Рішення

від 25.11.2024 по справі 400/4408/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р. № 400/4408/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виплаті грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про державний бюджет на 2020 рік» , від 15.12.2020 №1082-ІХ « Про Державний бюджет України на 2021 рік» підчас проведення остаточних розрахунків підчас виключення позивача із списків Військової частини після звільнення з військової служби з лав Збройних Сил України; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 року, грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за сімейними обставинами за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за сімейними обставинами за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 за 25 календарних років військової служби, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ « Про державний бюджет на 2020 рік», від 15.12.2020 № 1082-ІХ « Про Державний бюджет України на 2021 рік» відповідно, із урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період служби з 30.01.2020 по 21.10.2021 відповідач невірно застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (застосовувався під час проведення нарахувань і виплат грошового забезпечення позивача (посадового окладу, окладу за військове звання, розміру щомісячних додаткових винагород, доплат і премій) та одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги) прожитковий мінімум 2018 року станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. замість відповідно до Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ « Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 2020 року 2102 грн.) та від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю при звільненні з військової служби також застосовувався для розрахунку грошового забезпечення позивача за вересень 2021 року для визначення складових грошового забезпечення - прожитковий мінімум 2018 року замість прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2021 року, що на думку позивача, знизило належну йому суму одноразової грошової допомоги при звільненні. На підставі вказаного позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк надав до суду відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п.3 розд ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно - правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношені до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Відповідач вказує, що має застосовуватися той нормативно - правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин. Доводи позивача про те, що скасування судом п.6 Постанови №103 відновлює раніше встановлений порядок, визначений у Постанові №704, є безпідставним. Посилання позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2020, 01.01.21 є помилковим.

З огляду на вищезазначене, керуючись частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2021 № 13-рс позивачку було звільнено з військової служби у запас, відповідно до п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі п.« а » (у зв`язку з закінченням строку контракту) та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.21 №217 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до зазначеного наказу позивачу виплачено грошову, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік у розмірі 12058,20 грн., одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, згідно з наказом МОУ від 07.06.2018 року №260-150727 - 150727,50 грн , грошова надбавка за роботу з таємними документами та випробами у розмірі 15% від посадового окладу - 268,26 грн, грошова компенсація замість недоотриманого речового майна 110 458,84 грн.

Вважаючи, що під час проходження позивачем військової служби у 2020-2021 роках відповідач неправильно визначав розмір прожиткового мінімуму застосувавши прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про державний бюджет на 2020 рік від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про державний бюджет України на 2021 рік», тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби за період з 30.01.2020 р. по 21.10.21 року відповідачем протиправно не застосовувався для встановлення розміру окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років у розмірі 50% від добутку посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, премії за особистий внесок в загальний результат служби у межах фонду преміювання в розмірі 138% від посадового окладу, грошову надбавку від посадового окладу за роботу з матеріальними носіями секретної інформації у розмірі 15% в розмірі встановленим Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ « Про державний бюджет на 2020 рік», від 15.12. 2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Для визначення посадового окладу і окладу за військовим званням відповідач протиправно не застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року в розмірі 2102 грн., прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., а також автоматично відбувалось заниження усіх належних вищезазначених складових (які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 704 2017 року і які визначаються військовослужбовцю у вигляді відсотків від посадового окладу або добутку посадового окладу та окладу за військове звання як складових) грошового забезпечення, оскільки відповідач під час нарахувань грошового забезпечення протиправно використовував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. замість 2102 грн. та 2270 грн. відповідно, що призвело на думку позивача до пониження посадового окладу і окладу за військовим званням, а відтак в подальшому підчас розрахунку складових грошового забезпечення як певних відсотків від посадового окладу та окладу за військове звання призводило до заниження грошового забезпечення.

Судом встановлено, що при звільненні з військової служби 21.10.2021 року позивачці не був зроблений перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 року підчас проходження військової служби, і остаточні розрахунки відповідача з позивачем проводились без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України від 14.11.2019 №294-ІХ « Про державний бюджетна 2020 рік», від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не було здійснено належних розрахунків під час виключення із списків військової частини.

Для виплати грошового забезпечення позивачці за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 роки ( за основу відповідачем було взято місячне грошове забезпечення за вересень 2021, як крайній повний місяць військової служби, яке було розраховане з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року замість станом на 01 січня 2021 року - тобто в заниженому розмірі, це відбувалось як наслідок невірного застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року замість станом на 01 січня 2021 року.

Під час виключення відповідно до вищезазначеного наказу відповідача із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення з позивачем не були проведені належні розрахунки щодо перерахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік і за 2021 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки, а також компенсація за 10 діб невикористаних відпусток за сімейними обставинами за 2020 та 2021 роки, із урахуванням раніше виплаченої суми.

Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 календарних років вислуги військової служби в ЗСУ був також занижений, оскільки для розрахунку був також застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року - замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року .

Згідно ч . 1 ст.2 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та до складу якого входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3774/20-а, № 200/3747/20- а, № 240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі № 200/3775/20-а.

У період 30.01.2020 р. по 21.10.2021р. грошове забезпечення позивачки мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та на 01.01.2021 р. за Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Відповідно до довідки - розрахунку грошового забезпечення при звільненні позивачки відповідно до Наказу № 217 від 21.10.21 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , посадовий оклад та оклад за військовим званням складали 2 640,00 гри. та 600,00 грн. відповідно, а розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2018 року (1762 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1,14 до постанови КМУ від 30.08.2017 року №704.

Розмір посадового окладу ( З тарифний розряд, коефіцієнт 1.5) 1762*1.5 =2643 з округленням до 5 грн. в меншу сторону. Розмір окладу за військовим званням (старший солдат, коефіцієнт 0,34 )1762*0,34=600 з округлення в більший бік. Це є доказом, що відповідач під час здійснення розрахунків при виключені із списків особового складу військової частини позивача застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. замість прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2 270 грн. під час встановлення посадового окладу і окладу за військовим званням у зменшеному розмірі, що в свою чергу призвело до зменшення інших вищезазначених складових грошового забезпечення - а відтак в подальшому і до значного зниження розміру виплат грошового забезпечення позивача за 2021 рік військової служби позивача і виплат, зазначених в наказі відповідача від 21.10.2021 року №217.

У період проходження військової служби нарахування та виплата позивачки грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразові виплати, у розмірі, який обраховувався виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року (1762 грн).

За правилом ч. 4 ст.9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294. 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ 704).

Згідно з п.10 постанови КМУ 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.Пунктом 4 постанови КМУ було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Постановою КМУ від 27.12.2017 №1052 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 р. постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007 №1294.

Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018. При цьому, п.4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Пункт 4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування п.б постанови КМУ від 21.02.2018 №103 у межах справи № 826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020 була відновлена дія п.4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

З 29.01.2020 почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.З розділу II Закону України від 06.12.2016р. №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016р. № 21774-VIIІ та п.4 постанови КМУ № 704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Звідси слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

встановленого законом на 01.01.2018.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ " Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн., а станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює -2270 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пунктів 1, 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про державний бюджет на 2020 рік», від 15.12.2020 №1082-ІХ « Про Державний бюджет України на 2021 рік» під час проведення остаточних розрахунків під час виключення останньої із списків військової частини, після звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 21.10.2021 року, а саме грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за сімейними обставинами за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за сімейними обставинами за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 календарних років військової служби, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ « Про державний бюджет на 2020 рік», від 15.12.2020 № 1082-ІХ « Про Державний бюджет України на 2021 рік» відповідно, із урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник