Рішення

від 25.11.2024 по справі 756/9380/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.11.2024 Справа № 756/9380/24

Унікальний номер 756/9380/24

Номер провадження 2/756/4311/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Омельчук М.О.,

за участі : позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Боровенка Д.В. ,

представників відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача - ОСОБА_5 ,

свідків - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заяви ОСОБА_1 до Комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району м. Києва», Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Боровенка Д.В. за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» звернулася до суду із вищевказаним позовом до відповідача Комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району м. Києва» ( надалі - КО «СШ № 298») в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ КО «СШ № 298» № 29-к від 17 червня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на посаді педагога-організатора КО «СШ № 298»; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2024 року по день ухвалення рішення суду; та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн; стягнути судові витрати; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_9 на посаді педагога-організатора КО «СШ№ 298».

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 працювала в КО «СШ№ 298» з 1999 року.

Наказом № 29-к від 17 червня 2024 року звільнена зі займаної посади з 17 червня 2024 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України.

Позивач не заперечує факт відсутності на робочому місці у період з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року, проте зазначає, що така відсутність викликана поважними причинами. Позивач 27 травня 2024 року дізналась, що її брат ОСОБА_10 при виконанні бойового завдання зник безвісти. Була змушена терміново покинути м.Київ з метою з`ясування обставин зникнення безвісти брата та його пошуку.

Про наявність поважних причин відсутності на роботі, позивач в телефонному режимі повідомила директора СШ №298 ОСОБА_3 . Який 17 червня 2024 року викликав її до себе та запропонував написати заяву про звільнення за власним бажанням та повідомив, що у випадку відмови буде звільнено за прогул.

Вважає справжнім мотивом та підставою для звільнення є помста, за те що вона заявила правоохоронним органам про наявність численних неправомірних дій та правопорушень, які систематично вчиняються адміністрацією і директором СШ № 298. В березні 2024 року у СШ № 298 була перевірка з управління освіти, після якої їй була надана на підпис посадова інструкція, заведено журнал обліку робочого часу та почався створюватися систематичний тиск з метою примушення її до звільнення зі займаної посади.

За заявою позивача порушене кримінальне провадження № 12023100050002454 від 05 липня 2023 року стосовно розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем у період з 2012 по 2017 рік керівництвом та адміністрацією СШ № 298.

Вважає, звільнення незаконним, тому просить поновити на роботі та стягнути середній заробіток й моральну шкоду.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року позов залишено без руху.

07 серпня 2024 року представник позивача - адвокат Боровенко Д.В. за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив докази сплати судового збору та докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 19 вересня 2024 року.

За клопотанням представника відповідача, розгляд справи 19 вересня 2024 року відкладено.

15 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції із клопотанням про залучення співвідповідачем Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в частині заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку.

Не погоджуючись з пред`явленими позивачем вимогами, 29 жовтня 2024 року представник відповідача, подала заяву до якої долучила: копію наказу про звільнення, акти № 01-15 про відсутність працівника на робочому місці за період з 27 травня 2024 року по 14 червня 2024 року та акт про відсутність на робочому місці та відмову від надання письмових пояснень від 17 червня 2024 року; додано доповідні записки про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, повідомлення Профспілкового комітету СШ №298 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул.

Від представника відповідача Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 30 жовтня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вважають що не є належним відповідачем.

В судовому засіданні 22 листопада 2024 року позивач підтримала заявлені позовні вимоги, в редакції від 15 жовтня 2024 року та просила їх задовольнити. Зауважила, що 27 травня 2024 року сповістила про проходження медичного обстеження, а після обіду їй сповістили про зниклого безвісті брата. Тому, вважає що з поважних причин не виходила на роботу. Займалась розшуком брата. Не була обізнана про обов`язок написати заяву, вважала достатнім сповістити директора телефонним зв`язком.

Представник позивача також підтримав заявлені вимоги з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві. Заявив клопотання про доручення до матеріалів справи переписки в месенжері вайбер з телефону позивача між нею та директором. Долучив довідку про середній заробіток позивача.

Представник відповідача - директор школи ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства. Зауважив, що кінець навчального року завжди дуже напружений, особливо багато роботи для організатора, щодо улаштування останнього дзвоника, випускного, що входить до посадових обов`язків позивача. Через її тривалу відсутність ці обов`язки мали виконувати вчителі. Протягом травня позивач була тривалий проміжок часу на лікарняному, мала вийти 27 травня 2024 року, але на роботу не вийшла без поважних причин. Після обіду телефоном сповістила, що її брат безвісті зник. Пізніше, в кінці місяця за необхідністю табулювання, повідомив позивача про обов`язок оформити правомірність відсутності на роботі, шляхом написання письмової заяви щодо відпустки та визначити час. Проте, позивач не з`являлась впродовж трьох тижнів, заяву не написала, хоча проживає поряд зі школою. Заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи повідомлення про не етичну поведінку працівника школи ОСОБА_1 , яка надійшла на електрону адресу школи від ОСОБА_11 - колишньої дружини брата позивача з додатками про сповіщення сім`ї про зниклого безвісті батька, витягу з ЄДРДР. Сповістив, що 17 червня 2024 року позивач прийшла до школи, викликав педагогів, заступників та голову профспілки, в їх присутності запропонував позивачу надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці та ознайомлення із Актами, проте ОСОБА_1 - відмовилась. Тому був складений акт. Запропонував розглянути на засіданні членів профспілки питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Після отримання згоди, видав наказ про звільнення, з яким ознайомив позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів, поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. Де вона перебувала, чим зайшлась, доказів не надано. Навпроти, сповіщення сім`ї №16 про зниклого безвісті ОСОБА_10 надійшло саме старшій донці ОСОБА_12 , яка і сповістила позивача. ОСОБА_1 отримала аналогічне сповіщення в РТЦК на своє ім`я, за її вимогою через тиждень. Будь-яких заяв позивач про надання їй відпустки не писала, не подавала, тому відсутність на роботі є прогулом, що доводить правомірність звільнення.

В судовому засіданні 22 листопада 2024 року, за клопотанням сторони відповідача допитано свідків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що працює заступником директора. 17 червня 2024 року о 14.00 була викликана в кабінет директора в якому знаходилась ОСОБА_1 та інші працівники. В їх присутності позивач відмовилась підписувати акти про відсутність на робочому місці, надавати письмові пояснення про поважність відсутності на роботі з 27 травня 2024 року, відмовилась будь-щось пояснювати. Також зазначила, що намагалась дзвонити позивачу з приводу її відсутності, проте ОСОБА_1 слухавку не брала.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що працює заступником директора з навчально-виховної роботи СШ №298, за тиждень до закінчення навчального року ОСОБА_1 мала вийти з лікарняних, але на роботі її не було. Кожного дня ввечері складали акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі. Акт 16 складали та підписували в кабінеті директора 17 червня 2024 року, після того, як присутня ОСОБА_1 не виявила бажання підписувати акти та надавати будь-які пояснення щодо відсутності на роботі з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року. При ознайомленні ОСОБА_1 із наказом про звільнення присутньою не була та видача трудової книжки не входить до її обов`язків.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що працює вчителем СШ №298, а також є головою профспілкового комітету, членом профспілки є ОСОБА_1 . Директор 17 червня 2024 року запросив її до кабінету, де перебувала позивач. Директор надав аркуш паперу та запропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року, на що остання відмовилась, як і від підпису та ознайомлення з актами, тому присутні підписали акт 16. Потім за поданням директора, зібрала на засідання членів профспілки. За результатами засідання прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . При ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення присутньою не була.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідачів, свідків, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

Судом встановлено що згідно записів, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з 26 серпня 1999 року. З вересня 2013 року обіймала посаду педагога-організатора КО «СШ№ 298».

Наказом № 29-к від 17 червня 2024 року звільнена зі займаної посади з 17 червня 2024 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України. Підставою зазначені акти №№01-16 про відсутність на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року.

Згідно актів №01-15, які є ідентичними за своїм змістом, підписані заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та головою профспілкового комітету ОСОБА_7 , з 27 травня 2024 року по 14 червня 2024 року ОСОБА_1 відсутня на робочому місці впродовж робочого дня без поважних причин.

Відповідно до акту №16 про відсутність на робочому місці та відмови від надання письмових пояснень, що складений та підписаний ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у присутності зазначених осіб, 17 червня 2024 року ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці та ознайомитися із актами, остання відмовилася.

Позивач не заперечує факт відсутності на робочому місці у період з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року.

Зі сповіщення сім`ї № 16 від 27 травня 2024 року виданого заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що брат ОСОБА_1 - старший лейтенант ОСОБА_10 , командир 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 , призваний до лав ЗСУ, при виконанні бойового завдання за призначення під час воєнних дій на території України поблизу н.п. Роботине, Пологівського району, Запорізької області, зник безвісти 26 травня 2024 року (а.с.14).

Сповіщенням №10418-650 від 18 травня 2024 року Управління освіти повідомило ОСОБА_1 з метою перевірки обставин, викладених у заяві від 12 лютого 2024 року, адресованої до Міністерства освіти та науки, створено робочу групу. Під час перевірки фактів та обставин у СШ №298 встановлено, що Оболонським УП ГУ НП здійснюється досудове розслідування №120231000500002454 від 05 липня 2023 року. До закінчення досудового розслідування неможливо надати правову оцінку діям працівників СШ №298.

Повідомленням Профспілкового комітету СШ №298 від 17 червня 2024 року надано згоду директору СШ №298 ОСОБА_3 на звільнення ОСОБА_1 , педагога-організатора з роботи за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулами без поважних причин.

Спір між сторонами виник з приводу законності прийнятого директором СШ №298 17 червня 2024 року наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю на робочому місці без поважних причин, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, згідно із ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України)

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт відсутності позивача на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року доведений матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Посилаючись на поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 зазначала, про отримання звістки про зникнення безвісті її брата ОСОБА_10 під час виконання бойового завдання.

Проте, що саме заважало позивачу виконувати посадові обов`язки та прибути на робоче місце позивачем не зазначено. Посилання на її відшукання брата та відвідування лікарень не доведено жодними доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази що заважало позивачу прибути на робоче місце для виконання посадових обов`язків. Будь-яких заяв, в тому числі через електронні засоби зв`язку, зокрема про надання відпустки без збереження заробітної плати позивачем не надано.

Судом також досліджено повідомлення ОСОБА_11 , адресоване на ім`я директора СШ №298 щодо поведінки педагога ОСОБА_1 спрямованих на розподіл спадкового майна, яке залишилось після безвісті зниклого колишнього чоловіка - ОСОБА_10 , від якого ОСОБА_11 має двох неповнолітніх дітей та повнолітню доньку - ОСОБА_12 , яка сповістила тітку про зникнення її брата 27 травня 2024 року коли отримала сповіщення. Усі дії пов`язані зі зникненням ОСОБА_10 займається донька ОСОБА_12 , здачею тесту ДНК, поданням заяви в поліцію, збір документів. ОСОБА_1 незаконно заволоділа майном, що належить дітям, як спадкоємцям першої черги, яке розташоване АДРЕСА_1 . Просить здійснити засоби реагування щодо поведінки працівника ОСОБА_1 .

Досліджена в судовому засіданні переписка в телефоні позивача, копія якої надана представником, свідчить про те, що директор ОСОБА_3 29 травня 2024 року звертався до позивача з питанням про надання доказів перебування на лікарняному, його закриття, а також оформлення відпустки без збереження заробітної плати та її тривалість. Позивач не відповідала на звернення. 31 травня 2024 року директор вдруге сповістив про відсутність лікарняного в електронній базі. Повідомив про питання з бухгалтерією, соцстрахом, та нарахуванням заробітку. Зазначає що у вівторок спілкувалися про надання інформації про відсутність на роботі, до п`ятниці інформація відсутня. У відповіді позивач лише скидує скріни зі застосунку Е-helsi, за відкриті лікарняні квітень - травень 2024 року. Будя- яка заява, або докази про відсутність на роботі не надіслана. 06 червня 2024 року директор знову сповіщає позивача про відсутність від неї будь-якої заяви та відповідного наказу, її відсутність на роботі тривалий проміжок без поважних причин. Лише 14 червня 2024 року ОСОБА_1 пересилає сповіщення сім`ї №16. І посилається, що за обставиною, що сталася в її родині, вона вважає відсутня на роботі з поважних причин. Зазначає, що стикнулася з проблемами та питаннями у пошуку рідного брата їздить по лікарнях, моргах, координаційних центрах. Того ж дня, 14 червня 2024 року директор сповіщає позивача, що колишня дружина брата Павла сповістила адміністрацію про те, чим ОСОБА_1 займається в селі. Запропонував написати заяву на звільнення за власним бажанням. 14 червня 2024 року у вайбері ОСОБА_1 переслала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 27 травня 2024 року по 14 червня 2024 року за сімейними обставинами. Пізніше написала та переслала аналогічну заяву, датовану 27 травня 2024 року.

На підтвердження доводів про поважність відсутності на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 не надала, відсутні докази проведення будь-яких розшукових дій, їх необхідність та (або) доцільність, перебування в госпіталях, координаційних центрах, тощо.

Саме по собі сповіщення про зниклого безвісті брата на переконання суду, не може бути достатньою підставою задля відсутності на робочому місці впродовж трьох тижнів, тому приходжу до переконання, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року без поважних причин, що є прогулом.

Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення й поновлення на роботі не підлягає задоволенню за його недоведеністю.

Стягнення середнього заробітку та компенсації моральної шкоди є похідними від доведеності факту неправомірності звільнення позивача. Через відмову в задоволенні позову в скасуванні наказу пор звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, також не підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи доводи позивача, що її звільнення є помстою за звернення до правоохоронних та контролюючих органів щодо дій адміністрації школи, не знайшли свого підтвердження. Встановлені судом обставини свідчать про відсутність позивача на робочому місці, що залежало лише від її волевиявлення.

Дослідивши усі наявні докази в їх сукупності, приходжу до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2,4,5,10,12, 76-83,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району м. Києва», Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2024 року.

Суддя І.С. Шролик