Постанова

від 05.11.2024 по справі 2-248/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1849/24

Справа № 2-248/10

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Васильків О.В., повний текст ухвали суду складений 04 липня 2023 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер Віти Валеріївни, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер В.В., в якій просив визнати дії ОСОБА_2 - заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконними та скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника по виконанню виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10, виданих 06.10.2010 року.

В обґрунтування скарги зазначив про незаконність дій заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер В.В., допущених державними виконавцями під час проведення виконавчих дій в межах ВП №48186012 та в межах ВП №48185088.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених у скарзі вимог, розглянув справу за відсутністю матеріалів справи, розглянув справу при неповному з`ясуванні обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року заступник начальникавідділу другогоКиївського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Одесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїФішер В.В. не з`явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 111 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволені скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що скарга є необґрунтованою та недоведеною.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2010 року Київським районним судом м. Одеси на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2010 року у справі №2-248/10, що набрало законної сили 16.07.2010 року, був виданий виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/80054/85/82377 від 18.09.2007 року: заборгованості за кредитом 195895 грн.; заборгованості за відсотками 3763,60 грн.; заборгованості за простроченими відсотками 48886,13 грн.; заборгованості за пенею 75209,54 грн., а всього на загальну суму 323754,28 грн.

З копії виконавчого провадження АСВП №48186012 вбачається наступне.

29.12.2012 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. чинній на дату повернення виконавчого листа) - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

27.06.2014 року виконавчий лист був вдруге повернутий стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. чинній на дату повернення виконавчого листа) - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

14.07.2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

14.07.2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48186012 про виконання виконавчого листа №2-248/10, виданого 06.10.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошової суми 323754,28 грн.

21.07.2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 48186012.

16.05.2016 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я.І. винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника ВП № 48186012, якою стягнуто з ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 20% від пенсії боржника до повної сплати боргу у розмірі 356179,71 грн.

17.11.2022 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Джмілем О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 48186012, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 301943 грн.

Також судом було досліджено виконавче провадження ВП 48185088, відкрите на підставі виконавчого листа №2-685/10, виданого Суворовським районним судом м. Одеси на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.02.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» суму боргу за договором кредиту в загальному розмірі 499097,98 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 250 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., а всього стягнуто 501047,98 грн.

Таким чином, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2010 року у справі №2-248/10, що набрало законної сили 16.07.2010 року, стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/80054/85/82377 від 18.09.2007 року: заборгованість за кредитом 195895 грн.; заборгованість за відсотками 3763,60 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 48886,13 грн.; заборгованість за пенею 75209,54 грн., а всього на загальну суму 323754,28 грн., а також судові витрати.

На підставі зазначеного рішення суду 06.10.2010 року були видані виконавчі листи, строк пред`явлення яких до виконання відповідно до тексту виконавчих листів складав три роки.

Судом встановлено, що в межах трирічного строку виконавчі листи двічі подавались на виконання та двічі були повернуті стягувачу, а саме в 2012 році та в 2014 році.

Судом вірно зазначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання та після повернення виконавчого листа строк його пред`явлення до виконання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, судом звернуто увагу, що ОСОБА_1 оскаржуються дії заступника начальника відділу ДВС Фішер В.В., однак ОСОБА_2 , як державний виконавець будь-яких виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 не приймала в роботу, також не розглядала звернень ОСОБА_1 безпосередньо до керівництва Відділу ДВС щодо дій чи бездіяльності державних виконавців, в провадженнях яких були виконавчі листи щодо виконання рішення суду.

На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1 , оскільки скаржником не доведена наявність порушень, допущених державними виконавцями під час проведення виконавчих дій в межах ВП №48186012.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених у скарзі вимог, розглянув справу за відсутністю матеріалів справи, розглянув справу при неповному з`ясуванні обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, встановленими обставинами у відповідності до наданих доказів, яким надана обґрунтована та належна оцінка судом.

Як вбачається з матеріалів справи, судом були витребувані матеріали виконавчих проваджень, копії яких містяться у справі та під час огляду, яких судом надана належна та обґрунтована оцінка.

При цьому, як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 зазначає суб`єктом оскарження саме заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер В.В., дії якої оскаржує скаржник, проте у відповідності до встановлених обставин ОСОБА_2 у примусовому виконанні виконавчих листів по справі №2-248/10 участі не приймала, жодних постанов про звернення стягнення на пенсію боржника не виносила, будь-яких письмових звернень боржника до заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер В.В., які вона розглядала, матеріали справи не містять.

Одночасно,апеляційний судзвертає увагуна те,що заположеннями ч.ч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Є.С. Сєвєрова