Ухвала

від 20.11.2024 по справі 363/4570/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"20" листопада 2024 р. Справа № 363/4570/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року Вишгородський районний суд Київської області колегією суддів у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12023111150001281 відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До Вишгородського районного суду Київської області з Вишгородської окружної прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12023111150001281 відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на два місяці, з тих підстав, що ризики, які послугували підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились, у зв`язку із чим просить продовжити запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора з підстав що зазначені ризики безпідставні та необґрунтовані. Просила змінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Також ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2023 року до підозрюваного на той час ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.08.2023 року включно. Ухвалами судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_7 було неоднарозово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз до 23.11.2024 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З урахуванням пред`явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, колегія суддів погоджується, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, які передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Крім того, колегія суддів враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги стадію судового розгляду, те, що всі свідки не допитані, обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наступних його продовжень на теперішній час не змінились та ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати, враховуючи особу обвинуваченого, а саме те, що останній не одружений, не має офіційного місця роботи, тобто не має міцних соціальних зв`язків, постійного джерела доходів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого на два місяці.

Продовження строку тримання під вартою не буде значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмеження прав особи на вільне пересування.

Керуючись ст.ст. 174,331,369,372, 392, КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, тобто до 20.01.2025 року, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала діє до 20.01.2025 року включно.

Повний текст ухвали проголошено 20.11.2024 року о 17 год 45 хв.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3