Рішення

від 25.11.2024 по справі 640/2291/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року № 640/2291/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м.Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ТОВ "АДМ Юкрейн" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ "АДМ Юкрейн" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2021 №66431040201.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «Шеколан», ТОВ «МНТ-Агро», ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія» підтверджені документально, в тому числі документами третіх осіб, а також тим, що позивачем дотримано відповідні вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість у декларації за червень 2021 року.

Крім того, позивач посилається на процедурні порушення при проведені перевірки, а саме перевірку сум бюджетного відшкодування, які не відповідають положенням пункту 200.11 статті 200 ПК України законність проведення перевірки бюджетного відшкодування, що не відповідає положенням підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 закрито підготовче засідання та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «АДМ Юкрейн» (код ЄДРПОУ 20027449) зареєстровано як юридична особа 21.08.1999. Основний вид діяльності - це оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

У період з 26.08.2021 по 14.09.2021 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Юкрейн» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.09.2021 року №880/31-00-04-02/20027449 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ПН 20027449) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», у якому встановлено порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у Декларації від`ємного значення на загальну суму 8 200 847 грн, що призвело до завищення суми, заявленої до відшкодування з бюджету на суму 2 971 033 грн та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі ПДВ 5 229 814 грн.

Висновки перевірки відповідач обґрунтовує неможливістю підтвердити походження товарів, отриманих ТОВ «АДМ Юкрейн» від контрагентів ТОВ «Шеколан» (код ЄДРПОУ 34076774), ФГ «Сатурн Агро» (код ЄДРПОУ 36151266), ТОВ «МНТ-Агро» (код ЄДРПОУ 40464329), ТОВ «Скіфія» (код ЄДРПОУ 24627287).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2021 №66431040201, за змістом якого за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України ТОВ «АДМ Юкрейн» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2 971 033,28 грн та застосовано фінансові санкції у розмірі 1 485 516,64 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням звернувся із скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 20.12.2021 №28513/6/99-00-06-01-02-06 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені норми податкового законодавства вказують, що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності дослідженню підлягають обставини здійснення відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці судом підлягає наявність належним чином оформлених первинних документів.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій);

підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами;

установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, позивачем укладено з ТОВ «Шеколан» договори поставки кукурудзи урожаю 2020 року №460/1-140350 від 20.05.2021, №460/1-40409 від 20.05.2021.

В межах виконання договорів сторонами складено видаткові накладні: №227 від 20.05.2021, №232 від 24.05.2021, №234 від 26.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Шеколан» складено наступні податкові накладні: №15 від 20.05.2021, №16 від 24.05.2021, №18 від 26.05.2021, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №689811 від 04.01.2022.

Контрагентом для оплати товару виписані рахунки №БУ000000229 від 20.05.2021, №БУ000000230 від 24.05.2021, №БУ000000232 від 26.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Шеколан» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк» та платіжними дорученнями №00317951 від 21.05.2021, №00318104 від 24.05.2021, №00318613 від 27.05.2021, №00318997 від 31.05.2021, №00318978 від 31.05.2021, №00319914 від 09.06.2021.

Постачання ТОВ «Шеколан» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договорами, які передбачають постачання на умовах EXW Інкотермс, додатково підтверджується складськими квитанціями №356 від 20.05.2021, №357 від 24.05.2021, №359 від 26.05.2021, трьохсторонніми актами приймання-передачі (за участі представника позивача, ТОВ «Шеколан» та зернового складу зерноскладу TOB «Шеколан») від 20.05.2021, від 24.05.2021, від 26.05.2021, картками аналізу зерна №Пр4-280 від 20.05.2021, №Пр4-281 від 24.05.2021, №Пр4-285 від 26.05.2021.

На підтвердження «погашення» складських квитанцій в матеріали справи надано витяги з Реєстру складських документів.

У подальшому придбана на умовах EXW кукурудза певний час зберігалася на зерноскладі TOB «Шеколан» на підставі договору №2 від 02.07.2020 (з додатками №1 від 02.07.2020, №2 від 01.09.2020, додатковими угодами №1 від 02.07.2020, №2 від 30.09.2020, №2 від 29.01.2021), актів виконаних робіт №242 від 31.05.2021, №251 від 08.06.2021, рахунків №БУ000000240 від 31.05.2021, №БУ000000249 від 08.06.2021, розрахунками плати за зберігання.

Після чого кукурудзу було перевезено до Одеського морського порту (звідки відбувався подальший експорт кукурудзи) залученим позивачем перевізником ТОВ «Агрейн Транс» на підставі договору про надання послуг з перевезення №01/07/2020-ПВТ/АЮ від 01.07.2020 (з додатковими угодами №29 від 05.05.2021).

Перевезення підтверджується актами здачі-прийняття робіт №1316 від 12.05.2021, №1345 від 14.05.2021, №1452 від 20.05.2021, №1468 від 21.05.2021, №1503 від 26.05.2021, №1527 від 28.05.2021, №1581 від 03.06.2021, №1618 від 08.06.2021, рахунками №1099 від 12.05.2021, №1128 від 14.05.2021, №1176 від 20.05.2021, №1192 від 21.05.2021, №1227 від 26.05.2021, №1251 від 28.05.2021, №3107 від 03.06.2021, №3145 від 08.06.2021, реєстрами залізничних накладних.

Позивачем було укладено з ТОВ «МНТ-Агро» договори поставки кукурудзи урожаю 2020 року №460/1-140306 від 14.05.2021, №460/1-140308 від 14.05.2021, №460/1-140389 від 24.05.2021.

В межах виконання договорів сторонами договорів складено видаткові накладні: №307 від 29.05.2021, №306 від 29.05.2021, №311 від 01.06.2021, №314 від 03.06.2021, №319 від 04.06.2021, №308 від 31.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «МНТ-Агро» складено наступні податкові накладні: №42 від 27.05.2021, №43 від 28.05.2021, №44 від 29.05.2021, №51 від 28.05.2021, №52 від 29.05.2021, №53 від 31.05.2021, №1 від 01.06.2021, №2 від 02.06.2021, №3 від 04.06.2021, №45 від 31.05.2021, №46 від 31.05.2021, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №841256 від 29.07.2022.

Контрагентом для оплати товару виписані рахунки №346 від 25.05.2021, №347 від 26.05.2021, №381 від 29.05.2021, №348 від 26.05.2021, №352 від 28.05.2021, №353 від 30.05.2021, №356 від 31.05.2021, №380 від 04.06.2021, №350 від 27.05.2021, №379 від 31.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «МНТ-Агро» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «МНТ-Агро» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договорами, які передбачають постачання на умовах DAP Інкотермс, пункт поставки - ТОВ «Укрелеваторпром» (вул. Чорноморського козацтва 52/1, м. Одеса, Одеська область), додатково підтверджується реєстрами залізничних накладних та залізничними накладними №44038065 від 25.05.2021, №44058485 від 26.05.2021, №44058469 від 26.05.2021, №44089316 від 28.05.2021, №44077238 від 28.05.2021, №44113322 від 30.05.2021, №44133403 від 31.05.2021, №44073476 від 27.05.2021.

Також позивачем надані документи на підтвердження подальшого руху товару (кукурудзи), придбаного у контрагентів ТОВ «Шеколан» та ТОВ «МНТ-Агро», та використання такого товару у господарській діяльності позивача.

Кукурудза, придбана у ТОВ «Шеколан» та ТОВ «МНТ-Агро», була в подальшому експортована Позивачем компанії «ADM International Sarl».

Зазначене підтверджується експортними контрактами №467/10222540 від 26.05.2021, №467/10223390 від 07.06.2021, №467/10223390 від 07.06.2021, №467/10223680 від 11.06.2021; вантажно-митними деклараціями №UA500050/2021/007501 від 17.06.2021, №UA500050/2021/007459 від 17.06.2021, №UA500050/2021/007460 від 17.06.2021, №UA500050/2021/200603 від 16.07.2021; повідомленнями про фактичне вивезення №UA500050/2021/007075 від 13.06.2021, №UA500050/2021/007096 від 13.06.2021, №UA500050/2021/007220 від 10.06.2021, №UA500050/2021/200213 від 12.07.2021; коносаментами B/L №1 від 13.06.2021, B/L №1 від 12.07.2021; дорученнями на відвантаження №1 від 09.06.2021, №2 від 09.06.2021, №3 від 09.06.2021, №4 від 10.06.2021, №5 від 10.06.2021, №6 від 10.06.2021, №7 від 10.06.2021, №8 від 10.06.2021, №9 від 10.06.2021, №10 від 10.06.2021, №11 від 10.06.2021, №12 від 10.06.2021, №13 від 10.06.2021, №14 від 10.06.2021, №17 від 10.06.2021, №18 від 10.06.2021, №19 від 10.06.2021, №20 від 10.06.2021, №21 від 10.06.2021, №22 від 10.06.2021, №23 від 10.06.2021, №24 від 10.06.2021, №25 від 10.06.2021, №26 від 10.06.2021, №27 від 10.06.2021, №15 від 10.06.2021, №16 від 10.06.2021, №8 від 07.07.2021, №7 від 07.07.2021, №6 від 07.07.2021, №5 від 07.07.2021, №4 від 07.07.2021, №3 від 07.07.2021, №2 від 07.07.2021, №1 від 07.07.2021.

Отримання позивачем валютної виручки за експортовану кукурудзу підтверджується наявними у матеріалах справи банківською довідкою №210625/0401-1 від 08.06.2021 та банківськими виписками.

Експедиторські послуги під час експорту кукурудзи в Одеському морському порту здійснювали ТОВ «ТЕК Зектер», ТОВ «Укрелеваторпром» відповідно до договорів, укладених з Позивачем.

На підтвердження надання експедиторських послуг надано договір на надання транспортно-експедиторських послуг, укладений з ТОВ «ТЕК Зектер» №9078/1 від 31.08.2017 (з додатковою угодою №12 від 30.06.2019); акт надання послуг №03/06/П від 13.06.2021; рахунок №572 від 13.06.2021; договір про надання транспортно-експедиторських послуг, укладений з ТОВ «Укрелеваторпром» №155 від 01.07.2019 (з додатковою угодою №3 від 29.08.2019, №5 від 30.06.2020, №6 від 30.06.2021); акти надання послуг №73 від 13.06.2021, №81 від 12.07.2021; рахунки №102 від 13.06.2021, №112 від 12.07.2021.

Експедитор ТОВ «Укрелеваторпром» передоручав виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортне (внутрішньопортове) експедування виконавцю ТОВ «Бруклін-Київ», що підтверджується актами №750 від 16.06.2021, №932 від 13.07.2021; рахунками №750-1 від 17.06.2021, №750 07.06.2021, №932 від 13.07.2021; звітами про проведене транспортне (внутрішньопортове) експедування вантажу №1287 від 17.06.2021, №1470 від 19.07.2021.

Послуги з оформлення вантажно-митних декларацій під час експорту кукурудзи надавали позивачу ТОВ «ТЕК Зектер» та ТОВ «Аскет Шиппінг». На підтвердження надання експедиторських послуг в матеріали справи надано договір на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню предметів, що переміщуються через територію України, укладений з ТОВ «ТЕК Зектер» №62-ТБ від 14.07.2017 (з додатковими угодами №1 від 29.06.2018, №2 від 04.06.2019, №3 від 30.12.2019, №4 від 18.06.2020, №5 від 30.06.2021); акт надання послуг №5 від 17.06.2021; рахунок №570-2 від 17.06.2021; договір доручення, укладений з ТОВ «Аскет Шиппінг» №01 від 30.06.2016 (з додатковими угодами №2 від 12.06.2017, №3 від 27.06.2018, №4 від 04.06.2019, №5 від 29.08.2019, №6 від 28.11.2019, №7 від 12.06.2020, №8 від 07.06.2021); акти надання послуг №188 від 30.06.2021, №227 від 31.07.2021; рахунок №187 від 30.06.2016 (Т.7, а.с. 273-302).

Крім того, позивач за період жовтень 2020 року, травень 2021 року придбавав насіння соняшнику урожаю 2020 року у контрагентів ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія».

Позивачем було укладено з ФГ «Сатурн Агро» договір поставки соняшника урожаю 2020 року №318_013464 від 05.10.2020.

В межах виконання договору сторонами договору складено видаткову накладну №42 від 06.10.2020.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Сатурн Агро» складено податкову накладну №2 від 06.10.2020, яка зареєстрована в ЄРПН відповідно до витягу №26047950 від 26.05.2021.

Контрагентом для оплати товару виписаний рахунок №45 від 06.10.2020.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Сатурн Агро» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «Сатурн Агро» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договором, який передбачає постачання на умовах EXW Інкотермс додатково підтверджується складською квитанцією №101 від 06.10.2020, трьохстороннім актом приймання-передачі (за участі представника позивача, ТОВ «Сатурн Агро» та зернового складу зерноскладу ТОВ «Привільнянське ХЗП») від 06.10.2020, карткою аналізу зерна №26 від 05.10.2020. На підтвердження «погашення» складської квитанції в матеріали справи надано витяг з Реєстру складських документів.

У подальшому придбаний на умовах EXW соняшник певний час зберігався на зерноскладі TOB «Привільнянське ХЗП» на підставі договору №28 від 26.08.2020, що підтверджується актом виконаних робіт №451 від 31.10.2020, рахунком №451 від 31.10.2020, розрахунком плати за зберігання.

Після чого соняшник було перевезено до переробного підприємства ПрАТ «АДМ Іллічівськ» (з метою подальшої переробки соняшника на олію) залученим позивачем перевізником ТОВ «Агрейн Транс» на підставі договору про надання послуг з перевезення №3/18 від 02.01.2018 (з додатковими угодами №1 від 31.12.2018, №2 від 31.12.2019, №18/20 від 28.08.2020).

Перевезення підтверджується актом здачі-прийняття робіт №550 від 31.10.2020, рахунком №476 від 31.10.2020, реєстром ТТН, товарно-транспортними накладними №280850 від 02.10.2020, №280863 від 15.10.2020, №280852 від 05.10.2020, №280864 від 15.10.2020, №280862 від 15.10.2020, №280861 від 15.10.2020.

Позивачем укладено з ТОВ «Скіфія» договір поставки соняшника урожаю 2020 року №318_015608 від 17.05.2021.

У межах виконання договору сторонами договору складено видаткову накладну №324 від 19.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Сатурн Агро» складено податкову накладну №39 від 19.05.2021, яка зареєстрована в ЄРПН відповідно до витягу №858681 від 25.08.2022.

Контрагентом для оплати товару виписаний рахунок №324 від 19.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Скіфія» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «Скіфія» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договором, який передбачає постачання на умовах EXW Інкотермс, додатково підтверджується складською квитанцією №4003 від 19.05.2021, карткою аналізу зерна №4002 від 19.05.2021. На підтвердження «погашення» складської квитанції надано витяг з Реєстру складських документів.

У подальшому придбаний на умовах EXW соняшник певний час зберігався на зерноскладі TOB «Збаразький КХП» на підставі договору №5 від 03.07.2020, акту виконаних робіт №198 від 28.05.2021, рахунком №198 від 28.05.2021, розрахунком плати за зберігання, податковою накладною (з витягом з ЄРПН) №46 від 28.05.2021.

Після чого соняшник було перевезено до переробного підприємства ПрАТ «АДМ Іллічівськ» (з метою подальшої переробки соняшника на олію) залученим позивачем перевізником ТОВ «Грейн Експорт» на підставі договору про надання послуг з перевезення №18/06/2020 від 18.06.2020 (з додатковою угодою №30 від 28.05.2021).

Перевезення підтверджується актом здачі-прийняття робіт №51 від 31.05.2021, рахунком №53 від 31.05.2021, податковою накладною №56 від 31.05.2021, реєстром ТТН, товарно-транспортними накладними №40500334 від 28.05.2021, №40500333 від 28.05.2021.

Надалі насіння соняшникове, придбане Позивачем у ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія» у жовтні 2020 року, травні 2021 року було перероблене на олію на ПрАТ «АДМ Іллічівськ», що підтверджується договором на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах №СС-111 від 12.08.2020; актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції і лушпиння, приймання-передачі виконаних робіт №М300-000295 від 31.10.2020, №М300-000156 від 31.05.2021; актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції і лушпиння №М300-000264/П від 01.10.2020, №М300-000265/П від 02.10.2020, №М300-000266/П від 03.10.2020, №М300-000267/П від 04.10.2020, №М300-000268/П від 05.10.2020, №М300-000269/П від 06.10.2020, №М300-000270/П від 07.10.2020, №М300-000271/П від 08.10.2020, №М300-000272/П від 09.10.2020, №М300-000273/П від 10.10.2020, №М300-000274/П від 11.10.2020, №М300-000275/П від 12.10.2020, №М300-000276/П від 13.10.2020, №М300-000277/П від 14.10.2020, №М300-000278/П від 15.10.2020, №М300-000279/П від 16.10.2020, №М300-000280/П від 17.10.2020, №М300-000281/П від 18.10.2020, №М300-000282/П від 19.10.2020, №М300-000283/П від 20.10.2020, №М300-000284/П від 21.10.2020, №М300-000285/П від 22.10.2020, №М300-000286/П від 23.10.2020, №М300-000287/П від 24.10.2020, №М300-000288/П від 25.10.2020, №М300-000289/П від 26.10.2020, №М300-000290/П від 27.10.2020, №М300-000291/П від 28.10.2020, №М300-000292/П від 29.10.2020, №М300-000293/П від 30.10.2020, №М300-000294/П від 31.10.2020, №М300-000125/П від 01.05.2021, №М300-000126/П від 02.05.2021, №М300-000127/П від 03.05.2021, №М300-000128/П від 04.05.2021, №М300-000129/П від 05.05.2021, №М300-000130/П від 06.05.2021, №М300-000131/П від 07.05.2021, №М300-000132/П від 08.05.2021, №М300-000133/П від 09.05.2021, №М300-000134/П від 10.05.2021, №М300-000135/П від 11.05.2021, №М300-000136/П від 12.05.2021, №М300-000137/П від 13.05.2021, №М300-000138/П від 14.05.2021, №М300-000139/П від 15.05.2021, №М300-000140/П від 16.05.2021, №М300-000141/П від 17.05.2021, №М300-000142/П від 18.05.2021, №М300-000143/П від 19.05.2021, №М300-000144/П від 20.05.2021, №М300-000145/П від 21.05.2021, №М300-000146/П від 22.05.2021, №М300-000147/П від 23.05.2021, №М300-000148/П від 24.05.2021, №М300-000149/П від 25.05.2021, №М300-000150/П від 26.05.2021, №М300-000151/П від 27.05.2021, №М300-000152/П від 28.05.2021, №М300-000153/П від 29.05.2021, №М300-000154/П від 30.05.2021, №М300-000155/П від 31.05.2021; акти приймання-передачі готової продукції і лушпиння №М300-000264/В від 01.10.2020, №М300-000265/В від 02.10.2020, №М300-000266/В від 03.10.2020, №М300-000267/В від 04.10.2020, №М300-000268/В від 05.10.2020, №М300-000269/В від 06.10.2020, №М300-000270/В від 07.10.2020, №М300-000271/В від 08.10.2020, №М300-000272/В від 09.10.2020, №М300-000273/В від 10.10.2020, №М300-000274/В від 11.10.2020, №М300-000275/В від 12.10.2020, №М300-000276/В від 13.10.2020, №М300-000277/В від 14.10.2020, №М300-000278/В від 15.10.2020, №М300-000279/В від 16.10.2020, №М300-000280/В від 17.10.2020, №М300-000281/В від 18.10.2020, №М300-000282/В від 19.10.2020, №М300-000283/В від 20.10.2020, №М300-000284/В від 21.10.2020, №М300-000285/В від 22.10.2020, №М300-000286/В від 23.10.2020, №М300-000287/В від 24.10.2020, №М300-000288/В від 25.10.2020, №М300-000289/В від 26.10.2020, №М300-000290/В від 27.10.2020, №М300-000291/В від 28.10.2020, №М300-000292/В від 29.10.2020, №М300-000293/В від 30.10.2020, №М300-000294/В від 31.10.2020, №М300-000125/В від 01.05.2021, №М300-000126/В від 02.05.2021, №М300-000127/В від 03.05.2021, №М300-000128/В від 04.05.2021, №М300-000129/В від 05.05.2021, №М300-000130/В від 06.05.2021, №М300-000131/В від 07.05.2021, №М300-000132/В від 08.05.2021, №М300-000133/В від 09.05.2021, №М300-000134/В від 10.05.2021, №М300-000135/В від 11.05.2021, №М300-000136/В від 12.05.2021, №М300-000137/В від 13.05.2021, №М300-000138/В від 14.05.2021, №М300-000139/В від 15.05.2021, №М300-000140/В від 16.05.2021, №М300-000141/В від 17.05.2021, №М300-000142/В від 18.05.2021, №М300-000143/В від 19.05.2021, №М300-000144/В від 20.05.2021, №М300-000145/В від 21.05.2021, №М300-000146/В від 22.05.2021, №М300-000147/В від 23.05.2021, №М300-000148/В від 24.05.2021, №М300-000149/В від 25.05.2021, №М300-000150/В від 26.05.2021, №М300-000151/В від 27.05.2021, №М300-000152/В від 28.05.2021, №М300-000153/В від 29.05.2021, №М300-000154/В від 30.05.2021, №М300-000155/В від 31.05.2021.

Олія, виготовлена на ПрАТ «АДМ Іллічівськ», з метою подальшого експорту передавалася на ТОВ «Іллічівський олійний термінал», що підтверджується актами приймання-передачі олії сон-ї нерафінованої №366 від 01.10.2020, №367 від 01.10.2020, №368 від 02.10.2020, №369 від 03.10.2020, №370 від 03.10.2020, №371 від 04.10.2020, №372 від 05.10.2020, №373 від 05.10.2020, №374 від 06.10.2020, №375 від 07.10.2020, №376 від 08.10.2020, №377 від 09.10.2020, №378 від 10.10.2020, №379 від 11.10.2020, №380 від 11.10.2020, №381 від 12.10.2020, №382 від 13.10.2020, №383 від 13.10.2020, №384 від 14.10.2020, №385 від 15.10.2020, №386 від 15.10.2020, №387 від 16.10.2020, №388 від 16.10.2020, №389 від 17.10.2020, №390 від 18.10.2020, №391 від 18.10.2020, №392 від 19.10.2020, №393 від 19.10.2020, №394 від 20.10.2020, №395 від 21.10.2020, №396 від 22.10.2020, №397 від 22.10.2020, №398 від 23.10.2020, №399 від 24.10.2020, №400 від 24.10.2020, №401 від 25.10.2020, №402 від 25.10.2020, №403 від 26.10.2020, №404 від 27.10.2020, №405 від 27.10.2020, №406 від 28.10.2020, №407 від 29.10.2020, №408 від 29.10.2020, №409 від 30.10.2020, №410 від 31.10.2020, №411 від 31.10.2020, №176 від 01.05.2021, №177 від 01.05.2021, №178 від 02.05.2021, №179 від 03.05.2021, №180 від 04.05.2021, №181 від 04.05.2021, №182 від 05.05.2021, №183 від 06.05.2021, №184 від 06.05.2021, №185 від 07.05.2021, №186 від 08.05.2021, №187 від 09.05.2021, №188 від 10.05.2021, №189 від 11.05.2021, №190 від 12.05.2021, №191 від 13.05.2021, №192 від 14.05.2021, №193 від 14.05.2021, №194 від 15.05.2021, №195 від 16.05.2021, №196 від 16.05.2021, №197 від 17.05.2021, №198 від 18.05.2021, №199 від 19.05.2021, №200 від 19.05.2021, №201 від 20.05.2021, №202 від 21.05.2021, №203 від 21.05.2021, №204 від 22.05.2021, №205 від 23.05.2021, №206 від 23.05.2021, №207 від 24.05.2021, №208 від 25.05.2021, №209 від 25.05.2021, №210 від 26.05.2021, №211 від 27.05.2021, №212 від 27.05.2021, №213 від 28.05.2021, №214 від 29.05.2021, №215 від 29.05.2021, №216 від 30.05.2021, №217 від 31.05.2021, №218 від 31.05.2021; картками обліку експортного вантажу №8465/Р від 01.10.2020, №8474/Р від 01.10.2020, №8475/Р від 02.10.2020, №8500/Р від 03.10.2020, №8529/Р від 03.10.2020, №8530/Р від 04.10.2020, №8589/Р від 05.10.2020, №8656/Р від 05.10.2020, №8657/Р від 06.10.2020, №8716/Р від 07.10.2020, №8778/Р від 08.10.2020, №8779/Р від 09.10.2020, №8833/Р від 10.10.2020, №8883/Р від 11.10.2020, №8884/Р від 11.10.2020, №8908/Р від 12.10.2020, №8962/Р від 13.10.2020, №8963/Р від 13.10.2020, №8967/Р від 14.10.2020, №9017/Р від 15.10.2020, №9018/Р від 15.10.2020, №9042/Р від 16.10.2020, №9043/Р від 16.10.2020, №9076/Р від 17.10.2020, №9100/Р від 18.10.2020, №9101/Р від 18.10.2020, №9136/Р від 19.10.2020, №9171/Р від 19.10.2020, №9195/Р від 20.10.2020, №9232/Р від 21.10.2020, №9272/Р від 22.10.2020, №9273/Р від 22.10.2020, №9346/Р від 23.10.2020, №9410/Р від 24.10.2020, №9411/Р від 24.10.2020, №9490/Р від 25.10.2020, №9491/Р від 25.10.2020, №9492/Р від 26.10.2020, №9515/Р від 27.10.2020, №9534/Р від 27.10.2020, №9567/Р від 28.10.2020, №9576/Р від 29.10.2020, №9623/Р від 29.10.2020, №9625/Р від 30.10.2020, №9664/Р від 31.10.2020, №9680/Р від 31.10.2020, №2163/Р від 01.05.2021, №2164/Р від 02.05.2021, №2168/Р від 02.05.2021, №2171/Р від 03.05.2021, №2194/Р від 04.05.2021, №2195/Р від 04.05.2021, №2202/Р від 05.05.2021, №2205/Р від 06.05.2021, №2206/Р від 06.05.2021, №2229/Р від 07.05.2021, №2230/Р від 08.05.2021, №2232/Р від 09.05.2021, №2256/Р від 10.05.2021, №2289/Р від 11.05.2021, №2320/Р від 12.05.2021, №2332/Р від 13.05.2021, №2336/Р від 14.05.2021, №2343/Р від 14.05.2021, №2363/Р від 15.05.2021, №2364/Р від 16.05.2021, №2379/Р від 16.05.2021, №2380/Р від 17.05.2021, №2382/Р від 18.05.2021, №2393/Р від 19.05.2021, №2408/Р від 19.05.2021, №2409/Р від 20.05.2021, №2410/Р від 21.05.2021, №2411/Р від 21.05.2021, №2412/Р від 22.05.2021, №2413/Р від 23.05.2021, №2414/Р від 23.05.2021, №2415/Р від 24.05.2021, №2416/Р від 25.05.2021, №2420/Р від 25.05.2021, №2421/Р від 26.05.2021, №2438/Р від 27.05.2021, №2466/Р від 27.05.2021, №2467/Р від 28.05.2021, №2491/Р від 29.05.2021, №2501/Р від 29.05.2021, №2502/Р від 30.05.2021, №2510/Р від 31.05.2021, №2515/Р від 31.05.2021.

Олія, перероблена з насіння соняшника, яке було закуплено у ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія», була в подальшому експортована позивачем компанії «Adm Germany GmbH», що підтверджується експортними контрактами №16674 від 17.09.2020, №16718 від 18.09.2020, №17043 від 01.10.2020, №17060 від 02.10.2020, №19737 від 21.04.2021, №19791 від 27.04.2021, №19665 від 13.04.2021; інвойсами №953/16674 від 26.10.2020, №954/16718 від 26.10.2020, №949/17043 від 26.11.2020, №950/17060 від 26.10.2020, №1108/19737 від 11.05.2021, №1109/19791 від 11.05.2021, №1122/19665 від 28.05.2021; вантажно-митними деклараціями №UA500090/2020/008535 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008533 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008534 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008532 від 03.11.2020, №UA500090/2021/003456 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003455 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003975 від 31.05.2021; повідомленнями про фактичне вивезення №UA500090/2020/007672 від 31.10.2020, №UA500090/2020/007993 від 31.10.2020, №UA500090/2020/008002 від 31.10.2020, №UA500090/2020/008004 від 31.10.2020, №UA500090/2021/003337 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003338 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003416 від 29.05.2021; коносаментами B/L №1-CHR від 26.10.2020, B/L №2-CHR від 26.10.2020, B/L №1-CHR від 11.05.2021, B/L №2-CHR від 11.05.2021, B/L №4-CHR від 28.05.2021; дорученнями на відвантаження №2366-4 від 22.10.2020, №2366-5 від 22.10.2020, №2366-6 від 22.10.2020, №2366-7 від 22.10.2020, №2404-1 від 07.05.2021, №2404-2 від 07.05.2021, №2407-4 від 27.05.2021.

Отримання позивачем валютної виручки за експортовану олію підтверджується банківською довідкою №210625/0401-1 від 08.06.2021 та банківськими виписками.

Експедиторські послуги під час експорту олії соняшникової в порту Чорноморськ здійснювало ТОВ «Новік Порт Сервіс» відповідно до договору на документальний супровід вантажу №10/001 від 01.10.2019, укладеного з позивачем.

Надання експедиторських послуг підтверджується актами надання послуг №3055 від 26.10.2020, №988 від 11.05.2021, №1125 від 28.05.2021; рахунками №2022/1 від 26.10.2020, №686 від 11.05.2021, №746 від 28.05.2021.

Послуги перевалки вантажу під час експорту олії у морському порту Чорноморськ здійснювало ТОВ «Іллічівський олійний термінал» відповідно до договору на документальний супровід вантажу №Е-14 від 17.08.2017, укладеного з позивачем.

Надання експедиторських послуг підтверджується актами надання послуг №248 від 26.10.2020, №76 від 11.05.2021, №85 від 28.05.2021; рахунками №248 від 26.10.2020, №77 від 11.05.2021, №87 від 28.05.2021.

Послуги з оформлення вантажно-митних декларацій під час експорту олії надавало ТОВ «Новік Порт Сервіс», що підтверджується договором доручення з ТОВ «Новік Порт Сервіс» №07-008 від 12.07.2019 (з додатковими угодами №1 від 17.10.2019, №2 від 12.06.2020, №А-НПС від 29.01.2021); актами надання послуг №3069 від 03.11.2020, №951 від 06.05.2021, №1004 від 11.05.2021, №1001 від 07.05.2021, №1127 від 31.05.2021; рахунки №2107 від 03.11.2020, №668 від 06.05.2021, №688 від 11.05.2021, №683 від 07.05.2021, №748 від 31.05.2021.

З наведеного слідує, що позивачем надано належним чином оформлені документи, зокрема, первинні, які підтверджують рух придбаного ним товару, а також його використання у господарській діяльності (переробка соняшника на олію та експортування олії, експортування кукурудзи). При чому, значна частина таких документів складалась за участі третіх осіб, що є додатковим підтвердженням дійсності господарських операцій позивача.

Крім того, позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій з ТОВ «Шеколан», ТОВ «МНТ-Агро», ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія» надано документи на підтвердження належної обачності при виборі своїх контрагентів - уставні документи, копії паспортних даних посадових осіб контрагентів, податкова та статистична звітність контрагентів.

Відповідач в акті перевірки зазначає про неможливість підтвердити походження товарів, отриманих позивачем від контрагентів ТОВ «Шеколан», ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», обґрунтовуючи таке твердження недостатністю земельних ресурсів у контрагентів позивача або їх постачальників.

На спростування таких тверджень позивачем надано до матеріалів справи документи щодо наявності у його контрагентів або їх постачальників земельних ділянок.

Так, ФГ «Сатурн Агро» здійснювало постачання самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції. Документи на підтвердження наявності у ФГ «Сатурн Агро» ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції, яка постачалась позивачу, а саме сільськогосподарська звітність та відповідні довідки, наявні в матеріалах справи. Зокрема, відповідно до звітів про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (за формою №29-сг) у 2020 році ФГ «Сатурн Агро» вирощено 208,91 т соняха в Криничанському районі Дніпропетровської області, 581,023 т соняха в Новомосковському районі Дніпропетровської області, 475,887 т соняха в Павлоградському районі Дніпропетровської області, 58,715 т соняха в Солонянському районі Дніпропетровської області.

Контрагенти ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», ТОВ «Шеколан» поставляли позивачеві товар, який був придбаний у сільськогосподарських виробників, тобто виступали посередниками. На підтвердження придбання ними сільськогосподарської продукції в матеріали справи надано документи щодо джерела походження товару, а саме договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, документи на підтвердження наявності земельних ресурсів та можливості виростити сільськогосподарську продукцію (звіти про посівні площі с/г культур (ф. №4-сг), звіти про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (ф. №29-сг), довідки місцевих органів влади, податкові декларації платника єдиного податку 4-ї групи та ін.), документи на підтвердження правового статусу виробників сільськогосподарської продукції.

Зокрема, з наданих до матеріалів справи документів (видаткових та податкових накладних) вбачається, що:

за період 13.05.2021 - 31.05.2021 ТОВ «МНТ-АГРО» було придбано у ФГ «АГРО-ЛАЙФ», ФГ «Нестеренко В.В.», ФГ «СУГАК В.В.» кукурудзи 1982,66 т. В свою чергу ТОВ «МНТ-АГРО» було поставлено Позивачу 1658,95 т кукурудзи урожаю 2020 року період 29.05.2021 - 04.06.2021;

за період 14.04.2021 ТОВ «Скіфія» було придбано 232,34 т соняшнику у ФГ «Фльонц». В свою чергу ТОВ «Скіфія» було поставлено Позивачу 51,68 т соняшнику урожаю 2020 року за період 19.05.2021;

за період 26.04.2021 - 24.05.2021 ТОВ «Шеколан» було придбано 893,48 т кукурудзи у ФГ «Міртал Агро», ТОВ «Еко сервіс агро», ФГ «Запорожець», ФГ «Степове», СФГ «Сибір», СФГ «Зима», ПП «Соняшник», ФГ «Геркулес», ПАТ «Драбівське», ФГ «Тіко». В свою чергу ТОВ «Шеколан» було поставлено Позивачу 528,8 т кукурудзи урожаю 2020 року за період 20.05.2021 - 26.05.2021.

Наданими документами підтверджено джерело походження товару, придбаного позивачем у контрагентів ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», ТОВ «Шеколан».

Відповідач стверджує, що постачальники контрагента ТОВ «МНТ-Агро», а саме ФГ «Нестеренко В.В.» та ФГ «Сугак В.В.» не використовували земельні ділянки.

Висновки обґрунтовані посиланнями на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, а також відомості сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

На спростування зазначених тверджень позивач надав довідку Саївської сільської ради від 16.07.2020 року №07-03/76 щодо наявності в обробітку ФГ «Нестеренко В.В.» 460 га земельних ділянок та довідку Держгеокадастру від 20.02.2020 року №948/157-20 щодо обробітку ФГ «Сугак В.В.» 2 207,766 га земельних ділянок.

Також надано звіти про посівні площі с/г культур (ф. №4-сг), звіти про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (ф. №29-сг), відповідно до яких ФГ «Нестеренко В.В.» вирощено та зібрано у 2020 році 2943,75 т кукурудзи, ФГ «Сугак В.В.» вирощено та зібрано у 2020 році 16630,88 т кукурудзи.

Зазначені документи підтверджують наявність у ФГ «Нестеренко В.В.» та ФГ «Сугак В.В.» земельних ділянок, необхідних для вирощування с/г продукції, яка за ланцюгом була поставлена позивачу його контрагентом ТОВ «МНТ-Агро».

Щодо твердження відповідача про відсутність відомостей про земельні ділянки в державних реєстрах, що виключає можливість використання земельних ділянок, то враховуватись має площа фактично використаних земельних ділянок.

Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №819/3189/15: «Отже, податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов`язковість оформлення договору суборенди землі. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб`єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської продукції, сплата за них орендної плати є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда, незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов`язує виникнення прав та обов`язків платників податків не з фактом укладення договору (оскільки сам собою факт укладення договору не є об`єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Тобто, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договорів оренди (суборенди) земельних ділянок як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідних ділянок як таких, що знаходяться в користуванні сільськогосподарського товаровиробника».

Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі №808/3612/16 дійшов висновку про те, що для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва необхідно враховувати вирощену сільськогосподарську продукцію в не залежності від державної реєстрації договорів оренди: «Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Податковий кодекс України не ставить користування сільськогосподарськими угіддями в залежність лише від виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов`язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки».

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №2а-3999/12/1470 та від 12.12.2019 у справі №808/4490/14.

Додатково потрібно зазначити, що у відповідача відсутні повноваження визначати врожайність, а також достатність земельних ділянок для вирощування продукції, яка постачалася саме позивачу.

Використання відповідачем показників «середньої врожайності» для обґрунтування висновків не передбачено чинним законодавством і не враховує фактичних обставин господарської діяльності (родючість ґрунтів, погодні умови, наявність/відсутність поливу, сорт/гібрид рослини, якість та кількість внесених добрив, ЗЗР тощо), а тому є незаконним і таким, що порушує права Позивача.

Висновки відповідача щодо неспроможності окремих постачальників виростити певний обсяг сільськогосподарської продукції є безпідставними, оскільки посадові особи податкового органу не є фахівцями в сфері сільського господарства, а визначення можливості/неможливості вирощування певного обсягу сільськогосподарської продукції виходить за межі компетенції відповідача.

Така позиція підтверджена судовою практикою.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.07.2014 у справі №К/800/10634/14 зазначає: «…відповідач віддав перевагу тільки інформації про середньо статистичну діяльність звичайного сільгоспвиробника без врахування особливостей діяльності товариства, без аналізу виробничих потужностей, кількості закупленої та використаної розсади, насіння, матеріалів, з урахуванням залишків на день проведення перевірки, кількості електричної енергії, палива, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджують зобов`язання зі сплати податків, та інших показників. Крім того, судом зазначено, що з акту перевірки не вбачається детального ознайомлення державних податкових ревізорів-інспекторів із виробничим процесом, визначенням основних витратних елементи виробництва, за фактичним використанням яких можна визначити орієнтовні обсяги випуску продукції. … оцінка ефективності використання земельних угідь, та перевірка кількості вирощеної продукції не є компетенцією податкової служби».

Верховний Суд у постанові від 12.12.2023 у справі №826/5959/18 також вказує, що: «обставини щодо дійсного обсягу та складу товарного сільськогосподарського виробництва контрагентів позивача у 2016 році підлягали встановленню в порядку проведення документальних перевірок таких платників контролюючим органом за місцем їх податкового обліку, однак докази на підтвердження цього відповідач не подав, а в акті перевірки відомості про такі обставини відсутні. Наведене у свою чергу свідчить про недостатню обґрунтованість позиції відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо походження придбаної позивачем сільськогосподарської продукції від невстановлених осіб».

Щодо невизнання відповідачем поставки товару позивачу від ТОВ «Шеколан», то слід зазначити, що відповідач не визнає поставку по ланцюгу від постачальників ФГ «Міртал Агро» та ТОВ «Еко Сервіс Агро», проте ТОВ «Шеколан» придбавало кукурудзу також у інших постачальників ФГ «Запорожець», ФГ «Степове», СФГ «Сибір», СФГ «Зима», ПП «Соняшник», ФГ «Геркулес», ПАТ «Драбівське», ФГ «Тіко».

З акту перевірки слідує, що контролюючим органом не здійснювалась перевірка контрагентів позивача, не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків контрагентів позивача з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Щодо невизнання відповідачем операцій позивача з ФГ «Сатурн Агро» з причини ненадання статистичної звітності ФГ «Сатурн Агро», то суд зазначає, що така звітність (звіти за формою 29-сг) надавалася разом із запереченнями на акт перевірки, проте не була врахована відповідачем.

Щодо невизнання відповідачем операцій позивача ТОВ «Скіфія» з посиланням на податкову інформацію щодо виробника сільськогосподарської продукції по ланцюгу ФГ «Фльонц», то суд зазначає, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.01.2022 №16/18-00-18-04/06/03/1077 у ТОВ «Скіфія» та ФГ «Фльонц» достатній обсяг виробничих, трудових, земельних ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності.

Також у листі зазначається про те, що ФГ «Фльонц» у 2020 році засіяно під соняшник 257 га та зібрано 887,8 т соняшника, а саме, засіяно 186 га та зібрано 640,2 т врожаю у Бережанському районі Тернопільської області, а також засіяно 71 га та зібрано 247,6 т врожаю у Козівському районі Тернопільської області.

ТОВ «Скіфія» поставляло позивачу придбаний у ФГ «Фльонц» соняшник у загальному обсязі 51,68 т. На підтвердження ланцюга постачання позивачем надана статистична звітність ФГ «Фльонц» за формою 29-сг по Бережанському районі Тернопільської області, згідно якої ФГ «Фльонц» засіяно 186 га та зібрано 640,2 т врожаю соняшнику (відомості відповідають листу згаданого листа Головного управління ДПС у Тернопільській області віл 13.01.2022 року №16/18-00-18-04/06/03/1077).

Тобто, позивачем було надано статистичну звітність за якою сільгоспвиробник у його ланцюгу постачання виростив с/г продукції більше ніж поставив через посередника позивачу.

У той же час, відповідач посилається на податкову інформацію щодо загального обсягу здійсненого ФГ «Фльонц» постачання соняшнику 2020 року врожаю - 847,84 т та порівнює цей показник з відомостями наданої позивачем статистичної звітності ФГ «Фльонц» по Бережанському районі Тернопільської області - засіяно 186 га та зібрано 640,2т.

З огляду на наведене відповідач робить висновок, що ФГ «Фльонц» було вирощено насіння соняшника менше ніж поставлено своїм контрагентам, що у свою чергу на переконання відповідача свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Такий висновок відповідача є безпідставним, адже не враховує те, що ФГ «Фльонц» вирощувало соняшник не лише у Бережанському районі Тернопільської області, а у Козівському районі Тернопільської області (лист Головного управління ДПС у Тернопільській області віл 13.01.2022 року №16/18-00-18-04/06/03/1077).

Так, загальний обсяг вирощеного ФГ «Фльонц» соняшника 2020 року врожаю складає 887,8 т, що перевищує зазначений відповідачем обсяг постачання у 847,84 т.

Така ситуація є наочним свідченням того, що встановлення дійсного обсягу випрошеної с/г продукції за ланцюгом постачання можливе виключно в межах перевірки контрагентів, адже податкова інформація не може забезпечити повного та всебічного дослідження господарських операцій за ланцюгом постачання.

Наведене узгоджується із сталою позицією Верховного Суду про те, що податкова інформація не є належним доказом, яка серед іншого викладена у Постанові Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №817/891/18: «При цьому апеляційний суд зазначив, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В аспекті викладеного слід звернути також увагу, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку. Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30 вересня 2021 року у справі №400/1986/19. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд також вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, а також викладено в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №804/6909/17 та від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16».

В контексті зазначеного варто зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №815/2109/13-а, від 24.01.2020 у справі №805/4446/15-а, від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, в яких Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої встановлено, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 також зазначила про принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи - платник не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб: «З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі №820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі №826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку ЄСПЛ, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновок про неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів також наведений Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.03.2010 по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» (заява №6689/03), у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції; втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало би.

Отже, наведеною судовою практикою підтверджується правило індивідуальної відповідальності платника податків, з огляду на яке добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які дії або бездіяльність будь-кого із його контрагентів, в тому числі наявність кримінальних проваджень, що перебувають на стадії досудового розслідування та розслідувані подій за якими не стосуються діяльності платника податків, не призводить до встановлення фактів незаконності формування витрат з податку на прибуток підприємства та визначення зобов`язань з податку на додану вартість платника податків.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Позивач не знав та не міг знати про ймовірні недоліки у господарській діяльності контрагентів чи їх постачальників, оскільки постачання товарів, як вбачається з наданих суду документів, здійснювалося контрагентами в обумовлені строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагентів. У той же час, посилання відповідача щодо недоліків у господарській діяльності його контрагентів спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Враховуючи наведене, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по операціям з контрагентами.

Підсумовуючи викладене, доводи, покладені відповідачем в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із контрагентами та підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідачем не наведено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій вимогам податкового законодавства або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, документи щодо подальшого руху товару, документи щодо ресурсів контрагентів, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та неправомірність формування позивачем витрат.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено заборону на проведення документальних перевірок бюджетного відшкодування, сформованого за операціями у тому числі за 2021 рік.

Позивач зауважив, що контролюючий орган здійснив перевірку поза межами, визначеними підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки здійснив перевірку як від`ємного значення, так і бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У свою чергу, пунктом 200.11 статті 200 ПК України (тут і далі положення ПК України викладаються у редакції, яка діяла під час здійснення спірних операцій) встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 803/1437/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 808/2911/17, від 19 березня 2020 року у справі №460/2939/18, від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформовані правові висновки щодо тлумачення норми підпункту 78.1.8 ПК України, яке, на переконання суду касаційної інстанції, свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки:

перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість;

друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 ПК України словосполучень "відшкодування з бюджету податку на додану вартість", "сума бюджетного відшкодування" поряд із "від`ємне значення з податку на додану вартість" свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Утім у наказі від 18.08.2021 №561 контролюючий орган зазначив в якості юридичної підстави проведення перевірки підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України та визначив предмет перевірки - питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Водночас, в акті документальної позапланової виїзної перевірки зазначено, що предметом перевірки було питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

При цьому, за наслідками перевірки контролюючий орган надіслав позивачеві податкове повідомлення-рішення за формою В1 від 23.10.2021 року №66431040201, яким зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2021 року, задекларовану позивачем для повернення на його банківський рахунок, а також застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію.

Предметом перевірки, відповідно до наказу від 18.08.2021 №561, не є саме декларація за червень 2021 року та всі її показники, а є виключно достовірність декларування позивачем від`ємного значення. Тобто як підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, так і прийнятим відповідно до цієї норми наказом від 18.08.2021 №561, були визначені чіткі межі проведення перевірки, які не були дотримані контролюючим органом, позаяк останнім була проведена перевірка не тільки правомірності декларування позивачем від`ємного значення, а й правомірності заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, яка врешті-решт і була зменшена за результатом такої перевірки.

У той же час, для перевірки бюджетного відшкодування встановлений окремий порядок.

Так, відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування саме за результатами камеральної перевірки, і тільки у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами позапланової документальної перевірки.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у вищевказаних постановах, а також в постанові від 29.11.2023 у справі №260/1302/19.

Отже, контролюючим органом були перевищені повноваження під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, що не було визначено предметом перевірки згідно з наказом від 18.08.2021 №561.

Більш того, відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України документальна позапланова перевірка заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за червень 2021 року в принципі не могла бути призначена, оскільки операції, за якими позивачем був сформований розрахунок суми бюджетного відшкодування у цьому звітному періоді, не підпадають під визначений пункту 200.11 статті 200 ПК України вичерпний перелік підстав для проведення документальної перевірки платника податку.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24.05.2023 у справі №140/607/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем у вигляді проведення перевірки бюджетного відшкодування за відсутності відповідних повноважень, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, доречно прийти висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн згідно платіжного доручення від 11.01.2022 № 00361855.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 134 355,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 134 355,00 грн позивачем подано до суду копії:

-договору про надання правової допомоги №2-1/51-2020 від 27.10.2020, укладеного між Позивачем та АО «КМ Партнери» та Додаткових угод від 05.05.2022, від 26.06.2022 до Договору про надання правової допомоги № 2-1/51-2020 від 27.10.2020;

-акту приймання-передачі послуг від 31.01.2022, відповідно до якого позивачу були надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 64 944,00 грн (підготовка адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.10.2021 № 66431040201);

-акту приймання-передачі послуг №48 від 29.04.2022, відповідно до якого позивачу були надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 28 073,00 грн (підготовка клопотань про залучення до матеріалів справи документів (щодо закупівлі товару);

-акту приймання-передачі послуг №60 від 31.05.2022, відповідно до якого позивачу надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 2 130,00 грн (підготовка клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції);

-акту приймання-передачі послуг №67 від 30.06.2022, відповідно до якого позивачу надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 31 950,00 грн (підготовка відповіді на відзив відповідача);

-акту приймання-передачі послуг №77 від 29.07.2022, відповідно до якого позивачу надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 3 850,00 грн (підготовка попереднього проекту Клопотання про долучення документів щодо подальшого руху товару, включаючи збір доказів для підготовки зазначеного клопотання);

-акту приймання-передачі послуг №96 від 31.08.2022 року, відповідно до якого позивачу надані послуги з правової (правничої) допомоги на суму 3 408,00 грн (підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів щодо взаємовідносин з ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія»;

-рахунку-фактури №27 від 31.01.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 64 944,00 грн;

-платіжного доручення № 00368787 від 16.02.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-рахунку-фактури №48 від 29.04.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 28 073,00 грн;

-платіжного доручення № 00374115 від 23.05.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-рахунку-фактури №60 від 31.05.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 2 130,00 грн;

-платіжного доручення № 00381454 від 29.08.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-рахунку-фактури №67 від 30.06.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 31 950,00 грн;

-платіжного доручення № 00381451 від 29.08.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-рахунку-фактури №77 від 29.07.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 3 850,00 грн;

-платіжного доручення № 00381462 від 18.10.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-рахунку-фактури №96 від 31.08.2022, відповідно до якого позивачу було виставлено за послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги до оплати 3 408,00 грн;

платіжного доручення № 00389395 від 18.10.2022, яке підтверджує оплату позивачем наданих послуг з супроводу даної справи;

-банківської виписки від 16.02.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 64 944,00 грн;

-банківської виписки від 23.05.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 28 073,00 грн;

-банківської виписки від 29.08.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 2 130,00 грн;

-банківської виписки від 29.08.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 31 950,00 грн;

-банківської виписки від 18.10.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 3 850,00 грн;

-банківської виписки від 18.10.2022 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача в розмірі 3 408,00 грн.

-свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвокатів на підтвердження статусу адвокатів та помічника адвоката, залучених до надання послуг.

Відповідно до актів № 27 від 31.01.2022, № 48 від 29.04.2022, №60 від 31.05.2022, №67 від 30.06.2022, №77 від 29.07.2022, №96 від 31.08.2022 надання послуг правової допомоги здійснювалося адвокатами Букуєвою Оленою Олександрівною, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та помічником адвоката Денисенко А.С.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, значенням справи для сторони.

З огляду на надані суду документи, незначну складність адміністративної справи, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 60000, 00 грн за підготовку позову та його подання в суд.

Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.10.2021 №66431040201.

Стягнути на користь ТОВ "АДМ Юкрейн" за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати у розмірі 84 810 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.