Постанова

від 15.11.2024 по справі 493/1377/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/2705/24

Номер справи місцевого суду: 493/1377/24

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які взяли участь у судовому засідання в режимі відеоконференції:

- адвоката Лотиш М.В.

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Лотиш Мирослави Василівни на постанову судді Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року,

В С Т АН О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 295969 від 07 серпня 2024 року, 07 серпня 2024 року о 21:50 год. на околиці н.п. Мирони Подільського району Одеської області на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України було виявлено ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, а саме на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку Балта (Україна) Броштяни (Республіка Молдова) в районі пп/зн 0295, чим порушив ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Постановою судді Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн., без конфіскації знарядь і способів вчинення правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Лотиш Мирослава Василівна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всупереч ст. 268 КУпАП суд першої інстанції розглянув справу без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зважаючи на надходження письмових та усних клопотань про забезпечення особистої участі ОСОБА_1 , так як він перебуває у Головному центу підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала майора ОСОБА_8 та не мав можливості самостійно прибути для надання пояснень щодо своєї невинуватості. Також, захисник звертає увагу що стаття 9 Закону України «Про державний кордон України» поділяється на 11 частин, однак посадовою особою прикордонної служби при складенні протоколі не конкретизовано яка саме частина інкримінується ОСОБА_1 . Зі змісту протоколу не зрозуміло, яким чином ОСОБА_1 намагався вчинити вказані дії, тобто не розкрито та не вказано в якій спосіб вчинення правопорушення, що в даній категорії справ є необхідним для встановлення об`єктивної сторони правопорушення. Зауважує, що перебування в транспортному засобі на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України з документами, що посвідчують особу не утворюють складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Більше того, під час дії воєнного стану військовозобов`язані громадяни України зобов`язані мати з собою документи, що посвідчують особу. Відповідно ОСОБА_1 не міг прямувати з міста Одеса до міста Києва без вказаних документів. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними допустимими доказами не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, до протоколу не було надано. Рапорту від 08.08.2024 року не містить фактів які б підвереджували б вчинене правопорушення, та складений після складання протоколу від 07.08.2024 року. В постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 намагався в пішому порядку перетнути кордони, що призвело до помилкових висновків. Підсумовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначила, що є абсолютно недоведеним висновок працівника прикордонної служби та суду, щодо наявності в ОСОБА_1 наміру перетнути державний кордон.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника апелянта, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягаючи ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, районний суд виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.

Під час розгляду справи апеляційний суд виходить з наступного.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, були повторно досліджені наступні докази.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 295969 від 07 серпня 2024 року, 07 серпня 2024 року о 21:50 год. на околиці АДРЕСА_1 на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України було виявлено ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, а саме на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку Балта (Україна) Броштяни (Республіка Молдова) в районі пп/зн 0295, чим порушив ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 .

Згідно рапорту заступника начальника відділення з персоналу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ст. лейтенанта ОСОБА_10 від 08.07.2024 року, зі змісту якого вбачається, що 07.08.2024 о 21:50 год. спільною з майстер-сержантом ОСОБА_11 , штаб-сержантом ОСОБА_12 та службовою собакою «Молі» ніс службу в прикордонному наряді «Група реагування» на напрямку Балта (Україна) Броштяни (Республіка Молдова) і в ході реалізації інформації ПОРВ з м.д Кодима в районі пп/зн 0295 на відстані до 25000 м від державного кордону України зупинено т/з. В даному т/з знаходились 7 громадян України (мешканці Київської, Вінницької, Хмельницької, Дніпропетровської та Харківської областей), які мали намір незаконно перетнути державний кордон на вихід з України поза пунктами пропуску. Затримано: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На даних громадян було складено адміністративно-процесуальні документи за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Як було встановлено, в ході дослідження долученого до матеріалів справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 295969 від 07 серпня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що 07 серпня 2024 року окрім ОСОБА_1 на місці подій затримано також: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено:

- постановою Балтського районного суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі № 493/1380/24 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, судове рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено. У вказаній постанові встановлені такі обставини: «що він через телеграм канал знайшов осіб, які за грошову винагороду запропонували йому допомогу у незаконному перетині державного кордону України поза пунктами пропуску, він намагався перетнути кордон».

- постановою Балтського районного суду Одеської області від 16.08.2024 року у справі № 493/1379/24 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, судове рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено. У вказаній постанові встановлені такі обставини: «свою вину у спробі незаконного перетину державного кордону України в Республіку Молдова визнає повністю та зобов`язується такого не повторювати».

- постановою Балтського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року у справі №493/1373/24 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, в апеляційному порядку оскаржено та постановою Одеського апеляційного суду від 11.11.2024 року судове рішення залишено без змін. У вказаних постановах встановлені такі обставини: « ОСОБА_3 дізнався про перетин кордону в месенжері «Телеграм», прямував з м. Умані до м. Балти, де потім з ним зв`язався невідомий йому ОСОБА_13 , який скоригував в яку машину сісти; за надані послуги мав сплатити 8000 грн; визнає що намагався перетнути державний кордон».

- постановою Балтського районного суду Одеської області від 15 серпня 2024 року у справі № 493/1376/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, судове рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено. У вказаній постанові встановлено такі обставини: «свою вину у спробі незаконного перетину державного кордону України в Республіку Молдова визнає повністю та зобов`язується такого не повторювати».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановленні рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2019 року у справі № 607/2509/14-ц, де зазначено, що з огляду на вимоги процесуального закону, суд не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Тобто, вищевказаними постановами встановлені обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме обставини винуватості осіб, яких затримано у автомобілі разом з ОСОБА_14 , та які вину у спробі перетину державного кордону визнали. Зазначені факти, в розмінні ст. 251 КУпАП, встановлюють абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі з формулюванням "будь - які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Отже, за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».

За змістом ч. 1 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно з абзацу першому п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.

Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розгляд справи в суді першої інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції ставиться до них критично, оскільки згідно протоколу судового засідання вбачається, що при винесені оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було представлено адвокатом Лотиш М.В., яка представляє інтереси і в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції не обмежував особу, яка притягається до адміністративної відповідальності , оскільки остання скористались своїм правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялись про час і місце розгляду справи та надавала пояснення щодо справи.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати державний кордон України, у зв`язку з затриманням його за 25000 м до державного кордону України; перебування в транспортному засобі на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України з документами, що посвідчують особу не утворюють складу інкримінованого адміністративного правопорушення; інших доказів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, до протоколу не було надано, апеляційний суд виходить з наступного.

Ознаками об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою ст. 204-1 КУпАП, є:

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

При цьому, визначальною ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.

Суб`єктом правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка діяла групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті та яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об`єктивної сторони даного правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» установлено контрольовані прикордонні райони в межах територій міст і районів (згідно з додатком). Зі змісту даного додатку до постанови вбачається, що в Одеській області районами, які визнані контрольованими прикордонними є Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільнянський райони.

Населений пункт Мирони територіально розташований в Подільськосу районі, то даний населений пункт входить до складу контрольованого прикордонного району, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони».

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 мав дозвільні документи, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, встановлені законодавством.

Таким чином, апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце затримання ОСОБА_1 ( с. Мирони - контрольований прикордонний район) разом з іншими особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вина яких у приготуванні до перетинання державного кордону України шляхом прийняття відповідних послуг від невстановлених осіб за допомогою зв`язку з телеграм-каналу та спробі такого перетину групою осіб, в якій перебував і ОСОБА_1 підтверджена у судовому порядку), а саме 25 000 м від лінії державного кордону України по напрямку Балта (Україна) Броштяни (Республіка Молдова), яке знаходиться на значній відстані від зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та із значним відхиленням від автодороги Київ - Одеса, по якій, як стверджував ОСОБА_1 він прямував з м. Одеси до м. Києва; спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, вагомо свідчать про спробу ОСОБА_1 перетину державного кордону України з республікою Молдова та наміру на вчинення інкримінованого правопорушення, спростовуючи тим самим твердження захисника про те, що він не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП та опинився там випадково.

При цьому, апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано логічно-мотивованого та правдоподібного пояснення перебування його в темний час доби на околиці н.п. Мирони Подільського району Одеської області неподалік від державного кордону України у групі незнайомих йому осіб, які визнали спробу перетинання державного кордону України і вина яких встановлена в судовому порядку на підстав постанов суду, які вступили в законну силу, що територіально ніяк не узгоджується з версією ОСОБА_1 про прямування останнім до міста Києва з міста Одеси по автодорозі Київ-Одеса і що до н. п. Мирони він потрапив неочікувано на автомобілі «таксі», на який він сів на автодорозі Київ-Одеса на однієї із автозаправок «WOG» домовившись на місці з водієм про підвезення поближче до м. Києва.

Посилання в апеляційній скарзі, що в постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 намагався пішки перетнути кордони, а в протоколі зафіксовано, що така спроба була здійснена на транспортному засобі, судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на те, що ця неточність формулювання не нівелює обставини суті інкримінованого правопорушення, тобто не змінює їх настільки, що можна було б стверджувати про недоведеність вчинення правопорушення та відсутність його складу, а відтак не впливає на правильність прийнятого судом рішення по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 204-1 ч. 2 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.

При визначені виду та міри адміністративного стягнення, районним судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Лотиш Мирослави Василівни - залишити без задоволення.

Постанову судді Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе