Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/9486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/9486/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 10 690 797,68 грн,

за участю представників:

позивача: Савка Р.Я.;

відповідача: Троня І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 10 878 344,74 грн, з яких: 9 236 700,87 грн - основний борг, 1 155 069,73 грн - інфляційні втрати, 486 574,14 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором від 14 червня 2018 року № 15186/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/9486/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 5 вересня 2024 року.

26 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22 серпня 2024 року № 15/4720, у якому Підприємство зазначило, що розрахунок за придбану ним електричну енергію у спірний період мав здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 (був чинний до 5 липня 2022 року) та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Крім того, з урахуванням приписів постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" у позивача наявний борг перед Підприємством за послугу з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в розмірі 4 239 474,48 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають. Крім цього, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум трьох процентів річних на 99%. З вказаним відзивом Підприємство також подало клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 169 460,70 грн.

30 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати з клопотанням про поновлення строку на подання доказів. У вказаній заяві по суті справи Товариство заперечило проти доводів відповідача щодо зменшення ним розрахунків перед позивачем, оскільки Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Підприємству право на такі дії, яке може бути реалізоване виключно відповідно до затвердженої законом процедури. Позивач також зауважив, що зазначені відповідачем накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов`язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення сум нарахованих трьох процентів річних.

3 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення по справі від цієї ж дати, у яких Підприємство навело свої аргументи проти доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив. Разом із вказаними запереченнями відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу в розмірі 18 086,36 грн.

У підготовчому засіданні 5 вересня 2024 року судом оголошено перерву до 3 жовтня 2024 року.

27 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 10 708 884,04 грн, з яких: 9 067 240,17 грн - основний борг, 1 155 069,73 грн - інфляційні втрати, 486 574,14 грн - три проценти річних. У цій же заяві позивач просив повернути з Державного бюджету України сплачену ним при зверненні до суду з даним позовом суму судового збору в розмірі 2 541,91 грн.

У підготовчому засіданні 3 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відмову в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 169 460,70 грн; про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та про встановлення з власної ініціативи суду додаткового строку на подання таких доказів до 30 серпня 2024 року; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року провадження у справі в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 18 086,36 грн основного боргу закрито та повернуто Товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 541,91 грн. Цією ж ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 31 жовтня 2024 року судом було оголошено перерву до 14 листопада 2024 року.

У судовому засіданні 14 листопада 2024 року представник Товариства підтримав позовні вимоги (з урахуванням його заяви про зменшення розміру позовних вимог) у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2018 року між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Компанія) та Товариством укладено договір № 15186/01, відповідно до пункту 1.1. якого останнє зобов`язалося продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

30 червня 2019 року між Компанією, Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 344/01 до договору від 14 червня 2018 року, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статтей 1- 10 статтями 1- 8 у новій редакції.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, Підприємство було зобов`язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 3 199 107,13 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму на суму 1 156 743,89 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 893 655,89 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 1 989 756,83 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 1 719 820,68 грн з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 2 221 009,38 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 3 286 277,69 грн з ПДВ, за серпень 2022 року - на суму 3 221 706,26 грн з ПДВ. Копії вказаних актів наявні в матеріалах даної справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство вказувало на порушення Підприємством своїх зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 9 067 240,17 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27 вересня 2024 року), з яких: 131 092,91 грн - за жовтень 2021 року, 185 041,67 грн - за лютий 2022 року, 739 199,38 грн - за березень 2022 року, 1 007 503,16 грн - за квітень 2022 року, 1 422 572,58 грн - за травень 2022 року, 1 663 473,88 грн - за червень 2022 року, 2 237 230,26 грн - за липень 2022 року та 1 681 126,33 грн - за серпень 2022 року.

Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Як вже було зазначено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року провадження у справі № 910/9486/24 в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 18 086,36 грн основного боргу закрито у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем зазначеної суми під час підготовчого провадження.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.

На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку.

Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021- 2022 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.- 10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.

При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.

Суд також звертає увагу на те, що Міністерство енергетики своїм наказом від 1 квітня 2024 року № 136 скасувало дію наказу від 15 червня 2022 року № 206, яким і встановлювались для Підприємства вищевказані мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з відновлювальних джерел електроенергії вартості отриманої електроенергії.

Отже, на час розгляду судом даної справи відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, передбачені пунктом 10.1. Порядку.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", - з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють Підприємство від обов`язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, спірні правовідносини виникли у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, у зв`язку з чим до них положення вищевказаної постанови не застосовуються, як, зокрема, і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30 червня 2023 року № 3320-ІХ, та прийнятної на його виконання постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", на які посилався відповідач під час розгляду даної справи по суті. Останні регулюють правовідносини щодо відшкодування виробниками, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, щодо визначення вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яку гарантований покупець надає оператору системи передачі, що виникли з 8 вересня 2022 року.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка загалом складає 9 049 153,81 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 486 574,14 грн та 1 155 069,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відхиляє як необґрунтовані посиланння відповідача на неправильність здійсненого позивачем розрахунку (як такого, що здійснений без урахуванння приписів пункту 11.4 Порядку в редакції, чинній з 26 січня 2024 року), з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Разом із цим, як вже зазначалося судом, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Оскільки постанови НКРЕКП №№ 1117, 1190, 473 затверджені до 26 січня 2024 року, тобто, до набрання чинності змін до Порядку, то розрахунки за електричну енергію, відпущену в жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року, мали здійснюватись у строки, встановлені саме пунктом 10.4 Порядку (у редакції, чинній до 25 січня 2024 року).

Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов`язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію: за жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року - до 15 вересня 2022 року включно; за липень 2022 року - до 26 вересня 2022 включно (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України); за серпень 2022 року - до 20 березня 2023 року включно (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України).

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум вказаних компенсаційних виплат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних не підлягає задоволенню, оскільки проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ні положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, ні диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" від 25 лютого 2022 року № 332, на яку посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

За пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки ціна даного позову, поданого в електронній формі через систему "Електронний суд" (з урахуванням заяви Товариства про зменшення розміру позовних вимог), становить 10 708 884,04 грн, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 128 506,61 грн (10 708 884,04 грн х 1,5% х 0,8).

Водночас з наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції від 30 липня 2024 року № 250 вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 160 633,26 грн (з урахуванням повернутої за ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року суми судового збору в розмірі 2 541,91 грн).

Відтак, переплачена Товариством сума судового збору становить 32 126,65 грн.

Крім того, відповідно до пунктів 5 частини 1 статті 7 Закону сплачена сума судового збору також повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Отже, враховуючи закриття провадження у даній справі в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 18 086,36 грн основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору, суд дійшов висновку про те, що сплачена останнім сума судового збору в розмірі 217,04 грн також підлягає поверненню позивачу.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому вказаної суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 128 289,57 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" (77421, Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Павлівка, вулиця Лесі Українки, будинок 14; ідентифікаційний код 38816430) 9 049 153 (дев`ять мільйонів сорок дев`ять тисяч сто п`ятдесят три) грн 81 коп. основного боргу, 1 155 069 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч) грн 73 коп. інфляційних втрат, 486 574 (чотириста вісімдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 14 коп. трьох процентів річних та 128 289 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 57 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25 листопада 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко