Рішення

від 25.11.2024 по справі 520/9473/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.11.2024 р. справа №520/9473/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб"єкт, ГУ, Управління, адміністративний орган, орган публічної адміністрації) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області №00427690716, №00427720716, №00427730716 від 22.12.2023 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що викладені в акті ГУ ДПС у Харківській області від 08.12.2023р. №39086/20-40-07-16-06/31148788 (далі за текстом Акт №39086) судження субєкта владних повноважень про порушення податкової дисципліни є помилковими та хибними.

Стверджував, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди червень-листопад 2022 р., січень-липень 2023 року відбулося відповідно до чинного законодавства, виключно на підставі фактично здійснених та документально підтверджених господарських операцій, за якими було складено та зареєстровано постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування, що відповідає вимогам п. 198.1, п. 198.2, абзаців першого і другого п. 198.3, статті 198 Податкового кодексу України. Наголошував на відсутності факту заниження податкових зобов`язань на суму 276.457,00 грн.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Яковлівська з питань, що стали предметом оскарження у запереченні, яке було надано до ГУ ДПС від 24.10.2023 № 30 (вх. ГУ ДПС від 06.11.2023 № 76455/6) на акт перевірки ГУ ДПС від 13.10.2023 № 30920/20-40-07-16- 06/31148788, якою встановлено порушення: пункту 189.1 статті 189, підпункту г пункту 198.5 статті 198, розділу V пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2023 року (р. 21 Декларації) на суму 153.664 гривень та підлягає сплаті до бюджету у сумі 131.832 грн; пункту 44.5 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Кодексу, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у повному обсязі. Наголошував, що за відсутності первинної документації на момент проведення документальної позапланової перевірки, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ Агрофірма Яковлівська та підприємствами - постачальниками у звітні періоди декларування з 01.06.2022 по 30.09.2022, а також не є можливим підтвердити правомірність включення у звітному періоді декларування з 01.06.2022 по 30.09.2022 до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 9.039,00грн. Стверджував, що: заявником було сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок податкових накладних з придбання товару (робіт, послуг), які у дійсності не використовувались у межах власної господарської діяльності; заявником не було обчислено податкові зобовязання з ПДВ за подією зарахування безготівкових коштів на рахунок в установі банку.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу резидента України - юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 31148788, у спірних правовідносинах знаходився на податковому обліку в установі відповідача.

У ході розгляду справи судом достеменно зясовано, що у спірних правовідносинах функції керівника заявника виконував найманий працівник громадянин ОСОБА_1 .

Указані обставини узгоджуються із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, де ОСОБА_1 значиться у якості керівника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (ідентифікаційний код 31148788), а засновниками означеного субєкта господарювання указані: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

У межах спірних правовідносин заявником - ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (ідентифікаційний код - 31148788) була вчинена низка правочинів з іншими субєктами господарювання, а саме: ТОВ «Яковлівські лани» (ідентифікаційний код - 40685997; меморандум (договір) про співпрацю від 10.08.2017р. (т.3 а.с.70-72) (який передбачає, зокрема, надання на безоплатній основі вільних складських потужностей, майна тощо), договір від 01.07.2022р. №0107-Е відшкодування витрат за використану електроенергію (т.1 а.с.137-138); керівником якого у межах спірних правовідносин був ОСОБА_1 (тобто одна і та ж фізична особа - громадянин одночасно у якості найманого працівника виконував як функції керівника заявника, так і функції керівника ТОВ «Яковлівські лани»); а засновниками означеного субєкта господарювання указані: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), а також з ТОВ «Полтава - Сад» (ідентифікаційний код - 31034773; договір №4 від 01.07.2014р. складського зберігання майна (який передбачає поставку заявником товару на склав власним транспортом, т.1 а.с.118-121), додатковий договір від 30.09.2015р. до договору №4 від 01.07.2014р. складського зберігання зерна (т.1 а.с.124), договір від 14.04.2021р. №1 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (т.2 а.с.144-147), договір №15 від 30.09.2022р. відповідального зберігання (т.2 а.с.189-190); засновниками означеного субєкта господарювання указані: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Отже, заявник - ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ТОВ «Яковлівські лани», ТОВ «Полтава-Сад» у спірних правовідносинах були повязані між собою за критерієм засновників, котрі з огляду на одну і ту ж адресу реєстрації місця проживання входять до складу однієї родини, оскільки допитаний у судовому засіданні гр. ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 співвідносяться як рідна мати та рідні брати, а усі рішення з приводу організації господарської діяльності та виробничого процесу заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» приймались саме засновниками ТОВ і доводились до відома керівника ТОВ в усній формі.

У ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що у межах спірних правовідносин згідно із штатним розписом в організацій структурі заявника працювали директор та головний бухгалтер.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка керівник заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» ОСОБА_1 пояснив, що: на ТОВ під час виникнення спірних правовідносин працювали лише дві особи (керівник та головний бухгалтер); в організації господарської діяльності та виробничого процесу заявника у межах спірних правовідносин були задіяні ресурси та активи ТОВ «Яковлівські лани» та ТОВ «Полтава-Сад»; власного майна або власної техніки, призначених для вирощування сільськогосподарських культур заявник не має; документів складського обліку у заявника не ведеться; товар від ТОВ «Ранголі» отримувався за усною вказівкою засновника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» за місцем знаходження заявника, доставлявся попутним транспортом невідомої особи, розвантажувався особисто свідком та двома чоловіками, які виконували функції сторожів на ТОВ «Яковлівські лани», оплата праці робітників за розвантаження указаного товару не проводилась; причини часткового відображення в бухгалтерському обліку використання та списання у виробництво документально отриманих від ТОВ «Ранголі» товарів (засобів захисту рослин) і одночасного часткового невідображення в бухгалтерському обліку використання та несписання у виробництво документально отриманих від ТОВ «Ранголі» засобів захисту рослин не можуть бути згадані через сплив значного проміжку часу; електролічильники зареєстровані на заявника, але фактичне використання електроенергії здійснюється у звязку із використанням та обслуговуванням майна ТОВ «Яковлівські лани»; достовірного обліку використаної заявником електроенергії та використаної ТОВ «Яковлівські лани» електроенергії не ведеться; періодична інвентаризація товарно-матеріальних цінностей до моменту початку перевірки заявником не проводилась; документально отриманий від ТОВ «Ранголі» товар (засоби захисту рослин) фізично на зберігання ТОВ «Ранголі» не передавався).

За твердженням заявника згідно з виписаною ТОВ «Ранголі» видатковою накладною від 28.12.2019р. №904 заявником було отримано товар (засоби захисту рослин) на суму 768.235,32грн. (у т.ч. ПДВ 128.039,22грн.). (т.2 а.с.166).

Даний первинний документ від імені ТОВ «Ранголі» підписаний не керівником або особою, уповноваженою представляти інтереси ТОВ «Ранголі» за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а керуючим складом.

Жодних доказів наявності у цієї особи права (повноважень) на підписання від імені ТОВ «Ранголі» за приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів матеріали справи не містять.

Фізичне переміщення товару від ТОВ «Ранголі» у власність заявника за викладеними у позові твердженнями відбувалось за товарно-транспортною накладною від 28.12.2019р. саме заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська». (т.2 а.с.167).

Проте, названий вище документ не містить ані відомостей про транспортний засіб, за допомогою якого здійснювалось фізичне переміщення товару у просторі, ані відомостей про особу водія.

З пояснень керівника заявника громадянина ОСОБА_1 випливає, що ані ТОВ «Ранголі», ані ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» не здійснювали фізичного переміщення означеного товару з адреси - Україна, Київська область, Бориспільський район, м.Бровари, вул. О.Оникієнка, 125Б до адреси - Україна, Харківська область, Лозівський район, с.Яковлівка, вул.Гагаріна, 69.

При цьому, суд зважає на ту обставину, що обсяг товару дорівнює 3.670,00л., тобто є значним як за вагою, так і за фізичними параметрами місця розміщення під час перевезення.

За твердженнями заявника, цей товар згідно із складеними ОСОБА_1 (у якості директора ТОВ «Агрофірма «Яковлівська») та затвердженими ОСОБА_1 (у якості агронома ТОВ «Агрофірма «Яковлівська») актами за квітень 2020р., червень 2020р., липень 2020р., серпень 2020р., а також актами списання товарів від 30.04.2020р. №5 на суму 21.396,60грн., від 30.04.2020р. №6 на суму 134.587,50грн., від 30.06.2020р. №4 на суму 160.091,83грн., від 31.07.2020р. №7 на суму 96.165,17грн., від 31.08.2020р. №8 на суму 74.262,00грн. (а загалом на суму 486.503,10грн.) був списаний на використання у виробничих цілях. (т.2 а.с.170-179).

Акт виявлення нестачі цих товарно-матеріальних цінностей заявником не складався.

Натомість, згідно із складеним на виконання наказу керівника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 02.10.2023р. №8 інвентаризаційним описом активів від 02.10.2023р. (при відображеній в цьому акті календарній даті закінчення інвентаризації 06.10.2023р.) у власності заявника та фізичній наявності існують: актив у вигляді огорожі металевої остаточною балансовою вартістю 173.458,33грн. та актив у вигляді причепного подрібнювача MaxiCut остаточною балансовою вартістю 0,00грн. у неробочому стані. (т.2 а.с.184-185).

Згідно із складеним на виконання наказу керівника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 01.12.2023р. №10 інвентаризаційним описом активів від 01.12.2023р. у власності заявника та фізичній наявності існують: актив у вигляді огорожі металевої остаточною балансовою вартістю 162.003,53грн. та актив у вигляді причепного подрібнювача MaxiCut остаточною балансовою вартістю 0,00грн. у неробочому стані. (т.3 а.с.59-60).

Водночас із цим, за відомостями бухгалтерського обліку заявника на відповідальному зберіганні ТОВ «Ранголі» знаходилось товару на суму 486.503,10грн. (з яких на ПДВ припадає 97.300,00грн.).

Проте, за змістом складеного контролюючим органом акту перевірки від 15.04.2021 №6492/20-40-07-23-06/31148788 (період перевірки з 01.01.2018 по 31.12.2020) ТОВ «АФ «Яковлівська» на підставі наказів від 25.11.2019 №10 за 2019 рік та від 24.11.2020 №16 за 2020 рік призначались інвентаризації, за наслідками яких недостач та надлишків не встановлено.

28.12.2019р. ТОВ «Ранголі» було виписано податкову накладну №22 від 28.12.2019р. на товар (засоби захисту рослин) на суму 768.235,32грн. (у т.ч. ПДВ 128.039,22грн.).

Податкова накладна ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. підписана ОСОБА_5 , а не тією ж самою особою, що видаткова накладна ТОВ «Ранголі» від 28.12.2019р. №904 ( ОСОБА_6 ).

До матеріалів справи заявником не подано достовірних доказів настання за виписаною податковою накладною ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. станом на календарну дату 28.12.2019р. першої події виникнення податкових зобовязань з ПДВ.

Проте, незважаючи на це, податкова накладна ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. була віднесена заявником на формування податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду - грудень 2019р.

До матеріалів справи заявником надані копії документів стосовно обставин передача майна від заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» до ТОВ «Яковлівські лани».

Так, у виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» видатковій накладній від 28.07.2017р. №1 згадані наступні товари: комп`ютер вартістю 5.500,00грн., МФУ Canon вартістю 2.300,00грн., жатка валкова ЖВП-4,9 вартістю 10.500,00грн., жатка кукурудзяна вартістю 14.000,00грн., жниварка Moresil вартістю 88.600,00грн., косарка ротаційна вартістю 16.100,00грн., культиватор Case вартістю 26.500,00грн., навантажувач швидкозємний ПБМ-800-0 вартістю 32.000,00грн., ОВС-25 вартістю 61.100,00грн., підбирач Case вартістю 6.900,00грн., пристрій для збирання ріпаку Case вартістю 9.800,00грн., а всього товарів на 327.960,00грн. (у т.ч. ПДВ 54.600,00грн.). (т.4 а.с.134).

Доказів вчинення за цією подією правочину у вигляді окремого письмового договору заявником до матеріалів справи не подано.

При цьому, видаткова накладна від 28.07.2017р. №1 і від імені заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», і від імені отримувача ТОВ «Яковлівські лани» підписана однією і тією ж фізичною особою громадянином, а саме: ОСОБА_1 .

У виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» податковій накладній від 28.07.2017р. №2 згадані наступні товари: комп`ютер вартістю 5.500,00грн., МФУ Canon вартістю 2.300,00грн., жатка валкова ЖВП-4,9 вартістю 10.500,00грн., жатка кукурудзяна вартістю 14.000,00грн., жниварка Moresil вартістю 88.600,00грн., косарка ротаційна вартістю 16.100,00грн., культиватор Case вартістю 26.500,00грн., навантажувач швидкозємний ПБМ-800-0 вартістю 32.000,00грн., ОВС-25 вартістю 61.100,00грн., підбирач Case вартістю 6.900,00грн., пристрій для збирання ріпаку Case вартістю 9.800,00грн., а всього товарів на 327.960,00грн. (у т.ч. ПДВ 54.600,00грн.). (т.3 а.с.69-70).

При цьому, указана податкова накладна підписана не керівником заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (тобто не ОСОБА_1 ), а ОСОБА_7 .

У виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» видатковій накладній від 16.10.2017р. №2 згадані наступні товари: дисковий чизель вартістю 10.000,00грн., жатка валкова причіпна вартістю 5.000,00грн., культиватор вартістю 5.000,00грн., мульчирувач вартістю 12.500,00грн., сівалка Jon Deer вартістю 10.000,00грн., сівалка Kinze вартістю 12.500,00грн., трактор К-750 вартістю 20.000,00грн., Трактор «Беларус» МТЗ-82.1 вартістю 10.000,00грн., ВАЗ 21070 вартістю 10.000,00грн., ВАЗ 21214 вартістю 10.000,00грн., вологомір вартістю 1.000,00грн., навігаційний прилад Etex 10 вартістю 1.000,00грн., температурний датчик вартістю 600,00грн., електричний рахівник вартістю 200,00грн., копіювальний апарат вартістю 2.000,00грн., ноутбук Тошіба вартістю 2.000,00грн., а всього товарів на 134.280,00грн. (у т.ч. ПДВ 22.380грн.). (т.4 а.с.135).

Доказів вчинення за цією подією правочину у вигляді окремого письмового договору заявником до матеріалів справи не подано.

При цьому, видаткова накладна від 16.10.2017р. №2 і від імені заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», і від імені отримувача ТОВ «Яковлівські лани» підписана однією і тією ж фізичною особою громадянином, а саме: ОСОБА_1 .

У виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» податковій накладній від 16.10.2017р. №1 згадані наступні товари: дисковий чизель вартістю 10.000,00грн., жатка валкова причіпна вартістю 5.000,00грн., культиватор вартістю 5.000,00грн., мульчирувач вартістю 12.500,00грн., сівалка Jon Deer вартістю 10.000,00грн., сівалка Kinze вартістю 12.500,00грн., трактор К-750 вартістю 20.000,00грн., Трактор «Беларус» МТЗ-82.1 вартістю 10.000,00грн., ВАЗ 21070 вартістю 10.000,00грн., ВАЗ 21214 вартістю 10.000,00грн., вологомір вартістю 1.000,00грн., навігаційний прилад Etex 10 вартістю 1.000,00грн., температурний датчик вартістю 600,00грн., електричний рахівник вартістю 200,00грн., копіювальний апарат вартістю 2.000,00грн., ноутбук Тошіба вартістю 2.000,00грн., а всього товарів на 134.280,00грн. (у т.ч. ПДВ 22.380грн.). (т.3 а.с.67-68).

При цьому, указана податкова накладна підписана не керівником заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (тобто не ОСОБА_1 ), а ОСОБА_7 .

У виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» видатковій накладній від 16.10.2018р. №1 згадані наступні товари: зчіпка боронувальна вартістю 3.694,15грн., ковш 0,8 м.куб. вартістю 3.626,60грн., ковш 1,5 м.куб. вартістю 6.861,07грн., оприскувач вартістю 36.268,85грн., пристосування для збору соняшника вартістю 1.010,61грн., сівалка Great Plains вартістю 5.500,00грн., трактор «Беларус-892» вартістю 37.668,75грн., а всього товарів на 113.556,04грн. (у т.ч. ПДВ 18.926,01грн.). (т.5 а.с.111).

Доказів вчинення за цією подією правочину у вигляді окремого письмового договору заявником до матеріалів справи не подано.

При цьому, видаткова накладна від 16.10.2017р. №2 і від імені заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», і від імені отримувача ТОВ «Яковлівські лани» підписана однією і тією ж фізичною особою громадянином, а саме: ОСОБА_1 .

У виписаній заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» податковій накладній від 16.10.2018р. №2 згадані наступні товари: зчіпка боронувальна вартістю 3.694,15грн., ковш 0,8 м.куб. вартістю 3.626,60грн., ковш 1,5 м.куб. вартістю 6.861,07грн., оприскувач вартістю 36.268,85грн., пристосування для збору соняшника вартістю 1.010,61грн., сівалка Great Plains вартістю 5.500,00грн., трактор «Беларус-892» вартістю 37.668,75грн., а всього товарів на 113.556,04грн. (у т.ч. ПДВ 18.926,01грн.). (т.5 а.с.112).

При цьому, указана податкова накладна підписана саме керівником заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (тобто ОСОБА_1 ).

Отже, загальна вартість товарів за переліченими вище документами складає 575.796,04грн.

03.03.2023р. на рахунок заявника в установі банку від ТОВ «Яковлівські лани» надійшли кошти у сумі 426.296,04грн. (у т.ч. ПДВ 71.049,34грн.), котрі не були кваліфіковані заявником у якості обєкту справляння ПДВ. (т.4 а.с.90).

Згідно із складеним між ТОВ «Яковлівські лани» в особі директора ОСОБА_1 та заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» в особі головного бухгалтера Олега Кравець обіг коштів між указаними субєктами господарювання із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» складає: 1.114.200,00грн., 330.450,00грн., 40.800,00грн., 22.100,00грн., 78.100,00грн., а платіж 03.03.2023р. у сумі 426.296,04грн. кваліфікований у якості оплати за договором купівлі-продажу техніки. (т.4 а.с.145-146).

Згідно з ч.1 ст.78 КАС України у ході розгляду справи сторонами визнані ті обставини, що протягом 01.07.2022р.-31.07.2023р. заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на формування податкового кредиту з ПДВ у господарських операціях з придбання електроенергії було віднесено 108.107,36грн. ПДВ.

При цьому, незважаючи на відсутність будь-яких власних активів, котрі б фізично були здатні до споживання цієї електроенергії у межах власної господарської діяльності, жодних документів про регулярну щоденну передачу електроенергії реальному субспоживачу ТОВ «Яковлівські лани» заявник у спірних правовідносинах не складав.

Лише 30.12.2023р. заявником вперше було виписано податкову накладну від 30.12.2023р. №1 на суму 163.268,60грн. (у т.ч. ПДВ 27.211,43грн.) у звязку із передачею придбаної електроенергії ТОВ «Яковлівські лани».

Згідно з ч.1 ст.78 КАС України у ході розгляду справи сторонами визнані ті обставини, що у спірних правовідносинах заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на формування податкового кредиту з ПДВ у господарських операціях з ТОВ «Полтава-Сад» було віднесено - 9.039,39грн. з господарськими операціями з надання послуг стосовно зберігання майна. В письмових поясненнях відповідача суб`єкта владних повноважень від 23.10.2024р. указано, що за період з 01.06.2022 по 30.09.2022 ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» сплатила за відповідальне зберігання с/г продукції (Зберігання (Кукурудза 3 клас кормові потреби), Зберігання (Гірчиця) на загальну суму 54236,29 грн. ПДВ 9039,39 грн., які згідно з наданими до суду документами були перевезені на відповідальне зберігання ТОВ «Полтава-Сад» згідно договору на підставі видаткової накладної №1 від 30.09.2022 та ТТН №ВП1 від 30.09.2022, №ВП2 від 03.10.2022, №ВП4 від 04.10.2022, №ВП5 від 05.10.2022, №ВП6, від 06.10.2022, №ВП7 від 07.10.2022, №ВП8 від 08.10.2022, №ВП9 від 11.10.2022, №ВП10 від 12.10.2022, №ВП11 від 13.10.2022, №ВП12 від 14.10.2022, №ВП13 від 17.10.2022, №ВП14 від 18.10.2022, №ВП15 від 19.10.2022, №ВП16 від 20.10.2022, №ВП17 від 21.10.2022, №ВП18 від 24.10.2022, №ВП20 від 26.10.2022, №ВП19 від 25.10.2022, №ВП21 від 27.10.2022.

При цьому, згідно з приєднаними до справи копіями товарно-транспортних накладних фізичне переміщення товару від заявника ТОВ «Яковлівське» до ТОВ «Полтава-Сад» здійснювалось за відсутності будь-яких письмових домовленостей за усним рішенням засновників ТОВ «Агрофірма «Яковлівське» та ТОВ «Полтава-Сад» із безоплатним використанням транспортних засобів ТОВ «Полтава-Сад».

Окремо суд відмічає, що згідно з виписками про рух коштів на рахунках заявника в установах банків ТОВ «Яковлівські лани» та ТОВ «Полтава-Сад» регулярно перераховують у власність заявника безготівкові кошти у якості поворотної фінансової безвідсоткової допомоги (т.4 а.с.49-95).

Доказів про існування будь-яких обєктивних чинників, котрі б визначали проведення означених господарських операцій як таких, що мають звичайну ділову мету, позивачем до суду не подано.

З урахуванням окреслених вище епізодів формування податкового кредиту з ПДВ та податкових зобовязань з ПДВ за звітний податковий період липень 2023р. заявником було складено і подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ, де відображено відємне значення з ПДВ у сумі 153.664,00грн.

ГУ ДПС у Харківській області на реалізацію наказу ГУ ДПС у Харківській області від 14.09.2023р. №3943-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (код ЄДРПОУ 31148788)» було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма Яковлівська щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2023 № 9212055540 від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13.10.2023 № 30920/20-40-07-16-06/31148788 (далі за текстом Акт №30920).

За викладеними в Акті №30920 власними судженнями субєкта владних повноважень заявником було вчинено низку податкових правопорушень, а саме: п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2023 року на -153.664,00грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 936.498,00грн; а також ненадання платником податків контролюючим органам усіх оригіналів документів, котрі належать до предмету перевірки.

Окрім того, за викладеними в Акті №30920 власними судженнями субєкта владних повноважень в бухгалтерському обліку заявника були відображені господарські операції з відповідального зберігання ТОВ «Ранголі» товару на суму 486.503,10грн. (засоби захисту рослин).

Заявником на Акт №30920 були подані заперечення від 24.10.2023р. №30 (вх. ГУ ДПС від 06.11.2023 №76445/6) разом із додатковими документами, зокрема, документами про наслідки проведення інвентаризації. (т.1 а.с.56-57).

Отже, обставини неподання заявником усіх документів, котрі входять до предмету перевірки у межах спірних правовідносин слід визнати доведеними.

Субєктом владних повноважень відносно заявника було прийнято наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 21.11.2023 № 4952-п з приводу призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Яковлівська з питань, що стали предметом оскарження у запереченні, яке було надано до ГУ ДПС від 24.10.2023 № 30 (вх. ГУ ДПС від 06.11.2023 № 76455/6) на акт перевірки ГУ ДПС від 13.10.2023 №30920/20-40-07-16-06/31148788.

Директора ТОВ Агрофірма Яковлівська листом контролюючого органу від 24.11.2023 № 3375/12Ж/20-40-07-16-12 було повідомлено про забезпечення умов проведення перевірки та надання не пізніше 28.11.2023 первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які необхідні для здійснення перевірки (т. 3 а.с. 111).

За викладеними у позові твердженнями, заявником були надані документи на лист від 24.11.2023 №3375/12Ж/20-40-07-16-12, проте, на думку контролюючого органу, не в повному обсязі.

При цьому, суд зважає на те, що надання заявником 28.11.2023р. та 30.11.2023р. до контролюючого органу додаткових документів підтверджує обставини неподання усіх документів раніше. (т.1 а.с.57-67).

Результати проведеної перевірки були оформлені контролюючим органом в акті від 08.12.2023 №39086/20-40-07-16-06/31148788 (далі за текстом - Акт №39086).

У тексті Акту №39086 викладені власні судження контролюючого органу про вчинення заявником низки податкових правопорушень: 1) пункту 189.1 статті 189, підпункту г пункту 198.5 статті 198, розділу V пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2023 року (р. 21 Декларації) на суму - 153.664 гривень та до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 131.832,00грн. за рахунок неправомірного віднесення на розрахунки з Державою по ПДВ: 97.300,00грн. ПДВ за документально придбаними у ТОВ «Ранголі» засобами захисту рослин, 108.107,36грн. ПДВ за придбаною електроенергією, переданою у фізичне використання субспоживачеві ТОВ «Яковлівські лани», 9.039,39грн. з господарськими операціями з надання ТОВ «Полтава-Сад» послуг стосовно зберігання майна; неправомірного ненарахування 71.049,34грн. ПДВ за подією отримання 03.03.2023р. від ТОВ «Яковлівські лани» коштів у сумі 426.296,04грн. (у т.ч. ПДВ 71.049,34грн.); 2) а також пункту 44.5 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за рахунок ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у повному обсязі.

22.12.2023р. з посиланням на Акт №39086 контролюючим органом було видано: податкове повідомлення - рішення №00427690716 про зменшення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2023 року (р. 21 Декларації) на суму - 153.664,00грн. (т.1 а.с.41); №00427720716 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 164.790,00грн. (основний платіж - 131.832,00грн., штраф - 32.958,00грн.) (т.1 а.с.42-43); №00427730716 про застосування 1.020,00грн. штрафу (т.1 а.с.44).

Перелічені рішення контролюючого органу були оскаржені заявником в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 05.03.2024року № 6036/6/99-00-06-01-04-06 адміністративна скарга заявника на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.12.2023 №00427690716, №00427720716, №00427730716 була відхилена.

Стверджуючи про невідповідність закону означених податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.п. «а» п.185.1 ст.185 та п.п. «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За визначенням п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України різновидом правочину є договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки норми Цивільного кодексу України не містять загальних визначень правової категорії «роботи» та правової категорії «послуги», але згідно з ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага, то суд доходить до переконання про те, що обєкт справляння податку на додану вартість (господарська операція з постачання товару, господарська операція з постачання результатів робіт, господарська операція з постачання послуги) за загальним правилом має місце у межах правочину, вчиненого як у спосіб укладання окремого письмового договору, так і шляхом обміну відповідними письмовими (електронними) документами та вчинення конклюдентних дій (ст.638 Цивільного кодексу України).

У розумінні п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Суд відмічає, що у розумінні п.п.14.1.1561 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом, а у розумінні п.п.14.1.181 ст14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як то указано у п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.231 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За правилами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу спеціального застереження п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

Водночас із цим, процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була деталізована нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом Порядок №485).

З 31.03.2017р. процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була визначена приписами постанови КМУ від 29.03.2017р. №190.

З 22.03.2018р. в Україні процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була визначена приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 (далі за текстом - Порядок зупинення №117).

З 01.02.2020р. в Україні процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена нормами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Системно аналізуючи положення наведених вище норм права у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) настання події реєстрації контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".

Застосовуючи положення наведених норм права стосовно правил справляння ПДВ до обставин спірних правовідносин суд доходить до переконання про те, що подія фізичного отримання заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» 28.12.2019р. товару за податковою накладною ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. (яка була віднесена заявником на формування податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду - грудень 2019р.) не підтверджена приєднаними до справи доказами.

Так, матеріали справи не містять жодного документу про фізичне переміщення згаданого у цій податковій накладній товару у просторі з м.Бровари до адреси - Україна, Харківська область, Лозівський район, с.Яковлівка, вул.Гагаріна, 69 ані транспортом заявника, ані транспортом постачальника, ані транспортом третього стороннього перевізника.

Доказів оплати послуги з перевезення товару за указаною податковою накладною заявником до суду не подано.

Доказів існування у заявника необхідних ресурсів для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт відносно згаданих у цій податковій накладній товарів матеріали справи не містять.

Доказів легального використання обєктів нерухомого майна, придатних для зберігання указаного у податковій накладній ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. товару матеріали справи не містять.

Доказів ведення складського обліку указаного у податковій накладній ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. товару матеріали справи не містять.

Достовірних та переконливих доказів списання указаного у податковій накладній ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. товару матеріали справи не містять, а подані заявником з цього приводу письмові документи підлягають відхиленню, позаяк складені і підписані однією і тією ж особою керівником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» ОСОБА_1 , який частину списаних у виробництво товару (засобів захисту рослин) провів за обліками позивача, а частину цього ж самого товару за відсутності будь-яких обєктивних чинників для цього обліковував як таке, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Ранголі», актів нестач не складав, документів про списання решти товару у виробництво за обліками позивача не проводив.

Тому суд визнає юридично вірним і документально підтвердженим викладене в Акті №39086 судження субєкта владних повноважень про те, що до заходу податкового контролю не було подано достатнього обсягу обєктивних даних, які б підтверджували, що частина указаного у податковій накладній ТОВ «Ранголі» №22 від 28.12.2019р. на суму 486.503,10грн. (з яких на ПДВ припадає 97.300,00грн.) у межах спірних правовідносин була використана у власній господарській діяльності позивача.

Отже, за вказаним епізодом факт вчинення заявником порушення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України слід визнати доведеним.

Застосовуючи положення наведених норм права стосовно правил справляння ПДВ до обставин спірних правовідносин суд доходить до переконання про те, що протягом 01.07.2022р.-31.07.2023р. заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на формування податкового кредиту з ПДВ у господарських операціях з придбання електроенергії було безпідставно віднесено 108.107,36грн. ПДВ, позаяк заявник не мав у власності чи оплатному легальному користуванні речей матеріального світу, котрі б були здатні спожити електричну електроенергію у межах власної господарської діяльності заявника, котра б характеризувалась діловою метою.

Надані свідком ОСОБА_1 покази цілком узгоджуються з матеріалами проведених заявником інвентаризацій, згідно з якими будь-якого власного чи орендованого майна заявник у межах спірних правовідносин не мав, а уся електроенергія фактично була спожита субспоживачем ТОВ «Яковлівські лани».

На противагу викладеним у позові доводам заявника суд зазначає, що у спірних правовідносинах заявнику належало кваліфікувати фізично спожиту субспоживачем ТОВ «Яковлівські лани» електроенергію у якості товару, постачання якого має безперервний характер і згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду.

Однак, незважаючи на відсутність будь-яких власних активів, котрі б фізично були здатні до споживання цієї електроенергії у межах власної господарської діяльності, жодних документів про регулярну щоденну передачу електроенергії реальному субспоживачу ТОВ «Яковлівські лани» заявник у спірних правовідносинах зведених податкових накладних про фізичну передачу ТОВ «Яковлівські лани» зведених податкових накладних не складав.

З огляду на імперативний характер приписів Податкового кодексу України стосовно моменту настання події виникнення податкових зобовязань з ПДВ у відносинах з безперервного постачання товару будь-які домовленості заявника з іншими субєктами господарювання (чи то у межах меморандуму (договору) про співпрацю від 10.08.2017р. (т.3 а.с.70-72), чи то у межах договору від 01.07.2022р. №0107-Е відшкодування витрат за використану електроенергію (т.1 а.с.137-138) є нікчемними і обєктивно не здатні спричинити настання легальних правових наслідків, бо у спірних правовідносинах заявник формував податковий кредит з ПДВ в операціях з отримання електричної енергії за подією виписування податкової накладної постачальником, а податкові зобовязання з ПДВ за операціями з постачання усієї отриманої електроенергії ТОВ «Яковлівські лани» (що зумовлено відсутністю власних джерел споживання електроенергії у межах власної господарської діяльності з діловою метою) протягом спірних правовідносин взагалі не визначав.

Тому суд визнає юридично вірним і документально підтвердженим викладене в Акті №39086 судження субєкта владних повноважень про те, що до заходу податкового контролю не було подано достатнього обсягу обєктивних даних, які б підтверджували правомірність нарахування у господарських операціях з придбання електроенергії податкового кредиту з ПДВ у сумі 108.107,36грн. через невикористання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності.

Отже, за вказаним епізодом факт вчинення заявником порушення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України слід визнати доведеним.

Застосовуючи положення наведених вище норм права стосовно правил справляння ПДВ до обставин спірних правовідносин суд доходить до переконання про те, що 03.03.2023р. на рахунок заявника в установі банку від ТОВ «Яковлівські лани» надійшли кошти у сумі 426.296,04грн. (у т.ч. ПДВ 71.049,34грн.), котрі безпідставно не були кваліфіковані заявником у якості обєкту справляння ПДВ. (т.4 а.с.90).

До такого висновку суд схиляється, позаяк заявником до матеріалів справи не подано договору про передачу майна від заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» до ТОВ «Яковлівські лани», а також будь-яких документів про проведення грошових платежів в компенсацію вартості отриманої техніки.

Виписані заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» на адресу ТОВ «Яковлівські лани» видаткова накладна від 28.07.2017р. №1, податкова накладна від 28.07.2017р. №2, видаткова накладна від 16.10.2017р. №2, податкова накладна від 16.10.2017р. №1, видаткова накладна від 16.10.2018р. №1, податкова накладна від 16.10.2018р. №2 в частині видаткових накладних (які б мали засвідчувати подію фізичного передання майна) в порушення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України складені від імені обох згаданих субєктів господарювання одним і тим же громадянином ОСОБА_1 , який одночасно обіймав посади і керівника заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», і керівника ТОВ «Яковлівські лани».

Суд відзначає, що згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник (директор представник юридичної особи) не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, такий директор одночасно двох підприємств не може підписувати договори, акти тощо між цими ж підприємства від їх імені.

Згідно зі ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Будь-яких належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів настання у стані активів заявника реальних змін у звязку із складанням перелічених вище документів матеріали справи не містять.

Доказів вчинення заявником чи контрагентом заявника будь-яких діянь в частині перерахування коштів у якості компенсації вартості майна протягом визначеного ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України строку загальної позовної давності (3 роки) заявник до суду не подав.

Суд на виконання ч.4 ст.9 КАС України ознак існування таких доказів не виявив, інших джерел здобуття обєктивних даних про обставини фактичної дійсності не виявив.

Суд зважає, що загальна вартість товарів за переліченими вище первинними документами складає у вигляді видаткових накладних (складених від імені відчужувача та від імені набувача одночасно однією і тією ж фізичною особою - громадянином) 575.796,04грн., а 03.03.2023р. на рахунок заявника в установі банку від ТОВ «Яковлівські лани» надійшли кошти у сумі 426.296,04грн. (у т.ч. ПДВ 71.049,34грн.), котрі не були кваліфіковані заявником у якості обєкту справляння ПДВ. (т.4 а.с.90).

Однак, достовірних даних про існування саме такого залишку неоплаченої вартості майна матеріали справи не містять.

Поданий заявником акт звірки між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ТОВ «Яковлівські сади» суд відхиляє, позаяк обставини та характер господарських зносин між заявником ТОВ «Агрофірма «Яковлівське», ТОВ «Яковлівські лани», ТОВ «Полтава-Сад» у межах спірних правовідносин свідчать про явну та очевидну узгодженість діянь цих учасників суспільних відносин, мета яких виходить поза межі стандарту поведінки учасника суспільних відносин як доброчесного платника податків, не відповідає умовам звичайного ведення господарської діяльності з наміром досягнення ділової мети.

Означений акт підписаний особами, котрі мають безпосереднє відношення саме до організації господарської діяльності та ведення обліку ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», а саме: головним бухгалтером ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (тобто позивача) та ОСОБА_1 (який одночасно є як керівником ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», так і керівником ТОВ «Яковлівські лани»).

Тому суд визнає юридично вірним і документально підтвердженим викладене в Акті №39086 судження субєкта владних повноважень про те, що до заходу податкового контролю не було подано достатнього обсягу обєктивних даних, які б підтверджували правомірність ненарахування ПДВ за подією отримання 03.03.2023р. на рахунок заявника в установі банку від ТОВ «Яковлівські лани» коштів у сумі 426.296,04грн. (у т.ч. ПДВ 71.049,34грн.), котрі не були кваліфіковані заявником у якості обєкту справляння ПДВ. (т.4 а.с.90).

Отже, за вказаним епізодом факт вчинення заявником порушення п.п. «а» п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України слід визнати доведеним.

Застосовуючи положення наведених норм права стосовно правил справляння ПДВ до обставин спірних правовідносин суд доходить до переконання про те, що до заходу податкового контролю не було подано достатнього обсягу обєктивних даних, які б підтверджували факт фізичного переміщення від позивача ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» до ТОВ «Полтава-Сад» майна, у звязку із зберіганням якого заявником було віднесено на збільшення податкового кредиту з ПДВ - 9.039,39грн., оскільки за матеріалами справи у ТОВ «Полтава-Сад» не існувало і не могло існувати ділової мети на безоплатне перевезення майна позивача - ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» власним автотранспортом.

При цьому, суд зважає на зміст пояснень допитаного у якості свідка керівника заявника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» про те, що усі розпорядчі рішення про організацію господарської діяльності у межах спірних правовідносин приймаються за усними вказівками засновників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ТОВ «Яковлівські лани», ТОВ «Полтава-сад», котрі входять до складу однієї родини як рідна матір та рідні сини (брати) та мають зареєстроване за однією адресою місце мешкання.

Отже, за вказаним епізодом факт вчинення заявником порушення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України слід визнати доведеним.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків

За правилами п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як то указано у п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

У силу прямого застереження п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З наведеного слідує, що документи, які не були подані учасником суспільних відносин платником податків до контролюючого органу у межах заходу податкового контролю із залежних від волі та від фізичних можливостей особи факторів вважаються відсутніми у цілях виконання податкового обовязку.

Підпунктом 121.1 ст.121 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За матеріалами справи судом достеменно зясовано, що обсяг документів, поданих платником податків до заходу податкового контролю, результати якого оформлені Актом №30920, є меншим за обсяг документів, поданих платником податків до заходу податкового контролю, результати якого оформлені Акті №39086.

Отже, за вказаним епізодом факт вчинення заявником податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України слід визнати доведеним.

З огляду на встановлені судом обставини організації господарської діяльності заявника (зокрема, відсутність ділової мети у зносинах з ТОВ «Яковлівські лани», явна на очевидна непідтвердженість обставин фізичного отримання товару від «Ранголі», проведення платежів з оплати майна за документами від 28.07.2017р., від 16.10.2017р., від 16.10.2018р. лише 03.03.2023р. (тобто по минуванню більш як 5 років) суд доходить до переконання про те, що положення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України були застосовані субєктом владних повноважень у даному конкретному випадку з урахуванням приписів ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», де указано: «Щодо наявності/відсутності вини в діях платника податків як підстави для застосування фінансової відповідальності у постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 520/9294/21 Верховний Суд сформував правовий підхід щодо застосування положень ПК України, якими визначено вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, та зауважив на тому, що для встановлення наявності вини платника контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.».

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обовязок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обовязком встановити обєктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обовязку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин фактичної дійсності: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, бо викладені в Акті №39086 судження контролюючого органу відповідають обсягу поданих заявником до перевірки документів, ураховують реальні чинники здійснення заявником господарської діяльності, обставини спірних правовідносин були з`яcовані субєктом владних повноважень із достатньою повнотою, положення належних норм матеріального права витлумачені правильно, діяння заявника кваліфіковано вірно, унаслідок чого оскаржені волевиявлення субєкта владних повноважень відповідають як змісту нормативного регламентування, так і справжнім обставинам фактичної дійсності, не призводять до безпідставного погіршення правового становища заявника.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Наведені вище міркування та мотиви суду засвідчують відсутність у заявника порушеного права, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат підлягає за правилами ст.ст.132-143 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 25.11.2024р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко