Постанова

від 25.11.2024 по справі 340/4868/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 340/4868/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року (суддя Савонюк М.Я.) у справі №340/4868/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у переведенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області №935040164319 від 24 січня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 12 березня 2024 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VІІІ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач протиправно відмовив у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ має необхідний стаж державної служби (22 роки 02 місяці 09 днів, здобутий на посадах державної служби до 01 травня 2016 року).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;

визнано протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області №935040164319 від 24 січня 2024 року. Зобов`язано Головне

управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 15 січня 2024 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, пунктів10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VІІІ.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, а той факт, що позивачу раніш призначалася пенсія по інвалідності на умовах Закону України «Про державну службу», не позбавляє останнього права на призначення пенсії на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скарги, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Фактично позиція відповідача полягає у відсутності у позивача права на переведення пенсію державного службовця, оскільки позивач вже отримував пенсію державного службовця, у зв`язку з чим вимоги пунктів 10 і 12 розділу ХІ Закону №889-VІІІ на нього не розповсюджуються. Крім того, повторне призначення пенсії державного службовця не передбачено чинним пенсійним законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що з 28.11.2014 по 30.09.2017 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, з 01.10.2017 по 08.04.2019 - по інвалідності згідно із Законом №1058-ІV, а з 09.04.2019 позивач отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV.

15.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградські області із заявою про перехід на пенсію за Законом України Про державну службу. Разом із заявою позивач надав документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, зокрема, довідки Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.01.2024 №2/0/6/24 про періоди роботи та стаж державної служби, від 03.01.2024 №5/0/6/24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 24.01.2024 №935040164319, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за Законом України Про державну службу з тих підстав, що йому вже була призначена пенсія відповідно до Закону №889-VІІІ з 28.11.2014.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» (далі - Закон N 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В той час, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Тобто, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

У спірному випадку, заперечуючи право позивача на призначення пенсії державного службовця, відповідач не ставив під сумнів досягнення позивачем певного віку, наявності необхідного страхового стажу та стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а відсутність такого права пов`язував з призначенням позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ з 28.11.2014.

З такими підставами для відмови в призначенні пенсії на умовах ст. 37 Закону №3723-ХІІ обгрунтовано не погодився суд першої інстанції, яким правильно звернуто увагу на те, що позивачу не була призначена пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ з 28.11.2014 та не могла бути призначена за цим Законом, оскільки станом на 28.11.2014 питання призначення пенсій державним службовцям було врегульовано Законом №3723-ХІІ, а Закон №889-VIII набрав чинності лише 01.05.2016, тобто після призначення пенсії позивачу.

Крім того, вирішуючи спірні відносини між сторонами, суд першої інстанції обгрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі №580/3805/22 (постанова від 25.05.2023), суть якої зводиться до того, що ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

З`ясувавши суть спірних відносин та обставини у цій справі, суд першої інстанції правильно вказав на те, що той факт, що позивач раніше отримував пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє його права перейти з пенсії за віком, яку він отримує на даний час за Законом №1058-IV, на пенсію по Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі наводить аргументи, які стосуються неможливості здійснення перерахунку пенсій, призначених на умовах ст. 37 Закону №3723-XII, але вказане питання - питання перерахунку пенсій, не є предметом спору у цій справі.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у справі №340/4868/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2024

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк