Ухвала

від 22.11.2024 по справі 466/9117/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

466/9117/24

2/465/3631/24

У Х В А Л А

22.11.2024 м. Львів

Суддя Франківськогорайонного судум.Львова КушнірБ.Б., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Славова Ольга Анатоліївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

06.09.2024 ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Славова О.А., звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10.09.2024 у справі №466/9117/24 за позовом адвоката Славової Ольги Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів, стягнення коштів було відкрито провадження та призначено справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.10.2024 справу №466/9117/24 за позовом адвоката Славової Ольги Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів, стягнення коштів у відповідності до вимог виключної підсудності направлено у Франківський районний суд м. Львова, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69, для розгляду по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, головуючим суддею у справі визначено Кушнір Б.Б.

Положеннями ч. 2ст. 19 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч.12 ст.33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним прийняти дану цивільну справу до свого провадження і, виходячи з того, що зміна складу суду відбулась на стадії підготовчого провадження, доцільним здійснювати розгляд справи в загальному порядку спочатку зі стадії підготовчого провадження.

При прийняті та вивченні матеріалів справи було встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимогст. 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звернувсядо судуза захистомсвоїх прав,зазначаючи проте,що вінє споживачем послуг, із позовом, в якому просив стягнути із відповідача на його користь грошові кошти у сумі 11 250 доларів США, що по курсу НБУ на день подачі позову становить 463388,63 гривень, та просив стягнути із відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

Так, звертаючи до суду, позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Славова О.А. у позовній заяві зазначає, що позивач має пільги по сплаті судового збору та звільнений від його сплати відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», судам роз`яснено, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню лише у випадку коли позивач пред`явив позов, пов`язаний з порушенням його прав як споживача.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Аналіз вищезазначених положень Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави вважати, що в розрізі наявних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, відповідач не може вважатися ані виконавцем, ані виробником, оскільки відповідач внаслідок укладення Попереднього договору прийняв на себе лише одне зобов`язання - укласти у майбутньому основний договір, що в свою чергу виключає можливість застосування до наявних правовідносин між позивачем та відповідачем приписів Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на положення укладеного між сторонами попереднього договору про наміри укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не є виконавцем робіт або надавачем послуг, то ОСОБА_1 не може вважатися споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду 14 лютого 2024 року у справі № 727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23), від 06 серпня 2024 року у справі № 727/12297/23 (провадження № 61-6575св24), від 31жовтня 2024рокуу справі № 752/13313/23 (провадження № 61-3296св24).

Суд враховує, що споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.

Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

При цьому, беручи до уваги вищевказане, ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір за подання такої позовної заяви.

За таких обставин суд вважає, що частина третястатті 22ЗаконуУкраїни «Прозахист правспоживачів» не підлягає застосовуванню до спірних правовідносин.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати, що позов подано на захист прав споживача в розумінні приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду даної позовної заяви.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2024 року встановлений в розмірі 3 028 гривень.

Так, позивачу необхідно спалити судовий збір у розмірі 4 633,88 гривень за наступними реквізитами: рахунок №UA168999980313141206000013953, отримувач: ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету судовий збір (Державна судова адміністрації України, 050).

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнеобхідноаналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Частиною 1статті 185 ЦПК Українипередбачено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістом частин одинадцятої, тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Крім того, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч. 1ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що після відкриття провадженні у справі було встановлено, що позивачем при подачі позову не було сплачено судовий збір, а відтак суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити стороні позивача, що у разі невиконання вимог ухвали та вказані недоліки не будуть усунуті, позов буде залишено без розгляду.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 19, 33, 177,185, 260, 353, 355ЦПК України,

постановив:

Цивільну справу запозовом адвокатаСлавової ОльгиАнатоліївни,яка представляєінтереси ОСОБА_1 ,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Будівельно-інвестиційнакомпанія «РубіконГруп» прозахист правспоживачів,стягнення коштівприйняти досвого провадження і здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Позов адвоката Славової Ольги Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів, стягнення коштів, - залишити без руху та надати позивачу 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Запропонувати позивачу подати документ та виправити недоліки, вказані в мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: подати суду документ про сплату судового збору у розмірі 4 633,88 гривень.

Роз`яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду виконані не будуть, - позов буде залишено без розгляду.

Копію ухвали направити позивачу (представнику позивача) для відома та виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір Б.Б.