ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року Справа № 915/1231/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
та представників учасників справи:
заявник - ліквідатор ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" арбітражного керуючого Багінського А.О. (у режимі ВКЗ)
від відповідача-1) адвокат Шишканов О.А. (у режимі ВКЗ)
представник ініціюючого кредитора - Кордас Ж.А. (в режимі ВКЗ)
інші представники не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" арбітражного керуючого Багінського А.О.
про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута за зобов`язаннями боржника
відповідача-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );
відповідача-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 )
відповідача-3: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 )
у справі № 915/1231/17 про банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", в якій
кредитор: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ 30401456; вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601; ел.пошта представника: ел. пошта zannakordas@gmail.com),
банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ульяновський зернокомплекс" (код ЄДРПОУ 32185857; пр. Жовтневий, 352, м. Миколаїв, 54051),
ліквідатор: арбітражний керуючий Багінський А.О. (вул. Зарічанська, 5/3, оф.312, м. Хмельницький, 29018; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1231/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ульяновський зернокомплекс"; постановою від 03.09.2018 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ухвалою від 24.04.2023 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О.
До суду 26.10.2023 від ліквідатора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" арбітражного керуючого Багінського А.О. надійшла заява від 13.10.2023 вих. № 459 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з їх бездіяльністю в частині уникнення задавнення кредиторської заборгованості боржника, що спричинило банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" та просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3554874,25 грн. Затвердженням заявника бездіяльність засновників боржника, а також не вжиття ними вичерпних та добросовісних заходів щодо збереження майна боржника, приховування ними бухгалтерських документів та відомостей про здійснювану боржником господарську діяльність, ігнорування процедури банкрутства та відсутність співпраці із ліквідаторами та відсутність сприяння ним у розшуку майна боржника призвело до того, що на сьогодні неможливо ані встановити місце знаходження будь-якого майна боржника, сформувати ліквідаційну масу, з`ясувати обставини здійснення господарської діяльності боржником та обставини настання стану неплатоспроможності. У підсумку, бездіяльність та недобросовісне відношення до власних повноважень як засновників призвело до того, що кредитор не в змозі повернути ані предмет лізингу, ані заборгованість за предметом лізингу. І кінцевими вигодонабуванами від неможливості здійснити таке погашення заборгованості є саме засновники боржника.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.10.2023 дану заяву розподілено судді Давченко Т.М., який є головуючим у справі № 915/1231/17 про банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс".
Ухвалою від 01.11.2023 суд прийняв до розгляду заяву ліквідатора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" арбітражного керуючого Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника, розгляд заяви призначив на 19.12.2023 та зобов`язав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надати суду письмово викладену позицію, обґрунтовану належними доказами, щодо заяви ліквідатора.
Від відповідача-1 суду надійшов відзив на заяву ліквідатора, у якому заявник заперечує щодо задоволення цієї заяви, наголосивши, що заява про покладення субсидіарної відповідальності не відповідає вимогам ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Також відповідач вважає, що заява ліквідатора не містить чіткої інформації та посилань на докази, що можуть свідчити про доведення Боржника до банкрутства, та про вину засновників боржника, а відповідач не є особою, відповідальною за неплатоспроможність Боржника. Також відповідач зауважує, що ліквідатор не виконав вимоги ч. 2 ст.164 ГПК України, ч.1 ст. 7 КУзПБ в частині надання доказів.
До того ж відповідач указав, що вимоги ліквідатора про покладення на відповідача субсидіарної відповідальності заявлено з пропуском позовної давності та заявлено про застосування судом позовної давності до всіх вимог, заявлених ліквідатором ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" Багінським А.О. у заяві про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 (як учасника Боржника) за зобов`язаннями Боржника, в рамках справи №915/1231/17.
Інші відповідачі правом подання відзиву не скористалися.
Ухвалою від 19.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 13.02.2024.
Судове засідання 13.02.2024 не відбулося, ухвалою від 26.02.2024 суд призначив судове засідання а 25.03.2024.
Ухвалою від 25.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви ліквідатора відкладено на 14.05.2024. Іншою ухвалою задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" Багінського А.О. про витребування доказів та витребувано у Миколаївської міської ради належним чином засвідчені копії документів, що містяться у реєстраційній справі юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновський зернокомплекс" (код ЄДРПОУ 32185857).
На виконання указаної ухвали суду надіслана копія реєстраційної справи.
Ухвалою від 14.05.2024 занесеною до протоколу судового розгляд заяви ліквідатора, за клопотанням відповідача-1 відкладено на 02.07.2024.
З технічних причин судове засідання 02.07.2024 не відбулося, про що складено відповідний акт. Наступне судове засідання призначено на 09.09.2024.
Ухвалою від 09.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви ліквідатора відкладено на 07.10.2024.
Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв`язку із відпусткою головуючого судді. Наступне судове засідання призначено на 11.11.2024.
Ухвалу надіслано учасникам справи до Електронних кабінетів, а відповідачам 2 та 3 на поштову адресу.
Крім цього, ухвалу від 11.10.2024, як і всі попередні, оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до положень законодавства. Доступ до ЄДРСР є вільним та безкоштовним.
Відповідачем-2 ухвала отримана, як і деякі попередні ухвали.
Ухвала суду від 11.10.2024, надіслана на адресу відповідача-3 повернута до суду з відміткою датованою 29.10.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з тим, статтею 242 ГПУ України визначено зокрема, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За такого, суд визнає, що всі відповідачі повідомлені належно про час та місце розгляду справи.
Слід зазначити, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правом подачі відзиву не скористалися.
У судовому засіданні заявник підтримав позицію, викладену ним у заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника, наполягав на необхідності задоволення заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута в повному обсязі.
Представник кредитора підтримала позицію ліквідатора.
Представник відповідача-1 заперечив щодо задоволення заяви ліквідатора, посилаючись на недоведеність та відсутність вини відповідача-1.
Інші учасники у справі, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, у судове засідання представників не скерували, заперечень чи клопотань суду не надіслали.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.
Явка представників учасників справи у судове засідання, призначене на 12.06.2023, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд указаної заяви відбувався тривалий час, а отже сторони справи мали більш ніж достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та викладення своєї правової позиції.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути заяву ліквідатора у даному судовому засіданні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення щодо заяви ліквідатора.
Суд зауважує, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
На підставі ст. 240 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши присутніх учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності по суті, суд встановив наступне.
У відповідності до частини другої статті 61 КУзПБ Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 12, 61 КУзПБ ліквідатор зобов`язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становище на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" зареєстроване 08.11.2022. Запис про державну реєстрацію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.10.2004 за номером -16321200000000390.
Підприємство перебуває на обліку як платник податків в Головному Управлінні ДПС у Миколаївській області. Дата взяття на облік: 13.11.2002; Номер взяття на облік: 0505167.
Дані про Підприємство обліковуються в Державній службі статистики України, 37507880. Дата взяггя на облік: 12.11.2002.
ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" обліковується в органах ПФУ в Миколаївській області з січня 2010 р,, шляхом переведення з управління ПФУ Сумської області.
Відповідно до державного реєстру Підприємства, статутний капітал Підприємства становить - 3829908,80 грн.
Власниками підприємства є засновники:
- ОСОБА_2 , розмір частки засновника 1276632,00;
- ОСОБА_1 , розмір частки засновника 1276632,00;
- Приватне підприємство "АТОМТЕХ", розмір частки засновника 1276632,00. (засновник, керівник, голова комісії з припинення ПП "АТОМТЕХ" - ОСОБА_3 Віктор Павлович). Згідно безкоштовного запиту ЄДР юридичних осіб,фізичних осіб підприємців та громадських формувань -в стані припинення з 28.10.2015 р.
Вищим органом управління Підприємства є загальні збори акціонерів. Збори вправі приймати рішення з будь-яких питань діяльності Підприємства.
Між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №951, яка набрала чинності 16.09.2011, у відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" назву Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та ТОВ "Ульяновський зернокомплекс» було укладено договір фінансового лізингу №18-06-128 сфл від 15.11.2006.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 у справі №15/29/10 за позовом заступника прокурора м. Киева в інтересах держави в особі ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" позовні вимоги задоволено, розірвано договір фінансового лізингу №18-06-128сфл від 15.11.2006, укладений між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та ТОВ «Ульяновський зернокомплекс», зобов`язано "Ульяновський зернокомплекс" повернути ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу №18-06-128сфл від 15.11,2006, стягнуто з "Ульяновський зернокомплекс" на користь ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основного боргу в розмірі 3341125,98 грн, пені в розмірі 326657,68 грн, інфляційних втрат в розмірі 575974,04 грн 3% річних в розмірі 121286,57 гри. Також, з ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" стягнуто на користь Державного бюджету України в особі ВДК Центрального району м. Миколаєва 25085,00 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарським судом Миколаївської області від 27.04.2010 видано наказ від 18.05.2010 №15/29/10 про стягнення з ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основного боргу в розмірі 3341125,98 грн, пені в розмірі 326657,68 грн. інфляційних втрат в розмірі 575974,04 грн, 3% річних в розмірі 121286.57 грн.
Корабельним відділом ДВС міста Миколаїв ТУЮ юстиції у Миколаївській області на виконання вказаного рішення суду здійснювались наступні виконавчі провадження:
ВП № 19703502 про стягнення із ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основного боргу в розмірі 575974,04, 3% річних в розмірі 121486,57 яке завершено з підстав визначених п.10 ч. 1 ет.49 ЗУ «Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення).
ВП №35670620 про зобов`язання ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" передати ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1 одиниці, заводський номер 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2В 12ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські номера 84,85,86,87), яке 27.02.2013 року завершено з підстав, визначених п.6 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на момент прийняття рішення), а саме з підстав відсутності у боржника майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 задоволено апеляційну скаргу ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 у справі №15/29/10 в частині повернення сільськогосподарської техніки, а саме: п. 4 ухвалено вилучити у ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" та передати ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1-ї одиниці, заводський № 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2.В12ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські №№ 84, 85, 86, 87), стягнуто з ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 536,50 грн., видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручено господарському суду Миколаївської області.
На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 господарським судом Миколаївської області 22.11.2012 видано наказ про стягнення з ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" витрат по сплаті судового збору в розмірі 536,50 грн.
На виконання вказаної постанови апеляційного суду Корабельним відділом ДВС у м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області виконувались наступні виконавчі провадження
ВП № НОМЕР_10 про вилучення у ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" та передати "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1-ї одиниці, заводський № 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2.ВІ2ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські №№ 84, 85, 86, 87). Вказане виконавче провадження було завершено з підстав, визначених п.6 ч.І ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на момент прийняття рішення), а саме з підстав відсутності у боржника майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувану.
ВП № НОМЕР_11) про вилучення у ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" та передати ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1-ї одиниці, заводський № 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2.В12ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські №№ 84, 85, 86, 87). Вказане виконавче провадження було завершено з підстав, визначених п.6 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на момент прийняття рішення), а саме з підстав відсутності у боржника майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувану.
ВП НОМЕР_12 про стягнення з ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основного боргу в розмірі 3341125,98, пеню 326657,68, інфляційні втрати в розмірі 575974,04, 3% річних в розмірі 121486, 57. Вказане провадження завершено з підстав п.5 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення), а саме повернення виконавчого документу стягувану, якщо в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце знаходження борлшика-юридичної особи.
З аналогічних підстав були завершені виконавчі провадження № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.
Разом з тим, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління у Сумській області перебували ряд виконавчих проваджень щодо боржника ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" :
ВП № НОМЕР_13 про стягнення із ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" на користь ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основного боргу в розмірі 3341125,98, пеню 326657,68, інфляційні втрати в розмірі 575974,04, 3% річних в розмірі 121486, 57. Вказане виконавче провадження 08.11.2012 завершене державним виконавцем на підставі п.2 ч.І ст,47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
ВП НОМЕР_14 про зобов`язання ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" передати ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" сільськогосподарську техніку згідно з договору лізингу №18-06-128сфл від 15,11.2006 року, яке 18.03.2011р. закінчене на підставі п.1 1 ч,1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (боржник не вчинив дії які зобов`язаний вчинити згідно із рішенням суду).
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 11.07.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/29/10 від 18.05.2010.
Постановою від 26.12.2016 виконавчий документ повернуто стягувану у зв`язку з відсутністю боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відсутністю у боржника майна та грошових коштів, на яке можливо звернути стягнення.
Стягувачем наказ було направлено на виконання до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.
Постановою від 30.06.2017 Корабельним відділом державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчий документ повернуто стягувану у зв`язку з відсутністю у боржника майна та грошових коштів, на яке можливо звернути стягнення.
В ході виконавчого провадження було погашено основний борг в розмірі 810906,52 грн.
Таким чином, не погашена заборгованість боржника перед кредитором на час розгляду Господарським судом Миколаївської області заяви кредитора про банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" становить 3 554 874,25 грн., з яких: 2530219,46 грн. основний борг, 575974,04 грн. інфляційні втрати. 121486,57 грн. 3% річних, 536,50 грн. судовий збір. 326657.68 гри. пеня.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів відповідно до якого єдиним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" є ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" із вимогами кредитора першої черги в сумі 16000 гривень, четвертої черги в сумі 3 228 216,57 грн та шостої черги 326 657,68 грн.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2018 у справі № 915/1231/17 ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" (адреса місцезнаходження: 54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий. 352; ЄДРПОУ 32185857) визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.
На виконання повноважень ліквідатора у справі, було здійснено заходи щодо розшуку майна боржника, його інвентаризацію та виїзд за юридичною адресою. Встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно яке б могло бути включеним у ліквідаційну масу: цілісний майновий комплекс був реалізований в межах виконавчого провадження 19688249 відкритого 10.06.2010. Зазначене виконавче провадження закінчене 04.01.2012 у зв`язку із повним виконанням.
Інше рухоме майно, яке зареєстроване за боржником, за клопотанням ліквідатора Господарським судом Миколаївської області оголошено в розшук. Ліквідатор Багінський А.О., а також ліквідатори які виконували повноваження у справі про банкрутство раніше, неодноразово звертались до засновників боржника з вимогами надати вичерпну інформацію щодо діяльності боржника, обставин настання стану неплатоспроможності, а також повідомити місце знаходження майна боржника задля формування ліквідаційної маси. Проте, за твердженням ліквідатора жоден із засновників жодного разу не виявив добросовісної поведінки до участі у справі та сприянню ліквідатору у виконанні ним своїх повноважень.
За матеріалами справи та враховуючи, що на поточних банківських рахунках боржника відсутній рух будь-яких коштів, фінансова та статистична звітність боржником не подається, наймані працівники у боржника відсутні, господарська діяльність боржником не здійснюється як мінімум із 2014 року.
Крім того, ліквідатор, спільно із представником кредитора, здійснили інвентаризацію усіх активів, майна та майнових прав банкрута, а також на виконання доручення ліквідатора, представник кредитора здійснив виїзд за адресою місця знаходження боржника. Відповідно до складених інвентаризаційних актів, будь-які активи у боржника відсутні, за місцем реєстрації боржника наявна будівля готелю яка не належить ані боржнику, ані пов`язаними із ним особами (том 6 а.с.255-267).
Здійснюючи повноваження ліквідатора, зібравши та вивчивши усю наявну інформацію про боржника якою володіють органи державної влади, інші уповноважені установи, інформацію яка міститься у публічних реєстрах, арбітражним керуючим було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та складений відповідний звіт (далі - аналіз, том 6 а.с. 166-180 ).
У аналізі зроблені висновки, що за аналізований період (2014-2017 роки) підприємство не здійснювало господарської діяльності, не мало жодних активів, а розмір заборгованості існував у незмінному стані, посадовими особами підприємства або його засновниками не було вчинено жодних дій задля уникнення задавнення кредиторської заборгованості підприємства, звернення до суду задля визнання підприємства банкрутом. Відтак наявні ознаки доведення до банкрутства.
У аналізі зроблені висновки, що за аналізований період (2014-2017 роки) кредиторська заборгованість існувала у незмінному вигляді. У зв`язку із тим, що фінансова звітність підприємством не подавалась, а також не інформувались кредитори боржника про дійсний фінансовий стан підприємства та щодо його нездатності погасити власні зобов`язання, наявні ознаки приховування банкрутства,
За результатами визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності встановлено, що Підприємство перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності, відтак, задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури та використання правових інструментів які дозволяють поповнити ліквідаційну масу підприємства за рахунок майна засновників в порядку покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями підприємства.
Правове обґрунтування наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника.
Відповідно до ст. 92 ЦК України Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону,
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мас юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до статті 96 ЦК України Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Відповідно до статті 97 ЦК України Управління товариством здійснюють його органи, Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 98 ЦК України Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Відповідно до статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями:
діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
іншими винними діями посадової особи.
У відповідності до статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на ге підстав;
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 ГК Україно до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною: матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до етапі 50 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції яка діяла на день порушення провадження справи про банкрутство») Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнаний його банкрутом» (в редакції яка діяла на день порушення провадження у справі про банкрутство) засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
Санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
У відповідності до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії. на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Спинені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
У відповідності до Розділу 3 Статуту товариства (том 7 а.с. 59-65) учасники товариства мають право: Вимагати скликання позачергових зборів учасників в будь-який час та з будь-яких питань у тому разі, коли учасники володіють більш ніж 20% голосів (п.3.1.2).
Приймати участь в управлінні товариством, в порядку визначеному Статутом.
Отримувати інформацію про діяльність Товариства.
У відповідності до п. 5.10 Статуту Товариство несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, переданого йому у користування.
У відповідності до п. 6.1.8 Статуту товариства Позачергові збори учасників товариства скликаються на вимогу учасника товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності Товариства, та у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза зменшення статутного капіталу, а також на вимогу ревізійної комісії, Директора товариства.
Управління діяльністю Товариства здійснює Директор, який призначається зборами учасників Товариства. Директор самостійно вирішує питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників Товариства. Директор підзвітний зборам учасників Товариства і організує виконання їх рішень. (Розділ 6.2 Статуту).
Контроль за діяльністю Директора здійснює Ревізійна комісія. Голова та члени Ревізійної комісії призначаються зборами учасників Товариства. Ревізія господарської діяльності Товариства проводиться не менше ніж один раз на рік. Позачергові ревізії проводяться на вимогу учасників товариства або з власної ініціативи. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах Товариства. Без висновку ревізійної комісії, збори учасників не мають права затверджувати баланс Товариства. (Розділ 6.3 Статуту).
Товариство забезпечує ведення податкового та бухгалтерського обліку, результатів своєї діяльності, забезпечує статистичну звітність згідно з діючого законодавства, (п.7.3 Статуту).
Таким чином посадові особини органів управління та контролю господарського товариства мають діяти сумлінно та фахово і скеровувати власні зусилля задля досягнення мети товариства - отримання прибутку. Товариство реалізує власну правоздатність через органи управління та контролю, представниками яких є певні посадові особи товариства. Усі правовідносини товариства та його контрагентів формуються, у першу чергу, через укладення договорів, інших правочинів. Водночас усі правочини, що вчиняє товариство, мають бути наслідком відповідних рішень посадових осіб органів управління та контролю товариства.
Як зазначалось вище, між ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" та ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" був укладений договір лізингу відповідно до якого ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" отримував у користування (із правом подальшого набуття у власність) предмет лізингу, а саме зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1 одиниці, заводський номер 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2В 12ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські номера 84,85,86,87).
Проте боржник, взяті на себе зобов`язання не виконав, лізингові платежі не здійснював.
Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 у справі №15/29/10 ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" зобов`язано повернути лізингодавцеві предмет лізингу. Однак вказане рішення залишилось не виконаним у зв`язку із втратою предмету лізингу. Відповідно до акту огляду від 07/02/2012 року предмет лізингу повністю знаходиться у розібраному стані (том 7 а.с. 243). Отже у зв`язку із бездіяльністю учасників Товариства, в тому числі Директора Товариства, рішення суду не виконане, кредитору предмет лізингу не повернуто. Виконавчі провадження про виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 15/29/10 про зобов`язання товариства з обмежено, відповідальністю "Ульяновський зернокомплєкс" повернути Відкритому акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу- № І8-06-128сфл від 15.11.2006 також залишились не виконаними. Державні виконавці, виконуючи вказане рішення, накладали на Директора товариства штрафи, що підтверджується відповідною Постановою державного виконавця, проте це не припинило протиправну бездіяльність керівника. (ВП № НОМЕР_19 від 18.03.2011).
Пізніше, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області та постановлено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульяновський зернокомплєкс" (54051, м. Миколаїв, просп. Жовтневий,352. код ЄДРПОУ 32185857) та передати Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (01601. м. Київ, вул. Мечникова, 16-а. код ЄДРПОУ 30401456) зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1-ї одиниці, заводський № 89) та зерносховище СМВУ 165.14.2.В12ГПТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські №№ 84, 85, 86, 87). Однак, відповідно до Постанов державного виконавця ВП НОМЕР_15 від 30.07.2013, ВП№ НОМЕР_16 від 27.02.2013, ВП № НОМЕР_10 від 30.10.2013, НОМЕР_17 від 05.03.2015, ВП № НОМЕР_18 від 26.12.2016, предмету лізингу, який належав кредитору у боржника не виявилось. Варто також зауважити, що відповідно до актів від 14.10.2009 року та від 01.10.2010 року, які були складені державними виконавцями, що предмет лізингу, який належить кредитору Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», також відсутній (том 7 а.с.246, 249).
Вирішуючи питання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, господарським судом враховано зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.03.2020 р. у справі № 902/318/16 виклав правову позицію про те, що невиконання міською радою як засновником боржника - комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням у нього майна та вчинити встановлені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника свідчить про наявність вини міської ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 р. у справі № 923/1297/14 вказав, що обставини того, що стан неплатоспроможності боржника - комунального підприємства настав унаслідок передачі його активів іншій юридичній особі, на власника боржника (орган місцевого самоврядування) та орган управління майном (виконавчий комітет) може були покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями такого боржника.
Положеннями частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 916/1105/16).
Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Так, частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
За приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено у постанові КГС ВС від 17.06.2020 у справі № 924/669/17).
Вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника (Постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 903/636/17).
Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення (висновки сформульовані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду зокрема, у постановах від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15, від 28.08.2018р. у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018р. у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 р. у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 р. у справі № 923/1494/15).
Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/ здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/ бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона). Зазначена правова позиція наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 р. у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020р. у справі № 904/6379/16.
Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ (частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019р.) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника. Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 р. у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 р. у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 р. у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 р. у справі № 922/1067/17.
Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Так, відповідно до приписів статті 215 Господарського кодексу України встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Системний аналіз змісту частини другої статті 61 КУзПБ у взаємозв`язку з іншими нормами законодавства дає підстави для висновку, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи.
Телеологічний спосіб тлумачення зазначених норм приводить до висновку про те, що таке розуміння поняття третіх осіб як суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідає змісту інституту субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника, метою якого є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Юридичним механізмом досягнення наведеної мети є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог. Зазначена правова позиція наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 р. у справі №915/1624/16.
Аналіз положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів їх інтерпретації свідчить, що у них закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:
І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: "заінтересовані особи стосовно боржника" (стаття 1 КУзПБ), "пов`язані особи" (стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення");
ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зв`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.
Зазначена правова позиція наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Верховний суд у постанові від 09.10.2019 року у справі № 910/21232/16 зазначає, що особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини.
ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.
Відповідно до правової позиції КГС/ВС висловленої у Постанові ВС від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18(917/1932/20): судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що не лише неправомірні дії осіб, що контролюють боржника, але і їх бездіяльність, що призвела до неплатоспроможності товариства, порушення прав та інтересів кредиторів, с підставою для покладення на таких осіб субсидіарної відповідальності.
Відповідно до статті 211 ГК України засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
Розглядаючи спір у цій справі, суди мали належним чином перевірити доводи ліквідатора банкрута про те, що підставою для субсидіарної відповідальності ОСОБА-І є його бездіяльність як співзасновника ТОВ "УПСК Діамент", яка призвела до неплатоспроможності товариства, оскільки, володіючи часткою у 50% статутного капіталу, ОСОБА_1 мусила здійснювати належний контроль за діяльністю товариства.
КГС ВС зазначив, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а отже, ОСОБА 1 мала можливість ознайомитися з річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходів для проведення аудиту, а враховуючи її право брати участь у розподілі прибутку товариства, мала бути обізнаною з фінансовою ситуацією, що склалася в ТОВ "УПСК Діамент".
Попередніми судовими інстанціями наведеного не було перевірено, а також не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до правової позиції КГС/ВС від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов`язання.
За матеріалами справи засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновський зернокомплекс" (код ЄДРПОУ 32185857) є:
- ОСОБА_2 , володіє часткою у 33,33% статутного капіталу, виконував повноваження керівника боржника;
- ОСОБА_1 , володіє часткою 33,33 % статутного капіталу;
- ПП «АТОМТЕХ» (код ЄДРПОУ 31775304), яке володіє 33,33% статутного капіталу.
Так, ОСОБА_2 володіючи часткою 33,33 % та виконуючи повноваження директора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", не надав і не зберіг будь-якої бухгалтерської документації щодо якої можна було б встановити обсяг активів боржника, здійснити її інвентаризацію, віднайти її місце знаходження та сформувати за її рахунок ліквідаційну масу. Не вжив заходів щодо збереження належних боржнику транспортних засобів та спецтехніки, а також не вжив заходів щодо повідомлення кредитору обставин загрози неплатоспроможності банкрута і неможливості виконання зобов`язань боржника. Матеріали справи не містять також і вжиті ним заходи, як учасника (засновника) боржника до скликання загальних зборів боржника задля прийняття рішення про звернення господарського суду із заявою про банкрутство боржника. З часу припинення господарської діяльності боржником ОСОБА_2 фактично просто самоусунувся від виконання власних обов`язків як керівника боржника і не вчинив будь-яких дій які від нього залежали щодо уникнення банкрутства боржника, погашення кредиторської заборгованості чи її врегулювання у передбаченому законом порядку.
ОСОБА_1 будучи засновником ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", володіючи часткою 33,33 % статутного капіталу є суб`єктом субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.
За твердженнями ОСОБА_1 вона не могла самостійно брати участь у повноважних Загальних зборах учасників Боржника та приймати будь-які рішення, вона не приймала жодних рішень, як у складі Загальних зборів учасників Боржника, так і іншим чином, та не вчиняла жодних діянь, наслідком яких могло бути погіршення фінансово-матеріального стану Боржника. Зазначає, щ виконавчий орган при управлінні Боржником діяв самостійно, ймовірно і щодо питань та рішень, які повинні були виноситися на розгляд вищого органу Боржника. Оскільки чергові загальні збори учасників Боржника не скликалися, Відповідач була позбавлена можливості розглядати фінансові звіти Боржника і таким чином отримувати актуальну офіційну інформацію про стан Боржника. Також відповідачка зауважує, що відсутність у Відповідача інформації про діяльність Боржника несло для Відповідача реальні ризики втрати безпосереднього внеску Відповідача в статутний капітал товариства в сумі 1276632,00 грн., як і права отримувати частину прибутку від господарської діяльності Боржника у вигляді дивідендів. Відповідач зазначає, що зверталась до виконавчого органу та деяких співробітників Боржника для отримання даних про господарську діяльність товариства та її результати. Однак офіційної інформації Відповідачу не надавалось, а інформація в усному режимі була суперечливою та неповною. На підтвердження такого звернення відповідачкою надано тільки заява від 15.12.2011, адресована боржнику стосовно проведення загальних зборів учасників боржника з питаннями про звіт директора товариства та запобігання неплатоспроможності товариства. За твердженням відповідачки як і попередні звернення, заява від 15.11.2011р. залишилася без відповіді, а загальні збори учасників Відповідача не були скликані.
За таких обставин відповідачка вважає, що як учасник боржника вона не тільки не вчиняла жодних діянь, що сприяли втраті майна, виникненню чи збільшенню грошових або інших зобов`язань боржника, у тому числі не приймала відповідних рішень, не вчиняла жодних правочинів, але й добросовісно, в рамках наявних у неї прав як учасника товариства та можливостей, вживала заходів до отримання інформації про фінансовий стан Боржника та ініціювала розгляд питання про недопущення неплатоспроможності товариства.
Проте, за матеріалами справи та встановленими у судових засіданнях обставинами, протягом господарської діяльності боржника, а також протягом часу фактичного його припинення як учасник товариства не здійснювала жодних заходів щодо скликання зборів учасників Товариства, відповідно до вимог статуту, зокрема у випадку настання ознак неплатоспроможності товариства. Не виявляла розумної та добросовісної участі в управлінні товариством, участі у впроваджені заходів щодо контролю за діяльністю товариством, збереженні його активів (майна), бухгалтерської та іншої документації, у зв`язку із чим неможливо встановити перелік та місцезнаходження майна товариства право власності на яке не підлягає державній реєстрації і за рахунок якого можливо сформувати ліквідаційну масу. ОСОБА_1 , за всіма обставинами, не могла не знати, що Товариство знаходиться у стані неплатоспроможності і що подальше ігнорування такого стану товариства призведе до порушення законних прав кредитора НАК «Украгролізинг», не вжила, передбачених законом та статутом добросовісних заходів які б зменшили завдану шкоду банкруту в зв`язку із розтратою (безслідною) втратою майнових активів банкрута (як тих права на які підлягають державній реєстрації, так і тих які не підлягають такій реєстрації).
На думку суду перелічені відповідачкою дії з наданими на їх підтвердження доказами, а саме одна заява, свідчать навпаки про пасивну позицію засновника, оскільки статутом товариства за законодавством визначено право учасника товариства вимагати скликання позачергових зборів учасників в будь-який час та з будь-яких питань у тому разі, коли учасники володіють більш ніж 20% голосів, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, знайомитися з річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходів для проведення аудиту, а враховуючи її право брати участь у розподілі прибутку товариства, мала бути обізнаною з фінансовою ситуацією, що склалася в ТОВ "Ульяновський зернокомплекс".
Доказів про наполегливість відповідачки у використанні зазначених прав з метою контролю за діяльністю товариства задля уникнення негативних наслідків діяльності товариства, матеріали справи не містять, що свідчить про бездіяльністю відповідачки в органі управління боржником.
ОСОБА_3 здійснював контроль за боржником через юридичну особу - учасника боржника ПП «АТОМТЕХ», яка володіє 33,33% статутного капіталу. А відтак, відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ відноситься до «осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії». Тому є суб`єктом субсидіарної відповідальності. Крім того, ПП «АТОМТЕХ» (ЄДРПОУ 31775304) також знаходиться у процесі припинення (з 2015 року) і покладати субсидіарну відповідальність на цю юридичну особу, яка сама по собі не здійснювала ефективного контролю за боржником, є не доцільним. Протягом господарської діяльності боржника, а також протягом часу фактичного її припинення як здійснюючи одноосібний контроль над ПП «АТОМТЕХ» (учасником товариства) не здійснював жодних заходів щодо скликання зборів учасників Товариства, відповідно до вимог статуту, зокрема у випадку настання ознак неплатоспроможності товариства. Не виявляв розумної та добросовісної участі в управлінні товариством, участі у впроваджені заходів щодо контролю за діяльністю товариством, збереженні його активів (майна), бухгалтерської га іншої документації, у зв`язку із чим неможливо встановити перелік та місцезнаходження майна товариства право власності на яке не підлягає державній реєстрації і за рахунок якого можливо сформувати ліквідаційну масу. ОСОБА_4 (ПП «АТОМТЕХ»). за всіма обставинами, не міг не знати, що Товариство знаходиться у стані неплатоспроможності і що подальше ігнорування такого етану товариства призведе до порушення законних прав кредитора НАК «Украгролізинг», не вжив, передбачених законом та статутом добросовісних заходів які б зменшили завдану шкоду банкруту в зв`язку із розтратою (безслідною) втратою майнових активів банкрута (як тих права на які підлягають державній реєстрації, так і тих які не підлягають такій реєстрації).
Бездіяльність засновників боржника, а також невжиття ними вичерпних та добросовісних заходів щодо збереження майна боржника, приховування ними бухгалтерських документів та відомостей про здійснювану боржником господарську діяльність, ігнорування процедури банкрутства та відсутність співпраці із ліквідаторами та відсутність сприяння ним у розшуку майна боржника призвело до того, що на сьогодні неможливо ані встановити місце знаходження будь-якого майна боржника, сформувати ліквідаційну масу, з`ясувати обставини здійснення господарської діяльності боржником та обставини настання стану неплатоспроможності. У підсумку, бездіяльність та недобросовісне відношення до власних повноважень як засновників призвело до неплатоспроможносі боржника та порушення прав кредитора щодо повернення предмету лізингу чи погашення заборгованості за предметом лізингу.
Сукупність зазначених вище обставин, дій та бездіяльності відповідачів, як засновників боржника, попри обов`язок як власника (засновника) боржника та як органу управління боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником належно виконувати зобов`язання перед кредиторами, що в подальшому створило умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
З огляду на вищеозначені обставини, господарський суд вважає доведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між критичним фінансовим станом боржника та бездіяльністю засновників боржника, що є суб`єктом субсидіарної відповідальності.
Господарський суд, зважаючи на обставини даної справи про банкрутство, вважає, що невиконання відповідачами, як засновниками боржника обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків шляхом контролю над діяльністю товариства, та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, контроль за майном боржника, зменшення витрат чи залучення додаткових коштів для покриття збитків тощо) свідчить про наявність вини учасників товариства у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.
Відповідачами не доведено відсутність їх вини в доведенні боржника до банкрутства, не подано доказів, які б підтверджували вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника.
З огляду на зазначене, господарським судом відхиляються доводи ОСОБА_1 про відсутність складових елементів господарського правопорушення.
Господарський вважає за необхідне наголосити на тому, що чинне у 2013-2014 роках законодавство про банкрутство обов`язувало засновників боржника, власників майна боржника, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.
Враховуючи критичний фінансовий стан підприємства, останнє мало б ініціювати провадження у справі про банкрутство відразу після виникнення неплатоспроможності, тобто з 2010 року, щоб не збільшувалась кредиторська заборгованість, чого зроблено не було, а провадження у справі про банкрутство відкрито у 2017 році за заявою кредитора.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, субсидіарна відповідальність за доведення ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" до банкрутства підлягає покладенню на відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно.
Щодо строку позовної давності
Відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки у даній справі боржника - ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ще 03.09.2018. Тобто, саме з 03.09.2018 ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак неплатоспроможності боржника з вини його засновників/керівника. За такого, за твердженням відповідача-1 трирічний строк позовної давності збіг 03.09.2021, а заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників Боржника подана 13.10.2023р., тобто після 03.09.2021, тобто після збігу трирічного строку позовної давності. Що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Чинний Кодекс України з процедур банкрутства, як і старий Закон про банкрутство, не встановлює спеціальних норм про позовну давність, у тому числі щодо звернення до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності. Відтак, застосуванню підлягають загальні норми щодо строку позовної давності.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За твердженням відповілача-1 строк позовної давності починає трирічний відлік від дати винесення постанови - 03.09.2018.
Проте, 19.06.2024 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у Постанові по справі № 906/1155/20 відступив від раніше викладеної правової позиції, дійшовши наступного висновку:
« 9.34. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
9.36. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (пункти 9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.
9.40. А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).
9.41. Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.»
Відтак, суди при розгляді заяви про покладення субсидіарної відповідальності дотримуватимуться нової позиції Верховного Суду в питаннях визначення початку перебігу строку позовної давності.
Тобто, визначальною обставиною при обчисленні строку позовної давності у даному випадку є встановлення відсутності майна боржника
У даній справі, ліквідатором були здійснені дії щодо встановлення майна чи інших активів ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредитора. Так, метою виявлення майна банкрута, його захисту, проведення інвентаризацiї та формування ліквідаційної маси, ліквідатором було направлено запити до вiдповiдних органiв: Державної служби морського та рiчкового транспорту України (вiд22.05.202З р. № l59), АТ "УКРГАЗБАНК" (вiд 22.05.2023 р. № 145), Базове вiддiлення "Райффазен Банк "Аваль" вiд 12.05.202З р. №146), Фiлiї "Головний iнформацiйно-обчислювальний центр "АТ "Українська залізниця" (від 22.05.202З р. № 144), Міністерство юстицiї України (від 22.05.202З р. № 154), Державнiй iнспекцiї архiтектyри та мiстобудування України (вiд 22.05.2023 р. № 168), Державне космiчне агентство України (вiд 22.05.2023 р. № 158), Державнiй авiацiйнiй службi України (від 22.05.202З р. № l70), Головного yправлiння статистики Миколаївськiй областi (від 22.05.202З р. № 147), Головного yправлiння Держгеокадастру Миколаївської області (від 22.05.202З р, № 164), Державнiй службi України з питань праці від 22.05.202З р. № 163), Державнiй слyжбi геологiї та надр України (вiд 22.05.202З р. № 160), Миколаївськiй митниці Державної митної служби України (вiд 22.05.202З р. № 156), та ін. (відповідні докази додані зо звіту ліквідатора від 12.07.2023 вих. № 288; вх. № 9915/23 від 26.07.2023). Згідно відповідей указаних органів майна не виявлено.
Також ліквідатор звернувся до Держпродспоживслyжби із запитом вiд 22.05.2023 р. № 162, на що отримав відповідь про реєстрацію за боржником трактору. З метою виявлення указаного майна ліквідатор звертався до суду. Ухвалою суду від 30.06.2023 було зобов`язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області оголосити в розшук та провести у встановленому законом порядку затримання транспортного засобу, зареєстрованого за ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", а саме Трактора колісного ЮМЗ-6АЛ, рік випуску - 1993, номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації - 01.06.2007. Також, судом 27.07.2023 було задоволено клопотання ліквідатоора та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області оголосити в розшук та провести у встановленому законом порядку затримання транспортних засобів, зареєстрованих за ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", а саме ВАЗ 2144 (2006 року, номер кузова НОМЕР_5 ), ЗИЛ-ММЗ 4502 (тип ТЗ - вантажний самоскид, 1989 року, номер кузова НОМЕР_20) та ГАЗ 3307 (тип ТЗ - вантажний бортовий, 1993 року, номер кузова НОМЕР_6 ).
Указані ухвали з метою негайного виконання судом було направлено безпосередньо до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Однак протягом тривалого часу майна не виявлено.
До Головного yправлiння ДПС y Миколаївськiй областi ліквідатор направив запит від 22.05.2023 р. № 161 про надання документів фінансової звітності. Згідно відповіді ДПС такої документації боржником не надавалось за запитуваний період. Крім того, податкова повідомила, що 01.02.2018 р. за результатами виходу за податковою адресою складено акт щодо не встановлення мiсцезнаходження платника податкiв та акт про неможливiсть проведення перевiрки. Оперативним управлiнням ГУ ДФС у Миколаiвськiй областi l З.02.2018 р. надано вiдповiдь про вiдсутнiсть за податковою адресою ТОВ "Ульяновський зернокомплекс".
Крім того, ліквідатор звертався до засновників товариства щодо надання документації, звітності, відомостей про майно та ін. Проте указані звернення залишилися без реагування.
Отже, в результаті вжитого ліквідатором комплексу дій будь-якого майна, належного ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", не виявлено, що й стало підставою для звернення ліквідатора з заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників товариства.
Зазначені висновки ліквідатором сформовані у звіті від 12.07.2023 вих. № 288 з посиланням на інвентаризаційні описи від 11.07.2023, тобто, початок строку позовної давності слід відраховувати з 12.07.2023. За такого, заяву щодо притягнення до субсидіарної відповідальності подано в межах трирічного строку позовної давності.
Указане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною у Постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20.
Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до вимог ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута та стягнення з них заборгованості за кредиторськими вимогами відсутні.
Щодо розміру субсидіарної відповідальності
Визначення розміру субсидіарної відповідальності урегульовано приписами абзацу 1 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (до 21.10.2019), абзацу 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (від 21.10.2019).
За змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (див. mutatis mutandis постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).
Тлумачення цих норм свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.
Цілком очевидно, що така законодавча конструкція визначає субсидіарну відповідальність в якості санкції за недобросовісні і нерозумні дії та спрямована на стимулювання добросовісності дій боржника та присікання протиправних дій зі сторони засновників, керівника боржника, інших осіб з метою захисту інтересів кредиторів і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
За наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у т. ч. керівника боржника, ліквідатор для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси і розрахунків з кредиторами на підставі здійснення такої реалізації в ліквідаційній процедурі за неповного погашення кредиторської заборгованості банкрута (Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 р. у справі №906/904/16).
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника, яка є непогашеною, й відсутня можливість такого погашення, складає 3554874,25 грн.
Отже, розмір субсидіарної відповідальності, яка підлягає покладенню на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 3554874,25 грн.
За такого, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", заява ліквідатора ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника підлягає задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Керуючись ст.ст. 20, 236-241, 256, ст.ст.7, 58-61 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновський зернокомплекс" про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновський зернокомплекс" (код ЄДРПОУ 32185857; пр. Жовтневий, 352, м. Миколаїв, 54051) суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 3554874,25 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.
Суддя Т.М.Давченко
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2024 |
Оприлюднено | 27.11.2024 |
Номер документу | 123271627 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Давченко Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні