Ухвала

від 25.11.2024 по справі 520/26232/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 листопада 2024 року Справа № 520/26232/24

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ Жданова Олена Віталіївна, начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Барсегян Арутюн Овсепович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції БАРСЕГЯНА А.О. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2019 року за ВП №60384836 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн.;

- визнати неправомірними дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени ЖДАНОВОЇ щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 року з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 216770,19 грн оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 та скасувати постанову від 17.01.2020 по ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ Жданова Олена Віталіївна, начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Барсегян Арутюн Овсепович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу термін п`ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду.

Через систему "Електронний суд" 10.10.2024 надійшла заява представника позивача, в якій він просив визнати поважною причиною пропуску строку на оскарження дій державної виконавчої служби; поновити строк на звернення до суду щодо оскарження дій в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени ЖДАНОВОЇ та начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Барсегяна А.О.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Положеннями ч. 2 ст. 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З доданих позивачем матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Барсегяна А.О. та постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2019 року за ВП №60384836 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн.; а також, позивач оскаржує дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 року з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 примусового стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 та постанова від 17.01.2020 по ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався у серпні 2024 року, коли звернувся за правовою допомогою до адвоката. Так, позивачу стало відомо, що в єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень наявна інформація про досі незакрите АСВП № 60384836 від 23.10.2019.

Представник позивача посилається на те, що 15.08.2024 поштовим відправленням був надісланий адвокатський запит до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням закрити виконавче провадження АСВП № 60384836 від 23.10.2019 щодо примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, адвокатський запит було отримано відповідачем 16.08.2024.

22.08.2024 на електронну пошту представника позивача надійшла не підписана ЕЦП копія листа в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени №17892 від 22.08.2024 з відмовою в закритті виконавчого провадження.

Представник позивача зазначає, що за допомогою поштового зв`язку оригінал листа в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени за №17892 від 22.08.2024 не надходив. Приймаючи до уваги тривалу відсутність надходження оригіналу відповіді на адвокатський запит, представник позивача зазначає, що був вимушена звертатися до суду з наявними матеріалами, не дочекавшись офіційного отримання цього листа, дата отримання якого вважалась би датою початку строку на звернення до суду.

Таким чином, 22.08.2024 позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав чи законних інтересів.

До адміністративного суду позивач звернувся 19.09.2024 (згідно дати реєстрації позовної заяві в Харківському окружному адміністративному суді) через автоматизовану систему "Електронний суд" (позовна заява в системі сформована 18.09.2024), тобто, з порушенням десятиденного строку звернення з дня, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України і останній триває й досі.

Проте, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку, Харківська міська територіальна громада з 15.09.2022 віднесена до територій можливих бойових дій. Отже, м. Харків не є територією, на якій ведуться активні бойові дії.

При цьому, суд зауважує, що проміжок часу з 22.08.2024 по 18.09.2024, з урахуванням встановленого законом десятиденного строку звернення до суду з даною категорією адміністративних позовів, є значним та свідчить про те, що позивач не вживав розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Судом встановлено, що позивач у клопотанні не зазначає жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали саме йому реалізувати своє право на звернення до суду в межах строку звернення, а лише вказує на загальні обставини щодо безпекової ситуації в м. Харкові, які стосуються всіх мешканців міста. Позивачем також не доведено вжиття заходів для того, щоб реалізувати своє право якнайшвидше після закінчення строку звернення до суду, та не зазначено обставин, що безпосередньо свідчили б про неможливість реалізувати позивачем його права на звернення до суду з даним позовом в межах строку, з урахуванням того, що позивач не був позбавлений права на звернення до суду за допомогою засобів електронного зв`язку.

Щодо посилання представника позивача у клопотанні на впровадження в Україні воєнного стану та повітряні тривоги, під час яких цивільним особам необхідно залишати свої робочі місця і слідувати в укриття, постійні обстріли та влучання авіаційних бомб та ракет, що виключало можливість ігнорування повітряних тривог і несло реальну загрозу життю і здоров`ю позивача і його представника, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст. 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Аналогічна правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Наведена правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22.

Враховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Суд зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з воєнним станом. Однак, позивачем не доведено причинного зв`язку між оголошенням повітряних тривог та тривалим зволіканням зі зверненням до суду з позовом.

При цьому, для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання заявником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), яке набуло чинності 05.10.2021, яким, серед іншого, запроваджено функціонування підсистеми «Електронний суд», яка забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Таким чином, за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач мав можливість подати до суду позовну заяву в електронному форматі з дотриманням строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, тобто без відвідування суду першої інстанції та відділення поштового зв`язку.

Представник позивача, посилаючись на обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, не вказав час, коли останні перестали існувати, тобто у зв`язку з чим у представника або позивача з`явилась можливість звернутись до суду з позовом саме 18.09.2024, оскільки на той час воєнний стан не був скасований та всі інші обставини, які були викликані його введенням, вірогідно, продовжували існувати, з урахуванням того, що позов до суду подано саме за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Суд вважає, що представник позивача як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи обізнаним зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Представником позивача не доведено та не підтверджено доказами, що саме через зазначені ним обставини, що виникли внаслідок введення воєнного стану на території України, останній був позбавлений можливості дотриматись строку, передбаченого п.1 ч.2 ст.287 КАС України. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Представником позивача не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається представник позивача, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (22.08.2024) та дату звернення до суду у даній справі (18.09.2024), з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.287 КАС України, суд вважає, що відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені представником у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не доводять поважності підстав такого пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені представником позивача підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують його неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений КАС України строк, або ж якнайшвидше після його закінчення.

Відтак, оскільки позивач з позовом звернувся до суду поза межами встановленого ч. 2 ст. 287 КАС України строку, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ Жданова Олена Віталіївна, начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Барсегян Арутюн Овсепович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях