Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/11758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/11758/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Вторекс"

про стягнення 625 110,66 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Вторекс" (далі - відповідач, Корпорація) про стягнення 625 110,66 грн. збитків.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України, за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з поставки позивачу товару не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 625 110,66 грн. та завдавши таким чином Компанії збитки у вказаному розмірі.

Ухвалою від 30.09.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11758/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність у Корпорації електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 30.09.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11758/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, кімната 511А. Проте, вказане відправлення № 0600291757500 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 року між Компанією (покупець) та Корпорацією (продавець) було укладено договір поставки № 08/06/2021-10 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався передати позивачу товар, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у Специфікації (-ях) до цього Договору.

Вказаний правочин, а також Специфікації від 08.06.2021 року № 1 та від 01.09.2021 року № 2 до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною складовою цього Договору. Право власності на товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 наведеного правочину ціна товару визначається у Специфікації (-ях), що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна товару, зазначена у Специфікації (-ях) до цього Договору, є остаточною і незмінною. Ціна товару може бути змінена за письмовою згодою сторін. Ціна Договору становить вартість всіх партій товару за цим Договором та Специфікацій (-ях) до нього. Ціна Договору може бути змінена за письмовою згодою сторін

За умовами пункту 3.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100 % післяплати протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на поточний банківський рахунок продавця.

Специфікацією сторони можуть визначити інший порядок, строк, умови оплати відповідної партії товару (пункт 3.4 Договору).

У Специфікації від 08.06.2021 року № 1 сторони погодили поставку товару: паливних гранул з деревини (діаметром 6-10 мм) у загальній кількості 1 100 тон за ціною 3 052 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %: 610 500,00 грн., разом з ПДВ: 3 663 000,00 грн.

У Специфікації від 01.09.2021 року № 2 контрагенти погодили поставку товару: паливних гранул з деревини (діаметром 6-10 мм) у загальній кількості 1 500 тон за ціною 5 750 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %: 1 150 000,00 грн., разом з ПДВ: 6 900 000,00 грн.

За змістом пункту 4.5 Договору датою виконання продавцем зобов`язання з передачі товару (партії товару) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (акту прийому-передачі товару). Разом з товаром продавець зобов`язаний передати покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну (в електронній формі), видаткову накладну (акт прийому-передачі товару), а також інші документи, якщо їх передача передбачена цим Договором.

За умовами пункту 11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

На виконання умов наведеного Договору позивач на підставі платіжних інструкцій від 14.09.2021 року № Z10913113 на суму 1 127 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 187 833,33 грн.), від 14.09.2021 року № Z10914004 на суму 1 127 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 187 833,33 грн.) та від 21.09.2021 року № Z10914005 на суму 1 357 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 226 166,67 грн.) сплатив на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за погоджений сторонами товар на загальну суму 3 611 000 ,00 грн. (у тому числі 601 833,33 грн. ПДВ).

Судом також встановлено, що згідно з видатковою накладною від 16.12.2021 року № 16/12/3 Корпорація поставила позивачу 24.08 тон паливних гранул з деревини на загальну суму 139 664,00 грн., у тому числі ПДВ - 23 277,33 грн.

Про виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення передоплати у загальному розмірі 3 611 000 ,00 грн. (у тому числі 601 833,33 грн. ПДВ) та виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару на загальну суму 139 664,00 грн. (у тому числі ПДВ - 23 277,33 грн.) свідчить також відсутність з боку контрагентів взаємних претензій та повідомлень про порушення ними відповідних зобов`язань за Договором.

Однак, за твердженням позивача, в порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 625 110,66 грн. та завдавши таким чином покупцю збитки у зазначеному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вирішив звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.6 Договору продавець зобов`язується здійснювати належне оформлення та реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригувань до них відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, надавати покупцю інформацію згідно порядку, передбаченого цим Договором, а у випадку неналежного виконання вимог Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, якщо таке неналежне виконання призвело до втрати покупцем податкового кредиту, відшкодувати суму такого податкового кредиту за вимогою покупця.

При цьому, за умовами пункту 9.5 Договору продавець, який порушує установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, зобов`язаний відшкодувати покупцю спричинені тим самим збитки. До зазначених збитків, нанесених покупцю, відносяться, зокрема, збитки, які виникли внаслідок порушення продавцем вимог законодавства щодо складання та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за операціями, які здійснюються в рамках цього Договору. Сума збитків визначається в розмірі ПДВ, який має бути зазначений в таких податкових накладних. Право покупця на отримання відшкодування зазначених збитків виникає наступного дня після закінчення встановлених законодавством строків реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН, а в разі зупинення реєстрації контролюючим органом - через 21 день після зупинення реєстрації (якщо податкова накладна не була зареєстрована).

Крім того, сторони погодили, що визначений цим Договором строк його дії не стосується цього пункту, умови якого можуть бути застосовані протягом 3 (трьох) років з моменту завершення розрахунків за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.02.2023 року № 275 позивач звернувся до Корпорації з претензією про сплату завданих збитків у розмірі 625 110,66 грн. Проте, означена претензія відповідачем у добровільному порядку задоволена не була.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковою накладною від 16.12.2021 року № 16/12/3 на суму 139 664,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % - 23 277,33 грн.), а також з оплати товару за платіжними інструкціями від 14.09.2021 року № Z10913113 на суму 1 127 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 187 833,33 грн.), від 14.09.2021 року № Z10914004 на суму 1 127 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 187 833,33 грн.) та від 21.09.2021 року № Z10914005 на суму 1 357 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 226 166,67 грн.), що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ у загальному розмірі 625 110,66 грн. (23 277,33 грн. + 187 833,33 грн. + 187 833,33 грн. + 226 166,67 грн.). Доказів на спростування означених обставин відповідачем надано суду не було.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 625 110,66 грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 625 110,66 грн. відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення з відповідача цієї суми грошових коштів.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії підлягають задоволенню.

За умовами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Вторекс" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, кімната 511А; код ЄДРПОУ 43489477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (23700, Вінницька область, Гайсинський район, місто Гайсин, вулиця Заводська, будинок 150; код ЄДРПОУ 34009446) 625 110 (шістсот двадцять п`ять тисяч сто десять) грн. 66 коп. збитків, а також 7 501 (сім тисяч п`ятсот одну) грн. 33 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака