Ухвала

від 25.11.2024 по справі 520/31888/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 листопада 2024 року Справа № 520/31888/24

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Височанської селищної ради, в якому просить суд:

Визнати Рішення Височанської селищної ради, від 16.02.2021 року, року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» та затвердження його Статуту що прийнято з порушенням п.29 Регламенту Височанської селищної ради та суперечить ч.1 ст. 142 Конституції України, за якою право комунальної власності належить виключно територіальній громаді нечинним.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.ч.2, 4 ст. 79 КАСУ позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень в позовній заяві зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Натомість, всупереч зазначеній процесуальній нормі, подана позовна заява не містить обґрунтувань з посиланням на належні та допустимі, достатні та достовірні докази того, що Рішенням Височанської селищної ради від 16.02.2021 року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» були порушені права позивачки та не зазначено які саме.

Також, позивачем, в порушення вимог статей 79, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України не надано до суду належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), а саме:

- місця постійної реєстрації позивачки на території Височанської ТГ Харківської області;

та, -

належним чином засвідчені копії:

- протоколу засідання постійної комісії ради - з питань комунальної власності, житлово- комунального господарства, благоустрою, цивільного захисту від 12.02.2021 року;

- протоколу сесії Височанської селищної ради від 16.02.2021 року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» та затвердження його Статуту;

- протоколів засідання інших постійних комісій ради які розглядали питання порядку денного внесені на пленарне засідання ради 16.02.2021 року;

- рішення Височанської селищної ради від 16.02.2021 року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» та затвердження його Статуту.

Суд звертає увагу позивача на те, що позивач при зверненні до суду з позовом зобов`язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов`язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.

Іншими словами позивач зобов`язаний самостійно ретельно підготуватися для звернення до суду з позовом, надавши до такого позову документи, які мають значення для вирішення спору та які може отримати самостійно. І лише у разі, якщо позивач здійснив заходи щодо отримання доказів, але не може самостійно отримати такі документи (відмовлено у наданні, не надано відповіді та інш.), він вправі клопотати перед судом про їх витребування.

Необхідно зауважити, що суд не є інструментом в руках учасників справи, у тому числі щодо зібрання документів замість або для самих учасників справи. Учасник справи зобов`язаний самостійно та активно на стадії підготовки позовної заяви до початку звернення до суду, вчиняти дії по збиранню та отримуванню доказів, які він вважає, що останні можуть мати важливе значення для вирішення спору по суті задля можливого ухвалення судом рішення на його користь.

Окрім того, статтею 8 Закону України «Про правотворчу діяльність» надано наступні поняття: норма права - це загальнообов`язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою, а також нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб`єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених частиною другою статті 47 цього Закону), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 19 вказаного Закону акти органів місцевого самоврядування приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України і є обов`язковими до виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади).

Аналогічне за змістом поняття нормативно-правового акта наведено у п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Водночас, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

На підставі частини другої статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частина четверта статті 63 Господарського кодексу встановлює, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Частиною 1 ст. 78 Господарського кодексу України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом № 280/97-ВР.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З аналізу вищезазначених правових вбачається, що рішення органу місцевого самоврядування про створення комунального унітарного підприємства є індивідуальним актом та не містить ознак нормативно-правового акта, як-то стверджує позивачка у позовній заяві, оскільки таке рішення не містить правил, котрі встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) загальні правила регулювання однотипних відносин, і не розраховане на довгострокове та неодноразове застосування.

За таких обставин, оскільки спірне рішення є актом індивідуальної дії, строк звернення до суду з позовом про його оскарження встановлено частиною другою статті 122 КАС України та становить шість місяців, котрий обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним спірне рішення від 16.02.2021 року, в той час коли до суду позивач звернувся лише 20.11.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Отже, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач заяву про поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску до суду не надав.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Також у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З урахуванням положень ст.ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

1. позовну заяву з її копіями по кількості учасників справи у якій вказати обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача;

2. докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), а саме доказів: - місця постійної реєстрації позивачки на території Височанської ТГ Харківської області;

та, -

належним чином засвідчені копії:

- протоколу засідання постійної комісії ради - з питань комунальної власності, житлово- комунального господарства, благоустрою, цивільного захисту від 12.02.2021 року;

- протоколу сесії Височанської селищної ради від 16.02.2021 року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» та затвердження його Статуту;

- протоколів засідання інших постійних комісій ради які розглядали питання порядку денного внесені на пленарне засідання ради 16.02.2021 року;

- рішення Височанської селищної ради від 16.02.2021 року про створення Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» та затвердження його Статуту;

- доказів вжиття дій, спрямованих на отримання таких доказів, наявності відмови у їх наданні або не надання на письмовий запит позивача владним суб`єктом у строк, встановлений Законом;

3. заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання протиправним рішення - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії ухвали.

Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративної позовної заяви у десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали та роз`яснити, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Бадюков Ю.В.