Рішення

від 25.11.2024 по справі 420/14044/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14044/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 07.05.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927 гривень 84 копійки;

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 включно;

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 183 421 гривня 07 копійок за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 03.08.2009 по 03.08.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до наказу від 03.08.2021 №151 позивача 03.08.2021 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. 29.01.2024 позивачем направлено заяву до відповідача з проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби. 31.01.2024 відповідачем отримано лист позивача, проте станом на день направлення до суду позовної заяви відповідь на заяву на адресу позивача не надходила. Позивач вважає, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Належна індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а сума заборгованості за даний період складає 85927,84 грн. За період з 01.03.2018 по 03.08.2021 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 7498,33 грн, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2021, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 7498,33 грн. Проте відповідачем, в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць на загальну суму 183421,07 грн.

Вважає протиправною бездіяльність відповідача та порушення своїх законних прав.

Ухвалою від 13.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України наступну інформацію та докази:

- розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, який має бути проведено з урахуванням того, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 03.08.2021.

27.05.2024 до суду надійшла заява представника відповідача (вхід.№ЕС/21390/24) про зупинення провадження у справі. В обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року по справі № 420/14045/24 відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Між справами № 420/14045/24 та № 420/14044/24 існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом в іншій справі, що розглядається в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що здійснення перерахунку грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія, інші щомісячні надбавки та доплати) позивача тягне за собою збільшення грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.08.2021. Тому визначити чітку суму фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не вбачається можливим, що і створює об`єктивну неможливість розгляду одночасно двох адміністративних позовів позивача. Тобто при ухвалені одночасно двох судових рішень по справі № 420/14045/24 та № 420/14044/24 в подальшому виникне надмірна сплата бюджетних асигнувань, які призведуть до безпідставного стягнення бюджетних коштів з Державного бюджету України, які в подальшому неможливо повернути до Державного бюджету. Такі висновки на думку відповідача узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 03 вересня 2019 року у справі №9901/637/18, від 26 листопада 2019 року у справі №9901/729/18 та від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/471/19.

Ухвалою суду від 03.06.2024 вирішено запропонувати позивачу у 5-ти денний строк, з моменту отримання ухвали, подати до суду додаткові пояснення стосовно заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі (вхід.№ЕС/21390/24 від 27.05.2024).

27.05.2024 до суду надійшов (вх..№ЕС/21389/24) відзив Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханням відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне. Пунктом 3 постанови №1013 визначено, що міністри, керівники інших центральних органів виконавчої влади, голови обласних державних адміністрацій, Київської міської державної адміністрації та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів мали вжити заходи для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексацій, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Також, пунктом 3 постанови №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Крім того, з метою забезпечення єдиного підходу до проведення індексації грошових доходив громадян у разі їх підвищення постановою №1013 внесені зміни до Порядку, відповідно до яких визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, у місяці в якому відбувається підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Враховуючи викладене, а також те, що запроваджено новий механізм визначення початку обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації, з метою уникнення проблемних питань щодо нарахування різних сум індексації, в грудні 2015 року здійснено упорядкування структури грошових доходів відповідно до постанови №1013. Для проведення подальшої індексації споживчих цін мав розраховуватися з січня 2016 року. Таким чином, у період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулось підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого випереджаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.

Крім того, на підставі розпорядження командувача НГУ від 04.02.2016 грошове забезпечення військовослужбовця збільшилось з 4080 грн до 7692 грн, а саме на 3612 грн. Наступне рішення щодо збільшення з 01.08.2017 розмірів грошового забезпечення було прийнято командувачем НГУ у вересні 2017 року, яке було доведено до військових частин листом від 04.09.2017 №27/33/4-6240. Грошове забезпечення з 01.08.2017 становило 8208 грн, що у порівнянні з липнем 2017 року було більшим на 516 грн, у тому числі: 322, 50 грн - місячне Г3;193,50 - ЩДГВ (60 % від місячного Г3). Відповідно до розпорядження командувача НГУ від 09.02.2018 №P-4 у січні 2018 року військовослужбовцям було проведено збільшення розміру щомісячної премії з одночасним зменшенням ЩДГВ. Розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 становив 8677,50 грн, що у порівнянні з груднем 2017 року був більшим на 469,50 грн (ЩДгв - 0% від місячного 13). 3 01.03.2018 відповідно постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 військовослужбовцям було проведено збільшення розмірів посадових окладів та інших складових місячного грошового забезпечення. Відповідно до розпорядження командувача НГУ від 09.02.2018 №Р-4 розмір місячного грошового забезпечення з 01.03.2018 становив 8771,10 грн. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що сума індексації за лютий 2018 року, обрахованої з базовим місяцем - січень 2008 року, менша ніж сумарне збільшення грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. Отже, права на виплату індексації в березні не було При виплаті грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 01.03.2018 був застосований метод, який визначений частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацами 9 - 11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 Отже, враховуючи вищевикладене, доходимо обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для, нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 у зв`язку з тим, що індексація була врахована під час виплати грошового забезпечення. По-друге, варто зазначити, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Доводи позивача щодо нарахування та виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період із 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 норму пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства (довідка додається). Варто зауважити, що посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 року, за №122/0/66-17, від 15.04.2020 року №49/0/214-20, від 23.06.2020 року №76/0/214-20 в зверненні до Департаменту фінансів МОУ «Про індексацію грошового забезпечення» є безпідставними, оскільки листи, роз`яснення не є нормативно-правовими актами, натомість позивач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому посилання позивача як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення не повинно прийматись Судом до уваги. Щодо самостійного розрахунку суми індексації позивачем, варто зауважити, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Закону №1282-XII та Порядку №1078 покладається на відповідача.

З березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. При цьому, позивач не заперечує, що за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 відповідачем виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%, тобто визнає, що за спірний період позивачеві здійснювалася виплата індексації грошового забезпечення відповідно до законодавства. З урахуванням наведеного доходимо висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо бездіяльності відповідача у виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.05.2020 з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

До поданого відзиву відповідачем додано також витребувані ухвалою від 13.05.2024 докази.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання в/ч НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України наступні докази:

- розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, проведений з урахуванням того, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- довідку про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року;

- довідку про розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 , що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів та з врахуванням всіх складових грошового забезпечення, які не мають разовий характер у період з 01.01.2018 по 03.08.2021;

- завірені належним чином копії Особових карток (архівні відомості, картки особового рахунку) грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь 2018 рік.

22.10.2024 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшла (вх..№ЕС/55657/24) заява про долучення витребуваних судом доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021 №151 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з усіх видів забезпечення та зараховано до оперативного резерву (а.с.39).

29.01.2024 позивачем направлено заяву до відповідача з проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби.

31.01.2024 відповідачем отримано лист позивача, проте станом на день направлення до суду позовної заяви відповідь на заяву на адресу позивача не надходила. Також вказана відповідь не була надана суду під час розгляду справи.

Позивач вважає, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Позивач вважає, що йому належна індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а сума заборгованості за даний період складає 85927,84 грн. За період з 01.03.2018 по 03.08.2021 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 7498,33 грн, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2021, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 7498,33 грн.

В поданому до суду відзиві відповідач не заперечував того, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 03.08.2021 проходив службу саме в Військовій частина НОМЕР_1 .

До відзиву відповідачем додано Розрахунок розміру підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 , складений начальником фінансової служби (головним бухгалтером) в/ч НОМЕР_1 , з якого вбачається, що у період з грудня 2015 року по 01.03.2018 до складу грошового забезпечення не включено індексацію.

За іншим наданим відповідачем Розрахунком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 , розмір виплаченої індексації у грудні 2015 року становить 2268,10 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 17 січня 2022 року у справі № 420/15397/21, від 10 травня 2022 року у справі №420/15397/21, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Відповідач не надав суду доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, та навпроти, заперечував право ОСОБА_1 на отримання індексації розрахованої саме виходячи з базового місяця січень 2008 року.

Суд звертає увагу на тому, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п.23 рішення у справі Сук проти України від 10.03.2011, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, не нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі порушує право позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України».

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22, підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

В своїй постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21 та від 03.04.2024 по справі №420/8564/22 Верховний суд наголосив на необхідність здійснення судом розрахунку конкретної суми індексації грошового забезпечення, належної до виплати у вказаний період, яку зазначив позивач та визначив як ефективний спосіб відновлення порушеного права, який виключатиме подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

До позовної заяви представником позивача ОСОБА_2 , додано Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 03.08.2021 (а.с.32-35).

В наданому позивачем Розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 03.08.2021 сума індексації, що належить до виплати у грудні 2015 року, становить 2302,64 грн. Таку ж саму суму за цей місяць визначив відповідач військова частина НОМЕР_1 , в наданому до суду 27.05.2024 на виконання вимог ухвали про витребування доказів, Розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 .

Біль того, проведений відповідачем та наданий суду Розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у відповідності до абзаців 9-11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений ПКМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 ОСОБА_1 містить ті ж самі суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що і Розрахунок наданий позивачем. Тобто, виконаний відповідачем на вимогу суду розрахунок повністю співпадає з розрахунком позивача, сума (розмір) індексації позивача за кожний місяць спірного періоду є ідентичними, а саме:

січень 2016 року 2359,14 грн;

лютий 2016 року 2359,14 грн;

березень 2016 року 2359,14 грн;

квітень 2016 року 2359,14 грн;

травень 2016 року 2482,40 грн;

червень 2016 року 2710,05 грн;

липень 2016 року 2710,05 грн;

серпень 2016 року 2710,05 грн;

вересень 2016 року 2710,05 грн;

жовтень 2016 року 2710,05 грн;

листопад 2016 року 2710,05 грн;

грудень 2016 року 3177,60 грн;

січень 2017 року 3177,60 грн;

лютий 2017 року 3177,60 грн;

березень 2017 року 3360,00 грн;

квітень 2017 року 3360,00 грн;

травень 2017 року 3536,40 грн;

червень 2017 року 3730,06 грн;

липень 2017 року 3730,06 грн;

серпень 2017 року 3730,06 грн;

вересень 2017 року - 3896,78 грн;

жовтень 2017 року 3896,78 грн;

листопад 2017 року 3896,78 грн;

грудень 2017 року 4258,75 грн;

січень 2018 року 4258,75 грн;

лютий 2018 року 4258,75 грн.

Всього, з урахуванням грудня 2015 року (2302,64 грн) розмір невиплаченої індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 становить 85927,84 грн.

За таких обставин для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 в частині індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2021, суд зазначає наступне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Як встановлено судом з матеріалів справи, з грудня 2018 року позивачу виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

У період з 01 березня 2018 року позивачем не оскаржується розрахунок величини приросту індексу споживчих цін.

Позивачем у період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які проігноровано відповідачем при розрахунку індексації в березні 2018 року.

Як зазначає позивач у позові, йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.08.2021 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

У постанові від 09 травня 2023 року по справі № 120/2234/22-а Верховний Суд провів аналіз застосування Порядку №1078 та навів релевантні висновки (пункти 69-87 постанови), а саме:

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду (Верховний Суд) підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу Військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.

Враховуючи приписи абз. 2, п.5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.

Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Проаналізувавши абз. 3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.

При цьому, згідно абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зазначена норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, то з врахуванням цифрових значень наданих позивачем у розрахунку індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п. 4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін її розмір мав складати 4463,15 грн. (1762,00 грн * 253,3%).

Під час встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), суд керується наданою відповідачем Архівною відомістю №1 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Згідно з зазначеною Архівною відомістю розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 в лютому 2018 року становив 13 032,80 грн, а в березні 2018 року 12 589,10 грн.

Отже, грошове забезпечення у березні 2018 року зменшилося на 443,7 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (0 грн).

Відтак, в контексті наведених правил обчислення та встановлення індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом встановлено право ОСОБА_1 на тримання такої індексації у період з 01.03.2018 по 03.08.2021, оскільки розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (0 грн) не перевищив розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн), а саме підвищення не відбулося.

Отже, 4463,15 0 = 4463,15 грн, що підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.2018 по 03.08.2021 індексацію-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки підвищення грошового забезпечення не відбулось, хоча розмір посадового окладу та надбавок у березні збільшився, проте у сумі таке збільшення не перевищило розмір щомісячної грошової додаткової винагороди (4887,30 грн) яка виплачувалась на постійній основі до березня 2018 року.

У постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив: «для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)».

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21 та постановах судів апеляційних інстанцій від 21 січня 2022 у справі № 440/9802/21, від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21, де скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом було наголошено, що відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість та підтвердження правомірності заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , що свідчить про необхідність їх задоволення судом.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір не сплачувався, а відтак, відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 коп.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 183 421 гривня 07 копійок за період з 01.03.2018 по 03.08.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА