Рішення

від 13.11.2024 по справі 686/21490/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/21490/23

Провадження № 2/686/1730/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний судХмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.

при секретарі Дмітрієвій Д.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Розсошанської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСЦ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «Коммандос» про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

15 серпня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд до Розсошанської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСЦ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «Коммандос» про визнання права власності посилаючись на те, що на умовах договору купівлі-продажу майнових прав від 16.12.2008 року вони придбали у ТОВ ТСЦ Поділля кіоски першої черги рину Торговельно - сервісний центр Поділля за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км + 520 м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Водночас, позивачами долучено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2011 року по справі №2а-10626/11/2670, якою зобов`язано КП Хмельницьке БТІ вчинити дії щодо оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна та здійснити державну реєстрацію права приватної власності, що винесена за результатами їхньої позовної заяви.

Цією ж постановою було встановлено, що кіоски є об`єктами нерухомого майна, що підтверджується, зокрема: актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта зареєстрованого від 30.05.2008 року, висновком спеціаліста №939-с/010.

Таким чином, позивачі стверджують, що наведені вище обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі №2а-10626/11/2670 не потребують доказування при розгляді справи №686/21490/23 на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Просять суд визнати за ними право власності на кіоски (магазини), які, на їхню думку, є об`єктами нерухомого майна, на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав від 16.12.2008 року та керуючись ст. 392 ЦК України.

В судове засідання представник позивачів з`явився, підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заперечив проти позовних вимог посилаючись на аргументи викладені у відзиві.

Представників треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСЦ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «Коммандос» у судове засідання не направили та не повідомили суд про причини неявки.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01.09.2023 року відкрито провадження, справу призначено у підготовче засідання у загальному провадженні.

11.03.2024 року до суду надійшов відзив на позов у якому заперечуються позовні вимоги.

Ухвалою суду 11.04.2024 року закінчено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 22.05.2024 року.

13.11.2024 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що на умовах договору купівлі-продажу майнових прав від 16.12.2008 року позивачі придбали у ТОВ ТСЦ Поділля кіоски першої черги ринку Торговельно - сервісний центр Поділля за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км + 520 м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2011 року по справі №2а-10626/11/2670 зобов`язано КП Хмельницьке БТІ вчинити дії щодо оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна та здійснити державну реєстрацію права приватної власності, що винесена за результатами їхньої позовної заяви.

Цією ж постановою було встановлено, що кіоски є об`єктами нерухомого майна, що підтверджується, зокрема: актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта зареєстрованого від 30.05.2008 року, висновком спеціаліста №939-с/010.

19.02.2024 року постановами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. позивачам відмовлено у посвідченні договорів купівлі продажу нерухомого майна у зв`язку з тим, що останніми не надано правовстановлюючих документів на зазначене майно, крім договорів майнових (речових) прав на кіоски та державна реєстрація права власності на згадане вище майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня та роз`яснює процедуру вирішення зазначеного питання.

З даних договорів оренди та додатків вбачається, що в межах Розсошанської території громади наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0706 та 6825087200:06:012:0707 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що перебувають в оренді ТОВ Коммандос на підставі договорів оренди земельної ділянки №38 від 18.07.2003 року, №42 від 29.08.2003 року та в суборенді ТОВ Одер із 17.10.2013 року.

Відповідно до п. 2.1 зазначених договорів оренди земельної ділянки, земельні ділянки передаються з метою розміщення торговельно-сервісного центру.

Пунктом 3.2 договорів серед прав орендаря передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця, визначеною у окремій угоді сторін, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди. Таким чином, для зведення будівель, в тому числі кіосків (магазинів), необхідна була згода Хмельницької райдержадміністрації (власника земельної ділянки на той час), викладена окремою додатковою угодою.

Судом вбачається, що такі додаткові угоди між сторонами договорів не укладалися. Окрім того, зауважуємо, що ТОВ ТСЦ Поділля, яке здійснювало відчуження майнових прав на кіоски (магазини) позивачам, не було учасником орендних відносин.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

Із матеріалів справи слідує, що спірні кіоски (магазини) були придбані позивачами 16.12.2008 року, тобто після видання 30.05.2008 року акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на першу чергу Торговельно-сервісний центр Поділля.

Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яка проводить реєстрацію прав власності на ці об`єкти.

Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший право набувач (право набувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1 (п. 2.1 Положення).

До заяви про державну реєстрацію прав додаються право встановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням (п. 2.2 Положення).

Отже, вчиняючи правочин щодо відчуження кіосків (магазинів) із позивачами, ТОВ ТСЦ Поділля (забудовник) зобов`язане було спочатку зареєструвати право власності на вказані об`єкти, які прийнятті в експлуатацію в установленому порядку, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, і в подальшому укладати договора купівлі-продажу об`єктів нерухомості.

Відповідно до п. 8.1 Положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (п. 8.3 Положення).

У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2011 року, відсутня будь-яка прив`язка до кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти, відсутні відомості щодо наявності документа, що посвідчує/посвідчував право на таку земельну ділянку. Водночас, відсутній в матеріалах справи документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Зазначені відомості відсутні і в органі місцевого самоврядування Розсошанській сільській раді, що підтверджується їх представником у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності у позивачів, беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачами на спірні кіоски (магазини) у встановленому законом та договором порядку не набуте, суд вважає, що вимоги позивачів щодо визнання їх власниками кіосків (магазинів) не ґрунтуються на законі тому є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає, що має місце пред`явлення позову про визнання права власності на новостворене майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачі звернулися із даним позовом не для визнання права власності на спірні кіоски (магазини), як те передбачено ст. 392 ЦК України, а для набуття права власності на об`єкти, які в силу закону не можуть бути віднесені до об`єктів нерухомого майна.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачі безпідставно звернулися із позовними вимогами про визнання права власності на кіоски (магазини), а тому у задоволенні позову слід відмовити.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Стаття 177 ЦК України серед об`єктів цивільних прав називає майнові права. Вони ж визначаються речовими правами згідно з ч. 2 статті 190 ЦК України, але визначення майновим правам ЦК України не дає.

В статті 3 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Верховний Суд України ще у постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12 визначив, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Згідно зі ст. 656 ЦК України майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Нормою ст.658ЦК Українивстановлено,що правопродажу товару,крім випадківпримусового продажута іншихвипадків,встановлених законом,належить власникові товару. Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин.

У забудовника до завершення будівництва, здачі об`єкта будівництва в експлуатацію і державної реєстрації право власності на об`єкт будівництва виникнути не може, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, здачі будинку в експлуатацію і державної реєстрації. Але до моменту завершення будівництва забудовник володіє правами на об`єкт будівництва. Саме ці права і називаються майновими. Суть цього майнового права зводиться до того, що забудовник вправі набути право власності на об`єкт нерухомості після введення будинку в експлуатацію. Саме ці права забудовник і передає інвестору за договором купівлі-продажу майнових прав.

Інвестор, як особа за кошти якої й на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.

Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Отже, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Так, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15 зазначено, що визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам ст.ст. 15, 331 ЦК України; Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, де вимогою було визнання права власності на квартиру, так як вона повністю оплатила вартість майнових прав, у позові відмовив та вказав, що зі змісту статті 392 ЦК України особа не довела, що вона є саме власником спірного нерухомого майна і це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також те, що вона втратила документ, який засвідчує її право власності.

Разом з тим, питання майнових прав та інвестування будівництва квартири були предметом вирішення Великої Палати Верховного Суду та висвітлені у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), де зазначено, оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть ( п.110).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6. Судові витрати

Судові витрати у справі не підлягають до стягнення з відповідача так, як в задоволені позову відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Розсошанської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСЦ ПОДІЛЛЯ», ТОВ «Коммандос» про визнання права власності відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 22.11.2024 року.

Суддя Сергій Стефанишин