Рішення

від 22.11.2024 по справі 380/17653/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 рокусправа № 380/17653/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі відповідач-1), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати відповідача видати ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовної заяви вказує, що по досягненню 16-річного віку її донька, неповнолітня ОСОБА_2 , звернулась до Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. У заяві повідомила про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтувала право на отримання паспорта-книжечки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 Втім, у відповідь отримала відмову, яку вважає протиправною.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.09.2024 у задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача у справі відмовлено; залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі відповідач-2) заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що ОСОБА_2 не були дотримані законодавчі вимоги щодо форми заяви, вимоги написання такої заяви особисто, та така заява не підписана заявником, що унеможливило з юридичної точки зору для Відповідача вважати що був запит від громадянина на адміністративну послугу щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки, та відповідно в подальшому для прийняття рішення суб`єкта владних повноважень, яке потенційно може бути предметом судового розгляду в межах адміністративного судочинства. Також зауважує, що про жодні релігійні переконання Позивач в позові не зазначає. Звертає увагу суду, що така обставина, як релігійні переконання, не передбачена п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок №302). Крім цього, позивачем не зазначено до якої саме релігійної громади належать вона та її неповнолітня дочка, а також парафіянами якої церкви вони є, жодні докази відсутні. Отже, мета отримання ОСОБА_2 паспорта зразка 1994 року у формі книжечки є незрозумілою.

В спростування наведених відповідачем доводів позивач подала відповідь на відзив.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Неповнолітня ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 звернулись до Червоноградського відділу Управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, у якій просили оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Листом, копія якого міститься в матеріалах справи, Червоноградський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області повідомив про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_2 .

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 (далі Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч.1 ст. 21 Закону).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч.3 ст.13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (в редакції Постанови Верховної Ради України №3423-XII від 02.09.1993 року) (далі Положення №3423-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26 червня 1992;

- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п.3 Постанови №302).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи .

Позивач у позовній заяві посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, наполягає на відсутності згоди на обробку персональних даних неповнолітньої ОСОБА_2 .

Суд такі доводи позивача вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VI від 01.06.2010 року, з наступними змінами та доповненнями, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 згаданого Закону).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України № 2438-VI від 06.07.2010 року, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; ….

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995 року, заява №18139/91, п. 37) Під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14.06.2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Radio AG and Others v. Switzerland від 28.03.1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17.

У відзиві на позовну заяву відповідач покликається на положення підпункту 5 пункту 1 розділу Х наказу МВС від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі Тимчасовий порядок №456) територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Стверджує, що оскільки ОСОБА_2 звернулася до територіального підрозділу ДМС з заявою довільної форми (а не з заявою за встановленою формою «Заява про видачу паспорта громадянина України Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України №456 (підпункт 1 пункту 3 розділу I)) та необхідним пакетом документів (додатків до заяви) передбаченим Тимчасовим порядком №456, а відтак відповідач не мав підстав для прийняття рішення по суті, а саме щодо видачі паспорта чи відмови у його видачі.

Втім, суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки довільна форма заяви чи будь-які інші недоліки поданих документів не слугували підставою для відмови позивачу у видачі паспорту неповнолітній ОСОБА_2 .

Також відповідач заперечує щодо врахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, оскільки справа №380/17653/24 не відповідає ознакам типової справи для даної зразкової справи в частині предмета спору, тому не підлягає шаблонному розгляду. Предметом розгляду зразкової справи є порушене право мати паспорт у альтернативній формі (формі книжечки) особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюється у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (далі ЄДДР) та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі (далі УНЗР).

З цього приводу суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року виокремила наступні ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.

З огляду на сторін та предмет спору у цій справі, суд висновує, що така є зразковою, відтак враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17.

Зважаючи на наведене, суд визнає протиправною відмову відповідача-1 у видачі ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Визначаючись щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Тимчасового порядку №456 оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, яким, зокрема є Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Відтак, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Червоноградського відділу видати ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернення до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачувала, відтак підстав для його розподілу немає.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області видати ОСОБА_2 по досягненню 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянині України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1 Червоноградський відділ Головного управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Івасюка, 12).

Відповідач-2 Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ 37831493).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна