Постанова

від 12.11.2024 по справі 904/977/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/977/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Дармін М.О.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Горяніна А.О. (в залі суду);

від відповідача: Трофименко В.В. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення підписаний 04.07.2024) у справі

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради з позовною заявою до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" про стягнення заборгованості за договором № 010107 від 01.09.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у загальному розмірі 349 661,77 грн., з яких: 174 275,28 грн. основний борг, 27 255,13 грн. 3% річних, 94 443,23 грн. інфляційні втрати, 53 688,12 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про постачання теплової енергії № 010107 від 01.09.2010 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 позов Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради 3% річних у розмірі 3 714,54 грн., пеню в розмірі 4 663,00грн., інфляційні втрати в розмірі 992,95 грн, судовий збір у розмірі 112,45 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2024 року у справі № 904/977/24 в частині незадоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення у відповідній частині про їх задоволення у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом не враховано, що у платіжних документах Відповідача було зазначено не тільки період внесення платежів, а й документи, на підставі яких здійснено оплати, які суперечать один одному, а саме:

31.01.2020 оплата у розмірі 70 000,00 грн. з призначенням платежу «за теплову енер. згідно рах. №010107 від 31.12.2019р. за січень 2020р.»;

28.02.2020 оплата у розмірі 60 000,00 грн. з призначенням платежу «за теплову енер. згідно рах. №010107 від 29.02.2019р. за лютий 2020р.»;

28.02.2020 оплата у розмірі 29 393,29 грн. з призначенням платежу «за теплову енер. згідно рах. №010107 від 31.12.2019р. за січень 2020р.»;

30.03.2020 оплата у розмірі 42 118,62 грн. з призначенням платежу «за теплову енер. згідно рах. №010107 від 29.02.2019р. за лютий 2020р.».

Як вбачається із призначення, в ньому вказаного «рахунок № 010107 від 31.12.2019» (документ) та «за січень 2020» (період). При цьому, рахунок від 31.12.2019 - це рахунок за грудень 2019 року. Отже, в призначенні зазначено одночасно два різні періоди, що не дає підстави для розуміння наміру платника віднести даний платіж саме на січень 2020 року. В цьому протиріччі полягає некоректність призначення платежу, що стало підставою для застосування Позивачем приписів п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №922 та роз`яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004.

Тож, висновок суду про чіткість зазначення періоду не відповідає матеріалам справи.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовом (06.03.2024) сума боргу в розмірі 174 275,28 грн. не була оплачена відповідачем вищезазначеними платіжними інструкціями;

-судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи - щодо природи правовідносин з постачання теплової енергії як товарної продукції, та неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню - ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» або незастосування закону, який підлягав застосуванню - ЗУ «Про теплопостачання», Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 49 025.12 грн., у відповідності до ст.277 ГПК України;

-оскільки Відповідачем було порушено свої зобов`язання перед КП «Теплоенерго» в частині розрахунків за спожиту теплову енергію з січня 2020 року по березень 2023 року, нарахування на суму несвоєчасно виконаного зобов`язання 3 % річних, інфляційні втрати та пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ «ДНІПРОВОДБУД" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії залишити без задоволення.

Вказує на відсутність заборгованості за послуги з теплопостачання та зазначає, що відповідно до призначення платежу у платіжних інструкціях № 12 від 31.01.2020 та № 33 від 28.02.2020 допущено технічну помилку (описку) у даті рахунку, на підставі якого здійснено оплату, проте, разом з цим у призначенні платежу чітко вказано період оплати: січень 2020.

Також, заборгованість за лютий 2020 в сумі 102 118,62 грн. була сплачена відповідно до платіжного доручення № 35 від 28.02.2020 на суму 60 000,00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 63 від 30.03.2020 на суму 42 118,62 грн.

Відповідно до призначення платежу у платіжних інструкціях № 35 від 28.02.2020 та № 63 від 30.03.2020 допущено технічну помилку (описку) у даті рахунку, на підставі якого здійснено оплату, проте, разом з цим слід звернути увагу, що у призначенні платежу чітко вказано період оплати: лютий 2020.

Відповідач наполягає, що хоч платником і було допущено технічну помилку (описку) у призначенні платежу щодо посилання на дату рахунку, проте, чітко вказано період за який здійснено платіж.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу (період), сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Враховуючи, що і укладення Договору, і настання прострочення виконання грошового зобов`язання відбулись до набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020, відповідач погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені на борг за житлово-комунальні послуги має бути нарахований за період 31.07.2023 по 11.10.2023.

Також зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області встановлено та підтверджено, що матеріали справи не містять належних обґрунтувань позивача про наявність основного боргу, та як наслідок вірно відмовив у частині позовних вимог про стягнення 3 % річних.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач вказує, що:

На момент звернення до суду з позовом сума боргу в розмірі 174 275,28 грн. не була оплачена відповідачем, а тому звернення Позивача до суду із позовною заявою про стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.

Заявлені Позивачем позовні вимоги, у тому числі про стягнення пені, є такими, що пред`явлені до суду в межах строку позовної давності, продовженого на строк дії карантину та зупиненого на строк дії воєнного стану.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за послуги з постачання теплової енергії, а також, підтверджено, що строк оплати вищезазначеної суми основного боргу настав задовго до пред`явлення позову в даній справі - підстави для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені за весь період неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.07.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

31.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

07.08.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 31.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/977/24, розгляд справи призначено в судове засідання на 12.11.2024.

12.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпропетровської міської ради та Дочірнім підприємством Житлово-комунальної контори ВАТ Дніпроводбуд, яке в подальшому перейменоване в Дочірнє підприємство "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" укладено договір про постачання теплової енергії № 010107 від 01.09.2010.

Відповідно до п. 1.1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 доби; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов`язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягам які визначені в додатку 1; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості і відсутності акта звіряння розрахунків на початок опалювального сезону споживач до мереж тепло постачання підключений не буде (п.3.2.1 та п.34.2.2 договору).

Згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов`язується встановити прилади обліку теплової енергії (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах вул.. 8 березня, 19, ДПЖКК ВАТ Дніпроводбуд, гуртожиток розрахунковим способом.

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 3 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4. договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів. (п. 6.1. договору).

Тариф для розрахунків по цьому договору складає: Теплова енергія - 1Гкал 244,31грн. (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4.(п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.09.2013 року (п. 11.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (11.4. договору).

Згідно з рішенням Дніпровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання, акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання», КП Теплоенерго отримало засоби теплопостачання об`єктів відповідача, у зв`язку з чим сторони уклали додаткову угоду до договору від 10.10.2016.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Зазначене кореспондується з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач зазначає, що в період з січня 2020 по березень 2023 постачав теплову енергію відповідачу, про що свідчать:

- акт за договором №010107 від 31.01.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 56,99894 + 18,13603 Гкал теплової енергії на суму 117 686,05 грн.;

- акт за договором № 010107 від 29.02.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 78,89417 Гкал теплової енергії на суму 124 459,02 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.03.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 33,77933+8,81199 Гкал теплової енергії на суму 66 061,18 грн

- акт за договором № 010107 від 30.04.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 11,91227 Гкал теплової енергії на суму 17 266,60 грн.;

- акт за договором № 010107 від 30.11.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 40,24786 Гкал теплової енергії на суму 58,338,47 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.12.2020 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 36,99436+17,4091 Гкал теплової енергії на суму 89 653,16 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.01.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 75 55073 Гкал теплової енергії на суму 131 557,99 грн.;

- акт за договором № 010107 від 28.02.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 78,23966 Гкал теплової енергії на суму 136 240,28 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.03.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 70,79676 Гкал теплової енергії на суму 123 279,82 грн.;

- акт за договором № 010107 від 30.04.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 23,77207 Гкал теплової енергії на суму 41 394,78 грн.;

- акт за договором № 010107 від 30.11.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 34,77906+10,00589 Гкал теплової енергії на суму 77 984,93 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.12.2021 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 52,73507 Гкал теплової енергії на суму 91 828,63 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.01.2022 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 87,77589 Гкал теплової енергії на суму 152 845,91 грн.;

- акт за договором № 010107 від 28.02.2022 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 63,18359 Гкал теплової енергії на суму 110 022,85 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.03.2022 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 62,48318 Гкал теплової енергії на суму 108 803,21 грн.;

- акт за договором № 010107 від 30.11.2022 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 49,57362 Гкал теплової енергії на суму 86 323,54 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.12.2022 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 60,09764 Гкал теплової енергії на суму 104 649,23 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.01.2023 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 75,27663 Гкал теплової енергії на суму 131 080,70 грн.;

- акт за договором № 010107 від 28.02.2023 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 73,71258 Гкал теплової енергії на суму 128 357,18 грн.;

- акт за договором № 010107 від 31.03.2023 прийому-передачі послуги, згідно якого Відповідачу поставлено 39,39475 Гкал теплової енергії на суму 68 598,86 грн.

Крім того, згідно Довідки від 04.10.2023 № 360 вбачається загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку Відповідача, яке підтверджується Актами споживання теплової енергії: з 26.12.2019 по 24.01.2020, з 24.01.2020 по 24.02.2020, з 24.02.2020 по 24.03.2020, з 24.03.2020 по 02.04.2020, з 03.11.2020 по 23.11.2020, з 23.11.2020 по 18.12.2020, з 18.12.2020 по 18.01.2021, з 18.01.2020 по 18.02.2021, з 18.02.2021 по 19.03.2021, з 19.03.2021 по 31.03.2021, з 26.10.2021 по 22.11.2021, з 22.11.2021 по 21.12.2021, з 21.12.2021 по 26.01.2022, з 26.01.2022 по 25.02.2022, з 25.02.2022 по 31.03.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, з 31.12.2022 по 31.01.2023, з 31.01.2023 по 28.02.2023, з 28.02.2023 по 22.03.2023.

Позивач направив відповідачу вказані акти та відповідні рахунки на оплату вартості поставленої теплової енергії.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив вартість поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію за період січень - лютий 2020, з урахуванням уточнених позовних вимог, в розмірі 174 275,28 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Відмовляючи в стягненні суми основного боргу в розмірі 174 275,28 грн., суд зазначив, що на момент звернення до суду з позовом (06.03.2024) зазначена сума боргу вже була оплачена відповідачем.

Суд прийняв як докази оплати поставленої теплової енергії за спірний період січень -лютий 2020 платіжні інструкції № 12 від 31.01.2020 на суму 70000,00 грн, № 33 від 28.02.2020 на суму 29 393,29 грн., № 35 від 28.02.2020 на суму 60 000,00 грн., № 63 від 30.03.2020 на суму 42 118,62 грн., оскільки в них чітко зазначено період, за який сплачуються кошти.

Зменшуючи розмір пені, що заявлена позивачем до стягнення, суд першої інстанції керувався тим, що сторонами укладено договір №010107 про постачання теплової енергії 01.09.2010, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків.

Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Таким чином, строк нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком.

Крім зазначеного, при перевірці розрахунку, суд виявив помилку, оскільки позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Також, господарський суд перевірив розрахунки позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань та виявив помилку, а саме неврахування позивачем, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи, відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, а також дати часткових оплат, здійснених відповідачем, позовні вимоги в цій частині визнані судом такими, що підлягають частковому задоволенню - в розмірі 3 714,54 грн.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки рішення апелянтом оскаржується лише у відмовленій частині вимог, колегія суддів здійснює перегляд рішення лише в межах доводів і вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткової відмови у позові, а саме відмови у стягненні 174 275,28 грн основного боргу, 49025,12 грн. пені, 23516,50 грн. 3% річних та 93 450,28 грн. інфляційних втрат, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 275 ГК України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Пункт 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п.7.2. договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Щодо суми основного боргу в сумі 174 275,28 грн., то вартість поставленої позивачем теплової енергії за спірний період відповідачем сплачена в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції № 12 від 31.01.2020 на суму 70000,00 грн, № 33від 28.02.2020 на суму 29 393,29 грн., № 35 від 28.02.2020 на суму 60 000,00 грн., № 63 від 30.03.2020 на суму 42 118,62 грн..

Зокрема, Закон України "Про платіжні послуги" (далі Закон України №1591-ІХ) визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №1591-ІХ безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (п. 3); дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації (п. 8); ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21); отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі (п. 52); платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п. 54); платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57); платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів (п. 68).

Частиною 2 ст. 87 Закону України №1591-ІХ визначено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.

Таким чином, у розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику і будь-хто, зокрема і суд, не вправі змінювати призначення платежу.

За приписами п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз`яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 (на які також посилається і апелянт) питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Згідно укладеного між сторонами договору сторони не визначили особливий порядок зарахування коштів.

Натомість, з огляду на те, що в платіжних інструкціях № 12 від 31.01.2020 на суму 70000,00 грн, № 33 від 28.02.2020 на суму 29 393,29 грн., № 35 від 28.02.2020 на суму 60 000,00 грн., № 63 від 30.03.2020 на суму 42 118,62 грн. чітко зазначено період, за який сплачуються кошти, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв відповідні докази оплати поставленої теплової енергії за спірний період січень 2020-лютий 2020 і підставно дійшов до висновку, що на момент звернення до суду з позовом (06.03.2024) сума боргу в розмірі 174 275,28 грн вже була оплачена відповідачем, тому на момент звернення до суду з позовом права позивача в цій частині не були порушені. Звідси, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 174 275,28 судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Доводи скарги, що у призначенні зазначено одночасно два різні періоди, що не дає підстави для розуміння наміру платника віднести даний платіж саме на січень і лютий 2020 року відхиляються колегією суддів, оскільки періодом є саме зазначення за який місяць сплачується платіж, а не підстава для нарахування рахунок. У платіжних дорученнях чітко визначені періоди за січень і лютий 2020 року. Отже, в цій частині доводи скарги не спроможні.

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно умов п. 8.2.3. договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 53 688,12 грн. за загальний період прострочення 18.02.2020 по 11.10.2023.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а відповідач є споживачем зазначеної послуги. Вказані послуги у розумінні чинного законодавства України є комунальними послугами, а отже, регулюються нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач в обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, у тому числі посилається й на положення вказаного вище Закону.

Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до червня 2023 року.

Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у частині правовідносин, що виникли на підставі Договору, укладеного сторонами, розповсюджується на відповідача.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який продовжувався до 30.06.2023.

Однак, сторонами укладено договір №010107 про постачання теплової енергії 01.09.2010, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків.

Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Таким чином, строк нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком, визначеним ст.232 ГК України.

Крім зазначеного, при перевірці розрахунку, судом першої інстанції виявлено помилку, оскільки позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Отже, зважаючи на викладене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4 663,00 грн. за період з 31.07.2023 по 11.10.2023 за рахунком за березень 2023.

В частині стягнення пені в розмірі 49 025,12 грн. слід відмовити.

При цьому доводи скарги, що судом застосовано до спірних відносин неправильний Закон, зокрема безпідставно визначено, що слід враховувати, що предметом спірних відносин є житлово-комунальні послуги, в той час, як договір укладений між сторонами на купівлю-продаж теплової енергії як товару, є неспроможними, з огляду на наступне.

Так, Позивач, поставляючи за Договором № 010107 від 01.09.2010 теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу теплової енергії має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання та перебування фізичних у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, оскільки поставка здійснювалась до Гуртожитку, що визначено у п.5.2 договору (а.с.21, т.1 на звороті).

Крім того, у додатку до договору визначено додатково, що характеристикою опалювального об`єкту є Гуртожиток, а видом діяльності комунальні послуги (а.с.23, 25, 26, 27, 29 т.1, на звороті).

При цьому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги безвідносно того, фізичною чи юридичною особою допущено несвоєчасне здійснення відповідних платежів.

З огляду на те, що на період з 12.03.2020 по 30.06.2023на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин, а заборона нарахування пені діяла до 30.07.2023, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки ( пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги в сумі 49025,12 грн.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем вартості теплової енергії з 18.02.2020 по 26.12.2023, розмір яких склав суму 6 204,07 грн. та заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 94 443,23 грн. нараховані за загальний період з 18.02.2022 по 31.10.2023.

Суд першої інстанції після здійсненої перевірки виявив помилку, а саме неврахування позивачем, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи, відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, а також дати часткових оплат, здійснених відповідачем, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 714,54 грн., які підставно стягнуті судом, а в частині стягнення 3% річних в розмірі 23 516,50 грн. обґрунтовано відмовлено.

Також, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, а також дати часткових оплат, здійснених відповідачем, позовні вимоги в частині інфляційних втрат підставно частково задоволені в розмірі 992,95 грн, а в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 93 450,28 обґрунтовано відмовлено.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі №904/977/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі №904/977/24 залишити без змін.

Судові витрати Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 22.11.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя М.О. Дармін