Рішення

від 12.11.2024 по справі 179/1132/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1132/24

2/179/486/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіКравченко О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІПА» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -

У С Т А Н О В И В:

06 червня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІПА» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

В обгрунтування позову зазначила, що вона є власницею земельною ділянки площею 5,3090 га. кадастровий номер 1222387200:01:00160182, розташованої на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31.01.2005 року між нею та відповідачем ТОВ «ДВІПА» був укладений договір №5 оренди цієї земельної ділянки строком на 25 років.

Відповідно до розділу 3 договору оренди, п. «в» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, ст.ст.21,25 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 2.2 договору оренди, додатку №1 до договору оренди (розрахунки по орендній платі), розмір орендної плати було визначено в грошовій або відробітковій формі з 1 січня по 31 грудня поточного року. Позивачка отримувала орендну плату в грошовій формі.

В 2022 та 2023 роках розмір орендної плати по договору оренди становив 18000 грн. за кожен пай.

Згідно п.2.2 договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати встановлювався з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору.

Однак, відповідач не виплатив їй орендну плату з 2022 та 2023 роки взагалі, чим порушив її законні права та майнові інтереси, як орендодавця земельної ділянки. Оскільки орендна плата за вказаний період їй не виплачувалася, у 2023 році вона самостійно сплачувала земельний податок

Відповідно до розділу 3 договору оренди, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар повинен сплатити пеню 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Заборгованість відповідача по договору оренди становить 36000 грн. основного боргу, 18864 грн. пені, 1422 грн. індекс інфляції, 1002,96 грн. - 3% річних, а всього 57288,96 грн.

Оскільки договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то несплата орендної плати за два роки є систематичною.

У зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати як власник земельної ділянки, вона не має бажання продовжувати договірні відносини. В порядку досудового врегулювання спору, вона зверталася із письмовою заявою про виплату їй заборгованості, однак конверт з претензією повернувся за закінченням строку зберігання, оскільки відповідач не з`явився у відділення для її отримання.

На підставі наведеного, позивачка просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки №5 від 31.01.2005 року, укладений між нею та ТОВ «ДВІПА», а також стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, яка з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат складає 57288,96 грн.

09 жовтня 2024 року представником відповідача - адвокатом Бобилем В.В. поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з заявленими вимогами з огляду на наступне. Згідно п.2.2 Договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати складає 974,64 грн., при цьому розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами та вказується в розрахунку (повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства), і не може бути меншим від розміру, встановленому чинним законодавством. Жодних додаткових угод відносно зміни розміру орендної плати до договору сторони не укладали. При цьому відповідно до п.288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Згідно витягу з державного земельного кадастру від 03.10.2024 про земельну ділянку з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 165338,17 грн. Таким чином, 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 4960,15 грн., що є щорічним розміром орендної плати.

Своєю заявою від 08.12.2020 позивач підтвердила відсутність будь-яких претензій щодо виплати орендної плати за період з 2005 по 2021 роки.

20.01.2020 відповідач сплатив позивачу орендну плату у розмірі 16000 грн., 08.12.2020 року відповідач сплатив позивачу орендну плату в розмірі 16000 грн. Отже, замість 4960,15 грн. відповідачу у 2020 році було сплачено позивачу 32000 грн. орендної плати. Таким чином, Орендар виплатив Орендодавцю оренду плату за 6 років за період з 2019 по 2024 рік (включно). Доказів того, що у 2022-2023 роках орендна плата складала 18000 грн. на рік, позивачем суду не надано.

У зв`язку з належним виконанням відповідачем умов договору та повної сплати орендної плати, підстави для розірвання договору, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Крім того, відповідно до розділу 3 договору оренди, за несвоєчасну плату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми недоїмки чи в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (за погодженням з іншою стороною). У зв`язку з тим, що сторони договору не погодили конкретний розрахунок пені: 0,2% чи облікова ставка НБУ, позивач необґрунтовано застосовує неузгоджений з відповідачем розмір пені.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою від 11.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.08.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування у ТОВ «ДВІПА» доказів на підтвердження виплати орендної плати ОСОБА_3 за 2021 рік.

Ухвалою від 22.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову. Додатково пояснив, що позивачкою, всупереч вимог діючого законодавства, у 2020 році було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ «ФРУТ МІКС», який у червні 2022 року було визнано недійсним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області. Отже поведінка позивачки є недобросовісною.

Вислухав пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Розглядаючипозов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_3 належить на праві власностіземельна ділянка, площею 5,3090 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222387200:01:001:0182, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області (а.с.11).

31 січня 2005 року між ПП «Агрофірма «Деметра» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки №5 (далі договір оренди), згідно з умовами якого остання передала підприємству у строкове, платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,3090 га, кадастровий номер 1222387200:01:001:0182, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком 25 років. Договір оренди зареєстрований Магдалинівським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 29.08.2005 року (а.с.15-22).

Відповідно до п.2.2. Договору оренди, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю оренду плату у розмірі 974,64 грн. за кожен рік терміну дії договору оренди відповідно до розрахунків, викладених в ч.1 щорічного додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, та у формі, склад якої визначається відповідно до ч.1 додатку №1 і викладено в ч.2 щорічного додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, вказується в розрахунку (повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства), і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар за погодженням з орендодавцем може виконувати своє зобов`язання з виплати орендної плати як у грошовій формі, так і у натуральній або у відробітковій, що відображається у відповідному додатку, який є невід`ємною частиною даного договору.

Періодичність виплати орендної плати з 1 січня по 31 грудня щороку протягом терміну дії договору оренди.

Орендар сплачує орендну плату протягом строку дії договору не пізніше як у термін, встановлений у цьому договорі. Орендар за погодженням з орендодавцем, може відразу після державної реєстрації договору виплатити оренду плату в повному обсязі за весь термін дії договору, чи у випадку необхідності, перенести термін виплати орендної плати.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції.

Відповідно до розділу 3 договору оренди, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки чи в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки (за погодженням з іншою Стороною).

Також умовами договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом (розділ 3 договору оренди).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27 липня 2023 року №65677-24/04-20, позивачці ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь за 2022 рік у сумі 4214,49 грн., який сплачений позивачкою 08 грудня 2023 року (а.с.12-14).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22 травня 2024 року №1269882-24/04-20, позивачці ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь за 2023 рік у сумі 4214,49 грн., який сплачений позивачкою 12 липня 2024 року (а.с.43-45).

Відповідно до заяви від 08.12.2020 року, позивачка ОСОБА_3 підтвердила, що отримала від ТОВ «ДВІПА» орендну плату своєчасно та в повному обсязі, і в неї відсутні будь-які претензії щодо нарахування та виплати орендної плати, а також її розміру за період з 2005 р. по 2021 р. Також цією заявою позивачка підтвердила, що орендна плата за 2021 рік виплачена наперед в повному розмірі та перерахунку не підлягає (а.с.89, зворотній бік).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 10 січня 2020 року, ОСОБА_3 отримала від ТОВ «ДВІПА» орендну плату за 2019 рік у розмірі 16000 грн. (а.с.90).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 08 грудня 2020 року, ОСОБА_3 отримала від ТОВ «ДВІПА» орендну плату за 2021 рік у розмірі 16000 грн. (а.с.91).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зістаттею 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_3 наполягала на тому, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у невиплаті орендної плати за 2022-2023 роки, що носить систематичний характер, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.

Згідно з частиноюпершою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд неможе збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи,крім витребуваннядоказів судому випадку,коли вінмає сумнівиу добросовісномуздійсненні учасникамисправи їхніхпроцесуальних правабо виконанніобов`язків щододоказів,а такожінших випадків,передбачених цимКодексом (ч. 7 ст.81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачкою та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки від 31 січня 2005 року №5, згідно з умовами якого остання передала підприємству у строкове, платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,3090 га, кадастровий номер 1222387200:01:001:0182, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком 25 років.

За умовами договору оренди орендна плата виплачується з 1 січня по 31 грудня щороку протягом терміну дії договору оренди.

З наданих представником відповідача касових ордерів від 10 січня 2020 року та від 08 грудня 2020 року вбачається, що позивачка ОСОБА_3 отримала орендну плату за 2019 рік у розмірі 16000 грн. та за 2021 рік у розмірі 16000 грн.

Суд звертає увагу на те, що діюче законодавство не містить заборони щодо виплати орендарем орендної плати у більшому розмірі, ніж передбачено договором оренди.

Крім того, заявою від 08.12.2020 року позивачка підтвердила, що орендна плата за 2021 рік виплачена наперед в повному обсязі, а також відсутність претензій до ТОВ «ДВІПА» щодо виплати орендної плати за 2005-2021 рік.

Доказів отримання позивачкою орендної плати за 2022 та 2023 роки, відповідачем суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що всупереч умовам договору оренди земельної ділянки, ТОВ «ДВІПА» не виплатило ОСОБА_3 орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою за 2022-2023 роки та доказів зворотного суду не надано.

Доводи представника відповідача про те, що за видатковими касовими ордерами від 10.01.2020 та від 08.12.2020 ТОВ «ДВІПА» виплатило позивачці орендну плату за 6 років, тобто за період з 2019 по 2024 рік, суд не приймає до уваги, оскільки у вказаних касових ордерах чітко зазначений період, за який виплачена орендна плата (2019 та 2021 рік).

Крім того, виходячи з умов договору оренди земельної ділянки, орендар, за погодженням з орендодавцем, у випадку необхідності може перенести термін виплати орендної плати.

Разом з тим, як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 08.12.2020 року, позивачкою надана згода на отримання орендної плати тільки за 2021 рік, доказів надання такої згоди на отримання орендної плати за 2022-2024 роки (тобто за майбутні періоди) відповідачем суду не надано.

Доводи представника відповідача у судовому засіданні про недобросовісну поведінку позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки жодного доказу на підтвердження вказаних обставин представником відповідача суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди у зв`язку з систематичним невиконанням орендарем умов договору оренди щодо своєчасної виплати орендної плати орендодавцю, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючивимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних витратсуд дійшов висновків про наявність підстав для їх стягнення з відповідача, проте не у тих розмірах, які запропонувала позивачка у своїх розрахунках.

Як зазначалося вище, відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п.2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю оренду плату у розмірі 974,64 грн. за кожен рік терміну дії договору оренди відповідно до розрахунків, викладених в ч.1 щорічного додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, та у формі, склад якої визначається відповідно до ч.1 додатку №1 і викладено в ч.2 щорічного додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, вказується в розрахунку (повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства), і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Отже, умовами договору передбачено, що розмір орендної плати не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», з урахуванням яких визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачкою та ТОВ «ДВІПА» передбачено, що зміна умов договору здійснюється лише у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду 10 червня 2019 року у справі №540/1354/16-ц зазначено, що невідповідність розміру орендної плати, визначеного сторонами за взаємною згодою, розміру, передбаченому Указом № 92/2002, не є підставою для визнання договорів недійсними. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 539/232/18.

Суд враховує, що в Указі Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»,не йдеться про обов`язкове встановлення орендної плати на рівні не менше 3 % нормативно грошової оцінки. ЗазначенийУказПрезидента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002носить лише рекомендаційний характер, оскільки розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю визначаються виключно сторонами договору.

Разом з тим, як зазначено вище, умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, передбачено, що розмір орендної плати не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки складає 18000 грн. або 16000 грн. на рік. Доказів укладання додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати сторонами суду також не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що розмір орендної плати узгоджений між сторонами за договором оренди, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (тобто мінімальний рекомендований розмір, визначений діючим законодавством).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182 площею 5,3095 га у 2023 році становила 165 338,17 грн., що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ввід 03.10.2024 (а.с.92-97).

Отже, передбачена договором орендна плата за земельну ділянку становить 4960,15 грн. (165338,17 х3%).

Оскільки судом встановлено, що орендна плата за 2022-2023 рік позивачці не виплачена, доказів зворотного суду не надано, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за вказаний період у розмірі 9920,30 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав передбаченого договором обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022-2023 роки, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач має право на стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції за цей період.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Отже за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, розмір 3% річних від суми заборгованості складає: 4960,15 грн. х3х365 днів: 365:100 = 148,80 грн.

За період 01.01.2024 по 06.06.2024 розмір 3% річних від суми заборгованості складає: 9920,30 грн. х 3% х158 днів:366:100 = 128,48 грн.

Загальний розмір 3% річних з 01.01.2023 по 06.06.2024 складає 277,28 грн. (148,80+128,48)

Розрахунок індексу інфляції здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить:

IIc(100,80 : 100)x(100,70 : 100)x(101,50 : 100)x(100,20 : 100)x(100,50 : 100)x(100,80 : 100)x(99,40 : 100)x(98,60 : 100)x(100,50 : 100)x(100,80 : 100)x(100,50 : 100)x(100,70 : 100)= 1.05083804

Інфляційне збільшення за цей період становить:

4960,15 x 1.05083804 - 4960,15 =252,16 грн.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2024 по 01.04.2024 (в межах періоду, зазначеного позивачем у розрахунку заборгованості) становить:

IIc(100,40 : 100)x(100,30 : 100)x(100,50 : 100)= 1.01204706

Інфляційне збільшення за цей період становить:

9920,30 x 1.01204706 - 9920,30 =119,51 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат з 01.01.2023 по 01.04.2024 складає 371,67 грн. (252,16+119,51).

Крім того, відповідно до розділу 3 Договору оренди, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар зобов`язується сплачувати пеню у розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочки.

Згідно вимог ч.1, 3 ст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Суд загалом погоджується з методикою нарахування позивачем пені, яка виходячи з прострочення сплати орендної плати у 2022-2023 роках, з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України вірно нарахована лише за останній рік, який передував зверненню до суду з такими вимогами (06.06.2023 по 06.06.2024).

Отже, з урахуванням того, що розмір орендної плати складає 4960,15 грн. на рік, сума пені, з урахуванням однорічного строку позовної давності складає 5198,23 грн. з розрахунку:

4960,15 грн.х0,2%х208 днів (з 06.06.2023 по 01.01.2024) = 2063,42 грн.

9920,30 грн. х0,2%х158 днів (з 01.01.2024 по 06.06.2024) = 3134,81 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на користь позивача за період з 2022 по 2023 рік заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 9920,30 грн., 3 % річних 277,28 грн., інфляційні втрати 371,67 грн. та пеня 5198,23, що у загальному розмірі складає 15767,48 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов у частині вимог про розірвання договору оренди землі задоволено повністю, то понесений за цю вимогу позивачем судовий збір (1211,20 грн.) підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Проте з огляду на задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення заборгованості з орендної плати на 27,52% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 333,32 грн. (27,52% від 1211,20 грн.) судового збору за таку вимогу.

Загальний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1544,52 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 81,89, 141,259,263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІПА» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182 від 31 січня 2005 року №5, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВІПА».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІПА» на користь ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №5 від 31.01.2005 року в розмірі 9920,30 грн., пеню у розмірі 5 198 грн., індекс інфляції у розмірі 371,67 грн., 3% річних у розмірі 277,28 грн., а всього 15767,48 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 48 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІПА» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1544,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВІПА», ЄДРПОУ 33382447, юридична адреса: Дніпропетровська область, Самарівський (Новомосковський) район, с.Котовка, вул.Центральна, буд.35.

Повний текст рішення складений 21.11.2024.

Суддя О.Ю. Кравченко