Постанова

від 29.04.2025 по справі 640/2291/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2291/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 23.10.2021 №66431040201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн», які не відповідають фактичним обставинам.

Крім того, позивач зазначає про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання робіт (послуг) між ним та контрагентами мали реальний характер. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АДМ Юкрейн» (код ЄДРПОУ 20027449) зареєстровано як юридична особа 21.08.1999. Основний вид діяльності - це оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

У період з 26.08.2021 по 14.09.2021 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Юкрейн» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.09.2021 року №880/31-00-04-02/20027449 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ПН 20027449) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», у якому встановлено порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у Декларації від`ємного значення на загальну суму 8 200 847 грн, що призвело до завищення суми, заявленої до відшкодування з бюджету на суму 2 971 033 грн та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі ПДВ 5 229 814 грн.

Висновки перевірки відповідач обґрунтовує неможливістю підтвердити походження товарів, отриманих ТОВ «АДМ Юкрейн» від контрагентів ТОВ «Шеколан» (код ЄДРПОУ 34076774), ФГ «Сатурн Агро» (код ЄДРПОУ 36151266), ТОВ «МНТ-Агро» (код ЄДРПОУ 40464329), ТОВ «Скіфія» (код ЄДРПОУ 24627287).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2021 №66431040201, за змістом якого за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України ТОВ «АДМ Юкрейн» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2 971 033,28 грн та застосовано фінансові санкції у розмірі 1 485 516,64 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням звернувся із скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 20.12.2021 №28513/6/99-00-06-01-02-06 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправними, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що від`ємне значення з ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не щодо окремого товару.

Жодною нормою податкового законодавства не передбачено зворотне.

Тобто, сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, позивачем укладено з ТОВ «Шеколан» договори поставки кукурудзи урожаю 2020 року №460/1-140350 від 20.05.2021, №460/1-40409 від 20.05.2021.

В межах виконання договорів сторонами складено видаткові накладні: №227 від 20.05.2021, №232 від 24.05.2021, №234 від 26.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Шеколан» складено наступні податкові накладні: №15 від 20.05.2021, №16 від 24.05.2021, №18 від 26.05.2021, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №689811 від 04.01.2022.

Контрагентом для оплати товару виписані рахунки №БУ000000229 від 20.05.2021, №БУ000000230 від 24.05.2021, №БУ000000232 від 26.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Шеколан» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк» та платіжними дорученнями №00317951 від 21.05.2021, №00318104 від 24.05.2021, №00318613 від 27.05.2021, №00318997 від 31.05.2021, №00318978 від 31.05.2021, №00319914 від 09.06.2021.

Постачання ТОВ «Шеколан» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договорами, які передбачають постачання на умовах EXW Інкотермс, додатково підтверджується складськими квитанціями №356 від 20.05.2021, №357 від 24.05.2021, №359 від 26.05.2021, трьохсторонніми актами приймання-передачі (за участі представника позивача, ТОВ «Шеколан» та зернового складу зерноскладу TOB «Шеколан») від 20.05.2021, від 24.05.2021, від 26.05.2021, картками аналізу зерна №Пр4-280 від 20.05.2021, №Пр4-281 від 24.05.2021, №Пр4-285 від 26.05.2021.

На підтвердження «погашення» складських квитанцій в матеріали справи надано витяги з Реєстру складських документів.

У подальшому придбана на умовах EXW кукурудза певний час зберігалася на зерноскладі TOB «Шеколан» на підставі договору №2 від 02.07.2020 (з додатками №1 від 02.07.2020, №2 від 01.09.2020, додатковими угодами №1 від 02.07.2020, №2 від 30.09.2020, №2 від 29.01.2021), актів виконаних робіт №242 від 31.05.2021, №251 від 08.06.2021, рахунків №БУ000000240 від 31.05.2021, №БУ000000249 від 08.06.2021, розрахунками плати за зберігання.

Після чого кукурудзу було перевезено до Одеського морського порту (звідки відбувався подальший експорт кукурудзи) залученим позивачем перевізником ТОВ «Агрейн Транс» на підставі договору про надання послуг з перевезення №01/07/2020-ПВТ/АЮ від 01.07.2020 (з додатковими угодами №29 від 05.05.2021).

Перевезення підтверджується актами здачі-прийняття робіт №1316 від 12.05.2021, №1345 від 14.05.2021, №1452 від 20.05.2021, №1468 від 21.05.2021, №1503 від 26.05.2021, №1527 від 28.05.2021, №1581 від 03.06.2021, №1618 від 08.06.2021, рахунками №1099 від 12.05.2021, №1128 від 14.05.2021, №1176 від 20.05.2021, №1192 від 21.05.2021, №1227 від 26.05.2021, №1251 від 28.05.2021, №3107 від 03.06.2021, №3145 від 08.06.2021, реєстрами залізничних накладних.

Позивачем було укладено з ТОВ «МНТ-Агро» договори поставки кукурудзи урожаю 2020 року №460/1-140306 від 14.05.2021, №460/1-140308 від 14.05.2021, №460/1-140389 від 24.05.2021.

В межах виконання договорів сторонами договорів складено видаткові накладні: №307 від 29.05.2021, №306 від 29.05.2021, №311 від 01.06.2021, №314 від 03.06.2021, №319 від 04.06.2021, №308 від 31.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «МНТ-Агро» складено наступні податкові накладні: №42 від 27.05.2021, №43 від 28.05.2021, №44 від 29.05.2021, №51 від 28.05.2021, №52 від 29.05.2021, №53 від 31.05.2021, №1 від 01.06.2021, №2 від 02.06.2021, №3 від 04.06.2021, №45 від 31.05.2021, №46 від 31.05.2021, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №841256 від 29.07.2022.

Контрагентом для оплати товару виписані рахунки №346 від 25.05.2021, №347 від 26.05.2021, №381 від 29.05.2021, №348 від 26.05.2021, №352 від 28.05.2021, №353 від 30.05.2021, №356 від 31.05.2021, №380 від 04.06.2021, №350 від 27.05.2021, №379 від 31.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «МНТ-Агро» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «МНТ-Агро» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договорами, які передбачають постачання на умовах DAP Інкотермс, пункт поставки - ТОВ «Укрелеваторпром» (вул. Чорноморського козацтва 52/1, м. Одеса, Одеська область), додатково підтверджується реєстрами залізничних накладних та залізничними накладними №44038065 від 25.05.2021, №44058485 від 26.05.2021, №44058469 від 26.05.2021, №44089316 від 28.05.2021, №44077238 від 28.05.2021, №44113322 від 30.05.2021, №44133403 від 31.05.2021, №44073476 від 27.05.2021.

Також позивачем надані документи на підтвердження подальшого руху товару (кукурудзи), придбаного у контрагентів ТОВ «Шеколан» та ТОВ «МНТ-Агро», та використання такого товару у господарській діяльності позивача.

Кукурудза, придбана у ТОВ «Шеколан» та ТОВ «МНТ-Агро», була в подальшому експортована Позивачем компанії «ADM International Sarl».

Зазначене підтверджується експортними контрактами №467/10222540 від 26.05.2021, №467/10223390 від 07.06.2021, №467/10223390 від 07.06.2021, №467/10223680 від 11.06.2021; вантажно-митними деклараціями №UA500050/2021/007501 від 17.06.2021, №UA500050/2021/007459 від 17.06.2021, №UA500050/2021/007460 від 17.06.2021, №UA500050/2021/200603 від 16.07.2021; повідомленнями про фактичне вивезення №UA500050/2021/007075 від 13.06.2021, №UA500050/2021/007096 від 13.06.2021, №UA500050/2021/007220 від 10.06.2021, №UA500050/2021/200213 від 12.07.2021; коносаментами B/L №1 від 13.06.2021, B/L №1 від 12.07.2021; дорученнями на відвантаження №1 від 09.06.2021, №2 від 09.06.2021, №3 від 09.06.2021, №4 від 10.06.2021, №5 від 10.06.2021, №6 від 10.06.2021, №7 від 10.06.2021, №8 від 10.06.2021, №9 від 10.06.2021, №10 від 10.06.2021, №11 від 10.06.2021, №12 від 10.06.2021, №13 від 10.06.2021, №14 від 10.06.2021, №17 від 10.06.2021, №18 від 10.06.2021, №19 від 10.06.2021, №20 від 10.06.2021, №21 від 10.06.2021, №22 від 10.06.2021, №23 від 10.06.2021, №24 від 10.06.2021, №25 від 10.06.2021, №26 від 10.06.2021, №27 від 10.06.2021, №15 від 10.06.2021, №16 від 10.06.2021, №8 від 07.07.2021, №7 від 07.07.2021, №6 від 07.07.2021, №5 від 07.07.2021, №4 від 07.07.2021, №3 від 07.07.2021, №2 від 07.07.2021, №1 від 07.07.2021.

Отримання позивачем валютної виручки за експортовану кукурудзу підтверджується наявними у матеріалах справи банківською довідкою №210625/0401-1 від 08.06.2021 та банківськими виписками.

Експедиторські послуги під час експорту кукурудзи в Одеському морському порту здійснювали ТОВ «ТЕК Зектер», ТОВ «Укрелеваторпром» відповідно до договорів, укладених з Позивачем.

На підтвердження надання експедиторських послуг надано договір на надання транспортно-експедиторських послуг, укладений з ТОВ «ТЕК Зектер» №9078/1 від 31.08.2017 (з додатковою угодою №12 від 30.06.2019); акт надання послуг №03/06/П від 13.06.2021; рахунок №572 від 13.06.2021; договір про надання транспортно-експедиторських послуг, укладений з ТОВ «Укрелеваторпром» №155 від 01.07.2019 (з додатковою угодою №3 від 29.08.2019, №5 від 30.06.2020, №6 від 30.06.2021); акти надання послуг №73 від 13.06.2021, №81 від 12.07.2021; рахунки №102 від 13.06.2021, №112 від 12.07.2021.

Експедитор ТОВ «Укрелеваторпром» передоручав виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортне (внутрішньопортове) експедування виконавцю ТОВ «Бруклін-Київ», що підтверджується актами №750 від 16.06.2021, №932 від 13.07.2021; рахунками №750-1 від 17.06.2021, №750 07.06.2021, №932 від 13.07.2021; звітами про проведене транспортне (внутрішньопортове) експедування вантажу №1287 від 17.06.2021, №1470 від 19.07.2021.

Послуги з оформлення вантажно-митних декларацій під час експорту кукурудзи надавали позивачу ТОВ «ТЕК Зектер» та ТОВ «Аскет Шиппінг». На підтвердження надання експедиторських послуг в матеріали справи надано договір на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню предметів, що переміщуються через територію України, укладений з ТОВ «ТЕК Зектер» №62-ТБ від 14.07.2017 (з додатковими угодами №1 від 29.06.2018, №2 від 04.06.2019, №3 від 30.12.2019, №4 від 18.06.2020, №5 від 30.06.2021); акт надання послуг №5 від 17.06.2021; рахунок №570-2 від 17.06.2021; договір доручення, укладений з ТОВ «Аскет Шиппінг» №01 від 30.06.2016 (з додатковими угодами №2 від 12.06.2017, №3 від 27.06.2018, №4 від 04.06.2019, №5 від 29.08.2019, №6 від 28.11.2019, №7 від 12.06.2020, №8 від 07.06.2021); акти надання послуг №188 від 30.06.2021, №227 від 31.07.2021; рахунок №187 від 30.06.2016 (Т.7, а.с. 273-302).

Крім того, позивач за період жовтень 2020 року, травень 2021 року придбавав насіння соняшнику урожаю 2020 року у контрагентів ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія».

Позивачем було укладено з ФГ «Сатурн Агро» договір поставки соняшника урожаю 2020 року №318_013464 від 05.10.2020.

В межах виконання договору сторонами договору складено видаткову накладну №42 від 06.10.2020.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Сатурн Агро» складено податкову накладну №2 від 06.10.2020, яка зареєстрована в ЄРПН відповідно до витягу №26047950 від 26.05.2021.

Контрагентом для оплати товару виписаний рахунок №45 від 06.10.2020.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Сатурн Агро» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «Сатурн Агро» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договором, який передбачає постачання на умовах EXW Інкотермс додатково підтверджується складською квитанцією №101 від 06.10.2020, трьохстороннім актом приймання-передачі (за участі представника позивача, ТОВ «Сатурн Агро» та зернового складу зерноскладу ТОВ «Привільнянське ХЗП») від 06.10.2020, карткою аналізу зерна №26 від 05.10.2020. На підтвердження «погашення» складської квитанції в матеріали справи надано витяг з Реєстру складських документів.

У подальшому придбаний на умовах EXW соняшник певний час зберігався на зерноскладі TOB «Привільнянське ХЗП» на підставі договору №28 від 26.08.2020, що підтверджується актом виконаних робіт №451 від 31.10.2020, рахунком №451 від 31.10.2020, розрахунком плати за зберігання.

Після чого соняшник було перевезено до переробного підприємства ПрАТ «АДМ Іллічівськ» (з метою подальшої переробки соняшника на олію) залученим позивачем перевізником ТОВ «Агрейн Транс» на підставі договору про надання послуг з перевезення №3/18 від 02.01.2018 (з додатковими угодами №1 від 31.12.2018, №2 від 31.12.2019, №18/20 від 28.08.2020).

Перевезення підтверджується актом здачі-прийняття робіт №550 від 31.10.2020, рахунком №476 від 31.10.2020, реєстром ТТН, товарно-транспортними накладними №280850 від 02.10.2020, №280863 від 15.10.2020, №280852 від 05.10.2020, №280864 від 15.10.2020, №280862 від 15.10.2020, №280861 від 15.10.2020.

Позивачем укладено з ТОВ «Скіфія» договір поставки соняшника урожаю 2020 року №318_015608 від 17.05.2021.

У межах виконання договору сторонами договору складено видаткову накладну №324 від 19.05.2021.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Сатурн Агро» складено податкову накладну №39 від 19.05.2021, яка зареєстрована в ЄРПН відповідно до витягу №858681 від 25.08.2022.

Контрагентом для оплати товару виписаний рахунок №324 від 19.05.2021.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Скіфія» підтверджується випискою по банківському рахунку в АТ «Сітібанк».

Постачання ТОВ «Скіфія» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договором, який передбачає постачання на умовах EXW Інкотермс, додатково підтверджується складською квитанцією №4003 від 19.05.2021, карткою аналізу зерна №4002 від 19.05.2021. На підтвердження «погашення» складської квитанції надано витяг з Реєстру складських документів.

У подальшому придбаний на умовах EXW соняшник певний час зберігався на зерноскладі TOB «Збаразький КХП» на підставі договору №5 від 03.07.2020, акту виконаних робіт №198 від 28.05.2021, рахунком №198 від 28.05.2021, розрахунком плати за зберігання, податковою накладною (з витягом з ЄРПН) №46 від 28.05.2021.

Після чого соняшник було перевезено до переробного підприємства ПрАТ «АДМ Іллічівськ» (з метою подальшої переробки соняшника на олію) залученим позивачем перевізником ТОВ «Грейн Експорт» на підставі договору про надання послуг з перевезення №18/06/2020 від 18.06.2020 (з додатковою угодою №30 від 28.05.2021).

Перевезення підтверджується актом здачі-прийняття робіт №51 від 31.05.2021, рахунком №53 від 31.05.2021, податковою накладною №56 від 31.05.2021, реєстром ТТН, товарно-транспортними накладними №40500334 від 28.05.2021, №40500333 від 28.05.2021.

Надалі насіння соняшникове, придбане Позивачем у ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія» у жовтні 2020 року, травні 2021 року було перероблене на олію на ПрАТ «АДМ Іллічівськ», що підтверджується договором на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах №СС-111 від 12.08.2020; актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції і лушпиння, приймання-передачі виконаних робіт №М300-000295 від 31.10.2020, №М300-000156 від 31.05.2021; актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції і лушпиння №М300-000264/П від 01.10.2020, №М300-000265/П від 02.10.2020, №М300-000266/П від 03.10.2020, №М300-000267/П від 04.10.2020, №М300-000268/П від 05.10.2020, №М300-000269/П від 06.10.2020, №М300-000270/П від 07.10.2020, №М300-000271/П від 08.10.2020, №М300-000272/П від 09.10.2020, №М300-000273/П від 10.10.2020, №М300-000274/П від 11.10.2020, №М300-000275/П від 12.10.2020, №М300-000276/П від 13.10.2020, №М300-000277/П від 14.10.2020, №М300-000278/П від 15.10.2020, №М300-000279/П від 16.10.2020, №М300-000280/П від 17.10.2020, №М300-000281/П від 18.10.2020, №М300-000282/П від 19.10.2020, №М300-000283/П від 20.10.2020, №М300-000284/П від 21.10.2020, №М300-000285/П від 22.10.2020, №М300-000286/П від 23.10.2020, №М300-000287/П від 24.10.2020, №М300-000288/П від 25.10.2020, №М300-000289/П від 26.10.2020, №М300-000290/П від 27.10.2020, №М300-000291/П від 28.10.2020, №М300-000292/П від 29.10.2020, №М300-000293/П від 30.10.2020, №М300-000294/П від 31.10.2020, №М300-000125/П від 01.05.2021, №М300-000126/П від 02.05.2021, №М300-000127/П від 03.05.2021, №М300-000128/П від 04.05.2021, №М300-000129/П від 05.05.2021, №М300-000130/П від 06.05.2021, №М300-000131/П від 07.05.2021, №М300-000132/П від 08.05.2021, №М300-000133/П від 09.05.2021, №М300-000134/П від 10.05.2021, №М300-000135/П від 11.05.2021, №М300-000136/П від 12.05.2021, №М300-000137/П від 13.05.2021, №М300-000138/П від 14.05.2021, №М300-000139/П від 15.05.2021, №М300-000140/П від 16.05.2021, №М300-000141/П від 17.05.2021, №М300-000142/П від 18.05.2021, №М300-000143/П від 19.05.2021, №М300-000144/П від 20.05.2021, №М300-000145/П від 21.05.2021, №М300-000146/П від 22.05.2021, №М300-000147/П від 23.05.2021, №М300-000148/П від 24.05.2021, №М300-000149/П від 25.05.2021, №М300-000150/П від 26.05.2021, №М300-000151/П від 27.05.2021, №М300-000152/П від 28.05.2021, №М300-000153/П від 29.05.2021, №М300-000154/П від 30.05.2021, №М300-000155/П від 31.05.2021; акти приймання-передачі готової продукції і лушпиння №М300-000264/В від 01.10.2020, №М300-000265/В від 02.10.2020, №М300-000266/В від 03.10.2020, №М300-000267/В від 04.10.2020, №М300-000268/В від 05.10.2020, №М300-000269/В від 06.10.2020, №М300-000270/В від 07.10.2020, №М300-000271/В від 08.10.2020, №М300-000272/В від 09.10.2020, №М300-000273/В від 10.10.2020, №М300-000274/В від 11.10.2020, №М300-000275/В від 12.10.2020, №М300-000276/В від 13.10.2020, №М300-000277/В від 14.10.2020, №М300-000278/В від 15.10.2020, №М300-000279/В від 16.10.2020, №М300-000280/В від 17.10.2020, №М300-000281/В від 18.10.2020, №М300-000282/В від 19.10.2020, №М300-000283/В від 20.10.2020, №М300-000284/В від 21.10.2020, №М300-000285/В від 22.10.2020, №М300-000286/В від 23.10.2020, №М300-000287/В від 24.10.2020, №М300-000288/В від 25.10.2020, №М300-000289/В від 26.10.2020, №М300-000290/В від 27.10.2020, №М300-000291/В від 28.10.2020, №М300-000292/В від 29.10.2020, №М300-000293/В від 30.10.2020, №М300-000294/В від 31.10.2020, №М300-000125/В від 01.05.2021, №М300-000126/В від 02.05.2021, №М300-000127/В від 03.05.2021, №М300-000128/В від 04.05.2021, №М300-000129/В від 05.05.2021, №М300-000130/В від 06.05.2021, №М300-000131/В від 07.05.2021, №М300-000132/В від 08.05.2021, №М300-000133/В від 09.05.2021, №М300-000134/В від 10.05.2021, №М300-000135/В від 11.05.2021, №М300-000136/В від 12.05.2021, №М300-000137/В від 13.05.2021, №М300-000138/В від 14.05.2021, №М300-000139/В від 15.05.2021, №М300-000140/В від 16.05.2021, №М300-000141/В від 17.05.2021, №М300-000142/В від 18.05.2021, №М300-000143/В від 19.05.2021, №М300-000144/В від 20.05.2021, №М300-000145/В від 21.05.2021, №М300-000146/В від 22.05.2021, №М300-000147/В від 23.05.2021, №М300-000148/В від 24.05.2021, №М300-000149/В від 25.05.2021, №М300-000150/В від 26.05.2021, №М300-000151/В від 27.05.2021, №М300-000152/В від 28.05.2021, №М300-000153/В від 29.05.2021, №М300-000154/В від 30.05.2021, №М300-000155/В від 31.05.2021.

Олія, виготовлена на ПрАТ «АДМ Іллічівськ», з метою подальшого експорту передавалася на ТОВ «Іллічівський олійний термінал», що підтверджується актами приймання-передачі олії сон-ї нерафінованої №366 від 01.10.2020, №367 від 01.10.2020, №368 від 02.10.2020, №369 від 03.10.2020, №370 від 03.10.2020, №371 від 04.10.2020, №372 від 05.10.2020, №373 від 05.10.2020, №374 від 06.10.2020, №375 від 07.10.2020, №376 від 08.10.2020, №377 від 09.10.2020, №378 від 10.10.2020, №379 від 11.10.2020, №380 від 11.10.2020, №381 від 12.10.2020, №382 від 13.10.2020, №383 від 13.10.2020, №384 від 14.10.2020, №385 від 15.10.2020, №386 від 15.10.2020, №387 від 16.10.2020, №388 від 16.10.2020, №389 від 17.10.2020, №390 від 18.10.2020, №391 від 18.10.2020, №392 від 19.10.2020, №393 від 19.10.2020, №394 від 20.10.2020, №395 від 21.10.2020, №396 від 22.10.2020, №397 від 22.10.2020, №398 від 23.10.2020, №399 від 24.10.2020, №400 від 24.10.2020, №401 від 25.10.2020, №402 від 25.10.2020, №403 від 26.10.2020, №404 від 27.10.2020, №405 від 27.10.2020, №406 від 28.10.2020, №407 від 29.10.2020, №408 від 29.10.2020, №409 від 30.10.2020, №410 від 31.10.2020, №411 від 31.10.2020, №176 від 01.05.2021, №177 від 01.05.2021, №178 від 02.05.2021, №179 від 03.05.2021, №180 від 04.05.2021, №181 від 04.05.2021, №182 від 05.05.2021, №183 від 06.05.2021, №184 від 06.05.2021, №185 від 07.05.2021, №186 від 08.05.2021, №187 від 09.05.2021, №188 від 10.05.2021, №189 від 11.05.2021, №190 від 12.05.2021, №191 від 13.05.2021, №192 від 14.05.2021, №193 від 14.05.2021, №194 від 15.05.2021, №195 від 16.05.2021, №196 від 16.05.2021, №197 від 17.05.2021, №198 від 18.05.2021, №199 від 19.05.2021, №200 від 19.05.2021, №201 від 20.05.2021, №202 від 21.05.2021, №203 від 21.05.2021, №204 від 22.05.2021, №205 від 23.05.2021, №206 від 23.05.2021, №207 від 24.05.2021, №208 від 25.05.2021, №209 від 25.05.2021, №210 від 26.05.2021, №211 від 27.05.2021, №212 від 27.05.2021, №213 від 28.05.2021, №214 від 29.05.2021, №215 від 29.05.2021, №216 від 30.05.2021, №217 від 31.05.2021, №218 від 31.05.2021; картками обліку експортного вантажу №8465/Р від 01.10.2020, №8474/Р від 01.10.2020, №8475/Р від 02.10.2020, №8500/Р від 03.10.2020, №8529/Р від 03.10.2020, №8530/Р від 04.10.2020, №8589/Р від 05.10.2020, №8656/Р від 05.10.2020, №8657/Р від 06.10.2020, №8716/Р від 07.10.2020, №8778/Р від 08.10.2020, №8779/Р від 09.10.2020, №8833/Р від 10.10.2020, №8883/Р від 11.10.2020, №8884/Р від 11.10.2020, №8908/Р від 12.10.2020, №8962/Р від 13.10.2020, №8963/Р від 13.10.2020, №8967/Р від 14.10.2020, №9017/Р від 15.10.2020, №9018/Р від 15.10.2020, №9042/Р від 16.10.2020, №9043/Р від 16.10.2020, №9076/Р від 17.10.2020, №9100/Р від 18.10.2020, №9101/Р від 18.10.2020, №9136/Р від 19.10.2020, №9171/Р від 19.10.2020, №9195/Р від 20.10.2020, №9232/Р від 21.10.2020, №9272/Р від 22.10.2020, №9273/Р від 22.10.2020, №9346/Р від 23.10.2020, №9410/Р від 24.10.2020, №9411/Р від 24.10.2020, №9490/Р від 25.10.2020, №9491/Р від 25.10.2020, №9492/Р від 26.10.2020, №9515/Р від 27.10.2020, №9534/Р від 27.10.2020, №9567/Р від 28.10.2020, №9576/Р від 29.10.2020, №9623/Р від 29.10.2020, №9625/Р від 30.10.2020, №9664/Р від 31.10.2020, №9680/Р від 31.10.2020, №2163/Р від 01.05.2021, №2164/Р від 02.05.2021, №2168/Р від 02.05.2021, №2171/Р від 03.05.2021, №2194/Р від 04.05.2021, №2195/Р від 04.05.2021, №2202/Р від 05.05.2021, №2205/Р від 06.05.2021, №2206/Р від 06.05.2021, №2229/Р від 07.05.2021, №2230/Р від 08.05.2021, №2232/Р від 09.05.2021, №2256/Р від 10.05.2021, №2289/Р від 11.05.2021, №2320/Р від 12.05.2021, №2332/Р від 13.05.2021, №2336/Р від 14.05.2021, №2343/Р від 14.05.2021, №2363/Р від 15.05.2021, №2364/Р від 16.05.2021, №2379/Р від 16.05.2021, №2380/Р від 17.05.2021, №2382/Р від 18.05.2021, №2393/Р від 19.05.2021, №2408/Р від 19.05.2021, №2409/Р від 20.05.2021, №2410/Р від 21.05.2021, №2411/Р від 21.05.2021, №2412/Р від 22.05.2021, №2413/Р від 23.05.2021, №2414/Р від 23.05.2021, №2415/Р від 24.05.2021, №2416/Р від 25.05.2021, №2420/Р від 25.05.2021, №2421/Р від 26.05.2021, №2438/Р від 27.05.2021, №2466/Р від 27.05.2021, №2467/Р від 28.05.2021, №2491/Р від 29.05.2021, №2501/Р від 29.05.2021, №2502/Р від 30.05.2021, №2510/Р від 31.05.2021, №2515/Р від 31.05.2021.

Олія, перероблена з насіння соняшника, яке було закуплено у ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія», була в подальшому експортована позивачем компанії «Adm Germany GmbH», що підтверджується експортними контрактами №16674 від 17.09.2020, №16718 від 18.09.2020, №17043 від 01.10.2020, №17060 від 02.10.2020, №19737 від 21.04.2021, №19791 від 27.04.2021, №19665 від 13.04.2021; інвойсами №953/16674 від 26.10.2020, №954/16718 від 26.10.2020, №949/17043 від 26.11.2020, №950/17060 від 26.10.2020, №1108/19737 від 11.05.2021, №1109/19791 від 11.05.2021, №1122/19665 від 28.05.2021; вантажно-митними деклараціями №UA500090/2020/008535 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008533 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008534 від 03.11.2020, №UA500090/2020/008532 від 03.11.2020, №UA500090/2021/003456 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003455 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003975 від 31.05.2021; повідомленнями про фактичне вивезення №UA500090/2020/007672 від 31.10.2020, №UA500090/2020/007993 від 31.10.2020, №UA500090/2020/008002 від 31.10.2020, №UA500090/2020/008004 від 31.10.2020, №UA500090/2021/003337 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003338 від 11.05.2021, №UA500090/2021/003416 від 29.05.2021; коносаментами B/L №1-CHR від 26.10.2020, B/L №2-CHR від 26.10.2020, B/L №1-CHR від 11.05.2021, B/L №2-CHR від 11.05.2021, B/L №4-CHR від 28.05.2021; дорученнями на відвантаження №2366-4 від 22.10.2020, №2366-5 від 22.10.2020, №2366-6 від 22.10.2020, №2366-7 від 22.10.2020, №2404-1 від 07.05.2021, №2404-2 від 07.05.2021, №2407-4 від 27.05.2021.

Отримання позивачем валютної виручки за експортовану олію підтверджується банківською довідкою №210625/0401-1 від 08.06.2021 та банківськими виписками.

Експедиторські послуги під час експорту олії соняшникової в порту Чорноморськ здійснювало ТОВ «Новік Порт Сервіс» відповідно до договору на документальний супровід вантажу №10/001 від 01.10.2019, укладеного з позивачем.

Надання експедиторських послуг підтверджується актами надання послуг №3055 від 26.10.2020, №988 від 11.05.2021, №1125 від 28.05.2021; рахунками №2022/1 від 26.10.2020, №686 від 11.05.2021, №746 від 28.05.2021.

Послуги перевалки вантажу під час експорту олії у морському порту Чорноморськ здійснювало ТОВ «Іллічівський олійний термінал» відповідно до договору на документальний супровід вантажу №Е-14 від 17.08.2017, укладеного з позивачем.

Надання експедиторських послуг підтверджується актами надання послуг №248 від 26.10.2020, №76 від 11.05.2021, №85 від 28.05.2021; рахунками №248 від 26.10.2020, №77 від 11.05.2021, №87 від 28.05.2021.

Послуги з оформлення вантажно-митних декларацій під час експорту олії надавало ТОВ «Новік Порт Сервіс», що підтверджується договором доручення з ТОВ «Новік Порт Сервіс» №07-008 від 12.07.2019 (з додатковими угодами №1 від 17.10.2019, №2 від 12.06.2020, №А-НПС від 29.01.2021); актами надання послуг №3069 від 03.11.2020, №951 від 06.05.2021, №1004 від 11.05.2021, №1001 від 07.05.2021, №1127 від 31.05.2021; рахунки №2107 від 03.11.2020, №668 від 06.05.2021, №688 від 11.05.2021, №683 від 07.05.2021, №748 від 31.05.2021.

З наведеного слідує, що позивачем надано належним чином оформлені документи, зокрема, первинні, які підтверджують рух придбаного ним товару, а також його використання у господарській діяльності (переробка соняшника на олію та експортування олії, експортування кукурудзи). При чому, значна частина таких документів складалась за участі третіх осіб, що є додатковим підтвердженням дійсності господарських операцій позивача.

Крім того, позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій з ТОВ «Шеколан», ТОВ «МНТ-Агро», ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «Скіфія» надано документи на підтвердження належної обачності при виборі своїх контрагентів - уставні документи, копії паспортних даних посадових осіб контрагентів, податкова та статистична звітність контрагентів.

Відповідач в акті перевірки зазначає про неможливість підтвердити походження товарів, отриманих позивачем від контрагентів ТОВ «Шеколан», ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», обґрунтовуючи таке твердження недостатністю земельних ресурсів у контрагентів позивача або їх постачальників.

На спростування таких тверджень позивачем надано до матеріалів справи документи щодо наявності у його контрагентів або їх постачальників земельних ділянок.

Так, ФГ «Сатурн Агро» здійснювало постачання самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції. Документи на підтвердження наявності у ФГ «Сатурн Агро» ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції, яка постачалась позивачу, а саме сільськогосподарська звітність та відповідні довідки, наявні в матеріалах справи. Зокрема, відповідно до звітів про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (за формою №29-сг) у 2020 році ФГ «Сатурн Агро» вирощено 208,91 т соняха в Криничанському районі Дніпропетровської області, 581,023 т соняха в Новомосковському районі Дніпропетровської області, 475,887 т соняха в Павлоградському районі Дніпропетровської області, 58,715 т соняха в Солонянському районі Дніпропетровської області.

Контрагенти ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», ТОВ «Шеколан» поставляли позивачеві товар, який був придбаний у сільськогосподарських виробників, тобто виступали посередниками. На підтвердження придбання ними сільськогосподарської продукції в матеріали справи надано документи щодо джерела походження товару, а саме договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, документи на підтвердження наявності земельних ресурсів та можливості виростити сільськогосподарську продукцію (звіти про посівні площі с/г культур (ф. №4-сг), звіти про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (ф. №29-сг), довідки місцевих органів влади, податкові декларації платника єдиного податку 4-ї групи та ін.), документи на підтвердження правового статусу виробників сільськогосподарської продукції.

Зокрема, з наданих до матеріалів справи документів (видаткових та податкових накладних) вбачається, що:

за період 13.05.2021 - 31.05.2021 ТОВ «МНТ-АГРО» було придбано у ФГ «АГРО-ЛАЙФ», ФГ «Нестеренко В.В.», ФГ «СУГАК В.В.» кукурудзи 1982,66 т. В свою чергу ТОВ «МНТ-АГРО» було поставлено Позивачу 1658,95 т кукурудзи урожаю 2020 року період 29.05.2021 - 04.06.2021;

за період 14.04.2021 ТОВ «Скіфія» було придбано 232,34 т соняшнику у ФГ «Фльонц». В свою чергу ТОВ «Скіфія» було поставлено Позивачу 51,68 т соняшнику урожаю 2020 року за період 19.05.2021;

за період 26.04.2021 - 24.05.2021 ТОВ «Шеколан» було придбано 893,48 т кукурудзи у ФГ «Міртал Агро», ТОВ «Еко сервіс агро», ФГ «Запорожець», ФГ «Степове», СФГ «Сибір», СФГ «Зима», ПП «Соняшник», ФГ «Геркулес», ПАТ «Драбівське», ФГ «Тіко». В свою чергу ТОВ «Шеколан» було поставлено Позивачу 528,8 т кукурудзи урожаю 2020 року за період 20.05.2021 - 26.05.2021.

Наданими документами підтверджено джерело походження товару, придбаного позивачем у контрагентів ФГ «Сатурн Агро», ТОВ «МНТ-Агро», ТОВ «Скіфія», ТОВ «Шеколан».

Відповідач стверджує, що постачальники контрагента ТОВ «МНТ-Агро», а саме ФГ «Нестеренко В.В.» та ФГ «Сугак В.В.» не використовували земельні ділянки.

Висновки обґрунтовані посиланнями на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, а також відомості сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

На спростування зазначених тверджень позивач надав довідку Саївської сільської ради від 16.07.2020 року №07-03/76 щодо наявності в обробітку ФГ «Нестеренко В.В.» 460 га земельних ділянок та довідку Держгеокадастру від 20.02.2020 року №948/157-20 щодо обробітку ФГ «Сугак В.В.» 2 207,766 га земельних ділянок.

Також надано звіти про посівні площі с/г культур (ф. №4-сг), звіти про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (ф. №29-сг), відповідно до яких ФГ «Нестеренко В.В.» вирощено та зібрано у 2020 році 2943,75 т кукурудзи, ФГ «Сугак В.В.» вирощено та зібрано у 2020 році 16630,88 т кукурудзи.

Зазначені документи підтверджують наявність у ФГ «Нестеренко В.В.» та ФГ «Сугак В.В.» земельних ділянок, необхідних для вирощування с/г продукції, яка за ланцюгом була поставлена позивачу його контрагентом ТОВ «МНТ-Агро».

Щодо твердження відповідача про відсутність відомостей про земельні ділянки в державних реєстрах, що виключає можливість використання земельних ділянок, то враховуватись має площа фактично використаних земельних ділянок.

Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №819/3189/15: «Отже, податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов`язковість оформлення договору суборенди землі. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб`єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської продукції, сплата за них орендної плати є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда, незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов`язує виникнення прав та обов`язків платників податків не з фактом укладення договору (оскільки сам собою факт укладення договору не є об`єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Тобто, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договорів оренди (суборенди) земельних ділянок як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідних ділянок як таких, що знаходяться в користуванні сільськогосподарського товаровиробника».

Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі №808/3612/16 дійшов висновку про те, що для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва необхідно враховувати вирощену сільськогосподарську продукцію в не залежності від державної реєстрації договорів оренди: «Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Податковий кодекс України не ставить користування сільськогосподарськими угіддями в залежність лише від виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов`язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки».

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №2а-3999/12/1470 та від 12.12.2019 у справі №808/4490/14.

Щодо невизнання відповідачем поставки товару позивачу від ТОВ «Шеколан», то слід зазначити, що відповідач не визнає поставку по ланцюгу від постачальників ФГ «Міртал Агро» та ТОВ «Еко Сервіс Агро», проте ТОВ «Шеколан» придбавало кукурудзу також у інших постачальників ФГ «Запорожець», ФГ «Степове», СФГ «Сибір», СФГ «Зима», ПП «Соняшник», ФГ «Геркулес», ПАТ «Драбівське», ФГ «Тіко».

З акту перевірки слідує, що контролюючим органом не здійснювалась перевірка контрагентів позивача, не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків контрагентів позивача з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Щодо невизнання відповідачем операцій позивача з ФГ «Сатурн Агро» з причини ненадання статистичної звітності ФГ «Сатурн Агро», то суд зазначає, що така звітність (звіти за формою 29-сг) надавалася разом із запереченнями на акт перевірки, проте не була врахована відповідачем.

Щодо невизнання відповідачем операцій позивача ТОВ «Скіфія» з посиланням на податкову інформацію щодо виробника сільськогосподарської продукції по ланцюгу ФГ «Фльонц», то суд зазначає, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.01.2022 №16/18-00-18-04/06/03/1077 у ТОВ «Скіфія» та ФГ «Фльонц» достатній обсяг виробничих, трудових, земельних ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності.

Також у листі зазначається про те, що ФГ «Фльонц» у 2020 році засіяно під соняшник 257 га та зібрано 887,8 т соняшника, а саме, засіяно 186 га та зібрано 640,2 т врожаю у Бережанському районі Тернопільської області, а також засіяно 71 га та зібрано 247,6 т врожаю у Козівському районі Тернопільської області.

ТОВ «Скіфія» поставляло позивачу придбаний у ФГ «Фльонц» соняшник у загальному обсязі 51,68 т. На підтвердження ланцюга постачання позивачем надана статистична звітність ФГ «Фльонц» за формою 29-сг по Бережанському районі Тернопільської області, згідно якої ФГ «Фльонц» засіяно 186 га та зібрано 640,2 т врожаю соняшнику (відомості відповідають листу згаданого листа Головного управління ДПС у Тернопільській області віл 13.01.2022 року №16/18-00-18-04/06/03/1077).

Тобто, позивачем було надано статистичну звітність за якою сільгоспвиробник у його ланцюгу постачання виростив с/г продукції більше ніж поставив через посередника позивачу.

У той же час, відповідач посилається на податкову інформацію щодо загального обсягу здійсненого ФГ «Фльонц» постачання соняшнику 2020 року врожаю - 847,84 т та порівнює цей показник з відомостями наданої позивачем статистичної звітності ФГ «Фльонц» по Бережанському районі Тернопільської області - засіяно 186 га та зібрано 640,2т.

З огляду на наведене відповідач робить висновок, що ФГ «Фльонц» було вирощено насіння соняшника менше ніж поставлено своїм контрагентам, що у свою чергу на переконання відповідача свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Такий висновок відповідача є безпідставним, адже не враховує те, що ФГ «Фльонц» вирощувало соняшник не лише у Бережанському районі Тернопільської області, а у Козівському районі Тернопільської області (лист Головного управління ДПС у Тернопільській області віл 13.01.2022 року №16/18-00-18-04/06/03/1077).

Так, загальний обсяг вирощеного ФГ «Фльонц» соняшника 2020 року врожаю складає 887,8 т, що перевищує зазначений відповідачем обсяг постачання у 847,84 т.

Така ситуація є наочним свідченням того, що встановлення дійсного обсягу випрошеної с/г продукції за ланцюгом постачання можливе виключно в межах перевірки контрагентів, адже податкова інформація не може забезпечити повного та всебічного дослідження господарських операцій за ланцюгом постачання.

Наведене узгоджується із сталою позицією Верховного Суду про те, що податкова інформація не є належним доказом, яка серед іншого викладена у Постанові Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №817/891/18: «При цьому апеляційний суд зазначив, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням чинних норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Повне судове рішення складено «01» травня 2025 року.