Постанова

від 13.11.2024 по справі 907/476/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Справа №907/476/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Хустської міської ради б/н від 19.09.2024 (вх. № 01-05/2635/24 від 19.09.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2024 (повний текст рішення складено 02.09.2024, м. Ужгород, суддя Л.В. Андрейчук)

у справі № 907/476/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Хустський кар`єр», село Рокосово Хустського району Закарпатської області

до відповідача Хустської міської ради, місто Хуст Закарпатської області

про визнання укладеною додаткову угоду.

за участю представників:

позивача: Горовенко Л.М.;

відповідача: Брехідіна Н.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Хустський кар`єр» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Хустської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є гірничодобувним підприємством, основним видом економічної діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11). Видобувна діяльність провадиться позивачем зокрема на земельній ділянці, яка була надана в оренду на підставі договору оренди землі від 21 березня 2016 року, укладеного між Рокосівською сільською радою і ПрАТ «Хустський кар`єр».

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства листом від 29.11.2023 №89 позивач надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки від 21.03.2016 року (кадастровий номер 2125387100:01:014:0053), якою запропонував змінити п. 9 вказаного договору з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України.

Однак, листом від 06.12.2023 року №3169/02-17 відповідач відмовив у внесенні змін до чинного договору, що стало підставою звернення позивача до суду.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 02.09.2024 позовні вимоги задовольнив частково, визнав укладеною Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 21.03.2016 року, кадастровий номер 2125387100:01:014:0053 і поклав судові витрати на відповідача.

Рішення суду мотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» передбачено зменшенням плати за земельні ділянки, надані для видобутку корисних копалин (місцевий податок), при цьому, земельні ділянки, на яких здійснюється видобуток корисних копалин, можуть перебувати як власності, так і в орендному користування відповідних гірничодобувних підприємств, а тому дійсний зміст цього Закону, передбачає застосування норми п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України до відносин із плати за землю, що справляється як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати за землю.

Суд першої інстанції встановив, що надана в оренду земельна ділянка використовується позивачем для видобування корисних копалин.

Таким чином, використання позивачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин, з огляду на фактичні обставини цієї справи, надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції перевіривши здійснені позивачем розрахунки вказав, що такі здійснено правильно (15259985,85 грн нормативно-грошова оцінка спірної ділянки Х 5% Х 25 % = 190 749,82 (річна орендна плата) / 12 =15 895,82 грн. (місячна орендна плата).

Разом з тим, суд зазначив, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, у сторін виникло зобов`язання виконувати договір оренди землі на нових умовах, встановлених Додатковою угодою № 1, лише з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Не погодившись з даним рішенням суду Хустська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 19.09.2024 (вх. № 01-05/2635/24 від 19.09.2024) в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2024 року у справі №907/476/24 скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вказує, що судом першої інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що орендована земельна ділянка була надана позивачу для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки згідно з умовами договору спірна земельна ділянка була надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов?язані з користуванням надрами, а тому є відмінним від виду використання земельних ділянок, передбаченого п. 284.4 ст. 284 ПК України.

Скаржник вважає, що умови запропоновані позивачем у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, є неприйнятними для відповідача, оскільки не узгоджуються з рішеннями Хустської міської ради, суперечать вимогам законодавства й принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади міста Хуст в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати.

Разом з тим, відповідач зазначає, що зважаючи на те, що позивач не є постійним землекористувачем земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування плати за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4 статті 284 ПК України.

Приватне акціонерне товариство «Хустський кар`єр» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/6513/24 від 01.10.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2024 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Хустський кар`єр» (надалі - Позивач/Орендар) є юридичною особою за законодавством України, основним видом економічної діяльності якого зареєстровано добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11).

Добування корисних копалин Позивач здійснює на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 20.02.1997 року №801 та Акту про надання гірничого відводу від 22.10.2018 року №3379.

Видобувна діяльність провадиться Позивачем зокрема на земельній ділянці, яка була надана в оренду на підставі договору оренди землі від 21 березня 2016 року, укладеного між Рокосівською сільською радою і ПрАТ «Хустський кар`єр» (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами, яка знаходиться в с. Рокосово, Промзона №1, у межах населеного пунку.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,00 га, кадастровий номер 2125387100:01:014:0053.

Відповідно до п. 8 Договору строк дії договору становить 49 років.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3% від грошової оцінки за 1 рік.

Згідно з п. 11 Договору орендна плата вноситься до 30 числа наступного звітного місяця.

Згідно з п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано Хустським районним управлінням юстиції 22.03.2016 року, номер запису про право 13898827.

Рішенням XV сесії VII скликання Рокосівської сільської ради № 547 від 24.12.2019 року було встановлено новий розмір орендної плати для земель промисловості та комерційного використання від одного до п`ятнадцяти гектарів -5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Листом від 02.05.2023 року №1289/02-16 Виконавчий комітет Хустської міської ради повідомив, що в порядку ст. 1481 Земельного кодексу України власником вищевказаної земельної ділянки стала Хустська міська рада.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2125387100:01:014:0053 на 2023 складає 15 259 985,85 грн.

29.11.2023 року Позивач звернувся до Хустської міської ради з пропозицією про внесення змін до Договору стосовно перерахунку розміру орендної плати з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу та надіслав проект відповідної додаткової угоди (вих. №89 від 29.11.2023).

Керуючись наданим законом правом та з метою приведення розміру орендної плати за вказаним Договором у відповідність до вимог чинного законодавства, позивач запропонував укласти між сторонами додаткову угоду, якою внести зміни до п. 9 Договору, у зв`язку з чим викласти його в наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами в сумі 15 895,82 грн за реквізитами: місцевий бюджет м. Хуст -18010600, p/p IBAN UA868999980334169812000007495, код 37975895, казначейство України (ЕАП), МО 899998. Обчислення розміру орендної плати здійснюється із розрахунку 5% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України. Розрахунок орендної плати наведеного у додатку №1 до додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 21.03.2016 року, який є її невід?ємною частиною. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Листом від 06.12.2023 року №3169/02-17 відповідач відмовив у внесенні змін до чинного Договору.

Позивач звернувся з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2016 року.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, 629, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст. 283, 286 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 116, 122, 124-126 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Стаття 284 ПК України регулює особливості оподаткування платою за землю.

Поняття "плати за землю" наведено у п.п. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Законом України від 07.12.2017 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 277 цього Кодексу.

Таким чином, положення п. 284.4 ст. 284 ПК України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії в тому числі і у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

При цьому, імперативні приписи ПК України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

Отже, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати за землю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника, що дія положення п. 284.4 ст. 284 ПК України не поширюється на орендарів земель комунальної власності, адже орендна плата є формовою плати за землю. Тому висновки суду першої інстанції у цій частині є такими, що повністю відповідають правильному правозастосуванню.

Згідно положень ст. 1 Гірничого закону України, гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення. Гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо). Кар`єр - гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом. Корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.

Приписами ст. 19, 24 вищевказаного Гірничого закону України передбачено, що гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством. Документами, що дають право на проведення гірничих робіт зокрема є: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом).

Земельна ділянка, на якій позивач проводить свою господарську діяльність, була передана йому в оренду саме для добувної промисловості (п. 1 договору). Така ділянка передавалася для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована в с. Рокосово, ур. Промзона №1 у межах населеного пункту, про що також свідчать умови договору оренди.

Приписами ст. 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У ст. 12 Гірничого закону України зазначено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому ЗК України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Згідно положень ст. 17 Кодексу України про надра, гірничий відвід - це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників.

Згідно зі ст. 14 вказаного Кодексу, надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Кодексу, у проектах будівництва гірничодобувних об`єктів повинні передбачатися: 1) розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин; 2) способи проведення розкривних робіт, системи розробки родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних копалин, а також використання наявних у них компонентів; 3) раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин; 4) складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти; 5) геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об`єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації; 6) рекультивація порушених земель, максимальне збереження грунтового покриву; 7) заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

З наведеного випливає, що гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра (ст. 18 Кодексу України про надра).

Приватне акціонерне товариство «Хустський кар`єр» є юридичною особою за законодавством України, основним видом економічної діяльності якого зареєстровано добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11).

Добування корисних копалин позивач здійснює на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 20.02.1997 року №801 та Акту про надання гірничого відводу від 22.10.2018 року № 3379.

Фактів, які спростовують використання спірної земельної ділянки з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судом не встановлено, а доказів на підтвердження протилежного апелянтом не надано.

Відтак, колегія суддів констатує, що на позивача розповсюджуються норми п. 284.4. ПК України, як на гірничодобувне підприємство відповідно до суб`єктного складу.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаної норми права наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №904/5631/18.

Відповідно до запропонованої редакції п. 9 розділу Орендна плата, орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами в сумі 15 895,82 грн. за реквізитами: місцевий бюджет м. Хуст - 18010600, р/р IBAN UА868999980334169812000007495, код 37975895, казначейство України (ЕАП), МФО 899998. Обчислення розміру орендної плати здійснюється із розрахунку 5% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України. Розрахунок орендної плати наведеного у додатку №1 до додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 21.03.2016 року, який є її невід`ємною частиною.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що міститься в матеріалах справи, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 2125387100:01:014:0053) становить 15259985,85 гривень.

Як зазначив суд першої інстанції та здійснивши арифметичний обрахунок суд апеляційної інстанції, розрахунок орендної плати проведено позивачем коректно (15259985,85 грн нормативно-грошова оцінка спірної ділянки Х 5% Х 25 % = 190 749,82 (річна орендна плата) / 12 =15 895,82 грн. (місячна орендна плата).

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та зміни розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2024 у справі №907/476/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Хустської міської ради б/н від 19.09.2024 (вх. № 01-05/2635/24 від 19.09.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2024 у справі № 907/476/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак