поза межами виконавчого провадження, або ж у порядку примусового виконання на рахунок органу державної виконавчої служби. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 було правомірно відмовлено у знятті арешту з майна боржника, що також підтверджено ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.04.2024 по справі № 537/1268/24 про відмову у задоволені скарги позивача на дії посадових осіб нашого відділу та у скасуванні постанови про арешт майна.В Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 339048 від 17.03.2006, оскільки це виконавче провадження було відкрите до запровадження цієї системи. Також, знищені матеріали виконавчого провадження внаслідок закінчення строку зберігання завершених виконавчих проваджень,у зв?язку з чим відсутня можливість встановити та перевірити наявність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна, належного позивачу, в тому числі неможливо встановити факт сплати позивачем боргу, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження та підставу завершення виконавчого провадження.

29.07.2024 представником Головного сервісного центру МВС Кашаєвою О.Г. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 попросила відмовити, оскільки Головний сервісний центр МВС є неналежним відповідачем по даній справі.

11.09.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ротко Т.В. на підставі ст. 49 ЦПК України подано до суду заяву, відповідно до якої остання просила суд розглядати з підстав і обставин викладених у позовній заяві ОСОБА_1 тільки позовну вимогу про скасування арешту, та подано клопотання, відповідно до якого просила суд замінити первісного неналежного відповідача на належного Міністерство внутрішніх справ.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.09.2024 замінено відповідача Головний сервісний центр МВС на належного відповідача Міністерство внутрішніх справ України у справі за позовом ОСОБА_1 про зняття залишку з нерухомого майна та визнання права власності. Прийнято заяву про зміну підстави позову в цивільній справі ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності. Встановлено розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

30.09.2024 представником відповідача Міністерства внутрішніх справ України Сорокою В.В. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна відмовити в повному обсязі. Як вбачається з позовної заяви 05.12.2005 Крюківським районним судом Кременчука Полтавської області за зверненням 2-го відділення ДАІ підпорядкованого УМВС України в Полтавській області винесено Постанову по справі №3-6797 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 9 грн на користь держави в особі 2-го відділення ДАІ підпорядкованого УМВС України в Полтавській області. Постановою б/н було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 , на користь держави штрафу у розмірі 9 грн та накладено арешт на належне йому майно. Пунктами 1, 6, 9 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341, було передбачено, що Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входили департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції MBC, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, підрозділи дорожньо-патрульної служби та центри надання послуг, пов?язаних з використанням автотранспортних засобів Департамент державної автомобільної інспекції підпорядковувався МВС, управління (відділи) державної автомобільної інспекції - відповідним головним управлінням, управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, a відділи (відділення) Державтоінспекції обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах - відповідним управлінням (відділам) державної автомобільної інспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем є юридичними особами, мають рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Звертає увагу суду на те, що у зв?язку із набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», та постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ як юридичних осіб публічного права. У той же час, відповідно до наказу МВС від 30 листопада 2015 року 1532 «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях» (із змінами) прийнято рішення про ліквідацію, зокрема, Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України у Полтавській області. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України у Полтавській області (ідентифікаційний код 08682677) перебуває в стані припинення з 04 грудня 2015 року. При цьому, відомості про державну реєстрацію припинення зазначеної юридичної особи в Реєстрі відсутні. Представник відповідача зазначив, що Міністерство внутрішніх справі, його посадові особи та службові особи не приймали рішення щодо накладення арешту на нерухоме майно. Окрім того, представник наголосив, що відповідач не порушував прав позивача, жодних рішень, які б обмежували права останнього не приймалось, а тому МВС є неналежним відповідачем щодо зняття арешту майна.Таким чином, вимоги позивача до МВС є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, оскільки відповідач не вчиняв будь-яких дій/бездіяльності та не приймав жодних рішень стосовно нерухомого майна позивача, а тому не є належним відповідачем у зазначеній справі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.10.2024 до участі у справі залучено співвідповідача Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України Казанський Г.А. в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві до позовної заяви. Вказав, що у позивача відсутні будь-які дані та відомості щодо порушення його прав з боку МВС України. На даний час Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області не ліквідовано, а перебуває в стані ліквідації. Зазначив, що оскільки арешт накладено державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, то саме ця юридична особа має бути відповідачем по даній справі.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України Сорока В.А. в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві до позовної заяви.

Представник відповідача Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, завчасно подав до суду заяву, відповідно до якої попросить справу розглянути без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно забезпечений правом власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим, звернутися до суду щодо захисту своїх порушених Кодексом, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 17.02.2004, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради, квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, 05.12.2005 постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі.

З п. 1. ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV, в редакції від 14.01.2006) вбачається, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню: рішення, ухвали і постанови судів у цивільних та адміністративних справах.

Частиною 1 ст. 5 вищезазначеного закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV, в редакції від 14.01.2006) вбачається, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

На виконання вищезазначеної постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.12.2005 державним виконавцем у Крюківському районі м. Кременчука було відкрито виконавче провадження та винесено постанову від 17.03.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідно до якої, з метою збереження майна боржника ОСОБА_1 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 22 серпня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

03.06.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Мушинського О.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Мушинського О.Ю. від 03.06.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що на заявлене спадкове майно накладено арешт.

Як вбачається з інформаційної довідки №381257661, яка містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборонено відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 03.06.2024, Державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА №339048 від 17.03.2006 ДВС у Крюківському районі м. Кременчука накладено обтяження на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про скасування арешту.

За правилами ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз даної норми закону дає підстави для висновку, що вчинення виконавцем будь-яких дій чи прийняття рішень можливо виконати в межах виконавчого провадження.

Листом від 02.05.2024 за №51616 Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління повідомив, що з метою отримання інформації про виконавче провадження, в межах якого було накладено вказаний вище арешт, було здійснено перевірку відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та встановлено, що у даному реєстрі відсутні будь-які відомості про виконавче провадження, яке було відкрите на підставі постанови б/н від 09.12.2005, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 9 грн. Враховуючи вищевикладене, арешт на майно, належне скаржнику, було накладено у межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у Крюківському районі м. Кременчука ще до початку функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження. Тому у цих інформаційно-комунікаційних системах відсутні будь-які відомості про відповідне виконавче провадження. До того ж матеріали всіх завершених виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного (або річного) строку їх зберігання (залежно від виду виконавчого документа), передбаченого пунктом 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 № 470/7, пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, у редакції цих нормативно правових актів, які діяли на момент прийняття відповідного рішення. На даний час відсутні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з належного майна, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 3007641 від 17.03.2006, винесеної Відділом державної виконавчої служби у Крюківському районі м. Кременчука (реєстраційний номер обтяження 3007641).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області зі скаргою на дії посадових осіб Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасування постанови про арешт майна.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.04.2024 (справа №537/1268/24) ОСОБА_1 у задоволенні скарги відмовлено. З ухвали суду вбачається, що виконавче провадження за яким було накладено арешт на майно позивача завершено, матеріали виконавчого провадження знищено внаслідок закінчення строку зберігання завершених виконавчих проваджень.

Таким чином, судом встановлено, що виконавче провадження за яким було накладено арешт на майно позивача завершено, а тому в іншому порядку, крім судового, зняти арешт з майна позивач немає можливості.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути забезпечений своєю власністю інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає необхідними, щоб забезпечити контроль за використанням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (останнє 02/06/2014) Європейський суд з прав людини фактично, що відповідно до усталеної практики Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння. Друга норма, що міститься в другому абзаці, охоплює питання права власності та обумовлює його певними критеріями та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні пояснюватися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципових прав верховенства, що включає свободу свавілля. Суд також надає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Можливість досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та важкий тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне використання продуктів, які застосовуються, та надаються, які прагнуть досягти.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз`яснив, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав виникає у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явленим власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншої законної підстави майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд критично оцінює твердження представника відповідача МВС України, що належним відповідачем в даній справі є Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі N 905/386/18 (провадження N 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Також, відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висвітлена у постанові від 06.05.2024 у справі N 725/3352/23 вбачається, щопозов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження"(абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Статтею 175 ЦПКвстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі №554/10058/17.

Як встановлено в судовому засіданні арешт на квартиру АДРЕСА_1 було накладено постановою державного виконавця Прищепою Є.М. ДВС у Крюківському районі м. Кременчука серії АА №339048 від 17.03.2006 в інтересах Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №341 вбачається, що Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, підрозділи дорожньо-патрульної служби та центри надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів.

Як вбачається з офіційного сайту Верховної ради України вищезазначене положення на час розгляду справи є чинним.

Пунктом 1наказу МВС України №1532 від 30.11.2015 "Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в автономній республіці Крим, областях"передбачено, здійснення ліквідації Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області (ідентифікаційний код 08682677) та затверджено голову ліквідаційної комісії.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №820845 від 02.10.2024), Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області з 08.12.2015 перебуває в стані припинення. Відомості про державну реєстрацію припинення зазначеної юридичної особи відсутні.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що позивачем ставляться вимоги про скасування арешту з нерухомого майна, який було накладено в інтересах Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, при цьому беручи до уваги те, що відомості про державну реєстрацію припинення зазначеної юридичної особи в Реєстрі відсутні, то суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі є саме Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, а Крюківськийвідділ державноївиконавчої службиу містіКременчуці Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїправомірно залученодо участіу справів якостітретьої особи. Разом з тим, за таких обставин, суд вважає, що Міністерство внутрішніхсправ України є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволені позову саме до вказаного відповідача.

Частиною 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинне на час розгляду справи) передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно зі ст. 1 Першого протоколу від 20.03.52 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.50 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути забезпечений своєю власністю інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11 (провадження N 61-3814св22) вказано, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не призводить до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування в умовах та за наявності підстав, визначених законом.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб право власності вважалося допустимим воно повинно служити не тільки законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і т.п. -який захід, що позбавляє особу власності. Заходи обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що наявність не скасованого арешту, накладеного постановою державного виконавця на майно позивача, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку особи, в інтересах якої було накладено вказаний арешт, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, порушують права позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, при цьому підстав для продовження обтяження на майно судовим розглядом не встановлено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про зняття арешту з нерухомого майна є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні вимог до Міністерства внутрішніх справ України про зняття арешту з нерухомого майна слід відмовити у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, за участю третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. 386, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, за участю третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 ,який зареєстровано23.03.200616:24:10за №3007641,реєстратором:Перша кременчуцькадержавна нотаріальнаконтора, 39600,Полтавська область,місто Кременчук,вулиця Перемоги,будинок 9/1,на підставі постанови серія АА №339048 від 17.03.2006 Державної виконавчої служби в Крюківському районі м. Кременчука, державний виконавець Прищепа Є.М., заявник: Державна виконавча служба в Крюківському районі м. Кременчука.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 22.11.2024.

Суддя І.І. Дядечко