Ухвала

від 19.11.2024 по справі 158/790/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/790/24 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/1051/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Ківерцівського крайонного суду Волинської області від 17 липня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 у березні 2024 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Ківерцівський ВДВС у Луцькому районі ЗМУ МЮ), Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Рівненський ВДВС у Рівненському районі ЗМУ МЮ) про зняття арешту з майна. Позов обґрунтовувала тим, що помер її чоловік ОСОБА_6 , після смерті якого залишилось спадкове майно, у тому числі житловий будинок. З метою оформлення права на спадщину вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , однак їй було повідомлено про неможливість здійснення будь-яких дій з таким майном, оскільки на нього накладено арешт відповідно до постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції (далі ВДВС Рівненського РУЮ) від 29 квітня 2009 року та постанови Відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції (далі ВДВС Ківерцівського РУЮ) від 28 травня 2009 року. Вона зверталася до вищевказаних відділів ДВС із заявами про зняття арешту, однак їй було відмовлено, оскільки у даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчому провадженні відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання. Просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений: постановою ВДВС Рівненського РУЮ від 29 квітня 2009 року та постановою ВДВС Ківерцівського РУЮ від 28 травня 2009 року.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17липня 2024 року позов задоволено, знято арешт з нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений: постановою ВДВС Рівненського РУЮ від 29 квітня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8682632); постановою ВДВС Ківерцівського РУЮ від 28 травня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8891154).

У вересні 2024 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає, що розгляд справи за позовом про зняття арештів з майна відбувся без залучення до участі в такі справі власника аліментів, які стягувалися в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на її утримання, та в межах якого було накладено арешт, який просила скасувати позивач. Стягувачем у такому виконавчому провадженні є її матір ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах спільних зі спадкодавцем дітей, які натепер є повнолітніми. Позов про звільнення майна з-під арешту повинен пред`являтися до стягувача у виконавчому провадженні за наслідками якого накладений арешт, а саме ОСОБА_4 та її дітей, як власників заборгованих коштів, оскільки неохоплення прав цих дітей є порушенням їх майнових прав. Просила рішення Ківерцівського районного суду Волинськоїобласті від 17липня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 , просила задовольнити заявлені вимоги з викладених у ній підстав. Представник позивача ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження в цій справі з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що на майно, належне ОСОБА_6 житловий будинок з адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт відповідно до постанови ВДВС Рівненського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 квітня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8682632) та постанови ВДВС Ківерцівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 28травня 2009 року (реєстраційний номер обтяження 8891154).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі встановлено після смерті ОСОБА_6 . Ківерцівською державною нотаріальною конторою 21 грудня 2021 заведена спадкова справа № 504/2021.

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, що складається, зокрема, із житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження № 13047418 та № 33461737 відносно боржника ОСОБА_6 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Листом від 23 січня 2023 року № 1923/18.15-24 Ківерцівський ВДВС у Луцькому районі повідомив ОСОБА_3 про те, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_6 . Листом від 15 листопада 2022 року № 68351 Рівненський ВДВС у Рівненському районі повідомив ОСОБА_3 про те, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_6 . Також зазначено, що матеріали виконавчих проваджень, в межах яких було накладено обтяження на все рухоме та нерухоме майно, на даний момент є знищеними у зв`язку із завершенням трирічного терміну зберігання.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий, зокрема, за рішенням суду.

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте, ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21.

Колегією суддів установлено, що рішення суду першої інстанції не містить будь-яких висновків щодо прав, інтересів чи обов`язків ОСОБА_5

Правовідносини у цій справі виникли з приводу звільнення нерухомого майна спадкодавця з-під арешту у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Позивач ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги як той з подружжя, що пережив спадкодавця. У встановлений законом строк вона звернулась із заявою про прийняття спадщини. Існування арешту на об`єкті нерухомого майна, накладеного державним виконавцем у порядку примусового виконання рішення суду щодо боржника спадкодавця ОСОБА_6 , обмежує її у реалізації належних їй спадкових прав.

Підлягає відхиленню твердження ОСОБА_5 про те, що арешт на спадкове майно накладений задля погашення заборгованості по сплати аліментів на її з братом утримання і тому, оскільки аліменти є її власністю, то вищевказане арештоване майно, унаслідок існування заборгованості, також є об`єктом, на право власності на яке вона може претендувати.

Відповідно достатті 179 СК Українив редакції, яка діяла на час накладення арешту на нерухоме майно (17 липня 2009 року), на час досягнення повноліття (10 серпня 2009 року) і до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Лише з 08липня 2017 року (з набранням чинності вищезгаданого закону) було внесено зміни до вказаної статті і з того часу встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Таким чином, належним кредитором (стягувачем) у відносинах щодо права вимоги суми заборгованості з аліментів, присуджених на користь ОСОБА_4 , з померлого ОСОБА_6 на утримання двох дітей до досягнення ними повноліття, на час смерті ОСОБА_6 була саме ОСОБА_4 , оскільки вона згідно із законом була власником цих аліментів. При цьому ОСОБА_5 не була стороною виконавчого провадження. Стягувач (кредитор) ОСОБА_4 була залучена позивачем у якості відповідача до участі в цій справі. У визначений законом строк відповідач ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржила, а також не пред`являла вимоги до спадкоємців про сплату заборгованості спадкодавця за аліментами.

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 не подала до суду доказів існування на час смерті ОСОБА_6 заборгованості по сплаті аліментів, розміру такої заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що в межах виконавчого провадження після накладення арешту на майно боржника державним виконавцем виносилась постанова про звернення стягнення на таке майно з метою погашення заборгованості боржника за аліментами.

ОСОБА_5 , стверджуючи про те, що вона претендує на спадкове нерухоме майно унаслідок виниклої у спадкодавця заборгованості за аліментами, які стягували на її утримання до досягнення нею повноліття, не подала до суду доказів її звернення із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги (дочка спадкодавця) чи звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно з наведених нею підстав, або звернення кредитора із вимогою до спадкоємця.

Наведені обставини свідчать, що оскаржуваним судовим рішеннями права, свободи, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_5 як фізичної особи порушені не були.

Пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що існують підстави для закриття апеляційного провадження, оскільки встановлено відсутність вирішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 оскаржуваним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області, отже і відсутність у неї права на його апеляційне оскарження.

Керуючись, ст.ст. 259, 268, 362, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 липня 2024 року

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя

Судді