Постанова

від 20.11.2024 по справі 565/1018/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Рівне

Справа № 565/1018/24

Провадження № 33/4815/682/24

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І,

з участю:

представника ОСОБА_1 адвоката Мороченця Я.І.

секретаря судового засідання Шрамович І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з власними технічними засобами захисника адвоката Мороченця Я.І. матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Кузнецовськогоміського судуРівненської областівід 25липня 2024року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З протоколу серії ВАВ №939900 від 22.05.2024 року слідує, що 30 квітня 2024 року малолітній син ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 2-А класу Вараського ліцею №5 скоїв діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, при цьому не досягши віку, з якого настає кримінальна відповідальність, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, без всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зазначає, що внаслідок дій ОСОБА_3 постраждали конституційні права її сина, а, відтак, просить скасувати постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 липня 2024 року, винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 184 КУпАП. Провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП та поновити строк на апеляційне оскарження постанови від 25.07.2024 року, копію якої отримано 13.08.2024 року (а.с. 91).

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день і час розгляду її апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд апеляційної скарги у її відсутність.

ОСОБА_1 , згідно тверджень її представника, належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, і покладає представництво її інтересів на адвоката Мороченця Я.І.

Заслухавши доводи представника ОСОБА_1 адвоката Мороченця Я.І, який заперечує проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга - відхиленню з таких підстав.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідальність за ч. 4 ст. 184 КУпАП настає за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини, як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з не забезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч., не забезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); не забезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Згідно із ч.1 та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення обов`язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ст. 184 КУпАП.

Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №939900 від 22.05.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , неможливо встановити, які саме порушення нею допущено та якому закону вони суперечать.

Фабула протоколу належним чином не розкриває суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки у ній не зазначено від виконання яких саме обов`язків ухилилася ОСОБА_1 , що стало наслідком вчинення її малолітнім сином дій щодо ОСОБА_4 .

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 184 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Як свідчать матеріали справи, зокрема,пояснення начальника СВ ВараськогоРВП ГУНПв Рівненськійобласті ДячукаО.В, відомості до ЄРДР за фактом події, яка відбулася 30.04.2024 року, не вносилися, судово-медична експертизаз метою встановленняступеня тяжкості тілесних ушкоджень,отриманих ОСОБА_4 , та способу їх заподіяння не проводилася, рішення щодо кримінального провадження відносно малолітнього ОСОБА_3 у зв`язку з недосягненням ним віку, з якого настає кримінальна відповідальність, слідчим (дізнавачем) не приймалося.

Тобто, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у старшого інспектора ЮП Вараського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 були відсутні об`єктивні дані про наявність складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, в діях малолітнього ОСОБА_3 , та докази, які утворюють об`єктивну і суб`єктивну сторони вказаного кримінального правопорушення (проступку).

В ході апеляційного розгляду встановлено, що подія, яка мала місце 30.04.2024 року, відбулася в навчальному закладі на уроці фізкультури, де однокласники грали м`ячем, за присутності вчителя фізкультури.

З акту службового розслідування Вараського ліцею №5 Вараської міської ради від 03.06.2024 року слідує, що комісією достовірно не встановлено обставин, за яких малолітній ОСОБА_4 отримав травму.

Обставини даної події були предметом не лише службового розслідування навчального закладу, а й органу опіки і піклування, за висновком якого неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків не встановлено.

Згідно характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 2-А класу Вараського ліцею №5, за підписом класного керівника та директора навчального закладу, ОСОБА_3 характеризується позитивно, як врівноважений, розсудливий та неконфліктний учень.

Виходячи з викладеного та з огляду на диспозицію ч. 4 ст. 184 КУпАП, ОСОБА_1 не може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, оскільки «поза розумним сумнівом» не доведена її вина в інкримінованому адміністративному правопорушенні, а, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.

Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська