Ухвала

від 28.11.2024 по справі 910/9486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/9486/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" від 15 листопада 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/9486/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 10 690 797,68 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Троня І.В.;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 10 878 344,74 грн, з яких: 9 236 700,87 грн - основний борг, 1 155 069,73 грн - інфляційні втрати, 486 574,14 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором від 14 червня 2018 року № 15186/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/9486/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

27 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 10 708 884,04 грн, з яких: 9 067 240,17 грн - основний борг, 1 155 069,73 грн - інфляційні втрати, 486 574,14 грн - три проценти річних. У цій же заяві позивач просив повернути з Державного бюджету України сплачену ним при зверненні до суду з даним позовом суму судового збору в розмірі 2 541,91 грн.

У підготовчому засіданні 3 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відмову в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 169 460,70 грн; про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та про встановлення з власної ініціативи суду додаткового строку на подання таких доказів до 30 серпня 2024 року; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року провадження у справі в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 18 086,36 грн основного боргу закрито та повернуто Товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 541,91 грн. Цією ж ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2024 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Підприємства на користь позивача 9 049 153,81 грн основного боргу, 1 155 069,73 грн інфляційних втрат, 486 574,14 грн трьох процентів річних та 128 289,57 грн судового збору.

18 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 15 листопада 2024 року, у якій останнє просило суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Підприємства 40 000,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи. Ухвалою Господарського суду міста Київ від 19 листопада 2024 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 листопада 2024 року.

26 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення від цієї ж дати на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. У вказаних запереченнях відповідач вказав на недотримання позивачем вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та порушення останнім строку на подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим відповідач просив суд залишити вказану заяву позивача без розгляду. Крім того, Підприємство зазначило, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю даної справи, є значно завищеним та не відповідає обсягу наданої правничої допомоги. Також, на думку відповідача, надані Товариством документи не містять розрахунку погодинної вартості правової допомоги та витрачений адвокатом час, що вказує на необґрунтованість таких витрат. Підприємство зазначило, що представник позивача неодноразово брав участь в аналогічних спорах з ідентичним правовим регулюванням, що виключає необхідність витрати ним значного обсягу часу на дослідження спірних правовідносин. У зв`язку з цим відповідач у задоволенні вищевказаної заяви Товариства просив відмовити, а в разі її задоволення судом - зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 грн.

У судовому засіданні 28 листопада 2024 року представник Підприємства проти заяви Товариства заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Товариство явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду вказаної заяви було повідомлене належним чином та в установленому законом порядку. Однак, 27 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про розгляд його заяви без участі представника позивача.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що в порушення вимог даної норми позивач не подавав письмової заяви, у якій би зазначалося, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які Товариство сплатило або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Про зазначене також не вказано в тексті позовної заяви Товариства.

Судом встановлено, що відповідна заява не була зроблена представником позивача на стадії підготовчого провадження та на стадії розгляду справи по суті.

Разом із цим, відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина 3 статті 4 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та Верховного Суду в постанові від 31 травня 2023 року в справі № 757/13974/21-ц.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Товариства в даній справі здійснювалося виключно адвокатом Савком Романом Ярославовичем на підставі ордеру від 31 липня 2024 року серії АІ № 1669758. У вказаному ордері зазначено, що правова допомога надається адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Разом із цим, у своїй заяві Товариство просило стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги від 29 липня 2024 року № 09, який укладено між позивачем та Адвокатським бюро "Артема Устюгова" в особі керуючого адвокатським бюро Устюгова Артема Юрійовича, посилаючись на додані до позовної заяви копії вказаного договору та замовлення від 29 липня 2024 року № 1, що також підписане між позивачем та адвокатським бюро.

Однак, жодних доказів надання правової допомоги позивачу в даній справі адвокатами вказаного адвокатського бюро матеріали справи не містять, як і не містять доказів укладання між позивачем та адвокатом Савковим Р.Я., який здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально, договору про надання правої допомоги, з визначенням порядку її надання, вартості та порядку оплати послуг за таким правочином.

Інші докази, які підтверджують реальність понесення Товариством витрат на професійну правничу допомогу, а також їх обсяг та вартість, матеріали даної справи не містять, позивачем у встановленому законом порядку надані суду не були.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 40 000,00 грн вказаних судових витрат в зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівська сонячна електростанція" від 15 листопада 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/9486/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 3 грудня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко