Постанова

від 05.11.2024 по справі 916/5278/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5278/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Херсонської обласної прокуратури-Бурова В.В., на підставі посвідчення

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ адвокат Рильцова Є.Ю., на підставі довіреності;

від Надеждіського ліцея Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області Дощик С.О., самопредставництво.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року, м. Одеса, суддя Лічман Л.В., повний текст рішення складено та підписано 20.03.2024 року

у справі №916/5278/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області

про стягнення 128 527 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області, в якій просило суд стягнути з Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області на свою користь грошові кошти у розмірі 128 527 грн. 58 коп., в тому числі: основний борг у сумі 89 731 грн. 16 коп., пеню у сумі 20 467 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 3 336 грн. 39 коп., інфляційні втрати у сумі 14 992 грн. 38 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оплату за переданий газ за період з листопада 2021 по квітень 2022 відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови пункту 5.1 договору, в зв`язку з чим позивачем нараховано останньому суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району задоволено частково; стягнуто з Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ 89 731 грн. 16 коп. основного боргу, 5 000 грн. пені, 3 336 867 грн. 39 коп. 3 % річних, 14 992 грн. 38 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі.

Водночас, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 20 467 грн. 65 коп., місцевий господарський суд з урахуванням майнових інтересів обох сторін, зменшив заявлену позивачем до стягнення пеню до 5 000 грн., яку і стягнув з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Херсонська обласна прокуратура з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що відомості про поставлений обсяг природнього газу позивачем визначалися згідно з інформацією щодо остаточної алокації відборів газу споживачем. Разом з цим, матеріали справи не містять даних від оператора ГТС щомісяця, на підставі яких формувались акти приймання-передачі природного газу на дати їх складання, відповідно до п.3.5 договору. Натомість, у матеріалах справи міститься лише відповідь Оператора ГТС від 09.11.2023 № ТОВВИХ-23-16058, у якій вказані дані щодо обсягів споживання за період з листопада 2021 року по 30.04.2022. Проте, скаржник вказує, що належним доказом на підтвердження правомірного визначення обсягів споживання природного газу споживачем є наявність інформації оператора ГТС, яку постачальник мав витребовувати щомісяця і на підставі якої складати акти приймання- передачі природного газу, що узгоджено сторонами у п. 3.5 договору.

Отже, на думку скаржника, твердження суду про те, що споживач не надав доказів того, що він не споживав природний газ, а надані накази не свідчать про фактичне припинення споживання освітньою установою природного газу з ресурсу позивача в опалювальний період, суперечить обставинам справи.

Крім того, на переконання скаржника, позивачем не доведено обсяги використаного газу Надеждівським ліцеєм Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області, оскільки акти приймання-передачі природного газу складалися постачальником на підставі інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів газу споживачем, тоді як відповідно до роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану» від 24.05.2022, оператори ГРМ не мали підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача у зв`язку з доведеним фактом пошкодження газорозподільчої інфраструктури та втратою контролю над закладом.

На думку скаржника, подані докази Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо обсягу спожитого газу Надеждівським ліцеєм Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області заслуговують критичної оцінки та не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі.

Скаржник зазначає, що предметом позову є вимоги про стягнення основного боргу та штрафних санкцій, разом з цим судом першої інстанції не з`ясовано дату, з якої утворилась заборгованість у споживача перед постачальником.

Крім того, судом першої інстанції при викладенні обставин справи, встановлених судом та доказів, що їх підтверджують, було констатовано про факт оформлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі природного газу за лютий-квітень 2022 року, які позивачем направлено на електронну адресу відповідача. При цьому, судом не досліджувалась та залишилась поза увагою суду та обставина, що при наявній заборгованості за лютий 2022 року постачальник не скористався правом та не здійснив заходи щодо припинення постачання природного газу споживачу. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги дані щодо остаточної алокації відборів газу споживачем та складені позивачем акти приймання-передачі природнього газу. Окрім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги існування на період, за який позивачем нараховано заборгованість, форс-мажорних обставин.

Також, скаржник зазначає, що переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), що в свою чергу унеможливлює виконання господарського зобов`язання за вказаним договором та є ще одним доказом неможливості виконання зобов`язання Надеждівським ліцеєм Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Крім того, звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, прокурор, обґрунтував підставність представництва ним інтересів держави в особі Хрестівської сільської військової адміністрації Каховського району Херсонської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

06.06.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1607/24/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Херсонської обласної прокуратури, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

У відзиві, зокрема, позивач, щодо актів приймання-передачі природного газу за спірний період та обсягів спожитого енергоносія, зазначає, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Отже, позивач зазначає, що відповідачем не ініційовано будь-яких судових проваджень щодо врегулювання обсягів (перерахування, коригування даних платформи) спожитого природного газу у спірний період, які відображені, в тому числі, на інформаційній платформі Оператора ГТС узгодженому у договірному порядку джерела інформації про спожиті обсяги природного газу.

Також, позивач зазначає, що постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.

Відтак, позивач вказує, що припинення газопостачання відбувається за ініціативою споживача або тимчасово (наприклад, для ремонту, реконструкції, технічного переоснащення), або остаточно (у зв`язку з розірванням договору). В будь-якому з перелічених випадків оператор не має права відмовити в задоволенні такої ініціативи.

Отже, позивач зазначає, що прокурором належних та допустимих в розумінні ст.ст.77, 78 Господарського процесуального кодексу України доказів, а саме, актів про припинення розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об`єкти відповідача до матеріалів справи не представлено.

В той же час, позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що у квітні 2022 року (під час вже дії запровадженого Президентом України воєнного стану на території України) відповідач звертався до позивача з листом від 13.04.2022 №29-б, який підписано директором ліцею Лисенко В.А., у якому відповідач вказував, що у зв`язку з обставинами, які склались (воєнний стан), Надеждівський ліцей Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області гарантує оплату за використаний природний газ та погашення заборгованості у повному обсязі, як тільки це стане можливим.

Також, позивач зазначає, що за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, посилання прокурора на ч.6 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є безпідставними та позбавленими належного правового обґрунтування.

Крім того, позивач зазначає, що лист Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, не відповідає і не може вважатись Сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження прокурора про застосування в даному випадку п. 10.1 договору

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року розглянуто апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк та призначено розгляд справи №916/5278/23 за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року на 05.08.2024 року.

Судове засідання 05.08.2024 не відбулося в зв`язку із перебуванням судді Савицького Я.Ф., який не є суддею-доповідачем, у відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу голови суду від 23.07.2024 №195-в.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 року розгляд справи №916/5278/23 за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року призначено на 25.09.2024 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 року відкладено розгляд справи №916/5278/23 на 05.11.2024.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача підтримав доводи скаржника в повному обсязі та просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати

Представник позивача просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін з мотивів, викладених письмово у відзиві.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 потребує часткового скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

19.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м.Київ (постачальник) та Надеждівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Хрестівської сільської ради Херсонської області (після зміни найменування Ліцей) (споживач) укладено договір про постачання природного газу № 20-1198/21-БО-Т, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) (п.2.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% , всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн (п.4.1 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх (п.10.1 договору).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 договору).

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

На виконання договору постачальником в листопаді 2021 квітні 2022 поставлено споживачу природний газ на загальну суму 293 020 грн.18 коп. з ПДВ, а саме у листопаді 2021 1,04453 тис. куб.м на суму 17 291 грн.15 коп., у грудні 2021 5,03583 тис. куб.м на суму 83 363 грн.10 коп., у січні 2022 5,65583 тис. куб.м на суму 93 626 грн. 58 коп., у лютому 2022 2,58326 тис. куб.м на суму 42 763 грн. 27 коп., у березні 2022 3,33383 тис. куб.м на суму 55 188 грн. 20 коп. (на підставі коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 відбулось коригування на суму 49 грн. 66 коп., а, відтак в березні 2022 поставлено природного газу на суму 55 138 грн. 54 коп.), у квітні 2022 0,05064 тис. куб.м на суму 837 грн. 54 коп., про що свідчать: відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 09.11.2023 р. № ТОВВИХ-23-16056 на адвокатський запит постачальника, додатком до якої є інформація щодо остаточної алокації відборів відповідача; акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 17 291 грн. 15 коп., від 31.12.2021 на суму 83 363 грн. 10 коп., від 31.01.2022 на суму 93 626 грн. 58 коп., від 28.02.2022 суму 42 763 грн. 27 коп., від 31.03.2022 на суму 55 138 грн. 54 коп. (з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022), від 30.04.2022 на суму 837 грн. 54 коп.

Ліцеєм перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 203 289 грн. 02 коп. вартості спожитого природного газу, з яких 92 371 грн. 29 коп., сплачено 28.12.2021, 17 291 грн.15 грн. 30.12.2021, 93 626 грн. 58 коп. 15.02.2022, що підтверджується довідкою АТ Ощадбанк про надходження коштів на рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 19.11.2021 року по 31.07.2023 року.

Отже, згідно інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Херсонської області за період з лютого 2022 по червень 2022 року, заборгованість відповідача складає 89 731 грн. 16 коп.

Докази оплати відповідача за вказаним рахунком у матеріалах справи відсутні.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ грошових коштів у загальному розмірі 128 527 грн. 58 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, та частково не погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь- якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони належним чином виконували умови укладеного договору, позивач поставляв газ, а відповідач розраховувався за його отримання. Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути оплату за спожитий газ та нараховані санкції в розмірі 128 527 грн. 58 коп.

Задовольняючи позивачу позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі та пені, розмір якої при стягненні зменшив.

Проте, як вже зазначалось вище, з таким висновком суду першої інстанції не погодився прокурор.

Щодо підстав для подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, останній зазначає, що оскаржуваним рішенням суду від 14.03.2024 задоволено вимоги до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області. Вказана юридична особа перебуває у комунальній власності Хрестівської сільської ради та її засновником є Хрестівська сільська рада Каховського району Херсонської області (п. 1.1, 1.5 Статуту Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області, затвердженого рішенням ХV сесії VIIІ Хрестівської сільської ради від 23.11.2021 № 628. Майно ліцею перебуває у комунальній власності і є власністю Хрестівської сільської ради та закріпленого за ліцеєм на праві оперативного управління (пункт 5.2 Статуту). Ліцей є неприбутковою установою (п. 5.8 Статуту).

Отже, на думку прокурора, унаслідок постановлення оскаржуваного судового рішення, фактично за рахунок коштів місцевого бюджету стягнуто на користь суб`єкта господарювання

113 059 грн. 93 коп.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що останнім регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Кодексу, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 БК України, бюджетна система України ґрунтується зокрема на принципі збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Отже, стягнення боргу з навчального закладу, який фінансується з місцевого бюджету, на користь суб`єкта господарювання може призвести до нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері.

Враховуючи вказане та з огляду на те, що Надеждівський ліцей Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області підпорядкований Хрестівській сільській раді, повноваження якої виконує на даний час Хрестівська сільска військова адміністрація, остання є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів у даних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Разом із цим, Херсонською обласною прокуратурою направлено листа від 02.04.2024 № 24-8048вих-24 на адресу Хрестівської сільської військової адміністрації, яким повідомлено про рішення суду, яким порушуються інтереси держави у бюджетній сфері.

Хрестівська сільська військова адміністрація листом від 05.04.2024 № 119 повідомила, що тримає питання на постійному контролі та просить Херсонську обласну прокуратуру долучитись до справи № 916/5278/23.

Моніторингом даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/5278/23 не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Зважаючи на викладене, виходячи із підстав подання апеляційної скарги, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Хрестівською сільською військовою адміністрацією не здійснено необхідних заходів до захисту державних інтересів шляхом самостійного оскарження рішення суду від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, колегія суддів вважає, що прокурор реалізував процесуальне право на вступ у справу, розглянуту без його участі, шляхом подання апеляційної скарги у чіткій відповідності до норм чинного законодавства та існуючої практики Великої Палати Верховного Суду.

Отже, як зазначалось вище, задовольняючи позивачу позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі та пені.

Проте, судова колегія не погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, такими, що частково заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на час подання позову, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 грудня 2022 року №309, Хрестівська сільська територіальна громада є частиною територій, які перебувають у тимчасовій окупації.

Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. При цьому, загальновідомість факту військової агресії підтверджується цілеспрямованими діями органів влади РФ, спрямованими на незаконну анексію території України - Автономної республіки Крим, прямої військової агресії та підтримки незаконних збройних формувань в межах окремих територій держави України.

Отже, факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому ця обставина була відома обом сторонам за договором постачання природного газу, починаючи з 24.02.2022 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даний період часу (в тому числі з лютого по червень 2022 року) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: с.Надеждівка, Каховський р-н, Херсонська обл., вул. Гагаріна, 39 та відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (із змінами), затвердженого вищевказаним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, ця територія віднесена до тимчасово окупованій території України з 24.02.2022 і до цього часу з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності.

За визначенням ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є також факт окупації Російською Федерацією м. Херсона з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Тобто, у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з лютого по квітень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 131 Закону п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже, позивач за період у березні по квітень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

Враховуючи, що вимоги Закону розповсюджуються на спірні правовідносини саме з дати тимчасової окупації відповідної території, колегія суддів зазначає, що необхідним є встановлення наявності/відсутності підстав для задоволення/відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості за період 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, який був періодом тимчасової окупації відповідної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений позивачем природний газ у січні 2022 року на суму 93 626 грн.58 коп., відповідач розрахувався вчасно - 16.02.2022.

Досліджуючи можливість визначення розміру заборгованості за період лютого місяця, колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи містяться надана позивачем інформаційна довідка щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом 56XS0000OKV6W00U за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 (а.с.58), з якої вбачається що за лютий 2022 року позивачем поставлено відповідачу 2 583,26 куб.м. природного газу на загальну суму 42 763 грн.27 коп. За період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року позивачем було поставлено відповідачу 3 333, 83 куб.м., на загальну суму 55 138 грн.54 коп., та за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 50,64 куб.м., на загальну суму 837 грн.54 коп.

Так, за поставлений позивачем природний газ об`ємом 2,58326 тис.куб.м. у лютому 2022 року на суму 42 763 грн.27 коп., відповідач розрахувався частково, а саме на 9008 грн., тобто за відповідачем залишається заборгованість за лютий 2022 року на загальну суму 33 755 грн. 08 коп.

Отже, з огляду на те, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 село Надеждівка Каховського району Херсонської області, починаючи з 24.02.2024 року та по теперішній час перебуває у тимчасовій окупації, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу заборгованість за поставлений природний газ на загальну суму 33 755 грн. 08 коп.

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 89 731 грн. 16 коп., а доводи, викладені позивачем в цій частині, колегією суддів відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 20 467 грн.65 коп., трьох процентів річних у розмірі 3 336 грн.39 коп., та інфляційних втрат у розмірі 14 992 грн. 38 коп., колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 і 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як встановлено судом, за відповідачем залишається несплачена вартість спожитого газу на користь позивача за лютий 2022 рік, у строки, визначені договором то останній зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу за отриманий природний газ 33 755 грн.08 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню.

Так, застосувавши межі періодів прострочення виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання, що визначені позивачем у розрахунку до позовної заяви, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що належною до стягнення є сума пені 713 грн.18 коп., 3% річних в розмірі 1 309 грн. 51 коп. та інфляційні в розмірі 6 307 грн. 84 грн.

Отже, вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню у розмірі, встановленому судом апеляційної інстанції з відмовою у їх задоволенні в іншій частині.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ про стягнення грошових коштів у розмірі 128 527 грн.58коп., з Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області, а доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23 потребує часткового задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/5278/23, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району про стягнення коштів в розмірі 33 755 грн. 08 коп., інфляційні в розмірі 6 307 грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 1 309 грн. 51 коп., пеню в сумі 713 грн., з відмовою в іншій частині позову.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23 задовольнити частково.

Скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23.

Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23 в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/5278/23 викласти наступним чином:

«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області про стягнення 128 527 грн. 58 коп.

Стягнути з Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області (вул. Гагаріна, буд. 39, село Надеждівка, Каховський район, Херсонська область ЄДРПОУ 24751248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 33 755 грн. 08 коп., інфляційні в розмірі 6 307 грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 1 309 грн. 51 коп., пеню в сумі 713 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 702 грн. 99 коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ у задоволенні позовних вимог до Надеждівського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району Херсонської області про стягнення суми основного боргу 55 976 грн. 08 коп., пені у розмірі 19 754 грн. 65 коп., інфляційних в розмірі 8 684 грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 2026 грн. 88 коп.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, ЄДРПОУ 42399676) на користь Херсонської обласної прокуратури (м. Херсон, Херсонська область, вул. Михайлівська, буд.33 ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1733 грн.05 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.11.2024 року.

У зв`язку із перебуванням члена колегії суддів Ярош А.І. з 07.11.2024 по 22.11.2024 у відпустці повний текст постанови складено та підписано 25.11.2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош