Постанова

від 05.11.2024 по справі 501/1428/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5735/24

Справа № 501/1428/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,у відсутністьучасників справи, апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 07 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Петрюченко М.І., про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу, виданого Іллічівським міським судом Одеської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2023 року по 01.03.2024 року в розмірі 2823,60 грн. та судового збору в сумі 302,80 грн.,

встановив:

Судовим наказом,виданим Іллічівськимміським судомОдеської областівід 25.04.2024року,було стягнутоз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю(далі ТОВ)«ДП Моноліт-Сервіс»заборгованість запослуги зтеплопостачання заперіод з01.11.2023року по01.03.2024року врозмірі 2823,60грн.та судовогозбору всумі 302,80грн. (а.с.30).

01.05.2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування судового наказу Іллічівського міського суду Одеської області від 25.04.2024 року (а.с.36-42).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.05.2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу було повернуто без розгляду (а.с.49-51).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 07.05.2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.52-57).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.73-75).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів, у відсутність учасників справи.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що боржником ОСОБА_1 , в порушення вимог п.5 ч.3 ст.170 ЦПК України, не зазначено про необґрунтованість вимог стягувача.

При цьому суд вказав, що підстави, зазначені в заяві, не є причинами для скасування судового наказу, в заяві про скасування судового наказу не зазначено фактів, які вбачають необґрунтованість вимог стягувача та наявність спору про право. З цих підстав та у відповідності до вимог ч.6 ст.170 ЦПК України, суд першої інстанції постановив ухвалу про її повернення заявнику без розгляду.

Однак з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.170 ЦПК України, заява повинна в тому числі містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) наказ, що оспорюється;

5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Як вбачається із заяви про скасування судового наказу, заявник ОСОБА_1 посилався на наступне:

- стягувачем не дотримано вимоги ст.163 ЦПК України (не надано копії письмового договору, який би підтверджував наявність правовідносин з боржником з приводу надання послуг теплопостачання);

- вимоги стягувача необґрунтовані в частині структури оплати плати та визначення кількісного показника комунальної послуги, обсягів споживання кінцевим споживачем будинку та визнання опалювального періоду;

- є безпідставною вимога стягувача щодо визначення періоду надання послуг;

- даний спір не є безспірним.

Зазначені заявником обставини свідчать про те, що він не погоджується із прийнятим судовим наказом і вважає, що в даному випадку мається спір про право, що виключає вирішення даного спору в наказному провадженні.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що зважаючи на зміст статей170, 171 ЦПК України залишення без розгляду заяви про скасування судового наказу з підстав ненаданнявідповідних доказів у справі, є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, що суперечить завданням цивільного судочинства.

Згідно з ч.4ст. 10 ЦПК Українисуд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (пункт 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків».

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, у даній справі суди проявили надмірний формалізм.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вступній частині ухвали мова йде про заяву боржника ОСОБА_2 , в той час як по даній справі боржником зазначено ОСОБА_1 .

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 07.05.2024 року скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367,368, п.6 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381 - 384, 389-391 ЦПК України,апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 07 травня 2024 року про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.11.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова