ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2024 р. Справа№ 927/282/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич О.В.
за участю
представників:
від позивача - Кулик Н.Д.
від відповідача - Матвійчук А.С.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 р. (повний текст складено 28.08.2024 р.)
у справі № 927/282/24 (суддя - Моцьор В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут"
до Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство"
про стягнення 979989,92 грн
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом, до Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 979989,92 грн, з яких: 730657,20 грн основного боргу, 28081,65 грн 3% річних, 41769,63 грн інфляційних втрат та 179481,44 грн пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-100591-22 від 12.09.2022 р. та додаткових угод до нього, не здійснив повну оплату за поставлений природний газ, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 р. у справі № 927/282/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 730657,20 грн основного боргу, 28081,65 грн 3% річних, 41769,63 грн інфляційних втрат, 89740,72 грн пені. В іншій частині позову відмовлено. Відмовлено Приватному акціонерному товариству "Семенівське хлібоприймальне підприємство" у відстроченні виконання рішення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 28081,65 грн 3% річних, 41769,63 грн інфляційних втрат, 89740,72 грн пені та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір санкцій до 5% від заявлених до стягнення, а саме до 12466,63 грн, з яких: 2088,48 грн інфляційних втрат, 1404,08 грн 3% річних, 8974,07 грн пені, та відстрочити виконання судового рішення на 1 рік з дня його ухвалення, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що прострочення виконання зобов`язання із сплати за поставлений газ виникло через скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією Російської Федерації проти України та зменшення вирощування підприємствами-контрагентами сільськогосподарської продукції, зберіганням якої займається Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство". Підприємство господарську діяльність здійснює обмежено, перебуває у скрутному фінансовому становищі, порушення зобов`язання виникло не з його вини та не потягло за собою збитки для позивача, а заявлені до стягнення санкції є надмірними порівняно з загальною сумою заборгованості та становлять для відповідача непомірний тягар.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 927/282/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 927/282/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Через систему "Електронний суд" 04.10.2024 р. Приватним акціонерним товариством "Семенівське хлібоприймальне підприємство" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/282/24 та призначено її до розгляду на 05.10.2024 р. о 13:40 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 р. виправлено допущену у тексті ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. у справі № 927/282/24 описку та замінено у пункті 3 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. у справі № 927/282/24 дату судового засідання з " 05.10.2024 р." на " 05.11.2024 р.".
Через систему "Електронний суд" 25.10.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" подано заяву про участь представника Кулик Н.Д. за обліковим записом ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Через систему "Електронний суд" 29.10.2024 р. Приватним акціонерним товариством "Семенівське хлібоприймальне підприємство" подано заяву про участь представника Матвійчук А.С. за обліковим записом ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 р. задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" та Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" про участь у судовому засіданні у справі № 927/282/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 05.11.2024 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
12.09.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Семенівське хлібоприймальне підприємство" (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-100591-22 (далі - договір).
Відповідно до п. п. 1.1 - 1.4 договору постачальник зобов`язується передати в власність споживачу в 2022 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, визначених договором. Річний плановий обсяг постачання газу до 110000 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначені в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Передача за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.
Згідно з п. п. 2.5.1 - 2.5.4 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Як передбачено п. п. 4.1, 4.2, 4.4 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами договору та чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
Згідно з п. 6.2.1 договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Твій газзбут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).
У відповідності до п. 10.12 договору, строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю в 3 роки.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2022 р. сторони погодили зміну ціни на газ за договором, починаючи з 01.01.2023 р. - 29,46389120 грн (без ПДВ 24,41666667 грн).
Додатковою угодою № 3 від 28.11.2022 р. сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2022 році, починаючи з вересня 2022 року, а саме: вересень - 10000 куб. м, жовтень - 60000 куб. м, листопад - 40000 куб. м, грудень - 37000 куб. м.
Додатковою угодою № 4 сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2023 році по місяцях, починаючи з січня 2023 року. Січень 2023 року - 20000 куб. м.
У додатку 2 до договору сторони погодили точку комерційного обліку - Чернігівська обл., Семенівський район, місто Семенівна, вулиця Привокзальна, 14, ЕІС-код точки комерційного обліку 56ХО00000QL2S00W.
На виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку природного газу на загальну суму 3430657,20 грн, що підтверджується витягами з платформи Оператора ГТС про обсяги спожитого природного газу та підписаними споживачем актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу № ТГ382094183 від 31.10.2022 р. на суму 88076,93 грн;
- акт приймання-передачі природного газу № ТГ382120730 від 30.11.2022 р. на суму 452213,98 грн;
- акт приймання-передачі природного газу № ТГ382142270 від 31.12.2022 р. на суму 1114454,99 грн;
- акт приймання-передачі природного газу № ТГ383014111 від 31.01.2023 р. на суму 1775911,30 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений природний газ у розмірі 2700000,00 грн, зокрема: 18.10.2022 р. - 200000,00 грн, 30.11.2022 р. - 400000,00 грн, 600000,00 грн, 500000,00 грн, 31.01.2023 р. - 1000000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство".
Позивач вказує, що, станом на 11.01.2023 р. після розрахунку за спожитий газ за грудень 2022 року у споживача залишилась на рахунку переплата в сумі 45254,10 грн. За спожитий природний газ за січень 2023 року споживач повинен внести оплату до 10.02.2023 р. включно.
Згідно з розрахунком позивача станом на 11.02.2023 р. сума боргу становить 730657,20 грн (1775911,30 - 1045254,10 (1000000+45254,10)).
14.04.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" направляло на адресу Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" лист № 200-Сл-5914-0423 з вимогою добровільно сплатити заборгованість за спожитий газ у розмірі 730657,20 грн.
Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованість не сплатив.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-100591-22 від 12.09.2022 р. р. та додаткових угод до нього, не здійснив повну оплату за поставлений природний газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; 2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; 3) вільного вибору постачальника природного газу; 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України; 5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG; 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності; 8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки; 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів; 10) відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
У відповідності до п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як передбачено ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач має право, зокрема, на: вільний вибір постачальника; отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними. Споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.
За пунктом 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (далі - Правила), ці Правила регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС).
У відповідності до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
За п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
У пункті 5 розділу ІІ Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.
Як було встановлено вище, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано природний газу за період з 01.10.2022 р. по 31.01.2023 р. на загальну суму 3430657,20 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ лише частково у розмірі 2700000,00 грн, що підтверджується випискою з його рахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 730657,20 грн (3430657,20 грн -2700000,00) заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-100591-22 від 12.09.2022 р. та додаткових угод до нього, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.02.2023 р. по 23.05.2024 р. у розмірі 28081,65грн та інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 41769,63 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.02.2023 р. по 23.05.2024 р. у розмірі 28081,65грн та інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 41769,63 грн, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.
Також за неналежне виконання умов укладеного договору позивачем нараховано пеню у розмірі 179481,44 грн за період з 11.02.2023 р. по 10.08.2023 р.
Пунктом 6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем було правомірно нараховано пеню у розмірі 179481,44 грн за період з 11.02.2023 р. по 10.08.2023 р.
Водночас, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 5% з 249332,72 грн до 12466,63 грн.
Обґрунтовуючи вказану вимогу скаржник посилається на те, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 з 24.02.2022 р. на території України запроваджено воєнний стан. Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство" здійснює свою діяльність на території Семенівської міської територіальної громади Новогород-Сіверського району Чернігівської області, яка є прилеглою до державного кордону з Російською Федерацією та загальновідомим є факт того, що м. Семенівка Чернігівської області постійно піддається обстрілам з боку Російської Федерації, що ускладнює роботу підприємства. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, в період з 24.02.2022 р. по 03.04.2022 р. територія Новогород-Сіверського району Чернігівської області перебувала в окупації російськими військами, а з 22.06.2022 р. по теперішній час Семенівська міська територіальна громада визнана територією можливих бойових дій. Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство" було позбавлено можливості надавати послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції в обсягах, які існували до збройної агресії Російської Федерації проти України.
Також відповідачем надано фінансову звітність Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" за 2021 - 2023 роки на підтвердження зниження прибутку останнього.
Скаржник вказує, що прострочення виконання ним зобов`язання із сплати за поставлений газ виникло через скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією Російської Федерації проти України та зменшення вирощування підприємствами-контрагентами сільськогосподарської продукції, зберіганням якої займається Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство".
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 26.03.2019 р. у справі № 913/284/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, від 25.02.2020 р. у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 р. у справі № 904/1936/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 р. у справі № 905/1409/21).
Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків, або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленого газу, або погіршення свого матеріального стану саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, доводи скаржника щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, свідчить про можливість зменшення розміру пені до 50% від суми, що визначена судом як така, що підлягає задоволенню у відповідній частині, адже у такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, у зв`язку із її зменшенням на 50% на підставі ст. 233 ГК України, підлягає частковому задоволенню у розмірі 89740,72 грн
При цьому, сплата інфляційних втрат та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 р. у справі № 910/14522/18).
Враховуючи те, що 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутні правові підстави застосовувати положення ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.
Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення виконання судового рішення на рік, скаржник посилається на відсутність у позивача збитків; скрутне матеріальне становище товариства, спричинене військовою агресією Російської Федерації проти України.
Також скаржник вказує, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до погіршення його фінансового становища, зупинки фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.
Посилання скаржника на вплив воєнних дій на території України колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору.
Оскільки відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на рік.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 р. у справі № 927/282/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" не підлягає задоволенню.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 р. у справі № 927/282/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 25.11.2024 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2024 |
Оприлюднено | 26.11.2024 |
Номер документу | 123270036 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Буравльов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні