Постанова

від 28.10.2024 по справі 441/1602/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1602/23 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/1656/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи цивільну справу №441/1602/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Босна» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Босна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , 17.07.2023 звернулась в суд з позовом до ПП «Босна», третя особа ОСОБА_2 , які в подальшому уточнила про стягнення з відповідача на користь позивача 89161,29 коп. збитків завданихх внаслідок ДТП та понесених у справі судових витрат.

Позов мотивоаний тим, що 01.08.2022 о 15 год. 20 хв. на 36 км + 680 м автодороги Т1425 «Миколаїв-Комарно-Городок-Івано-Франкове-Жовква-Кам`янка-Бузька-Бібрка» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача «DAF FT XF 105.460», р.н. НОМЕР_1 з напіврпричіпом «Krone SD», р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 ..

Внаслідок ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень, а позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги першого пальця лівої стопи, перелом другої, третьої, четвертої плюснових кісток лівої стопи, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, внаслідок чого тривало лікувався в Львівському військово-медичному клінічному центрі (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18.01.2023 винуватим у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 , який на той час перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі - ПП «Босна».

ОСОБА_1 до настання дорожньо-транспортної пригоди проходив службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_5 , отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 щомісяця.

Перебуваючи на лікуванні позивач мав право, проте додаткову винагороду не отримував з вини ОСОБА_2 , відтак така, як упущена вигода, підлягає стягненню з відповідача, як з роботодавця.

Окрім упущеної вигоди позивачем також понесено витрати на евакуацію ТЗ «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 у розмірі 1 700 грн. 00 коп. та його зберігання на штраф-майданчику у розмірі 2 115 грн. 00 коп. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Босна» (Код ЄДРПОУ: 32745019, місцезнаходження вул. Будівельників, 6-В в м. Рівне) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_6 , прож. на АДРЕСА_1 ) 89 161 (вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят один) грн. 29 коп. збитків у виді упущеної вигоди.

Стягнуто з Приватного підприємства «Босна» на користь ОСОБА_1 1 073 (тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішення оскаржив директор ПП «Босна» Безуглий С.Л. В апеляційній скарозі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.16 Закону України «Про державну прикородонну службу» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством. Згідно з п.10 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558, військовослужбовцям, які відповідно до законодавства мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв`язку з хворобою для лікування, інші додаткові відпустки, що визначені чинним законодавством України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток. З врахуванням наведеного, вважає безпідставним посилання позивача на те, що невиплата йому додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року є наслідком протиправних дій відповідача. У п. 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року вказано, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів(начальників). Враховуючи наведене, вважає, що позов заявлений до неналежного відповідача. Стверджує, що суд при ухваленні рішення безпідставно врахував лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та довідку розрахунок головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу вказаного прикордонного загону в яких наведена інформація, яка суперечить вимогам закону «Про державну прикордонну службу» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача-адвокат Галецька Л.П. в порядку ст.360 ЦПК України подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що рішення суду є законним. Стверджує, що відповідач безпідставно вважає, що невиплата додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року є наслідком протиправних дій командира (начальника) позивача, а не дій ОСОБА_2 , як винуватця ДТП. Судом правильно враховано вимоги ст.22 ЦК України, а також те, що вина ОСОБА_2 ,який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Босна» встановлена судом, тому збитки в розмірі 89161 грн.29 коп., які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин,якби його право не було порушене підлягають стягненню з ПП «Босна». Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити в силі.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги стосуються лише частини задоволених позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі обставини.

01.08.2022 о 15 год. 20 хв., ОСОБА_2 , керуючи сідловим тягачем «DAF FT ХF 105.460», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «Krone SD», р.н. НОМЕР_7 , на 36 км + 680 м автодороги Т1425 «Миколаїв-Комарно-Городок-Івано-Франкове-Жовква-Кам`янка-Бузька-Бібрка», в порушення вимог п. 16.11. ПДР України та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» додатку 1 до ПДР України, виїжджаючи із другорядної дороги на головну проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дав дорогу автомобілю «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі та мав перевагу в русі, чим створив аварійну обстановку, як наслідок сталось зіткнення вищезначених транспортних засобів.

Внаслідок ДТП водію ОСОБА_1 спричинено закритий перелом основної фаланги першого пальця лівої стопи, перелом другої, третьої, четвертої плюснових кісток лівої стопи, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18 січня 2023 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження закрито. (а.с. 33, 34).

На момент ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «Босна» та виконував свої трудові обов`язки, що підтверджується ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18.01.2023 у справі № 441/1539/22, яка набрала законної сили та визнається відповідачем ПП «Босна»(а.с. 33).

ОСОБА_1 на час настання 01.08.2022 дорожньо-транспортної пригоди проходив службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_5 .

Із виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1806 встановлено, що у зв`язку із отриманням з вини ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 01.08.2022 середньої тяжкості тілесного ушкодження, позивач ОСОБА_1 з 02.08.2022 по 04.11.2022 перебував на лікуванні у Львівському військово-медичному клінічному центрі (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (а.с. 12, 12 зворот).

Відповідно до витягів з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 № 253-ВВ від 06.08.2022, № 284-ВВ від 05.09.2022 та № 323-ВВ від 06.10.2022 виданих на підставі Довідок військово-лікарської комісії у відповідності до п. 3 ч. 4 Р.12 Наказу № 333 від 06.05.2009«Про затвердження Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України», довідок про доходи № 235 від 03.10.2022 та № 280 від 02.11.2022 ОСОБА_1 з 06.08.2022 по 05.11.2022 перебував у відпустці за станом здоров`я, додаткової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за вищезазначений період не отримував (а.с. 16, 17).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягення зитків у вигляді неотриманих доходів, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 22 ЦК України. Судом враховано, що вина ОСОБА_2 , який на час вчиненення дорожньо-транспортної пригоди 01.08.2022 перебував у трудових відносинах з ПП «Босна» встановлена судом, а тому такі слід стягути З ПП «БОСНА» , оскільки наслідки неотриманих доходів у вигляді додаткової винагороди, які б позивач отримав несучи службу у час воєнного стану перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із протиправним діянням ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з юридичною особою - роботодавцем ПП «Босна».

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бутивідшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України №2102-IXвід 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Законом України №3564-IX від 06.02.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк його дії в черговий раз продовжено на 90 діб.

Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Як вбачається із відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 № 11/11501-23-вих від 13.07.2023, довідки розрахунку головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу ОСОБА_5 , загальна сума додаткової винагороди за період з 01.08.2022 по 06.11.2022, яка б була нарахована ОСОБА_1 і останній міг би реально одержати за звичайних обставин, у випадку його перебування на службі становить 89 161 грн. 29 коп. (а.с. 36, 37, 37 зворот).

З врахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що позов є підставним та суд першої інстанції обґрунтовано такий задовольнив.

Посилання відповідача на те, що такі виплати позивачу повинна була провести Державна прикордонна служба відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558 є безпідставним, оскільки така додаткова винагорода виплачується лише на час фактичного виконання службових обов`язків, які позивач не виконував з вини працівника відповідача, який керуючи сідловим тягачем «DAF FT ХF 105.460», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «Krone SD», р.н. НОМЕР_7 , на 36 км + 680 м автодороги Т1425 «Миколаїв-Комарно-Городок-Івано-Франкове-Жовква-Кам`янка-Бузька-Бібрка», в порушення вимог п. 16.11. ПДР України та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» додатку 1 до ПДР України, виїжджаючи із другорядної дороги на головну проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дав дорогу автомобілю «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі та мав перевагу в русі, чим створив аварійну обстановку, як наслідок сталось зіткнення вищезначених транспортних засобів та позивач отримав травми середньої важкості, які потребували довготривалого лікування та реабілітації.

Зазначений висновоквідповідає правовійпозиції висловленійу постановіВерховного Судувід 18вересня 2023року усправі №420/6607/22.Верховний Суду ційпостанові вказав,що додатковавинагорода передбаченапостановою КМУ№168є видом грошового забезпечення, яке виплачується за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника ;причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Суд першої інстанції правильно врахував, що саме ПП «Босна`як роботодавець винної у ДТП особи, зобов`язане відшкодувати позивачу упущену вигоду у вигляді неотриманих доходів, а саме додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що до ДТП позивач отримував зазначену додаткову винагороду та після виходу на службу така йому також виплачується (а.с.16,17,37 зворот).

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Босна» залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняприйняття,може бутиоскаржена доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного текступостанови впорядку,визначеному ст.ст.389- 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 22 листопада 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Т.І. Приколота

Р.В. Савуляк