Постанова

від 08.01.2025 по справі 520/29498/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р. Справа № 520/29498/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.11.24 по справі № 520/29498/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації за період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, з 01.01.2023 по 01.04.2024 за весь час затримки виплати - за період з 04.05.2018 року по день фактичної виплати належних сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року визнано неповажними вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом в заяві від 22.11.2024 та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року про залишення позову без розгляду, та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на виконання вимог суду позивачем надано клопотання про поновлення строків звернення до суду внаслідок того, що: обізнаність позивача з порушеннями його прав настала з моментом отримання листа відповідача від 09.09.2024 з довідкою, яка містить затребувану інформацію, порушення прав за частину періоду з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021 припали на дію редакції ст.233 КЗпП України, яка була чинна до 18.07.2022 і передбачала безстроковість реалізації права на звернення до суду, відтак, застосуванням нині чинної редакції ст.233 КЗпП буде надано їй протиправну зворотну дію в часі, що суперечить ст.58 Конституції України, щодо решти позову, в частині періоду з 01.01.2023 по 01.04.2024 позов було відкликано.

Отже, враховуючи заявлений позовний період з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, суд першої інстанції, застосовуючи нині чинну редакцію КЗпП, яка діє з 19.07.2022, протиправно, в порушення ст. 58 Конституції України, надав їй зворотну дію у часі.

Відтак, враховуючи викладене, на думку позивача, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду, неповно з`ясував обставини, що мають значення в розрізі строків звернення до суду, порушивши норми процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення та перешкоджає подальшому провадженню, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала відповідно до положень ст.320 КАС України скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження за правилами ст. 262 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду, зазначаючи про те, що про факт порушення своїх прав йому стало відомо лише після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2024 на його звернення. Також, зменшив позовні вимоги, шляхом виключення з позовного періоду проміжку з 01.01.2023 по 01.04.2024.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску звернення позивача до суду з позовною заявою визнано неповажними, отже вважав за необхідне позовну заяву залишити без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 13 ст. 171 КАС України).

Відповідно до частини першої ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини перша і друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у новій редакції, а саме:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 Кодексу законів про працю України можна зробити висновок, що до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Варто зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України, зазначив, що при регулюванні суспільних відносин застосовують три способи дії нормативно-правових актів: негайний (безпосередня дія), через перехідний період (ультраактивна форма), або через зворотну дію (ретроактивна форма). Принцип неприпустимості зворотної дії закріплений у частині першій статті 58, за яким закон діє з моменту набрання чинності і не застосовується до подій, що відбулися раніше. Винятки стосуються випадків, коли закон пом`якшує або скасовує відповідальність (абзац 3 пункту 2 Рішення від 09.02.1999, пункт 4 Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001). Конституційний Суд також наголосив на важливості юридичної (правової) визначеності як ключової складової принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017 № 2-р/2017). У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тому, з огляду на вищеперелічені правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку, що нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

Вказана позиція є сталою і послідовною. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 18.10.2023 у справі № 380/14605/22.

Крім цього, у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19.07.2022 зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Оскільки питання застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX у подібних правовідносинах вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати.

Отже, колегія суддів вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах.

Вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення заявлено за період роботи з 04.05.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.07.2019, з 01.09.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, травень 2020, серпень 2021, тобто за редакції частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України чинній до 19.07.2022, якою строк звернення працівника до суду з позовом до суду про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (після 19.07.2022), чинну на момент звернення позивача до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі № 560/866/24.

Тож, ураховуючи, що строк звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустив неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду.

Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову в частині позовних вимог, у зв`язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 520/29498/24 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/29498/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський