Постанова

від 25.11.2024 по справі 916/2702/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2702/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК"

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024, повний текст складено 02.09.2024

у справі №916/2702/24

за позовом Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ

про стягнення 77 716,86 грн. заборгованості,

головуючий суддя суду першої інстанції: С.Ф. Гут

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ 77716,86 грн заборгованості, з яких 20318,71 грн. основного боргу, 5072,87 грн. інфляційних нарахувань, 10419,63 грн. пені, 1268,23 грн. 3% річних та 40637,42 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 21.08.2019 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ договору №209840911912/19/314-о/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, балансоутримувачем якого є Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК", зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом 01.10.2021 01.12.2022.

Додатково позивач посилається на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №916/1835/20 розірвано договір оренди нерухомого майна №209840911912 від 21.08.2019, що належить до державної власності та зобов`язано відповідача повернути Регіональному віддаленню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як орендодавцю передане в оренду за договором майно, акт про повернення майна підписаний в межах виконавчого провадження 01.12.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 в задоволенні позову відмолено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили в день її прийняття, тобто з 21.01.2021 зобов`язання сторін у справі на підставі укладеного 21.08.2019 договору оренди припинилися. Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення 20318,71 грн. основного боргу (заборгованості з орендної плати), нарахованого протягом жовтня 2021 року листопада 2022 року, так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням орендної плати.

Окремо місцевий господарський суд зазначив, що ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" не є орендодавцем нерухомого майна, а є балансоутримувачем, тому воно не може заявляти позовну вимогу про зобов`язання орендаря сплатити неустойку за частиною 2 статті 785 ЦК України, адже право на пред`явлення відповідної вимоги має виключно наймодавець (орендар).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 40637,42 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 по справі №916/2702/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що починаючи з 21.01.2021 ТОВ «ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ» ухилялося від виконання постанови суду та повернення майна фонду держмайна та ДП «МТП «Чорноморськ», отриманого за договором, доказом чого є виконавче провадження 01.12.2022. Між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ДП «МТП «Чорноморськ» в межах виконавчого провадження було підписано акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Отже, враховуючи положення п. 3.11 Договору та факт того, що після розірвання договору відповідач не повернув орендоване майно, то ДП «МТП «Чорноморськ» виставляло відповідачу рахунки по орендній платі по дату фактичного повернення майна та підписання акту повернення

Скаржник посилається на принцип свободи договору та зазначає, що згідно п. 3.11 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911912 (19/314-о/д) від 21.08.2019, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Апелянт зауважує, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виснував, що оскільки ДП «МТП «Чорноморськ» є лише балансоутримувачем орендованого майна, то він не має права заявляти таку вимогу. Однак, під час розгляду даної справи судом першої інстанції не враховано, що згідно положень чинного законодавства та умов договору оренди ДП «МТП «Чорноморськ», як Балансоутримувач, є отримувачем орендної плати у розмірі 30 % від встановленого договором розміру орендної плати. Оскільки, умови договору є обов`язковими до виконання всіма сторонами договору, яким передбачено право балансоутримувача на отримання орендної плати та право стягувати орендну плату у судовому порядку, то неустойка за неповернення об`єкту оренди після припинення договору оренди, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, є взаємопов`язаною з вимогою про стягнення орендної плати, на яку балансоутримувач, як отримувач частини орендної плати, має право.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2702/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства ,,МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ,,ЧОРНОМОРСЬК на рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 у справі №916/2702/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

17.09.2024 матеріали справи №916/2702/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 у справі №916/2702/24. Встановлено відповідачу строк до 10.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 10.10.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першої, другої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду ціну позову у даній справі, апеляційним господарським судом постановлено здійснювати перегляд оскаржуваного рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Я.Ф.Савицький, у період з 12.11.2024 по 15.11.2024 перебував у відпустці відповідно до наказу голови суду від 08.11.2024 №286-в.

Крім цього, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Я.Ф.Савицький, у період з 18.11.2024 по 22.11.2024 приймав участь у підготовці для підтримання кваліфікації У НШСУ відповідно до наказу голови суду від 01.11.2024 №279-в.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи перебування судді Я.Ф. Савицького у відпустці та навчанні, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана апеляційна скарга розглядалась судом апеляційної інстанції у розумний строк.

З приводу повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ про розгляд справи у судді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції відповідач повідомлявся ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 про відкриття апеляційного провадження. Вказану ухвалу було надіслано судом засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак вказане поштове відправлення повернуто до Південно-західного апеляційного господарського суду оператором поштового зв`язку з довідкою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

За таких обставин, суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи у суді апеляційної інстанції. .

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ своїм правом на подачу відзиву згідно статті 263 ГПК України не скористалось, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

21.08.2019 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ (Орендар) укладено договір оренди №209840911912/19/314-01д нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину відкритого складського майданчика для контейнерів, загальною площею 200,00 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/2 (майно), що перебуває на балансі ДП „МТП „ЧОРНОМОРСЬК (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та становить 280000,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6 Договору плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2019 р.) 4179,00 грн (пункт 3.1).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - Балансоутримувачу (пункт 3.6).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (пункт 3.11).

У разі припинення або розірвання договору Орендарем були прийняти на себе зобов`язання повернути Балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини Орендаря (пункт 5.10).

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу (пункт 10.7).

21.08.2019 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем складено акт приймання-передавання державного майна у користування Відповідача на підставі укладеного Договору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №916/1835/20 розірвано договір оренди №209840911912 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2019 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно, а саме: частину відкритого складського майданчика для контейнерів, загальною площею 200,00 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/2, що перебуває на балансі ДП „Морський торговельний порт „ЧОРНОМОРСЬК, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі (аналогічна інформація відображена у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

31.10.2021 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/11503 загальною вартістю 2358,78 грн з ПДВ (орендна плата за жовтень 2021 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/11503 (за встановленим Договором співвідношенням).

30.11.2021 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/12588 вартістю 2377,65 грн з ПДВ (орендна плата за листопад 2021 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/12588 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.12.2021 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/14477 вартістю 2391,92 грн з ПДВ (орендна плата за грудень 2021 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/14477 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.01.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/1030 вартістю 2423,01 грн з ПДВ (орендна плата за січень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/1030 (за встановленим Договором співвідношенням).

28.02.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/2230 вартістю 2022,18 грн з ПДВ (орендна плата за лютого 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/2230 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.05.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/3312 вартістю 43,93 грн з ПДВ (орендна плата за травень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (за встановленим Договором співвідношенням).

30.06.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/3637 вартістю 1404,18 грн з ПДВ (орендна плата за червень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/3637 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.07.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/3851 вартістю 1414,01 грн з ПДВ (орендна плата за липень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/3851 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.08.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/4291 вартістю 1429,57 грн з ПДВ (орендна плата за серпень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/4291 (за встановленим Договором співвідношенням).

30.09.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/4730 вартістю 1456,73 грн з ПДВ (орендна плата за вересень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/4730 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.10.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/5191 вартістю 1493,15 грн з ПДВ (орендна плата за жовтень 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/5191 (за встановленим Договором співвідношенням).

31.11.2022 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем виставлено ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ як Орендарю рахунок на оплату № АН/5519 вартістю 1503,60 грн з ПДВ (орендна плата за листопад 2022 р.) на підставі вищезазначеного Договору, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АН/5519 (за встановленим Договором співвідношенням).

01.12.2022 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем складено акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким датою припинення Договору є 21.01.2021 р., підставою припинення визначено постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. у справі № 916/1835/20, зазначено, що Позивачем прийнято із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності (аналогічне майно визначено пунктом 1.1 Договору).

04.03.2024 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65370256 в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно, а саме: частину відкритого складського майданчика для контейнерів, загальною площею 200,00 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/2, що перебуває на балансі ДП „Морський торговельний порт „ЧОРНОМОРСЬК, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Несплата відповідачем 77716,86 грн заборгованості, з яких 20318,71 грн основного боргу, 5072,87 грн інфляційних нарахувань, 10419,63 грн пені, 1268,23 грн 3% річних та 40637,42 грн неустойки за вказаним вище договором оренди стала підставою звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1,2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як вже було зазначено, 21.08.2019 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ (Орендар) укладено договір оренди №209840911912/19/314-01 нерухомого майна, балансоутримувачем якого є ДП „МТП „ЧОРНОМОРСЬК.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №916/1835/20 розірвано договір оренди №209840911912 нерухомого майна.

01.12.2022 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем складено акт повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким датою припинення Договору є 21.01.2021, підставою припинення визначено постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 916/1835/20, зазначено, що позивачем прийнято із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності (аналогічне майно визначено пунктом 1.1 Договору).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Отже, з огляду на припинення дії договору 21.01.2021, що підтверджує сам позивач та зазначено в акті повернення з оренди нерухомого майна від 01.12.2022, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а посилання позивача на пункт 3.11 договору у якості підстави для стягнення орендної плати не приймаються судом до уваги, оскільки після припинення 21.01.2021 дії договору його положення не підлягають застосуванню у правовідносинах, що виникли між сторонами спору.

Розірвання договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, що виникли під час дії такого договору. В той же час, положення розірваного договору не можуть породжувати для сторін договору після його розірвання нові обов`язки щодо виконання такого договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення 20318,71 грн. основного боргу (заборгованості з орендної плати), так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням орендної плати.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. При цьому, для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки ДП «МТП «Чорноморськ» є лише балансоутримувачем орендованого майна, то він не має права заявляти таку вимогу.

Так, у рішенні, суд першої інстанції встановив, що фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами укладено тристоронній договір про передачу державного майна в оренду, за умовами якого Орендодавцем є Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Орендарем ТОВ ЮНАЙТЕД ОІЛ КОМПАНІ, третьою стороною зазначеного договору є Балансоутримувач ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК".

Між тим, як зазначено вище, неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття ж 5 вказаного закону наводить перелік орендодавців.

Отже, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 40637,42 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, оскільки неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка не є похідною вимогою від стягнення орендної плати, як зазначає скаржник, а відтак можливість її стягнення не регламентується умовами спірного договору у пропорції 70% на 30%.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 у справі №916/2702/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.11.2024

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький