Постанова

від 08.01.2025 по справі 520/26232/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р.Справа № 520/26232/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. (ухвалене суддею Полях Н.А.) по справі № 520/26232/24

за позовом ОСОБА_1

до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ Жданової Олени Віталіївни , начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Барсегяна Арутюан Овсеповича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ Жданової О.В., начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Барсегяна А. О., в якому просив: визнати неправомірними дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Барсегяна А.О. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 р. у ВП № 60384836 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн.; визнати неправомірними дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 р. з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 р. примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 р. та скасувати постанову від 17.01.2020 р. у ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду першої інстанції доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено та позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутністю та відсутністю його представника.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 22.08.2024 р., а з адміністративним позовом до суду звернувся лише 19.09.2024 р., тобто, з порушенням десятиденного строку звернення з дня, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до ч. ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 р. у справі № 120/7838/23.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Барсегяна А.О., скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 р. у ВП № 60384836 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн. та скасування постанови від 17.01.2020 р. у ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Апелянт зазначає, що про наявність в єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень наявна інформація про незакрите АСВП № 60384836 від 23.10.2019 р. дізнався у серпні 2024 року під час звернення за правовою допомогою.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , 23.10.2019 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Барсегяном А.О. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 60384836 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 216770,19 грн., до зведеного виконавчого провадження № 59149901, про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 216770,19 грн.

17.01.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 60384836.

У зв`язку з тим, що 06.11.2023 р. державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові СМУ МЮ Бєляєвим М.В. винесена постанова ВП № 59444751 про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору 216770,19 грн., позивач вважав, що усі питання відносно стягнення виконавчого збору в розмірі 216 770,19 грн. вже вирішені.

Тобто, позивач протягом 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 років був обізнаний про існування відкритого виконавчого провадження № 60384836, а з адміністративним позовом про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 р. ВП № 60384836 та постанови від 17.01.2020 р. по ВП № 60384836 звернувся лише 18.09.2024 р.

Крім того, представником позивача 15.08.2024 р. надісланий адвокатський запит до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням закрити виконавче провадження АСВП № 60384836 від 23.10.2019 р. щодо примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн., з посиланням на постанову від 17.01.2020 р. у ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем без поважних підстав пропущено десятиденний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 р. за ВП № 60384836 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн. та скасування постанови від 17.01.2020 р. про прийняття виконавчого провадження № 60384836.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. в частині повернення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Барсегяна А.О., скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2019 р. за ВП № 60384836 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216770,19 грн., скасування постанови від 17.01.2020 р. у ВП № 60384836 про прийняття виконавчого провадження.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 р. з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 р. примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження, у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 р. затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями ( в подальшому Правила).

Відповідно до п. 1, абз. 4 п. 2 розділу ІV Правил, діяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця забезпечується системою процесуальних, управлінських та інших документів, що становлять їх документообіг. Організація роботи з електронними документами у діловодстві та щодо їх підготовки до передавання на архівне зберігання здійснюється з урахуванням Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 р. № 1886/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2014 р. за № 1421/26198 (далі - Порядок роботи з електронними документами).

Відповідно до п. 3, п. 4 глави 4 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами, перед підписанням або затвердженням електронного документа його проєкт, що містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, у тому числі дату та реєстраційний індекс, крім кваліфікованого електронного підпису, та інші наявні на той момент реквізити, конвертується відповідно до пункту 1 глави 5 цього розділу у формат, що визначається Переліком форматів, якщо формат проєкту електронного документа відмінний від зазначеного формату. Усі складові електронного документа незалежно від його структури розміщуються в одному файлі відповідно до пункту 4 глави 2 цього розділу. Створення електронного документа, який складається двома або більше суб`єктами електронного документообігу, завершується накладанням кваліфікованого електронного підпису останнім із суб`єктів, що бере участь у створенні електронного документу. Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису.

Судовим розглядом встановлено, що представник позивача звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом, в якому просив, зокрема, закрити виконавче провадження АСВП № 60384836 від 23.10.2019 р. щодо примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн. Відповідь на адвокатський запит просив направити на електронну адресу адвоката Добровольского О.В.

Апелянт зазначив, що за результатами розгляду вищевказаного запиту 22.08.2024 р. на електронну адресу адвоката Добровольского О.В. надійшла не підписана кваліфікованим електронним підписом копія листа в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени № 17892 від 22.08.2024 р. з відмовою в закритті виконавчого провадження.

На думку апелянта, дата офіційного отримання цього листа вважалась би датою початку строку звернення до суду.

Проте, матеріали справи не містять доказів наявності чи відсутності кваліфікованого електронного підпису на вказаному листі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки вказаним обставинам.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині позовної вимоги про визнання неправомірними дій в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 р. з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 р. примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 р., оскільки судом першої інстанції не надано оцінки наявності чи відсутності кваліфікованого електронного підпису на вищевказаному листі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали в частині повернення позовної вимоги про визнання неправомірними дій в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 р. з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 р. примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 р., порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 р. з направленням справи в скасованій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. по справі № 520/26232/24 скасувати в частині визнання неправомірними дій в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Жданової щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 60384836 від 23.10.2019 р. з примусового виконання постанови державного виконавця ВП № 45233447 від 27.11.2015 р. примусового стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 216770,19 грн., оформленої листом № 17892 від 22.08.2024 р.

Справу № 520/26232/24 в скасованій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В інішій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. по справі № 520/26232/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін