Рішення

від 28.10.2024 по справі 372/4061/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4061/24

Провадження № 2-1826/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Сікорській М.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представниці позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

представниці третьої особи Соколенко С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому посилаючись на ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно її дитини, просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначив, що він проживав з відповідачкою в цивільному шлюбі з 2009 року. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою. На даний час донька проживає з ним та повністю перебуває на його утриманні, рішенням Обухівського районного суду Київської області було визначено місце проживання неповнолітньої доньки з ним. На даний час він здійснює відносно своєї дочки батьківські обов`язки по вихованню, піклуванню про її стан здоров`я, фізичний і духовний розвиток, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

25.07.2024 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі, по справі призначено підготовче судове засідання.

30.07.2024 року винесено ухвалу про часткове задоволення клопотання представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення розміщеного за посиланням «vkz.court.gov.ua».

19.08.2024 року винесено ухвалу про задоволення клопотання, судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, призначене на 26 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Новомиргородським районним судом Кіровоградської області та Обухівським районним судом Київської області.

26.08.2024 року винесено ухвалу про часткове задоволення клопотання представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення розміщеного за посиланням «vkz.court.gov.ua».

29.08.2024 року винесено ухвалу про заміну третьої особи служби у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області на орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради Кіровоградської області. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача виконавчий комітет Української міської ради Київської області. В задоволення клопотання представниці позивача про витребування доказів відмовлено. продовжено строки підготовчого судового засідання.

30.08.2024 року винесено ухвалу про часткове задоволення клопотання представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення розміщеного за посиланням «vkz.court.gov.ua».

06.09.2024 року винесено ухвалу про задоволення клопотання, судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, призначене на 26 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Новомиргородським районним судом Кіровоградської області та Обухівським районним судом Київської області.

23.09.2024 року винесено ухвалу про задоволення клопотання, судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, призначене на 26 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Новомиргородським районним судом Кіровоградської області та Обухівським районним судом Київської області.

23.09.2024 року винесено ухвалу про задоволення клопотання, судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, призначене на 26 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Новомиргородським районним судом Кіровоградської області та Обухівським районним судом Київської області.

23.09.2024 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

24.09.2024 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи Вікторії Бурлакової , відмовлено. Роз`яснити право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.10.2024 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи Вікторії Бурлакової , відмовлено. Роз`яснити право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснила, що вже на протязі 5 років донька сторін проживає з позивачем, відповідачка не приймає участі у вихованні дитини, натомість відповідачка зверталася до суду з позовами про визначення місця проживання дитини, про зменшення розмір аліментів, в подальшому аліменти було стягнути з відповідачка на користь позивача на утримання дитини, однак вона не сплачувала аліменти на утримання дитини, внаслідок чого в неї виникла заборгованість в розмірі 136 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Загалом надав аналогічні пояснення, також пояснив, що дочка після спілкування з матір`ю починає хвилюватися внаслідок чого він звертався за допомогою до психолога. Дочка не хоче спілкуватися з матір`ю, оскільки всі розмови закінчуються скандалами. Він спочатку забирав дитину не надовго, а потім залишив на постійно. В гімназію дитину перевів він.

Представник відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість. Пояснив, що донька сторін вирішила проживати з батьком вже після досягнення десятиріччя. Відповідачка приїздила на засідання комісії органу опіки та вживала заходів, вона нене ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки. Заборгованість по аліментам у відповідачки виникла доки рішення набрало законної сили в 2023 році, а до набрання рішення законної сили в неї не було обов`язку сплачувати аліменти. Також виникла заборгованість відповідачки по аліментам виникла у зв`язку з тим, що в неї є ще одна дитина та вона перебуває в декретній відпустці та немає доходів. Відповідачка не відмовляється та не ухиляється від виконання свої обов`язків щодо виховання дитини. До того часу коли дитини переїхала жити до батька, відповідачка опікувалась нею та виховувала. Відповідачка характеризується позитивно. Нотаріально посвідчена заяви дитини, яка була складена в присутності батька є незаконною. На даний час між ними дійсно наявний конфлікт. Відповідачка намагалась цікавитись життям доньки, коли вона почала проживати з батьком. Донька не проживає з матір`ю з 2020 року, коли батько забрав її від бабусі після відпочинку. Також просив звернути увагу суду на те, що висновок Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про доцільність позбавлення батьківських прав не затверджений виконкомом.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі та промила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що до досягнення дочкою десяти років вона сама утримувала її, а позивача на той час взагалі не допомагав дочці внаслідок чого в нього утворилась заборгованість по аліментам. Кошти, які вона отримувала на утримання дитини, вона поклала на депозитний рахунок. Вона телефонувала дитині, пропонувала придбати якісь речі дитині, приходила до неї, приносила продукти харчування, однак донька відмовлялась від нормального спілкування з нею. Позивач налаштував доньку проти неї, вона боролась за те, щоб донька проживала з нею, тому подавала на рішення судів про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини апеляційні та касаційні скарги. Вона також відправляла доньці речі посилкою і донька отримувала ці посилки. Позивач постійно переводив доньку в різні школи. Вона ходила в школі, говорила з класним керівником доньки, спілкувалась з її подругами, щоб дізнатись про успіхи доньки на тренуваннях. Проти те, що позивачка звертався до психолога їй відомо не було. Вона не ухилялась від виконання своїх обов`язків щодо догляду та виховання дитини. Вважала за можливе спілкування з донькою. Вона не вживає алкоголь та не палить. З комісією органу опіки та піклування вона спілкувалась в телефонному режимі, оскільки не встигла приїхати, тому, що була повідомлена про засідання комісії лише за два дні до засідання. Коштами, які отримувала, як аліменти на утримання дитини вона не користувалась. Заборгованість по аліментам, яка зараз наявна, вона намагається погасити, однак зараз не може, оскільки перебуває в декретній відпустці. В цьому рої вона сплатила 3 000 гривень. Донька в телефонному режимі погоджувалась приживати з нею, однак після розмови з батьком почала відмовлятись. Спочатку донька приблизно 2 роки навчалась в школі, а потім в ліцеї. Вона приходила в ліцей, щоб дізнатись про успіхи доньки. У м. Новомиргороді вона була останній раз приблизно 1-1,5 років тому. Коли вона там була, донька не відвідувала школі, вона була вдома. Позивач також, ухилявся від сплати аліментів за рішенням суду. коли донька проживала з нею, в них була дисципліна, а батько їй все дозволяє, тому вона обрала проживати з батьком. Вона не застосовувала фізичну сили до дитини. Планшет дитині вона не віддавала, оскільки то не її планшет. Молодшій дитині зараз 4,5 місяці. На обліку в центрі зайнятості вона не перебувала.

Представниця третьої особи виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Соколенко С.В. в судовому засіданні пояснила, що вони на вимогу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, як органу опіки та піклування надавали акт обстеження житлово-побутових умов, письмові пояснення. Відповідачка стверджує, що намагається спілкуватися з дочкою. За місцем проживання відповідачка характеризується позитивно. Відповідачка була вдома з дитиною, оскільки внаслідок початку війни садочки та школи були закриті.

Неповнолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона хоче проживати разом з батьком, а матір, щоб позбавили батьківських прав, не має бажання спілкуватися з матір`ю. планшет їй подарувала на день народження. Матір не дозволяла їй спілкуватися з батьком. Коли вона проживала з матір`ю, до неї застосовували фізичну силу та в неї були бажання втекти від матері, вона не хотіла повертатися жити до матері. Мати не вітала її з днем народження 2 роки, останній раз матір дарувала їй подарунок в 2021 році. З матір`ю вона не могла порозумітись, до неї часто застосовували фізичну силу, як матір так і вітчим. З своїм братом вона не спілкується.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції кіровоградської області від 28.04.2017 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 у графі «мати» зазначено ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 у графі «батько» зазначено ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту висновку органу опіки та піклування Новомиргородської міської ради про доцільність позбавлення батьківських правОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 2009 року по травень 2014 року проживали у цивільному шлюбі від якого в них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . По припиненню спільного проживання, зазначені вище особи почали проживати окремо, їхня дочка ОСОБА_6 залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_3 , з якою проживала до березня 2020 року після чого виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_1 .

В 2023 році було визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 , 2010 року народження, разом з батьком ОСОБА_1 , 1971 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_6 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини починаючи з 28 квітня 2021 року, що підтверджується копією рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року.

27 вересня 2024 року начальником та працівником служби у справах дітей міської ради спільно з працівниками відділення соціальної роботи КЗ «Новомиргородської міської ради» обстежено умови проживання ОСОБА_1 , в родині якого проживає та виховується неповнолітня дитина ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході обстеження встановлено, що подвір`я огороджене парканом, впорядковане, будинок цегляний, покрівля шиферна, опалення пічне, помешкання складається з трьох умебльованих кімнат, утримують підсобне господарство, присадибна земельна ділянка обробляється, створений запас палива на зиму. У користуванні мають побутову техніку, кухонний посуд, змінні комплекти постільної білизни та малотоннажний автомобіль. Забезпечені продуктами харчування, засобами особистої гігієни, домашня аптечка містить основні ліки першої домедичної допомоги.

Для ОСОБА_6 відведено окрему умебльовану кімнату, де вона проводить дозвілля, грається, навчається, відпочиває, спить. У користуванні має мобільний телефон, ноутбук з підключенням до мережі Інтернет, забезпечена шкільним приладдям, одягом та взуттям відповідно до віку та сезону, має художню літературу відповідно до віку та вподобань.

У своїй письмовій заяві від 27 вересня 2024 року неповнолітня ОСОБА_6 зазначила, що проживає із своїм батьком ОСОБА_1 , якого вона любить, який дбає та піклується про неї, забезпечує усім необхідним для її всебічного гармонійного розвитку.

Водночас хоче, щоб її мати ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав, оскільки протягом п`яти років спільного проживання з нею, вона її била та дозволяла робити це вітчиму, топила в унітазі сім-картки її мобільного телефону задля того, щоб вона не спілкувалася з батьком ОСОБА_1 , при цьому підкуповувала придбанням гіроскутера.

Разом з цим, ОСОБА_6 зазначила, що в час її проживання з батьком, приїхавши з ним до матері ОСОБА_3 за своїми речами, остання двері помешкання не відчинила та на телефонні дзвінки не відповідала. Мати до неї дзвонить дуже рідко, але всі розмови закінчуються сварками, життям її не цікавиться, матеріальної та грошової допомоги не надає. Проживаючи з 2020 року з батьком має бажання проживати з ним і надалі, бажання спілкуватися з матір`ю не має.

Відповідно до довідок та характеристики Золотопільського ліцею м. Новомиргорода Новомиргородської міської ради ОСОБА_6 , навчається в даному закладі з 2021 року та наразі є ученицею 9 класу.

За період навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця. Навчальний матеріал засвоїла на високому та достатньому рівнях. Навчається в повну міру своїх сил, виявляє зацікавленість до навчання, має добре розвинуту пам`ять. На уроках уважна, активна, завжди виконує домашні навчання, допомагає товаришам. ОСОБА_6 здібна, ерудована, цілеспрямована учениця. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, в позакласній роботі проявляє лідерські якості. Скромна, товариська, врівноважена учениця, користується повагою серед вчителів, має авторитет серед товаришів, у спілкуванні з друзями та однокласниками комунікабельна та товариська.

ОСОБА_6 виховується в неповній сім`ї, завжди охайна та доглянута, батько відповідально ставиться до виховання та навчання дочки, він її приводить до ліцею та забирає, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, спілкується з вчителями, цікавиться успішністю дочки, відвідує батьківські збори, на виклики до ліцею приходить теж тільки батько. Мати участі у вихованні дочки не бере.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов життя ОСОБА_1 від 07 жовтня 2024 року складеного комісією, в складі: депутата міської ради ОСОБА_13 та представниками громадськості: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_16 , за час проживання з сусідами підтримує добросусідські відносини.

Відповідно до характеристики за місцем проживання виданої виконавчим комітетом Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області від 07 жовтня 2024 року № 1024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За час проживання на території Новомиргородської територіальної громади ОСОБА_1 характеризується позитивно. Заяв та скарг від жителів міста щодо будь яких не правомірних дій, порушень Правил благоустрою та принципів добросусідства вище вказаною особою до міської ради не надходило, заходи адміністративного впливу не застосовувались, дотримується соціальних правил та норм поведінки. Іншою інформаціє, що характеризує вищевказану особу міська рада не володіє.

Згідно характеристики Комунального некомерційного підприємства «Благоустрій» від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві зарекомендував себе як грамотний спеціаліст, сумлінний працівник, відповідально ставиться до виконання своїх службових обов`язків. Стягнень, нарікань на роботу з боку керівництва підприємства не мав, в трудовому колективі користується повагою.

Щодо довідки про доходи Комунального некомерційного підприємства «Благоустрій» від 07 жовтня 2024 року № 7 загальна сума доходу ОСОБА_1 в період з 01 квітня 2024 року по 30 вересня 2024 року без урахування аліментів становить 70285,05 грн. (сімдесят тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень, 05 копійок).

Відповідно до поданої інформації служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Української міської ради, Обухівського району, Київської області від 07 жовтня 2024 року № 01-04/364 встановлено, що громадянка ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я зареєстрована та проживає у своїй двох кімнатній квартирі, має задовільні умови проживання. В квартирі зроблений ремонт та є всі необхідні меблі для проживання, окрема дитяча кімната та гаджети. Також з`ясовано, що громадянка перебуває у шлюбі та має спільну дитину, на теперішній час не працює, родину утримує чоловік.

Відповідно до акту обстеження умов проживання служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Української міської ради, Обухівського району, Київської області від 03 жовтня 2024 року № 102 громадянка ОСОБА_3 , проживає разом із чоловіком ОСОБА_17 , 1976 року народження, та спільною малолітньою дитиною ОСОБА_18 , 2019 року народження. Кватира розміщується на першому поверсі п`яти поверхового будинку, складається з коридору, кухні, двох спальних кімнат, ванної кімнати та туалету. Умови проживання задовільні, в квартирі зроблений новий ремонт, є всі необхідні меблі, в помешканні чисто та охайно, санітарно-гігієнічні норми дотримано. Для дитини відведено окрему спальну кімнату, є місце для навчання. Стосунки та традиції сім`ї - доброзичливі, створено всі умови для виховання та розвитку дитини.

Відповідно до характеристика складеної депутатом Української міської ради VIII скликання Рябчіковим Р.С. від 04 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року. За час проживання за даною адресою проявила себе виключно з позитивної сторони. За період проживання скарг на неї від сусідів не надходило. Проживає з сім`єю: чоловіком - ОСОБА_17 , 1976 року народження, та дитиною - ОСОБА_18 , 2019 року народження. За свідченнями сусідів, працьовита, товариська та ввічлива, в побуті доброзичлива, чуйна. За весь цей час ОСОБА_3 зарекомендувала себе як зразкова громадянка, що підтримує добрі стосунки як у сім`ї та і в спілкуванні з сусідами.

У своєму поясненні від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_3 зазначила, що має дочку ОСОБА_6 . На даний час вона перебуває та проживає з батьком ОСОБА_1 , при цьому, неодноразово намагалася спілкуватися з нею, пропонувала зустрітися щоб поговорити з нею та придбати їй речі, на що вона відмовлялася і грубила. Дані факти може підтвердити записами розмов. За час перебування дочки ОСОБА_6 з нею у м. Українці ніяких конфліктів у неї з дитиною не було, все почалося з того, що батько взяв дочку на канікули і все змінилося.

Водночас, ОСОБА_3 зазначила, що любить свою дочку ОСОБА_6 , виступає проти рішення позбавлення батьківських прав так, як веде належний спосіб життя і має можливість виховувати свою дочку та вважає, що дівчинці особливо зараз потрібна мати, готова і на далі приймати участь у вихованні своєї дочки, але позбавлена такої можливості батьком дитини, який налаштовує її проти неї.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості щодо сплати аліментів виданої Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 16 липня 2024 року № 59893 заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з 28 квітня 2024 року по 01 липня 2024 року становить 136129,27 грн (сто тридцять шість тисяч сто двадцять дев`ять гривень, двадцять сім копійок).

Так відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не приймає належної участі у виховані дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовки до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, не спілкувався із дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, чим ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини відповідно до пункту 2 статті 164 Сімейного кодексу України.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 24 жовтня 2024 року № 46 вирішено питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо її не повнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі N 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі N 953/17837/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Під час розгляду справи по суті позивач та представниця позивача наголошували на тому, що спілкування дитини з матір`ю суперечить її інтересам дитини, дитина не бажає спілкуватися з матір`ю та бажає, щоб її матір позбавили батьківських прав, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У свою чергу, відповідачка в судовому засіданні стверджувала, що вона не ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо догляду та виховання дитини, вона намагалася спілкуватися з дитиною, та налагодити з нею контакт, приїздила в навчальний заклад в якому навчається дочка, спілкувалася з її класним керівником, намагалась дізнатись про успіхи доньки в навчанні та на тренуваннях. Вона на даний час перебуває в декретній відпустці, проживає з чоловіком, який працює та може забезпечити сім`ю, вона має всі необхідні умови для дитини, про що зазначено органом опіки та піклування в своєму висновку.

Так з матеріалів справи вбачається, що обоє батьків неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мають необхідні для дитини умови проживання, обоє характеризуються позитивно.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 рокуу справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Верховний Суд наголошував, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

Доводи позову про недостатній рівень участі матері у вихованні дитини ґрунтуються на критичній оцінці міжособистністних відносин між батьками та між матір`ю та дитиною, які обумовлені зміною місця проживання дитини, а саме добровільним і безперешкодним переїздом дитини від матері до батька, що не свідчить про винні умисні дії матері щодо ухилення від участі матері у вихованні дитини. Навпаки, під час судового розгляду встановлено, що мати неодноразово як у позасудовому, так і в судовому порядку вживала заходи щодо реалізації своїх прав як матері та виявляла зацікавленість у житті дитини, що спростовує доводи позову.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21) та інших.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Водночас, у висновку органу опіки та піклування не наведено підстав та аргументів, а також однозначних обставин, які би вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає не доведеною позивачем наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Аналогічні висновки наведені у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13.

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Оцінюючи посилання на необхідність врахування думки дитини, яка в судовому засіданні підтвердила прихильність до батька, посилаючись на те, що бажає проживати із батьком та не має бажання спілкуватись із матір`ю, суд приймає до уваги наступне.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, яка зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

При цьому надважливим у заслуховуванні дитини з метою з`ясуванні її думки при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є здатність дитини чітко висловити свою думку.

Слід враховувати, що будь-яке судове засідання - це стресова ситуація для дитини, адже є велика кількість факторів, які в сукупності можуть негативно впливати на дитячу психіку або навіть травмувати її.

Оскільки між батьками дитини існує тривалий гострий конфлікт і дитина лише останнім часом після припинення спільного проживання батьків проживає разом з батьком, відносини з яким для неї є пріоритетними, але при цьому до десятирічного віку мати дитини самостійно утримувала і виховувала дитину за відсутності доводів про неналежність такого виховання у той період часу, з`ясована судом та озвучена в судовому засіданні думка дитини не може вважатися визначальною, переважними підставами при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитина не завжди може відповідати її справжнім інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина в силу свого віку та життєвого досвіду неспроможна надавати виважену та правильну оцінку.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

При цьому суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці сукупності досліджених під час судового розгляду доказів, аналізі характеру спілкування в суді матері та дитини, ступені істотності та серйозності аргументів позову вважає, що покладені в основу позову доводи не свідчать про виключність обставин, які б мали наслідком саме позбавлення відповідачки батьківських прав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у цивільному процесі.

Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основним засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ч.1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи відповідачка довела належними і допустимими доказами вжиття заходів для реалізації свого права на участь у вихованні дитини, зокрема й шляхом звернень до суду для вирішення спорів із батьком дитини у судовому порядку, а також здійснення неодноразових спроб спілкування із дитиною, проявів піклування про дитину, що із достатнім ступенем переконливості вказує на те, що у сукупності із одноособовим утриманням і вихованням дитини до десятирічного віку вона проявляла материнські почуття до доньки, наполегливо намагається приймати більшу участь у вихованні дитини, від сплати аліментів не ухиляється.

Отже, наявні у справі докази в їх сукупності не свідчать про умисне ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо виховання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини, відтак необхідність застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав відсутня.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачки загалом ґрунтуються на законі та письмових доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 63, 65 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко