Ухвала

від 25.11.2024 по справі 420/35318/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35318/24

УХВАЛА

25 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 18 Регіональної ВЛК (Миколаївська, Одеська, Херсонська області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до 18 Регіональної ВЛК (Миколаївська, Одеська, Херсонська області) (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність штатної 18 Регіональної ВЛК (Миколаївська, Одеська, Херсонська області) в місті Одеса щодо не проведення повторного або контрольного медичного огляду за заявою ОСОБА_1 .

- зобов?язати штатну 18 Регіональну ВЛК (Миколаївська, Одеська, Херсонська області) в місті Одеса провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з об?єктивним вивченням та оцінкою стану здоров?я і фізичного розвитку громадина ОСОБА_1 на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби.

Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року залишено позовну заяву без руху.

21.11.2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якому представник позивача просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії з призову/ мобілізації ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справі.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що не отримання від 18 Регіональної ВЛК відповіді на заяву про перегляд довідки обстеження та медичного огляду ВЛК у КНП Миколаївської міської ради, яка була вручена відповідачу 30.09.2024 року що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вважає протиправною бездіяльністю відповідача, а невжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб може в подальшому ускладнити ефективний захист та суттєво ускладнити поновлення прав позивача в разі задоволення позову, а саме, шляхом його мобілізації.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає за можливим розглянути її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).

При цьому, за приписами пункту 4 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач пов`язує з ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення позовним вимог, обґрунтовуючи його можливою мобілізацією до вирішення справи по суті.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів того, що оскаржувана бездіяльність відповідача створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Сама ж лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що обравши вид забезпечення позов шляхом заборони іншим особам, в даному випадку, ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії з призову/мобілізації на військову службу під час мобілізації, позивач не надав жодних доказів щодо вчинення вказаною особою будь-яких дій або прийняття рішень по відношенню до позивача.

Також суд наголошує, що обґрунтування даної заяви зводяться до незгоди з спірною бездіяльністю, яка за його позицією полягає у недотриманні строків розгляду його заяви про перегляд довідки обстеження та медичного огляду ВЛК у КНП Миколаївської міської ради, яка була вручена відповідачу 30.09.2024 року.

Також суд наголошує, що в обґрунтування даної заяви позивач покликається на протиправну бездіяльність відповідача, яка за його позицією полягає у недотриманні строків розгляду заяви про перегляд довідки обстеження та медичного огляду ВЛК у КНП Миколаївської міської ради, яка була вручена відповідачу 30.09.2024 року.

За правилами частини першої статті 77 КАС України обов`язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.

З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні ухвала підписана 25.11.2024 року.

Суддя В.А. Дубровна