Рішення

від 18.11.2024 по справі 908/1734/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 908/1734/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Віртуоз (вул. Перемоги, буд. 63, к. 502, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 31612750)

про стягнення 245 282,58 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Калініна-Заєць Ю.М., довіреність № 808/20-24 від 08.05.2024;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.06.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Віртуоз про стягнення 245 282,58 грн.

17.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1734/24 в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 17.07.2024 об 11 год. 00 хв. та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 17.07.2024 № 908/1734/24 розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 02.09.2024 о 10 год. 00 хв., запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 розгляд справи № 908/1734/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/1734/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

05.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім цього, 13.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 23.09.2024 о 10 год. 00 хв. у зв`язку із зайнятістю представників Концерну Міські теплові мережі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 19.06.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1734/24, від 17.07.2024 та від 02.09.2024, які направлені на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРТУОЗ (код ЄДРПОУ 31612750): вул. Перемоги, буд.63, к. 502, м. Запоріжжя, 69035, повернулись до суду з поштовою відміткою за закінчення терміну зберігання.

Ухвалою суду від 23.09.2024 № 908/1734/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.10.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.10.2024 № 908/1734/24 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.11.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

06.11.2024 від Концерну Міські теплові мережі до суду надійшла заяви про долучення до матеріалів справи інформації щодо нарахування теплової енергії будинку за адресою: пр. Металургів, 4 за період з листопада 2023 по березень 2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 18.11.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що ТОВ «Віртуоз» володіє 81/100 приміщенням № 58 в будинку № 4 по проспекту Металургів в місті Запоріжжя на підставі права власності.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 72200531 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою між Позивачем та ТОВ «Віртуоз» з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок № 4 по пр. Металургів оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.03.2024 на загальну суму 245 282,58 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, та детальним розрахунком нарахувань. Позивачем сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач за період 01.11.2021 - 31.03.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 245 282,58 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, статті Господарського процесуального кодексу України, статті Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закон України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 № 830, Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Накази Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, просить позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю Віртуоз (код ЄДРПОУ 31612750) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно із роздруківкою з офіційного сайту Опендатабот: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Віртуоз є: вул. Перемоги, буд. 63, к. 502, м. Запоріжжя, 69035.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал суду від 19.06.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1734/24, від 17.07.2024, 02.09.2024, 23.09.2024 та від 21.10.2024 направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи містяться копії вищевказаних ухвал по справі № 908/1734/24, які направлені судом на адресу ТОВ Віртуоз рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернулись до суду з відміткою АТ Укрпошта причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/1734/24в суді.

Станом на 18.11.2024 відповідач запропонований ухвалами суду по справі № 908/1734/24, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

18.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну МТМ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивач та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання,Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.01.2024 за № 362867787, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віртуоз» (код ЄДРПОУ 31612750) володіє на праві власності 81/100 приміщення № 58 загальною площею 367,3 м2 у будинку № 4 по пр. Металургів у м. Запоріжжі на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 2055 від 01.06.2005.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 72200531 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: пр. Металургів, буд. 4, приміщення № 58 у м. Запоріжжя, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну МТМ, суду надано копію публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Як зазначає позивач у позовній заяві, житловий будинок № 4 по пр. Металургів у м. Запоріжжі оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно до пункту 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

На виконання пункту 5 договору, позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу у нежитлове приміщення № 58 (підвал літ. А-3) загальною площею 367,3 кв.м., яке розташоване за адресою: пр. Металургів, 4, м. Запоріжжя.

Позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 на загальну суму 245 282,58 грн., що підтверджується відповідними рахунками постачання теплової енергії за вказаний період.

Концерном МТМ були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги.

Рахунки направлені рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу ТОВ Віртуоз - вул. Перемоги, буд. 63, к. 502, м. Запоріжжя, 69035, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення умов договору № 72200531 від 01.11.2021 відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість за вищевказаний період на загальну суму 245 282,58 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходяться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлових приміщень відповідача.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртуоз» на користь Концерну Міські теплові мережі заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2021 по березень 2024 включно на суму 245 282,58 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України Про житлово-комунальні послуги визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За приписами ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України Про теплопостачання.

За змістом ст., ст. 1, 13 цього Закону послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України Про теплопостачання.

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України Про теплопостачання теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віртуоз» володіє на праві власності 81/100 приміщення № 58 загальною площею 367,3 м2 у будинку № 4 по пр. Металургів у м. Запоріжжі на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 2055 від 01.06.2005, у зв`язку з чим судом встановлено про користування вказаним приміщенням у період з 01.11.2021 по 31.03.2024.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Згідно з п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 382 від 23.10.2021 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 01.11.2021.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі з 31.03.2022.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 410 від 31.10.2022 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 02.11.2022.

Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 186 від 27.03.2023 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі з 31.03.2023.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 665 від 09.11.2023 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 15.11.2023.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 87 від 27.03.2024 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі 29.03.2024.

Тобто, керуючись діючим законодавством, а рішеннями виконавчого комітету ЗМР позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 по березень 2024 включно.

Отже, маючи на праві власності 81/100 приміщення № 58 по пр. Металургів, 4, м. Запоріжжя в період з листопада 2021 по березень 2024 року, відповідач споживав теплову енергію, що постачалася позивачем до цього будинку у спірному періоді.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про постачання та використання теплової енергії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості ТОВ «Віртуоз» за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2021 по березень 2024 включно складає 245 282,58 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому вказані вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що доСтовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, доСтовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 943,39 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 09.11.2023 № 3460-ІХ, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.

Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 2 943,39 грн.

Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою Концерном «Міські теплові мережі» сплачений судовий збір на загальну суму 4 844,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 4608 від 16.04.2024 у розмірі 2 422,40 грн. та № 4609 від 16.04.2024 у розмірі 2 422,40 грн.

У п. 5 резолютивної частини позовної заяви Концерн «Міські теплові мережі» просить суд повернути переплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, питання щодо повернення Концерну «Міські теплові мережі» надмірно сплаченого судового збору на суму 1 901,41 грн. при зверненні до суду з вказаною позовною заявою буде вирішено судом у відповідній ухвалі.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віртуоз (вул. Перемоги, буд. 63, к. 502, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 31612750) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2021 по березень 2024 включно на суму 245 282 (двісті сорок п`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 943 (дві тисячі дев`ятсот сорок три) грн. 39 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.