Ухвала

від 25.11.2024 по справі 520/29498/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

25 листопада 2024 р. Справа № 520/29498/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національній гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національній гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024 за весь час затримки виплати - за період з 04.05.2018 року по день фактичної виплати належних сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження за правилами ст. 262 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду, зазначаючи про те, що про факт порушення своїх прав йому стало відомо лише після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2024 на його звернення. Також, зменшив позовні вимоги, шляхом виключення з позовного періоду проміжку з 01.01.2023 по 01.04.2024.

Вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду з позовом суд враховує, відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) військова служба є публічною службою у розумінні КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу ВЧ № НОМЕР_2 Національної гвардії України та всіх видів забезпечення відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.04.2024 №83, тобто у період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.

Відтак, з цим позовом позивач мав звернутися до суду в строк до 01.07.2024.

Проте, адміністративний позов подано до суду 24.10.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.

Суд зауважує, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісячно, а тому позивач, не отримавши належного грошового забезпечення, мав дізнатись про порушення його права.

При цьому, при вирішенні питання щодо строку звернення позивача до суду, ключовим є дата звільнення останнього з військової служби.

За правилами частини другої статті 122 КАС України процесуальний строк звернення до суду починає свій перебіг з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

Як зазначалось судом, грошове забезпечення є щомісячним регулярним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було проведено відповідний розрахунок та на підставі яких нормативно-правових актів проводиться виплата. А відтак, отримавши грошове забезпечення, дізнатись щодо його складових та, відповідно, за бажання, переконатись чи правильно воно обчислюється.

Посилання позивача на те, що про порушення його прав йому стало відомо лише після отримання ним відповіді Військової частини НОМЕР_1 на його звернення про проведення перерахунку грошового забезпечення за спірний період від 09.09.2024 є безпідставним, оскільки, як зазначав Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2024 року у справі №200/1643/24 вирішуючи питання строку звернення до суду у справі за подібних зі спірними правовідносин, "дата отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, направленого відповідачем листом від 16 лютого 2024 року № 09/02/118, у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.".

У цій же постанові Верховний Суд погодився й з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов`язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого тримісячного строку звернення до суду за період з 04.05.2018 по 01.04.2024.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

На противагу доводам позивача щодо надмірного формалізму, який позивач вбачає у застосуванні встановленого законом строку звернення до суду, суд зауважує на тому, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Будь-яких реальних обставин, які б слугували об`єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом у межах встановленого тримісячного строку позивачем не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можна визнати поважними, що утворює підставу для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 171 КАС України.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 04 жовтня 2024 року у справі № 200/1643/24 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 200/5937/23.

Згідно з ч.15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Зважаючи на вищевикладене та те, що судом визнано неповажними причини пропуску звернення позивача до суду з позовною заявою неповажними, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 169, 171, 240, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом в заяві від 22.11.2024.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Ольга ГОРШКОВА