Рішення

від 30.10.2024 по справі 911/1654/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1654/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Бучанської окружної прокуратури (08292, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 61/1) в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А, код: 33800777)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Менеджмент Україна» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75, код: 45015258)

про стягнення 4294899,53 гривень,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури:Яворський С.С.;

від позивача:не з`явився;

від відповідача:Протасов С.В..

1. Зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. Бучанською окружною прокуратурою через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 26.06.2024 сформовано позовну заяву в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Менеджмент Україна» (надалі відповідач) заборгованості у загальному розмірі 4294899,53 гривень, з яких: 4066651,95 гривень безпідставно збережені кошти за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 «Надходження коштів пайові участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», 127097,26 гривень інфляційні втрати, 101150,32 гривень 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу, як замовнику будівництва 03.12.2020 видано дозвіл на будівельні роботи з будівництва житлового комплексу з повним спектром установ і підприємств та загальноосвітньою школою (I-XIII черги) в м. Ірпінь, вул. Достоєвського/провулок Озерний (V-VI черги) та згідно сертифікатів від 19.07.2023 прийнято в експлуатацію будинки № 20, 21, 22, АДРЕСА_1 . Датою початку будівництва згідно цих сертифікатів є 03.12.2020.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» був передбачений обов`язок замовника будівництва брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у спосіб перерахування замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

З набуттям чинності норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132 з 01.01.2020 було виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону на 2020 року (якщо будівництво було розпочате у 2020 році) було збережено обов`язок замовників будівництва приймати пайову участь у розмірі 2% вартості будівництва об`єкта, для чого протягом 10 днів із моменту початку будівництва замовник мав звернутися до органу місцевого самоврядування для отримання розрахунку внеску та мав його оплатити до прийняття об`єкту в експлуатацію.

Оскільки відповідач, розпочав будівництво у 2020 році та із відповідною заявою до Ірпінської міської ради не звернувся, пайовий внесок до прийняття об`єкту в експлуатацію не сплатив, прокурор здійснив власний розрахунок такого внеску та вимагає його стягнення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України із додатковим нарахуванням до стягуваної суми пайового внеску суми інфляції та 3% річних в порядку передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України за період з наступного дня після прийняття об`єкту в експлуатацію.

1.3. У заявах по суті справи, відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що дозвіл на будівельні роботи 03.12.2020 надавався не відповідачу, а Мурашу Юрію Дмитровичу, а відповідач набув статусу замовника будівництва вищезазначених житлових будинків у 2023 році на підставі договору про передачу функцій замовника будівництва.

Хоча дозвіл на виконання будівельних робіт і було видано у 2020 році фактично будівельні роботи на зазначеному об`єкті будівництва були розпочаті в лютому-березні 2021, тобто, після скасування обов`язку замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в повному обсязі, тобто визначальним є саме момент фактичного початку будівельних робіт, а не день отримання дозволу на їхнє виконання.

Зокрема, факт початку будівництва у 2021 році підтверджується: загальними журналами робіт з будівництва об`єкта, наказом генерального підрядника № 26/01/21 ТОВ «БК «Будтайм» від 26 січня 2021 року; актами прийому-передачі будівельного майданчика від 01.02.2021, 01.03.2021 та 02.03.2021, договором підряду від 15.10.2019 та Додаткової угоди №1 до нього від 11.01.2021, зокрема Календарними планами виконання робіт при будівництві житлового комплексу, відповідно до яких початок виконання робіт запланований на 2021 рік; актом приймання-передачі робочої документації, відповідно до якого пакет документації був переданий 12.01.2021, журналами авторського нагляду за будівництвом Об`єкту, ведення яких було розпочате в 2021 році.

Посилання прокурора виключно на дату видачі дозволу на початок будівельних робіт, а саме на 03.12.2020, як на дату початку будівництва, вважаючи, що у замовника будівництва саме з цієї дати почався відлік строку на звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, відповідач вважає хибною, оскільки дата видачі дозволу не є тотожною із датою фактичного початку будівельних робіт, а закон встановлює такий обов`язок замовника виходячи саме з дати початку будівництва, а не з дати отримання дозволу на початок будівельних робіт.

Таким чином, оскільки з 01.01.2020 відсутні положення закону, які б зобов`язували відповідача укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також повністю скасовано сплату пайової участі щодо об`єктів, будівництво яких розпочате після 01.01.2021 та оскільки відповідач розпочав будівництво лише у 2021 році, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

2. Рух справи.

Ухвалою від 09.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1654/24 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, яке судом неодноразово відкладалося.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 23.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 29.07.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив, 01.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 25.09.2024, який судом також відкладався та остаточно був призначений на 30.10.2024.

Засобами системи «Електронний суд» 21.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження з метою долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту № 11/10/1-24 від 11.10.2024 та копії листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 19386/30/10-24 від 17.10.2024.

Від прокурора 29.10.2024 засобами системи «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача, а 30.10.2024 від Ірпінської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 30.10.2024 судом розглянуто клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та долучення до матеріалів справи нових доказів та відмовлено у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість та недоведеність неможливості подання таких доказів на стадії підготовчого провадження. Як вбачається, відповідач звернувся із адвокатським запитом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України лише 11.10.2024, тобто після закриття підготовчого провадження та належного обґрунтування неможливості такого звернення до завершення підготовчого провадження відповідачем викладено не було.

Щодо суті спору прокурор наполягав на задоволенні позову, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Після виходу з нарадчої кімнати 30.10.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Факти та обставини встановлені судом.

03.12.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл ОСОБА_1 на будівельні роботи з будівництва житлового комплексу з повним спектром установ і підприємств та загальноосвітньою школою (I-XIII черги) в АДРЕСА_2 (V-VI черги).

В подальшому, як зазначає відповідач, у 2023 році він набув статусу замовника будівництва вищезазначених житлових будинків на підставі договору про передачу функцій замовника будівництва.

Згідно сертифіката від 19.07.2023 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: 1 та 2 пусковий комплекс, ТП, будинок № 20, загальною площею 5934,73 м2.

Відповідно до акта про готовність від 20.06.2023 будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: Грудень 2020; закінчення робіт: Травень 2023.

Згідно сертифіката від 19.07.2023 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: 3 пусковий комплекс, будинок № 21, загальною площею 5590,9 м2.

Відповідно до акта про готовність від 20.06.2023 будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: Грудень 2020; закінчення робіт: Квітень 2023.

Згідно сертифіката від 19.07.2023 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: 4 пусковий комплекс, будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 4619,35 м2.

Відповідно до акта про готовність від 20.06.2023 будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: Грудень 2020; закінчення робіт: Квітень 2023.

Згідно сертифіката від 19.07.2023 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: 5 пусковий комплекс, будинок № 23, загальною площею 6146,31 м2.

Відповідно до акта про готовність від 20.06.2023 будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: Грудень 2020; закінчення робіт: Квітень 2023.

4. Оцінка та висновки суду.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX (надалі Закон № 132), якими статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закон № 132, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 визначено, що ця норма застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року.

Передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Проте, у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

З урахуванням аргументів сторін в межах цієї справи спірним залишається питання, чи було відповідачем розпочате будівництво саме у 2020 році, чи, як стверджує відповідач, таке будівництво було розпочате у 2021 році, що, відповідно, виключає його обов`язок сплатити на користь позивача кошти на пайову участь.

Так, судом встановлено, що 03.12.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл ОСОБА_1 на будівельні роботи з будівництва житлового комплексу та в 2023 році, як зазначає відповідач, він набув статусу замовника будівництва вищезазначених житлових будинків замість ОСОБА_1 на підставі договору про передачу функцій замовника будівництва.

ОСОБА_1 , з огляду на положення Закону № 132 мав звернутися до позивача у строк до 13.12.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі, проте, як вбачається, цього обов`язку ним виконано не було.

Датою введення об`єкта в експлуатацію є 19.07.2023, що підтверджується сертифікатами, наявними у матеріалах справи та у розмінні Закону № 132 свідчить, що обов`язок з внесення коштів на пайову участь є таким, що прострочений починаючи з 20.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач, як замовник будівництва має сплатити на користь позивача безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що фактично будівництво об`єкта було розпочате у 2021 році, що виключає застосування до нього Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132 та про відсутність у нього обов`язку сплачувати пайовий внесок, судом відхиляються.

Так, на підтвердження своїх аргументів про початок будівництва у 2021 році відповідач посилається на: загальні журнали робіт з будівництва об`єкта, наказ генерального підрядника № 26/01/21 ТОВ «БК «Будтайм» від 26.01.2021; акти прийому-передачі будівельного майданчика від 01.02.2021, 01.03.2021 та 02.03.2021, договір підряду від 15.10.2019 та Додаткову угоду № 1 до нього від 11.01.2021, Календарні плани виконання робіт, відповідно до яких початок виконання робіт запланований на 2021рік, акт приймання-передачі робочої документації, відповідно до якого пакет документації був переданий 12.01.2021, журнали авторського нагляду за будівництвом об`єкта, ведення яких було розпочате в 2021 році.

Проте, як вже зазначалося, початок будівництва та його завершення зафіксоване в офіційних документах дозволі на виконання будівельних робіт та актах про готовність від 20.06.2023, в яких відображено початок будівництва по кожному будинку та зазначено, що будівельні роботи розпочато саме у грудні 2020.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем належним чином не аргументовано, чому суд має надати перевагу наданим ним доказам початку будівництва у 2021 році, коли як докази надані прокурором, які є частиною комплексу офіційної документації про прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, складаються за участю компетентних офіційних органів та самого відповідача, свідчать про те, що будівництво було розпочате саме у 2020 році.

Так, акти про готовність об`єкту від 20.06.2023, що в наступному стали підставою для оформлення сертифікатів про готовність об`єктів до експлуатації, складені в електронній формі та підписані безпосередньо відповідачем, як замовником, генеральним проектувальником - ГАП ТОВ «Сучасна Архітектура» та генеральним підрядником ТОВ «БК Будтайм».

Відображені в цих актах про готовність відомості щодо початку будівництва (грудень 2020 року) узгоджуються із відомостями, що відображені в Дозволі на будівельні роботи від 03.12.2020, виданому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Мурашу Ю.Д.

До того ж, відповідач станом на грудень 2020 року не був учасником спірних правовідносин, адже набув прав замовника лише у 2023 році, отже міг бути не в повній мірі обізнаний щодо дати фактичного початку будівництва.

З огляду на це, спираючись на принцип вірогідності доказів, суд приходить до висновку, що докази, надані відповідачем про початок будівництва у 2021 році не спростовують інших доказів, зокрема дозволу про початок будівництва та актів про готовність об`єкта від 20.06.2023, як частини комплексу офіційної документації, що є необхідної для прийняття об`єкту будівництва у експлуатацію та саме цим доказам суд надає перевагу та вважає доведеним факт початку будівництва саме у 2020 році.

Здійснюючи перевірку правильності розрахунку суми пайового внеску, здійсненого прокурором судом встановлено наступне.

Загальна вартість будівництва будинку № 20, розрахована виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, розраховані станом на 01 жовтня 2020 року», що діяв на дату реєстрації дозволу на виконання будівельних робіт від 03.12.2020, враховуючи техніко-економічні показники, відображені в Акті готовності до експлуатації згідно з даними реєстру на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та складає: 4343,7кв.м.х13215,0 грн. = 57401995,50 гривень. Тобто, величина пайового внеску щодо будинку № 20 складає: 57401995,50 х 2% = 1148039,91 гривень.

Загальна вартість будівництва будинку № 21, розрахована за тим же принципом становить 51472425,0 гривень (3895,0кв.м. х 13215,0грн). Тобто, величина пайового внеску щодо будинку № 21 складає: 51472425,0 х 2% = 1029448,50 гривень.

Загальна вартість будівництва будинку № 22 становить 42439972,50 гривень (3211,5кв.м. х13215,0 грн). Тобто, величина пайового внеску щодо будинку № 22 складає: 42439972,50 х 2% = 848799,45 гривень.

Загальна вартість будівництва будинку № 23 становить 52018204,50 гривень (3936,3кв.м. х 13215,0 грн). Тобто, величина пайового внеску щодо будинку № 23 складає: 52018204,50 х 2% = 1040364,09 гривень.

Таким чином, загальна сума несплачених відповідачем пайових внесків становить 4066651,95 гривень. Отже позовні вимоги в цій частині є належним чином обґрунтовані, доведені та належать до задоволення.

Крім того, прокурор здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму пайових внесків за загальний період з 20.07.2023 (наступний день після прийняття об`єкта в експлуатацію) по 17.05.2024 у розмірі 127097,26 гривень інфляційні втрати та 101150,32 гривень 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок стягуваних сум, суд дійшов висновку, що він здійснений арифметично вірно та позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Менеджмент Україна» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75, код: 45015258) на користь Ірпінської міської ради 4066651,95 гривень коштів пайової участі, 127097,26 гривень інфляційних втрат, 101150,32 гривень 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Менеджмент Україна» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75, код: 45015258) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, код: 02909996) 51538,79 гривень судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

Суддя Р.М. Колесник