Рішення

від 12.11.2024 по справі 448/1239/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1239/24

Провадження № 2/448/501/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.11.2024 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ" (місцезнаходження: м. Львів, вул. В. Великого, буд. 42, кв. 56, індекс 79053) до

відповідача: ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

вимоги позивача:про стягнення коштів у порядку зворотної вимоги (регресу)

учасники справи не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Представник позивача ТзОВ «Успіх БМ» адвокат Савка Т.В. звернувся з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ" грошові кошти у розмірі 2000000 (два мільйони) гривень в порядку зворотної вимоги (регресу) та судовий збір в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 грудня 2022 року приблизно о 19 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по пр. В.Чорновола у м. Львові та виконуючи маневр правого повороту на вул. Городоцьку із подальшим рухом в напрямку вул. Шевченка, грубо порушив чинні вимоги правил дорожнього руху України зі змінами та доповненнями, а саме: п.п.1.5; (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б» і «д»), 10.1., 16.2 та 18.1, які виразились в тому, що він керуючи технічно-справним транспортним засобом, був не уважним, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема перед зміною напрямку руху та виконанням повороту праворуч не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка з права наліво по ходу його руху, переходила проїзну частину дороги на нерегульованому пішохідному переході навпроти будинку по АДРЕСА_2 , з моменту, коли мав об`єктивну можливість виявити пішохода, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки, в результаті чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

3. Вказує, що у результаті порушення відповідачем водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_2 отримала травму лівої нижньої кінцівки у вигляді множинних відкритих переломів обох кісток гомілки, пошкодження артерій, розчавлені рани м`яких тканин, які супроводжувалась масивною кровотечею, травматичним та гіповолемічним шоком, гострим порушенням регіонального кровообігу, яка за життєвими показами потребувала проведення ампутації кінцівки на рівні нижньої третини стегна, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

4. Зазначає, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року в кримінальній справі № 461/2611/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді семи років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 , яка була визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, моральну шкоду в розмірі 1000000 (одного мільйона) грн., а також вирішено питання судових витрат, долю речових доказів, скасування арештів та ін.

5. Вказує, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальній справі № 461/2611/23 вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 в частині задоволення цивільного позову - змінено, та вирішено стягнути з ТзОВ «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 000 гривень. Вищевказані вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року набрали законної сили. Таким чином, вказує, що факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.12.2022 року, є встановленим та не підлягає доказуванню.

6. Зазначає, що суд поклав обов`язок з відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 , завданої внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ», оскільки в момент вчинення вказаного правопорушення останній виконував свої трудові обов`язки водія, перебуваючи в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ».

7. Вказує, що на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальній справі № 461/2611/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» відшкодувало ОСОБА_2 як потерпілій у кримінальному провадженні моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень перерахувавши кошти на її банківський рахунок чотирма платежами по 500000 гривень.

8. Зазначає, що позивач, як юридична особа, повністю відшкодував потерпілій шкоду, завдану кримінальним правопорушенням з вини відповідача, як їхнього працівника під час виконання ним трудових обов`язків, а тому згідно з вимогами ст. 1191 ЦК України, ст.ст.130, 134 КЗпП у ТзОВ «Успіх БМ» виникло право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

9. Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не надав.

ІІ. Позиція учасників справи

10. В судове засідання представник позивача ТзОВ «Успіх БМ» - адвокат Савка Т.В. не з`явився, подав заяву в якій просить розглянути справу без їхньої участі. Вказав, що позов підтримують і просять його задоволити.

11. В судові засідання, призначені на: 12.08.2024, 18.09.2024, 22.10.2024 відповідач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду. 22.10.2024 на адресу суду надійшла заява, яка відправлена адресатом ОСОБА_4 , котрий не є учасником справи, у якій вказано, що ОСОБА_1 не має можливості з`явитися до суду в судове засідання 22.10.2024, оскільки на даний час проходить військову службу та перебуває в зоні виконання бойового завдання.

В судове засідання 12.11.2024 відповідач ОСОБА_1 вчергове не з`явився, повідомений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заяв чи клопотань на адресу суду не скеровував.

12. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

13. Ухвалою суду від 15.07.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

14.Ухвалою суду від 18.09.2024 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15. Судом на підставі частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

16. Згідно з копією наказу №147-к від 05.12.2022 ОСОБА_1 прийнято з 06.12.2022 на посаду водія автотранспортних засобів ТзОВ «УСПІХ БМ».

17. Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року приблизно о 19 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по пр. В.Чорновола у м. Львові та виконуючи маневр правого повороту на вул. Городоцьку із подальшим рухом в напрямку вул. Шевченка, грубо порушив чинні вимоги правил дорожнього руху України зі змінами та доповненнями, а саме: п.п.1.5; (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б» і «д»), 10.1., 16.2 та 18.1, які виразились в тому, що він керуючи технічно-справним транспортним засобом, був не уважним, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема перед зміною напрямку руху та виконанням повороту праворуч не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка з права наліво по ходу його руху, переходила проїзну частину дороги на нерегульованому пішохідному переході навпроти будинку по АДРЕСА_2 , з моменту, коли мав об`єктивну можливість виявити пішохода, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки, в результаті чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2 . У результаті порушення відповідачем водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_2 отримала травму лівої нижньої кінцівки у вигляді множинних відкритих переломів обох кісток гомілки, пошкодження артерій, розчавлені рани м`яких тканин, які супроводжувалась масивною кровотечею, травматичним та гіповолемічним шоком, гострим порушенням регіонального кровообігу, яка за життєвими показами потребувала проведення ампутації кінцівки на рівні нижньої третини стегна, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

18. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року в кримінальній справі № 461/2611/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді семи років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 , яка була визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, моральну шкоду в розмірі 1000000 (одного мільйона) грн.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальній справі № 461/2611/23 вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 в частині задоволення цивільного позову - змінено, та вирішено стягнути з ТзОВ «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 000 гривень. Вищевказані вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року набрали законної сили 29.02.2024.

19. Із копії платіжної інструкції № 8517 від 19.03.2024 вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 19.03.2024 було здійснено виплату відшкодування моральної шкоди на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29.02.2024 на суму 500 000,00 гривень.

20. Із копії платіжної інструкції № 3296 від 15.04.2024 вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 15.04.2024 було здійснено виплату відшкодування моральної шкоди на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29.02.2024 на суму 500 000,00 гривень.

21. Із копії платіжної інструкції № 8606 від 10.05.2024 вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 10.05.2024 було здійснено виплату відшкодування моральної шкоди на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29.02.2024 на суму 500 000,00 гривень.

22. Із копії платіжної інструкції № 8656 від 14.06.2024 вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 14.06.2024 було здійснено виплату відшкодування моральної шкоди на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29.02.2024 на суму 500 000,00 гривень.

V. Застосоване судом законодавство

23. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

24. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

25. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

26. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

27. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

28. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

29. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

30. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

31. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

32. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

33. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

34. У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

35. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

36. Згідно з частинами першою третьоюстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

37. Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої, другої статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

38. Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

39. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина першастатті 1172 ЦК України).

40. Відповідно до частини першоїстатті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

41. Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

42. При цьому за змістом частини першоїстатті 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

43. Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

44. Матеріальна відповідальність працівників - це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов`язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини.

45. Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

46. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

47. Положеннями ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; 10)шкоди завданонедостачею,знищенням абопошкодженням обладнаннята засобів,наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

48. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

48. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

49. Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобо`язання.

50. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

51. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

VI. Висновок Суду

52. З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, сукупність наданих доказів у їх взаємозв`язку, достатності, належності та допустимості, суд вважає встановленим та доведеним, що в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов`язків була спричинена шкода.

53. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року в кримінальній справі № 461/2611/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді семи років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 , яка була визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, моральну шкоду в розмірі 1000000 (одного мільйона) грн. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальній справі № 461/2611/23 вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 в частині задоволення цивільного позову - змінено, та вирішено стягнути з ТзОВ «Успіх БМ» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 000 гривень. Вищевказані вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року набрали законної сили 29.02.2024. Встановлені рішенням суду обставини щодо володіння транспортним засобом, виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків під час ДТП та його вини у вказаній ДТП, а також обставини розгляду та перегляду в апеляційному порядку питання відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 в результаті вказаної ДТП, що сталася з вини відповідача не підлягають доказуванню у даній справі.

54. Встановивши, що на час скоєння ДТП автобус «БАЗ А079.14»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 належав позивачу, позивач в порядку ст. 1172 ЦК України здійснив відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася з вини їх працівника ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов`язків, суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

55. Прицьому судвраховує,щопозивачем наведено підстави для застосування до правовідносин сторін положень ст.134 КЗпП України та повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 .

56. Суд прийшов до висновку, що спосіб захисту права позивача на відшкодування сплачених ним коштів є належним, його реалізація проведена в межах строку, передбаченого ч.3ст.233 КЗпП України, а саме протягом року після відшкодування шкоди потерпілій внаслідок ДТП.

57. Відповідач відзиву з обґрунтованими запереченнями проти позовних вимог суду не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.

58. Дослідженими судом обставинами справи, а також враховуючи надані позивачем докази, суд приходить висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу на користь ТзОВ «Успіх БМ» грошових коштів у розмірі 2000 000,00 грн.

VІІ. Розподіл судових витрат

59. За змістомстатті 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

60. Згідно платіжного доручення від 02.07.2024 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 30000 грн. 00 коп.

61. З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст.ст.133,141 ЦПК Україниз Відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 30000 грн. 00 коп.

З наведених підстав та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх БМ до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів у порядку зворотної вимоги (регресу) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ" грошові кошти у розмірі 2000000 (два мільйони) гривень в порядку зворотної вимоги (регресу).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх БМ судовий збір в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 22.11.2024.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ", місцезнаходження: м. Львів, вул. В. Великого, буд. 42, кв. 56, індекс 79053, ЄДРПОУ 30650753;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Світлана ГІРЯК