Рішення

від 19.11.2024 по справі 495/241/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/241/22

№ провадження 2/495/490/2024

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

19 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайоний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Ульвіс К.Е.,

справа № 495/241/22

особисто відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою Садівничого кооперативу "Буревесник", в особі голови Наумчика Василя Андрійовича, Садівничого кооперативу "Жемчужина-2", в особі голови Мерклінгер Любові Михайлівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кароліно - Бугазька сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

представника відповідача в режимі відео конференції адвоката Чабан О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі Садівничий кооператив "Буревесник", в особі голови Наумчика Василя Андрійовича, Садівничий кооператив "Жемчужина-2", в особі голови Мерклінгер Любові Михайлівни 17 січня 2022 року звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кароліно - Бугазька сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, просять суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками Садівничого кооперативу «Буревестник» та Садівничого кооперативу «Жемчужина-2» та нерухомим майном, що розташоване на території вказаних ділянок, а також усунути перешкоди позивачам у користуванні узбережжям Чорного моря для загального водокористування у межах пляжної зони шляхом визнання незаконною та скасування реєстрації та записів про право власності відповідачів на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, зокрема стосовно: ОСОБА_2 , власниці земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5110300000:02:013:0063 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1302290251103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26987378 від 11.07.2018 року; - ОСОБА_2 , власниці земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5110300000:02:013:0062 за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1289578251103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26986233 від 11.07.2018 року; ОСОБА_1 , власника земельної ділянки площею 0,055га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5110300000:02:013:0070 за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 13021197511103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26450762 від 04.06.2018 року; - ОСОБА_3 , власника земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:013:0064 площею 0,08га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний об`єкт нерухомого майна 1368140851103, номер запису про право власності/довірчої власності: 25561724 від 03.04.2018 року; стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати, а саме, витрати на правову допомогу, а також сплачений судовий збір.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Так, свої вимоги позивачі мотивує тим, що вони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є головами Садівничих кооперативів «Буревестник» і «Жемчужина-2», що розташовані у Лиманському курортному районі смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської громади, впритул до залізничної платформи «Морська».

У відповідності до реєстраційних документів на їх кооперативи, в них наявні 42 члени - в СК «Буревестник» та 47 осіб - в СК «Жемчужина-2», які усі є власниками земельних ділянок.

Крім цього кооператив СК «Буревестник» є власником земельної ділянки 0,068 га, що передана у колективну власність для ведення садівництва відповідно до рішення XIII сесії ХХІІ скликання Затоківської селищної ради №38 від 10 вересня 1999 року.

У свою чергу кооператив СК «Жемчужина-2» є власником земельної ділянки 0,015 га, що передана у колективну власність для ведення садівництва відповідно до рішення XI сесії XXIII скликання Затоківської селищної ради №36 від 23 липня 1999 року.

У відповідності до рішення №3463 від 20 серпня 2015 року Затоківської селищної ради №LIV(54) сесії VI скликання було вирішено розробити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2 .

Далі, 22 березня 2016 року на №VI сесії VII скликання Затоківською селищною радою було прийнято рішення №123 «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області».

Як зазначено у рішенні, воно було прийняте, «...розглянувши проекти детальних планів території розміщення об`єктів містобудування на земельних ділянках, розташованих в АДРЕСА_5 , позитивні висновки щодо цих проектів, видані компетентними органами, а також ураховуючи рекомендації архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради, керуючись ст. ст. 8, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив ... п.3. Затвердити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_5 . п.4. Оприлюднити детальні плани територій шляхом розміщення в приміщенні селищної ради».

Таким чином Затоківська селищна рада, порушуючи законодавство, прийняла таємно, келійно, рішення, які торкаються селищної забудови в умовах відсутності головного містобудівного документу, яким є генеральний план смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області і які торкаються інтересів усіх мешканців смт. Затока, усіх громадян України, як користувачів водних ресурсів, права яких вказаним рішенням знищуються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Поміж з цим, відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», кожний громадянин України має право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Для доведеності того, наскільки впритул до моря розташований квартал АДРЕСА_2 , надають його графічне зображення з Публічної кадастрової карти України (сайт https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta), з якої вбачається, що квартал розпочинається з ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:013:0062 (власник ОСОБА_2 ) і закінчується ділянкою з кадастровим номером 5110300000:02:013:0075 (власник ОСОБА_6 ).

На підставі вищевказаних незаконних рішень відповідачі завдяки договорам купівлі-продажу оформили документи на право власності на вищезазначені земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 , власниця земельної ділянки площею 0,0484га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5110300000:02:013:0062 за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1289578251103, номер запису про право власності довірчої власності: 26986233; ОСОБА_2 , власниця земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим 5110300000:02:013:0063 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1302290251103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26987378; ОСОБА_1 , власник земельної ділянки площею 0,055 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим 5110300000:02:013:0070 за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 13021197511103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26450762; ОСОБА_3 , власник земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:013:0064 площею 0,08 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний об`єкт нерухомого майна 1368140851103, номер запису про право власності/довірчої власності: 25561724.

Державна реєстрація спірних земельних ділянок відбулася у Відділі Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області 29.08.2016 року.

Після того, як вони дізнались про існування незаконних рішень Затоківської селищної ради, 24.05.2019 року СК «Буревестник» був поданий до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення №3463 від 20 серпня 2015 року Затоківської селищної ради №LIV(54) сесії VI скликання «Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2 » та визнання протиправним і скасування рішення №123 від 22 березня 2016 року Затоківської селищної ради №VI сесії VII скликання «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області».

Постановою від 30 січня 2020 року П`ятого апеляційного адміністративного суду їх позовну заяву було задоволено у повному обсязі.

Таким чином, законні підстави набуття відповідачами прав власників на спірні земельні ділянки відпали з часу набуття законної сили рішенням від 30 січня 2020 року П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/3132/19 за адміністративним позовом СК «Буревестник».

Після вказаних подій минуло майже два роки і у грудні 2021 року всупереч волі мешканців громади і всупереч законодавству України відповідач ОСОБА_1 розпочав будівництво на своїй ділянці, впритул до урізу моря на станції Морська, тобто в кварталі АДРЕСА_2 .

Обставини початку будівництва ОСОБА_1 на берегу моря, біля урізу води доводяться світлинами, що додаються до позову (друк світлин додається).

Крім наведених вище доказів, те, що будівництво, яке здійснюється відповідачем ОСОБА_1 розташоване саме на громадському пляжі, біля урізу води також доводиться висновком судової земельно-технічної експертизи №9-19 від 18.06.2018 року, який робився у рамках розгляду адміністративного позову у справі №420/3132/19.

У відповідності до висновків вказаної експертизи досліджувані земельні ділянки розташовані в 100 метровій прибережній захисній смузі акваторії Чорного моря, а тому місцезнаходження земельних ділянок по АДРЕСА_5 з кадастровими номерамми: 5110300000:02:013:0062, власник ОСОБА_2 ; 5110300000:02:013:0063, власник ОСОБА_2 ; 5110300000:02:013:0064, власник ОСОБА_3 , 5110300000:02:013:0065, власник ОСОБА_7 ; 5110300000:02:013:0066, власник ОСОБА_7 ; 5110300000:02:013:0067, власник ОСОБА_7 ; - 5110300000:02:013:0069, власник ОСОБА_8 ; 5110300000:02:013:0070, власник ОСОБА_1 ; 5110300000:02:013:0071, власник ОСОБА_9 ; 5110300000:02:013:0072, власник ОСОБА_10 ; 5110300000:02:013:0073, власник ОСОБА_11 ; 5110300000:02:013:0074, власник ОСОБА_12 ; - 5110300000:02:013:0075, власник ОСОБА_12 , не відповідає вимогам нормативних документів, а саме: ст. 60, 61 Земельного та ст. 88, 89, 90 Водного кодексу України.

Після початку будівництва обурені мешканці смт. Затока, Кароліно-Бугазу, м. Білгорода-Дністровського та м. Одеси, члени садівничих кооперативів, що розташовані поблизу станції «Морська», намагалися завадити цим діям, проводили масові акції, викликали на них керівництво об`єднаної Кароліно-Бугазької територіальної громади.

Проте такий громадський супротив не приніс будь-яких дієвих наслідків, відповідач ОСОБА_1 до них не прислухався, продовжив будівництво, найняв за гроші охоронне агентство «Титан», яке забезпечує безпеку його незаконних дій.

У той самий час, інші відповідачі під час зустрічей з мешканцями смт. Затока, членами садівничих кооперативів неодноразово виказували наміри разом з ОСОБА_1 розпочати будівництво на своїх земельних ділянках.

Саме тому наявність у вказаних осіб права власності на земельні ділянки, безпосередні дії щодо будівництва одного відповідача і заяви про намір здійснити будівництво іншими відповідачами примушує їх захистити порушені права власників земельних ділянок, громадян України, користувачів водних ресурсів України (Чорного моря) шляхом звернення до суду з вказаним позовом.

Наголошують на тому, що оскаржуваними рішеннями порушені права не тільки членів СК «Буревестник» та СК «Жемчужина-2», а і усіх громадян України, і тому для судового захисту не потрібно, навіть, щоб позивачі були суміжними землекористувачами або взагалі власниками земельних ділянок, головне, що порушені права значної кількості громадян України як представників Українського народу.

Разом з тим, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області не вжила жодних вищевказаних заходів, які повинні передувати прийняттю Рішення №123 від 22.03.2016 року, та матеріали справи цього не містять.

Не погоджуючись з позовними вимогами, від представника відповідача ОСОБА_1 23 лютого 2022 року надійшов відзив на позовні вимоги позивачів, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивачам у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею область, 0,555 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності на вказану земельну ділянку виникло у Відповідача на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2018 року, укладеного між гр. ОСОБА_13 (від імені якої діяв гр. ОСОБА_14 ) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Базан Т. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 858.

У відповідності до Договору № 858 гр. ОСОБА_13 передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0550 га в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва.

Водночас, земельні ділянки Позивачів, в тому числі його членів, не межують із земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка останнього знаходиться перед залізничною колією, в той час як земельні ділянки Позивачів знаходяться за цією колією, тобто між ними знаходиться ділянка з цільовим призначенням : «землі транспорту», тому вони не є суміжними.

Згідно ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного Права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

3 огляду на наведені визначення Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування вендикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Таким чином, при зверненні Позивачів з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, необхідно встановити з посиланням на відповідні підтверджувальні належні, допустимі, достовірні й достатні докази того, які права на спірне майно наявні у Позивачів, а також з урахуванням цього, які перешкоди чиняться з боку Відповідача у здійсненні щодо спірного майна, прав користування, розпорядження або і права володіння також.

3 аналізу низки позицій Верховного суду, зокрема з постанови ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц вбачається, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС вбачається, що володільцем нерухомого майна є особа, право якої зареєстроване у встановленому законодавством порядку, що може бути підтверджено відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З інформаційної довідки №289400844 від 09.12.2021 року вбачається, що на сьогоднішній день єдиним власником земельної ділянки загальною площею 0,0550 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0070, щодо якої заявлено даний негаторний позов, є ОСОБА_1 , а отже право на звернення з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю належить саме йому.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивачі звернулися із вказаним позовом за захистом свого конституційного права користування пляжем.

Свою позицію, що земельна ділянка Відповідача є пляжем Позивачі доводять висновком судового експерта ОСОБА_15 від 18.06.2018 року (свідоцтво № 1474 від 28.01.2011 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікованої комісії при Міністерстві юстиції України), виготовленого для надання в адміністративній справі № 420/3132/19 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 420/3132/19.

Звертає увагу суду, що наданий висновок судового експерта був виготовлений для надання в адміністративній справі № 420/3132/19, що свідчить про недопустимість його як доказу в даній цивільній справі. Зокрема, питання, яке було поставлено перед експертом стосується питання права: Чи відповідає вимогам нормативних документів та Земельному кодексу України місцезнаходження земельних ділянок по АДРЕСА_5 ?

Таким чином, поставлене перед експертом питання не входило до сфери компетенції останнього.

В Постанові Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4 визначено, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Крім наведеного, згідно з відомостями Державного Реєстру атестованих судових експертів рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 2 від 18.01.2022 року судового експерта ОСОБА_15 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Отже, висновок судового експерта ОСОБА_15 від 18.06.2018 року не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що земельна ділянка ОСОБА_1 є пляжем.

Що стосується постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 420/3132/19, то у вказаному рішенні суду не вирішувалось питання щодо «права власності» ОСОБА_1 , як про це зазначають у позовній заяві Позивачі.

Зокрема, ОСОБА_1 не є стороною цієї справи, а отже був позбавлений можливості надавати будь-які пояснення та заперечення стосовно доводів Позивача, яким також є СК «Буревестник».

Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року скасовано рішення Затоківської селищної ради №3463 від 20.07.2015 року «Про організацію та розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2 » та рішення Затоківської селищної ради №123 від 22.03.2016 року «Про затвердження детальних планів територій, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області».

Оскаржувана у справі № 420/3132/19 містобудівна документація впливає на можливість подальшого використання ОСОБА_1 своєї власності, однак не позбавляє його права володіння та розпоряджання земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 420/3132/19 не є та не може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0550 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Зокрема, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 420/3 132/19 не визнає право власності на земельну ділянку за Позивачами, що свідчить про відсутність в останніх права звертатися з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки така земельна ділянка Позивачам не належить.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 статті 152 ЗК України).

Доводи Позивачів стосовно необхідності усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , оскільки, на їх думку, підстави для переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 відпали на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року, ОСОБА_1 вважає необґрунтованими з огляду на те, що зазначена постанова не містить оцінки законності передання земельної ділянки першому набувачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203ц19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

В своєму позові Позивачі зазначають, що наявність права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:013:0070 унеможливлюють здійснення мети створення СК «Буревестник», здійснення його статутної діяльності, адже суперечать п.п..1, 1,2, 2.2 Статутів, статтям 3, 8 Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до п.2.2 Статутів СК «Буревестник» та СК "Жемчужина-2» метою створення та діяльності кооперативу є об`єднання зусиль членів кооперативу по вирощуванню членами Кооперативу для власних потреб фруктів, овочів, ягід, плодів та іншої сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження землі та інших природних ресурсів, створення умов для оздоровлення і відпочинку членів Кооперативу і їх родин.

Посилаючись на вказані пункти своїх статутів, садівничі кооперативи прямо зазначають, що оздоровлюватися та відпочивати їх члени не зможуть, через потенційне дачне будівництво, яке має намір здійснити власник земельної ділянки ОСОБА_1 , власне, в цьому, полягає, нібито порушене право кооперативів.

Однак, прохід до моря є вільним та безоплатним, а тому жодних обмежень у користуванні членами кооперативу водними об`єктами не передбачено, шляхи проходу/проїзду до моря, без жодних огорож та засобів обмеження руху.

Доказів протилежного Позивачами не надано, зокрема, необґрунтовано в чому саме полягає порушення прав садівничих кооперативів, доводи наведені в позовній заяві є абстрактними та не підтверджені відповідними доказами.

Загалом, єдиною підставою позову СК «Буревестник» та СК "Жемчужина-2» є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року, якою скасовано рішення Затоківської селищної ради про розробку та затвердження детального плану територій, до складу якої входить і земельна ділянка ОСОБА_1 , водночас, зазначена постанова не містить оцінки законності набуття цієї земельної ділянки у власність, що унеможливлює посилання на неї в якості підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:013:0070.

При цьому, в обґрунтування своєї позовної заяви Позивачі не наводять жодного законного доводу, який би свідчив про неправомірність набуття права власності ОСОБА_1 , не доводять жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт порушення прав членів кооперативів на водні об`єкти, через наявне право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:013:0070.

При цьому, незрозуміло, в чому полягає вибірковість Позивачів у питанні пред`явлення позову, оскільки, як відомо, зокрема, з адміністративної справи № 420/3 132/19, детальний план територій розроблявся стосовно десяти земельних ділянок, однак, заважає Позивачам саме земельна ділянка ОСОБА_1 хоч і не зрозуміло, яким чином.

На переконання ОСОБА_1 у Позивачів відсутнє порушене право, що є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

19 січня 2022 року Ухвалою суду відмовлено в задоволені заяви позивачів про забезпечення позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року, було відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням її підготовчого розгляду.

06 жовтня 2022 року Постановою Одеського апеляційного суду апеляційна скарга адвоката діючого в інтересах Садівничого кооперативу «Буревесник» - залишена без задоволення, ухвала Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2022 року про відмову в забезпечені позову залишена без змін.

28 червня 2023 року Ухвалою суду у задоволені заяви представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду було відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 червня 2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07 грудня 2023 року Ухвалою суду, заява позивача про забезпечення доказів залишена без розгляду.

15 липня 2024 року Ухвалою суду, відмовлено в задоволені клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, неодноразово викликалися в судові засідання належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Представник відповідача, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, просять суд в їх задоволені відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що підставою позову слугувала постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року, якою скасовано рішення Затоківської селищної ради про розробку та затвердження детального плану територій, яка в теперішній час скасована Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 420/3132/19, справа перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції, інших доказів до матеріалів справи не надано.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа не з`явилися, були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Згідно до ч.1ст. 44 ЦПК України,учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимогЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогамстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно дост. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.

Враховуючи викладені обставини, того що позивачі та відповідачі були обізнані про існування вказаної справи, повідомлені належним чином, процесуальні документи суду надсилались на адресу електронної пошти представника позивача, зазначену у позовній заяві.

Електронний примірник повістки отримано представником позивача 31 жовтня 2024 року, що підтверджується повідомленням отримувача наявним в матеріалах справи, представник позивача неодноразово просив суд про відкладення розгляду справи про що складалася телефонограма, однак жодного підтвердження до суду так і не надано, суд вважає за можливе зі згоди представника відповідача розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши представника відповідача, відповідача Неврода, дослідивши матеріали справи, ретельно вивчивши надані докази, суд дійшов до наступного .

Судом встановлено, що дійсно у відповідності до рішення №3463 від 20 серпня 2015 року Затоківської селищної ради №LIV(54) сесії VI скликання було вирішено розробити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2 .

22 березня 2016 року на VI сесії VII скликання Затоківською селищною радою було прийнято рішення №123 «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області».

На підставі вищевказаних рішень відповідачі за договорам купівлі-продажу оформили документи на право власності на вищезазначені земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 , власниця земельної ділянки площею 0,0484га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5110300000:02:013:0062 за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1289578251103, номер запису про право власності довірчої власності: 26986233; ОСОБА_2 , власниця земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим 5110300000:02:013:0063 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1302290251103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26987378; ОСОБА_1 , власник земельної ділянки площею 0,055 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим 5110300000:02:013:0070 за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 13021197511103, номер запису про право власності/довірчої власності: 26450762; ОСОБА_3 , власник земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:013:0064 площею 0,08 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний об`єкт нерухомого майна 1368140851103, номер запису про право власності/довірчої власності: 25561724.

Державна реєстрація спірних земельних ділянок відбулася у Відділі Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області 29.08.2016 року.

24.05.2019 року СК «Буревестник» був поданий до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення №3463 від 20 серпня 2015 року Затоківської селищної ради №LIV(54) сесії VI скликання «Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2 » та визнання протиправним і скасування рішення №123 від 22 березня 2016 року Затоківської селищної ради №VI сесії VII скликання «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області».

01 жовтня 2019 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/3132/19, у задоволенні позову Садівничого кооперативуБуревестникдо Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Постановою від 30 січня 2020 року П`ятого апеляційного адміністративного суду, Апеляційну скаргу садівничого кооперативу «Буревестник» задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року скасоване.

Прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги садівничого кооперативу «Буревестник» в повному обсязі.

Рішення Затоківської селищної ради №3463 від 20.07.2015 року та №123 від 22.03.2016 року скасоване.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2024 року, Касаційні скарги Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суд постановою від 30 січня 2020 року у справі № 420/3132/19 скасовано. Справа № 420/3132/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.3 а.с. 42-45)

Справа до теперішнього часу не розглянута та знаходиться на розгляді Одеського окружного адміністративного суду.

В своїх позовних вимогах позивачі посилаються на перешкоду у користуванні земельними ділянками Садівничого кооперативу «Буревесник» та Садівничого кооперативу «Жемчужина-2» та нерухомим майном відповідачами по справі та просять усунути перешкоди у користуванні узбережжям Чорного моря для загального водокористування.

В якості доказів надають до матеріалів справи: копію Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД 014 від 21 листопада 2000 року; копію Статуту Садівничого кооперативу «Буревесник»; витяг з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; копію Державного акту серії ОД 024 від 28 листопада 2001 року; Копію статуту Садівничого кооперативу «Жемчужина-2»; копію рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3463; рішення Затоківської селищної ради Білгород Дністровської міської ради № 123 від 22 березня 2016 року; копію Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; копію висновку експерта № 9-19 від 18 червня 2018 року; фото світлини.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник, заперечуючи проти вказаних позовних вимог, зазначають, що позивачами не доведено жодним належним та допустимим доказом порушення їх прав відповідачем.

Нормативне обґрунтування

Відповідно дост.1 ЗемельногоКодексу України, земляє основнимнаціональним багатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Правовласності наземлю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно дост.4 ЗК України, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

2. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонахвстановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

3. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

3. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

4. У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України)

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч.2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимогст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції право на судовий захист, звертаючись до суду особа в позові вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ч.1ст.129-1 Конституції України,суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Згідно зістаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частині першійстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободє попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

За змістом статей316,317 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно достатті 391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем таких обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Як стверджують позивачі, їх права та інтереси порушенні наявністю права власності у відповідачів на спірні земельні ділянки, що перешкоджає доступ до пляжу для загального користування.

Також посилаються на початок будівництва ОСОБА_1 на березі моря, біля узрізу води, що висвітлено в фото фіксаціях, приєднаних до позову.

Суд вважає, що зазначені фото світлини не є належними та достатніми доказами, тому що саме ОСОБА_1 вчиняються заходи щодо будівництва, немає фактично встановленої прив`язки до місцевості, немає доказів встановлення особи, тощо. (а.с. 100-106)

Інших належних та допустимих доказів позивачами щодо порушення їх прав користування земельними ділянками відповідачами до матеріалів справи не надано, не надано доказів того, що саме відповідачі чинять перешкоди позивачам у їх праві користування земельними ділянками, необґрунтовано в чому саме полягає порушення прав садівничих кооперативів.

Суд погоджується з ствердженнями представника відповідача, що висновок замовлений СК «Буревесник», в рамках іншої справи та наданий до матеріалів справи, не може бути належним та допустимим доказом у зазначеній справі та беззаперечно підтверджувати позовні вимоги позивачів.

Згідно роз`яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення відповідного права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси.

У абзаці 2 п. 11постанови №14Пленуму «Просудове рішенняу цивільнійсправі» від18грудня 2009року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що позивачами не доведено належним чином те, що відповідачі порушують їх права на використання належних їм земельних ділянок, а тому у відповідності до статей 15,16ЦК України право вказаних позивачів не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

З урахуванням усього вищевикладеного , на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх обґрунтованості, належності, достовірності та допустимості, у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із фактичних обставин справи, та вимог чинного законодавства України із його правозастосуванням до виниклих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог Садівничого кооперативу "Буревесник", в особі голови ОСОБА_4 , Садівничого кооперативу "Жемчужина-2", в особі голови ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кароліно - Бугазька сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Керуючись ст.ст. 1-4, 59,60, 62 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13,82, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛ И В :

В задоволенні позовних вимог Садівничого кооперативу "Буревесник", в особі голови Наумчика Василя Андрійовича, Садівничого кооперативу "Жемчужина-2", в особі голови Мерклінгер Любові Михайлівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кароліно - Бугазька сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивачі: Садівничий кооператив "Буревесник", в особі голови ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , ;

Садівничий кооператив "Жемчужина-2", в особі голови ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_8 ,

ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кароліно - Бугазька сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, що знаходиться за адресою: 67844, Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Кароліно - Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ: 04527307.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2024 року.

Суддя: