Ухвала

від 17.12.2024 по справі 904/977/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/977/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024

у справі №904/977/24

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради

до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД"

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

11.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 (повний текст постанови складено та підписано 22.11.2024) та змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" в повному обсязі.

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради з позовною заявою до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ ДНІПРОВОДБУД" про стягнення заборгованості за договором № 010107 від 01.09.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у загальному розмірі 349 661,77 грн, з яких: 174 275,28 грн - основний борг, 27 255,13 грн - 3% річних, 94 443,23 грн - інфляційні втрати, 53 688,12 грн - пеня.

Ухвалою від 11.03.2024 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 позов Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ "ДНІПРОВОДБУД" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії - задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА КОНТОРА" Товариства з додатковою відповідальністю "ТРЕСТ "ДНІПРОВОДБУД" на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради 3% річних у розмірі 3 714,54 грн, пеню в розмірі 4 663,00грн, інфляційні втрати в розмірі 992,95 грн, судовий збір у розмірі 112,45 грн.

В решті позову відмовлено.

Центральний апеляційний господарський суд 12.11.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 904/977/24 є стягнення заборгованості за договором № 010107 від 01.09.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у загальному розмірі 349 661,77 грн, з яких: 174 275,28 грн - основний борг, 27 255,13 грн - 3% річних, 94 443,23 грн - інфляційні втрати, 53 688,12 грн - пеня, а, отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000, 00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

Комунальне підприємствао "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради в касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачена підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме:

- дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не сформовано висновку щодо питання застосування до споживачів теплової енергії, що не відносяться до категорії "населення", підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ від 17.03.2020, відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; судами першої та апеляційної інстанції формується усталена практика некоректності призначення платежу, а також невірне трактування приписів п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та роз`яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004.

- скаржник також посилається, що для формування єдиної правозастосовної практики існує об`єктивна необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, щодо питання диференціації споживання теплової енергії як товарної продукції чи як комунальної послуги шляхом віднесення споживачів до тої чи іншої категорії за способом підключення до місцевої (розподільчої) теплової мережі - безпосередньо чи через внутрішньобудинкову мережі, та надати правову оцінку урахуванню цілей використання, відображених у тарифі, яка відсутня у позиції Великої Палати;

- дана справа має виняткове значення не тільки для нього, але і для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки результати її розгляду потенційно матимуть наслідком чітку правову визначеність у піднятих питаннях, що забезпечить практичну реалізацію завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми.

Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту «в» пункту 2 частини статті 287 ГПК України.

За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування наявності/відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був прередбачувальним, скаржник у касаційній скарзі не навів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 349 661,77 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 904/977/24 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/977/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова