Рішення

від 12.11.2024 по справі 755/6979/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6979/24

Провадження № 2/755/4728/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника позивача - Науменко І.І.

представника третьої особи - Карпенко І.Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх спільної дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти.

Позов обґрунтовано тим, шо на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації перебуває ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Батьками малолітньої ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На підставі заяви ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року дитину влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де вона перебуває з 04 червня

2023 року і на даний час. Спеціалістами органу опіки та піклування проводилася профілактична робота з батьками дитини. Відповідач ОСОБА_3 належних житлово-побутових умов для проживання дитини не створила, відповідач ОСОБА_4 згоди на обстеження не надав. У письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що не має місця роботи, завершив службу в ЗСУ, дитину не відвідував, коштів на утримання не надає, можливості опікуватися дитиною не має, згоден на позбавлення батьківських прав. У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що проживає з іншим чоловіком, батько дитини не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, до державного закладу візитів не здійснював, офіційно вона не працевлаштована, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Згідно повідомлень Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) батько дитини відвідувань не здійснював, візити матері не регулярні, мають негативний вплив на психо-емоційний стан дитини, денний та нічний сон, проявляється агресія, емоційна збудженість. За період перебування в центрі дитина почала розвиватися згідно свого віку, покращено навички саморегуляції, збільшився словарний запас, розвиваються навички комунікації. З огляду на викладене, органом опіки та піклування відкликано дозвіл на відвідування ОСОБА_6 її матір`ю. У родині ОСОБА_3 надавалася соціальна послуга соціального супроводу, здійснювалися візити в родину, проводилися мотиваційні бесіди. Послуга соціального супроводу припинена без досягнення результату. Також ОСОБА_3 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за статтями

173-2, 184 КУпАП. Також, 22 січня 2016 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно старшої дочки ОСОБА_7 . Рішенням Дніпровського районного суду від

10 серпня 2018 року поновлено у батьківських правах щодо доньки ОСОБА_8 .

На підставі викладеного зазначають, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самоусунилися від виконання батьківських обов`язків, не піклувалися про духовний та фізичний розвиток дитини, свідомо ухиляються від виховання дитини та свідомо нехтують своїми обов`язками.

Комісією з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Органом опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що вони ухиляються від виховання та утримання дитини.

На підставі викладеного просили позов задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 травня 2024 року на 11-00 год.

У зв`язку із неявкою відповідачів у підготовче засідання, призначене на 29 травня 2024 року, розгляд справи відкладено на 10 липня 2024 року на 10-30 год. Представник позивача та третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, проти відкладення підготовчого засідання у зв`язку із неявкою відповідачів не заперечували, про що подали заяви від 29 травня 2024 року.

У підготовче засідання 10 липня 2024 року відповідачі не з`явилися. У зв`язку із неявкою відповідачів у підготовче засідання, призначене на 10 липня 2024 року, розгляд справи відкладено на 07 серпня 2024 року на 10-30 год. для повторного виклику відповідачів. Представники позивача та третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, проти відкладення підготовчого засідання не заперечували.

07 серпня 2024 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача та третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, подали заяви про розгляд справи без їх участі, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 жовтня

2024 року на 11-30 год.

У судове засідання 02 жовтня 2024 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися, розгляд справи відкладено на 12 листопада 2024 року на 10-30 год у зв`язку із неявкою відповідачів.

У судовому засіданні 12 листопада 2024 року представник позивача - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, надала пояснення, у яких зазначила, що у зв`язку із сімейними обставинами відповідач ОСОБА_3 звернулася до Служби із заявою про тимчасове поміщення дитини до закладу, тому дитина проживає в центрі. Матір дитиною не цікавиться, не відвідує, веде аморальний спосіб життя. При цьому, відповідач ОСОБА_3 має іще одну дитину, яка вже повнолітня. Щодо старшої дочки відповідача також було позбавлено батьківських прав, однак повернуто в сім`ю за заявою батьків відповідача (бабуся та дідуся дитини). Батько батьківство визнає, служив у збройних силах, вихованням дитини займатися не бажає, подав заяву, у якій зазначив, що згодний із позбавленням його батьківських прав, інших дітей не має. Позов підтримали та просили задовольнити.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, зазначила, що фактично батьки самоусунилися від виконання батьківських обов`язків, дитина перебуває в центрі, її стан покращується. У майбутньому дитина може виховуватися в сім`ї, а тому в найкращих інтересах дитини слід позбавити її батьків - відповідачів у справі - батьківських прав. Тому позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини невручення: «за закінченням терміну зберігання». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Правом на подання відзиву по справі не скористався. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками отримав 15 травня 2024 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Третя особа - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомила. Правом на подання пояснень по суті справи не скористалася.

Третя особа - Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. 28 травня

2024 року представник подав заяву про розгляд справи без своєї участі.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про народження серії

НОМЕР_1 від 09 липня 2021 року, виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 13 листопада 2019 року складено актовий запис № 2994. Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 09 липня 2021 року № 00031577168 встановлено, що актовий запис про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2994, зареєстровано в Реєстрі 13 листопада 2019 року за № 00140313461, у зв`язку з чим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 13 листопада

2019 року.

На підставі заяви батька та матері про визнання батьківства від 13 листопада 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внесено зміни до актового запису: прізвище дитини з « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_5 ».

У розділі «відомості про матір» матір`ю зазначена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У розділі «відомості про батька» батьком дитини зазначено ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також вказаний витяг містить інформацію про видачу повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 липня 2021 року.

06 квітня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попереджалися Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про відповідальність по вихованню та навчанню дітей.

Також у матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від

06 квітня 2021 року.

Згідно наказу Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2021 року № 3 «Про постановку на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено на профілактичний облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

З матеріалів справи встановлено, що 27 січня 2023 року представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації складено Акт обстеження умов проживання дитини № 14, відповідно до якого представники встановили, що на момент обстеження в квартирі було брудно, умови для проживання дитини відсутні, квартира завалена речами, готової їжі немає, продукти для її приготування відсутні, холодильник також відсутній. На момент огляду від матері відчувався запах спиртного. Меблі в квартирі зламані, речі зберігаються в пакетах. Постіль відсутня. Дитина на контакт зі спеціалістами не йшла. Зі слів дитини, вона на вулицю не ходить, одяг для прогулянок має, влаштована в дитячий садок. Зі слів сусідів дитина весь час перебуває у квартирі разом зі старшою сестрою, яка має психічні вади. Мати вказану інформацію підтвердила.

У письмових поясненнях від 27 січня 2023 року ОСОБА_3 зазначила, що у квартирі за місцем її проживання триває косметичний ремонт, зобов`язується його завершити протягом декількох днів, умови для проживання дітей відсутні.

12 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про тимчасове влаштування дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державний заклад, надала згоду на медичне обстеження дитини. Звернення пов`язане зі складними життєвими обставинами.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року, вона періодично з`являється за місцем роботи, коли є можливість залишити дітей під наглядом інших осіб. Батько доньки ОСОБА_13 , ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в ЗСУ. Дитина садочок не відвідує у зв`язку із можливими ракетними обстрілами, однак дитина вміє рахувати, знає назви тварин та кольори, вивчає англійську мову та спілкується з дітьми на дитячому майданчику.

У письмових поясненнях від 16 травня 2023 року ОСОБА_3 зазначила, що за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва її та ОСОБА_14 позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У подальшому ОСОБА_3 було поновлено у батьківських правах щодо доньки. ОСОБА_7 періодично проходить лікування у медичних закладах. Донька ОСОБА_15 не зареєстрована за адресою проживання матері, оскільки батько ОСОБА_4 хотів зареєструвати місце проживання дитини за своєю адресою, проте зараз перебуває за межами міста Києва.

12 травня 2023 року ОСОБА_4 повторно попереджався Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про відповідальність по вихованню та навчанню дітей.

У письмових поясненнях від 16 травня 2023 року ОСОБА_4 зазначив, що є військовослужбовцем, має з ОСОБА_3 спільну дитину ОСОБА_5 , яка проживає з матір`ю. У житлі, де мешкає дитина, немає холодильника та окремого ліжка для дитини. Зареєстрованого місця проживання дитина також не має. Кошти на утримання дитини надсилає в частині від заробітку. Проти позбавлення батьківських прав заперечує, бажає займатися вихованням та утриманням дитини.

02 червня 2023 року складено акт про факт передачі дитини, відповідно до якого КНП «КМДКЛ №2» передали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціалісту Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації для подальшого влаштування до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 04 червня 2023 року батько дитини ОСОБА_4 перебуває на службі в ЗСУ. ОСОБА_3 уклала договір соціального супроводу із Дніпровським центром соціальних служб у травні 2023 року строком на пів року, зареєструвала дитину за місцем свого проживання, вчинила дії на забезпечення належних умов проживання для дитини, мала намір влаштуватися на роботу. Також мала намір займатися вихованням дитини. Донька ОСОБА_7 проживає разом з ОСОБА_3 , не працює, періодичне лікування не проходила, планують звернутися до профільного спеціаліста. У червні 2023 року вона звернулася до органів поліції щодо зникнення доньки ОСОБА_13 , її місцезнаходження встановлено, звернулася до служби з метою отримання дозволу на відвідування дитини.

13 березня 2024 року представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації складено Акт обстеження умов проживання дитини № 55. В акті зазначено, що у житловому приміщенні (ізольована квартира) дуже брудно, меблі розбиті та захаращені брудним одягом, мають неприємний запах, також брудним одягом захаращено балкон. Пральна машина наявна, але не працює. Розетки не захищені. На кухні брудно, меблі пошкоджені, продукти харчування та готова їжа відсутні, у холодильнику немає нічого, окрім тарганів. У помешканні брудно, відсутня постільна білизна. Спальні місця брудні та завалені брудним одягом. Місце для відпочинку, занять та харчування відсутнє. Спеціалістами служби зроблено висновок, що для дитини не створено умови для проживання та виховання. До акту додано фотознімки із житлового приміщення.

Згідно акту обстеження умов проживання дитини від 18 березня 2024 року № 57, складеного представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, здійснити обстеження ОСОБА_4 не дозволив, надав письмові пояснення та зазначив, що не перебуває на службі в ЗСУ, не працює, дитину не відвідує, згоден на позбавлення батьківських прав.

У поясненнях від 15 березня 2024 року ОСОБА_3 зазначила, що батько дитини

ОСОБА_4 на службі в збройних силах України вже майже рік не перебуває, коштів на утримання дитини не надає, з дитиною не спілкується. ОСОБА_3 проживає з іншим співмешканцем, офіційно не працевлаштована.

ОСОБА_4 у поясненнях від 18 березня 2024 року зазначив, що більше не перебуває на службі у ЗСУ, роботи не має, дитину не відвідує, з ОСОБА_3 стосунків не підтримує, забрати дитину на утримання не може. Згоден на позбавлення батьківських прав.

З листа Центру соціальних служб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 листопада 2023 року № 103/42-1580 встановлено, що з 24 травня 2023 року у родині ОСОБА_3 надавалася соціальна послуга соціального супроводу, фахівцями із соціальної роботи здійснювався візит в родину, проводилися мотиваційні бесіди щодо покращення санітарно-гігієнічних умов для проживання, запропоновано курси «Розвитку батьківського потенціалу», які ОСОБА_3 відвідала 2 рази з 8 запланованих, отримала консультацію юриста щодо повернення доньки ОСОБА_13 з Центру соціально-психологічної реабілітації на виховання в родину. Послуга соціального супроводу припинена без досягнення результату, контакт з ОСОБА_3 відсутній.

Відповідно до листа Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від

21 березня 2024 року № 06911-74 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в Центрі з 04 червня 2023 року. За час перебування дитини в центрі її відвідували матір ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 . Батько відвідував дитину один раз, інтересу до неї не проявляв. Мати відвідувала не регулярно, приносила солодощі. Після зустрічей з матір`ю емоційний стан дитини погіршується, починає регресувати у навичках гігієни, проявляє вербальну та невербальну агресію до інших дітей, не може контролювати свої емоції та поведінкові прояви, не реагує на інструкції та зауваження дорослих, вередує, порушується денний та нічний сон дитини.

Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5 , на момент надходження до центру дитина знаходилася у нестабільному психоемоційному стані, емоційні реакції не завжди були адекватними, спостерігалася педагогічна та фізична занедбаність, дитина демонструвала низький рівень самоконтролю та соморегуляції, мала порушення прив`язаності, потребувала психологічної та педагогічної допомоги. За період перебування в Центрі дитині надано психокорекційні та психотерапевтичні заходи, ОСОБА_17 розвивається згідно віку, покращила навички саморегуляції, може спілкуватися та грати з іншими дітьми, залучає інших до спілкування, сформувала навички самообслуговування та гігієни, розвиває творчі здібності, активна у заходах для дітей. Адаптаційний період у Центрі пройшов успішно, дівчинка активна, життєрадісна, весела, фізично та інтелектуально розвивається згідно свого віку, збільшується словарний запас, розвиваються навички комунікації та творчі здібності.

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 08 квітня 2024 року № 103008-1175 встановлено, що 05 червня 2023 року Службою надано дозвіл № 103008-1998 на відвідування матір`ю ОСОБА_3 малолітньої дитини ОСОБА_5 у приміщенні центру у присутності психолога. Службою встановлено, що зустрічі з матір`ю негативно впливають на психоемоційний стан дитини, перешкоджають ефективній соціально-психологічній реабілітації, у зв`язку з чим відкликано дозвіл на відвідування ОСОБА_18 , виданий 05 червня 2023 року № 103008-1998.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання комісії від 10 квітня 2024 року № 4) від 17 квітня 2024 року № 103-3070, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вони ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 викликалися на засідання комісії з питань захисту прав дитини 10 квітня 2024 року щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав стосовно ОСОБА_5 .

Також, згідно повідомлення Дніпровського управління поліції ГУ НП у місті Києві Національної Поліції України від 19 травня 2021 року № 5620/125/50/03-204 ОСОБА_3 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру щодо доньки ОСОБА_7 , за фактом чого щодо ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за частиною першою статті 173-2 КУпАП. Також працівниками поліції встановлено, що в квартирі проживає малолітня ОСОБА_5 , при огляді квартири виявлено багато сміття, розкидані речі повна антисанітарія, неприємний запах, батьки палять в присутності дітей, дитина в брудному одязі, спальне місце не обладнане.

З повідомлення Дніпровського управління поліції ГУ НП у місті Києві Національної Поліції України від 05 липня 2023 року № 6047/125/50-2023 встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою статті 184 КУпАП та кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 КК України. Громадянин ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 309 КК України, частиною першою статті 190 та частиною першою статті 185 КК України, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Крім того, з ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду виховного характеру, попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність, складено адміністративний протокол за частиною другою статті 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Згідно інформації, наданої Дніпровським районним судом міста Києва (вих. від 06 травня

2021 року № 3/9807) у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/21779/15-ц за позовом Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, в інтересах ОСОБА_7 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року по справі № 755/21779/15-ц позов задоволено.

Також у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №755/14796/17 за позовом ОСОБА_3 до Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - Центр захисту дітей «Наші діти», про поновлення батьківських прав, припинення опіки та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року позов задоволено.

Також Дніпровським районним судом міста Києва надано копію постанови від 23 липня

2015 року по справі № 755/12864/15-п про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП, постанову від 26 листопада 2015 року по справі № 755/17154/15-п про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП, постанову від 28 листопада 2019 року по справі № 755/18426/19 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті

184 КУпАП.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого

1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Відомостей про перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Як уже зазначалося раніше, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 липня 2021 року, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а також повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 09 липня 2021 року № 00031577168.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року

№ 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідомо самоусунулися від виконання батьківських обов`язків, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не готували її до самостійного життя, не забезпечували належного харчування дитини, не спілкувалися з нею в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не забезпечували доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяли засвоєнню нею загальних норм моралі, не виявляли інтересу до її внутрішнього світу, не створювали умов для отримання нею освіти, її нормального розвитку, не забезпечили умов для проживання, не цікавилися її здоров`ям та нехтували її потребами.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання комісії від 10 квітня 2024 року № 4) від 17 квітня 2024 року № 103-3070, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вони ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

З матеріалів справи встановлено, що Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації проводилася профілактична робота із ОСОБА_3 , однак ставлення до виконання батьківських обов`язків у відповідача не змінилося. До моменту передачі дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей дитина проживала у неналежних умовах, не отримувала належного піклування та не мала умов для нормального фізичного, психоемоційного та культурного розвитку. При цьому з червня 2023 року дитина перебуває у вказаному центрі, водночас ОСОБА_3 не вчинила дій та не вжила заходів для повернення дитини в сім`ю.

Відповідач ОСОБА_4 був обізнаний про суть спору, час та місце розгляду справи, мав достатньо часу для реалізації своїх прав на захист, звернення за правовою допомогою, подання відзиву на позовну заяву та відповідних клопотань, проте своїми процесуальними правами не скористався, заперечень проти позову не висловив. При цьому, у письмових поясненнях, що надавав представникам служби, зазначив, що не бажає піклуватися про дитину, проти позбавлення батьківських прав не заперечує.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 не усунули причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, не вжили заходів щодо зміни способу життя, не створили належних умов для проживання та виховання дитини у житловому приміщенні. Фактично дитина не отримувала від матері та батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку, перебування дитини поряд з матір`ю шкодить її ментальному здоров`ю та деструктивно впливає на її світосприйняття, соціалізацію.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази, враховуючи вік дитини та її інтереси, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини ОСОБА_5 , а тому є підстави для позбавлення їх батьківських прав та задоволення позовних вимог в цій частині.

При вирішенні цієї вимоги враховується, що такий крайній захід спрямований на захист інтересів дитини, з метою забезпечення її належного виховання, розвитку, медичного та соціального нагляду. Тому позбавлення відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_5 повністю відповідає інтересам дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до частин другої, третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідачі є працездатними, ОСОБА_4 інших дітей не має, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб відповідачі також не мають, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідачів від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідачів та те, що особи, позбавлені батьківських прав не звільняються від обов`язку щодо утримання дитини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких буде перебувати дитина, підлягають задоволенню, а також задоволенню підлягає вимога про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких буде перебувати дитина.

Такий розмір аліментів, на думку суду, є доцільним та обґрунтованим.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 22 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_5 , що є позовною вимогою немайнового характеру, та похідну вимогу про стягнення аліментів на дитину, відповідно до вимог статті 166 СК України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, тому з урахуванням положень підпункту 2 пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання даної позовної заяви складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у

2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, по 1 514,00 грн з кожного.

З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз`яснює відповідачам, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись статтями 14, 19, 71, 81, 121, 150, 164, 165, 166, 180-183, 191, 193, 245, 246 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року

№ 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 22 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 22 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі

1 514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: бульв. Івана Котляревського,

1/1, м. Київ, 02094.

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37397237, адреса місцезнаходження: шосе Харківське, 4-А, м. Київ, 02160.

Третя особа - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26379103, адреса місцезнаходження: вул. Полярна, 7-А, м. Київ, 04202.

Третя особа - Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37415088, адреса місцезнаходження: просп. Червоної Калини, 21-Г,

м. Київ, 02025.

Повне рішення суду виготовлено 22 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Хромова