Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/16964/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/16964/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., секретарі судового засідання Беседі Г.Р.,

за участі представника позивача Кисельова А.В.

представника відповідача Твердохліб І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/16964/22 (головуючий суддя І-ї інстанції - Турова О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріплей» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.10.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210192/2 від 20.09.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного органу були надані усі документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшов на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме: платіжне доручення щодо оплати вартості такого товару у сумі, яка відповідає інвойсу, виставленому на оплату цього товару, а також відповідні документи на підтвердження транспортних витрат (рахунки та довідка про розмір транспортних витрат, складені перевізником). Проте, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, в подальшому прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Натомість, надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, а також необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за попередніми методами та непослідовно застосовано резервний метод коригування митної вартості, в той час, як зазначає позивач, митним органом неодноразово здійснювалося митне оформлення подібних товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210192/2 від 20.09.2022 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини та докази, які мають значення по справі. Вважає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA209140/2022/097966 від 19.09.2022 року виявлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів. Встановлено, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально, вони не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. Митницею встановлені невідповідності у поданих документах, а також відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митниці декларантом додатково надіслано проформу-інвойс та копію експортної митної декларації, але інших документів, які були витребувані митницею, позивачем надано не було. Також відсутні переклади поданих документів. Посилаючись на вимоги п.2 ч.6 ст.54 МК України скаржник зазначає про відсутність підстав для визнання заявленої Товариством митної вартості. З декларантом згідно з вимогами ст.57 МК України проведено консультації. Крім того, у митниці була наявна інформація щодо вартості товару на рівні 2,28 дол. США за кг. При визначені методу коригування митної вартості неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відтак, митницею застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2022/054070 від 19.07.2022, згідно з якою рівень митної вартості становить 17,01 дол.США/кг. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. В той же час, згідно з Порядком заповнення рішення про коригування митної вартості товарів визначено, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу), зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Оскільки митна вартість була визначена митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МК України), посилання в рішенні на використання цінової бази ЄАІС відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішенні також вказані. На переконання відповідача, судом першої інстанції вказані обставини не враховані.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року (в іншому складі суддів) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у зв`язку із пропуском строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 року ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року визначено колегію суддів у складі Юрко І.В. (суддя-доповідач), судді Білак С.В., Чабаненко С.В.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та призначено справу №160/16964/22 до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріплей» (код ЄДРПОУ 37807341) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності за КВЕД є: 20.42 Виробництво парфумів і косметичних засобів. Додаткові: 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (а.с.28 т.1).

Відповідач - Львівська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2021 року між ТОВ «Ріплей» (покупець) та компанією «BEAUTYINSIDE CO., LTD» (Корея) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/21 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно із пунктом 2.1 контракту поставки здійснюються на умовах згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 року, FOB - доставка товару здійснюється за рахунок постачальника до порту Вusan (Корея).

Відповідно до п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в специфікації.

За умовами п.4.3 контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

21.06.2022 року компанія «BEAUTYINSIDE CO., LTD» (Корея) виставила ТОВ «Ріплей» інвойс №RPY84858687-01 на суму 57187,36 дол. США.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №27 від 19.07.2022 року ТОВ «Ріплей» сплатило кошти за товар у розмірі 57187,36 дол. США за інвойсом №RPY84858687-01 від 21.06.2022 року та контрактом №01-02/21 від 02.01.2021 року.

Поставлену компанією «BEAUTYINSIDE CO., LTD» (Корея) на виконання вказаного контракту партію товару задекларовано до митного поста Львівської митниці шляхом подання електронної митної декларації №UA209140/2022/097966 від 19.09.2022 року, в якій митна вартість поставленого товару №1 визначена за ціною контракту (основний метод) на рівні 10,4732 дол. США/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: пакувальний лист RPY-84858687-01 від 21.06.2022 року; рахунок-фактура RPY-84858687-01 від 21.06.2022 року; коносамент CJSCGDN2207013 від 23.07.2022 року; автотранспортна накладна №774519 від 14.09.2022 року; декларація про походження товару RPY-84858687-01 від 21.06.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №737 від 24.08.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 881 від 15.09.2022 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1509/1 від 15.09.2022 року; зовнішньоекономічний договір №01-02/21 від 02.01.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №70 від 02.05.2022 року; договір (контракт) про перевезення №010322-02 від 01.03.2022 року; копія митної декларації країни відправлення №14505-22-121466X від 19.09.2022 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

- у контракті №01-02/21 від 02.01.2022 року в п.2.3.1 зазначена 100% оплата - даний документ до митного оформлення не надавався;

- в п.4.1 контракту №01-02.21 від 02.01.2022 року зазначається, що товар постачається відповідно до специфікації. Дана специфікація до митного оформлення не надавалась;

- в п.4.3 вищевказаного договору зазначено, що «ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та встановлюється в інших товаросупровідних документах». Такі відомості у поданих товаросупровідних документах відсутні та відсутні дані щодо складових вартості товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України;

- до митного оформлення не подано договір на перевезення вантажу;

- місце розвантаження вантажу, вказане в рахунку-фактурі RPY-84858687-01 Гданськ, а місце зазначене в рахунку на транспортування №881 від 15 вересня 2022 року Косаково, при цьому відсутні документи щодо вартості транспортування на вказаній ділянці;

- в рахунках на транспортування відсутні відомості щодо навантаження та перевантаження в порту. Всі сукупно зазначені відомості свідчать про можливість існування іншого рахунку на перевезення.

Посилаючись на ч.3-4 ст.54 Митного кодексу України, відповідач зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 20.09.2022 року позивач додатково надав митниці проформу-інвойс №RPY-84858687-01 від 21.06.2022 року і платіжне доручення №27 від 19.07.2022 року щодо здійснення оплати за поставлений товар, а також зазначив, що інших документів для підтвердження митної вартості позивач не має і додатково документи надсилатись не будуть, у зв`язку із чим просив завершити у 10-денний термін розгляд документів і митне оформлення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2022/2101192/2 від 20.09.2022 року, згідно з яким митна вартість задекларованих позивачем товарів скоригована за резервним методом визначення митної вартості.

В рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо вартості даного товару, яка становить на рівні 17,01 дол. США за кг, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2022/054070 від 19.07.2022 року.

Позивач, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з визначеними статтею 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно із ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно із частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача, що у контракті №01-02/21 від 02.01.2022 року в п.2.3.1 зазначена 100% оплата, однак даний документ до митного оформлення не надавався, суд зазначає наступне.

Умовами п.п.2.3.1 п.2.3 контракту №01-02/21 від 02.01.2021 року передбачено порядок оплати товару - 100% передплати при повідомленні щодо готовності товару, за умови отримання покупцем повного комплекту товарно-супровідних документів.

Всупереч вказаним умовам договору, позивачем до митного оформлення не було надано платіжне доручення про оплату товару.

Таким чином, вказана обставина була обґрунтованою підставою для витребування додаткових документів, а саме платіжних документів, передбачених умовами договору.

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.09.2022 року позивачем під час процедури митного оформлення в порядку проведення консультацій, було надано платіжне доручення №27 від 19.07.2022 року, в якому зазначено, що оплата товару здійснена у розмірі 57187,36 дол. США (100% оплата товару) згідно з інвойсом №RPY84858687-01 від 21.06.2022 року та контрактом №01-02/21 від 02.01.2021 року.

Незважаючи на те, що позивач під час митного оформлення, а саме на стадії проведення консультацій надав платіжне доручення, відповідач не врахував такий документ під час прийняття рішення про коригування митної вартості товару та не надав суду аргументованих пояснень причин такого неврахування.

Стосовно посилання митного органу на ненадання позивачем специфікації під час митного оформлення товару, суд зазначає, що згідно із п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в специфікації.

Таким чином, сторони контракту домовилися здійснювати узгодження ціни товару саме в специфікаціях.

Проте, до митного оформлення та суду позивачем не надано специфікації, передбаченої умовами контракту.

За викладених обставин, посилання відповідача на відсутність специфікації у наданих до митного оформлення документів, яка впливає на митну вартість товару, суд вважає обґрунтованими та законними, оскільки до митного оформлення не надано документа, який визначає ціну товару та передбачений умовами контракту.

Щодо доводів відповідача про ненадання до митного оформлення договору на перевезення вантажу, суд зазначає, що згідно із п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України обов`язковими документами, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до 2.1. контракту поставки здійснюються на умовах згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 року, FOB - доставка товару здійснюється за рахунок постачальника до порту Вusan (Корея).

За умовами п.4.3 контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем до митного оформлення надано договір про перевезення №010322-02 від 01.03.2022 року.

Отже, в цій частині зауваження відповідача є безпідставними та такими, що спростовано наведеними вище обставинами.

Крім того, митному органу було надано наступні транспортні документи: СМR №774519 та морський коносамент № СJSCGDN№ 2207013.

Щодо доводів відповідача, що в п.4.3 контракту вказано, що ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та встановлюється в інших товаросупровідних документах, проте, такі відомості у поданих товаросупровідних документах відсутні та відсутні дані щодо складових вартості товару; таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Як вказано самим митним органом, відповідно до п.4.3 контракту №01-02/21 від 02.01.2021 року ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та встановлюється в інших товаросупровідних документах.

Відповідно до пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, Митним кодексом України визначено, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням підлягає додатковому включенню до ціни товару лише у випадку, якщо така вартість не була включена до ціни товару.

Однак, як підтверджено наданими до митного органу та до суду матеріалами, вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, включена у ціну товару, про що зазначено і в умовах контракту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17, де зазначено, що посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Крім того, аналогічну правову позицію Верховний Суд виклав і в постанові від 06.02.2020 року у справі №520/10709/18, в якій зазначено, що відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилання митного органу на те, що в рахунках на транспортування відсутні відомості щодо навантаження та перевантаження товару в порту, суд зазначає про таке.

Як слідує з матеріалів справи, поставку товару здійснено на комерційних умовах поставки FOB до порту Busan (Корея).

Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010 (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Таким чином, зважаючи на те, що умовами поставки товару - FOB Busan (Корея), на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік, а також умовами п.3.1.1, п.4.3 Контракту №01-02/21 прямо визначено, що за таких умов поставки контрактна ціна за товар включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, посилання відповідача на надання позивачем до митного оформлення документів, що не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження, перевантаження до порту Busan (Корея), є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вартість навантаження товару вже включена у ціну товару.

Щодо доводів митниці, що місце розвантаження вантажу, вказане в рахунку-фактурі RPY-84858687-01 - Гданськ, а місце, зазначене в рахунку на транспортування №881 від 15.09.2022 року - Косаково, при цьому відсутні документи, щодо вартості транспортування на вказаній ділянці, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 01.03.2022 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» (виконавець) укладено договір №010322-02 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.

Згідно із п.1.1 договору №010322-02 у відповідності з цим договором виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

За умовами п.3.3 договору №010322-02 оплата робіт та послуг здійснюється замовником протягом 14 календарних днів з часу виставлення рахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» 24.08.2022 року виставило ТОВ «Ріплей» рахунок на оплату послуг №737 за морський фрахт за межами митної території України: ПУСАН, Південна Корея - Гданськ, Польща та експедиторську винагороду (на території України) на суму 513466,00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» 15.09.2022 року виставило ТОВ «Ріплей» рахунок на оплату послуг №881 за: міжнародні транспортні послуги за маршрутом Косаково (Польща) - м/п Рава Руська (Україна) а/м АЕ6851ТІ; міжнародні транспортні послуги за маршрутом м/п Рава Руська (України) а/м АЕ6851ТІ; транспортно-експедиторське обслуговування на території України; експедиторська винагорода (на території України).

Крім того, надання вказаних послуг підтверджено довідкою ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» №1509/1 від 15.09.2022 року, в якій також було зазначено, що страхування вантажу не проводилось.

Вказані рахунки та довідка надані позивачем 19.09.2022 року до митного оформлення.

Зважаючи на умови п.3.3 договору №010322-02 за рахунком №737 від 24.08.2022 року на момент подання ЕМД від 19.09.2022 року №UA209140/2022/097966 оплата транспортно-експедиторських послуг мала бути здійснена в повному обсязі.

Однак, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг, не надано.

Відповідно до п.5, 6 ч.10 ст.59 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, митний орган обґрунтовано зазначив про відсутність у поданих товаросупровідних документах даних щодо транспортної складових митної вартості товару.

Водночас зі змісту наданих до митного оформлення документів слідує, що місцем розвантаження вантажу відповідно до рахунку №737 від 24.08.2022 року та листа ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» №1509/1 від 15.09.2022 року є м. Гданськ (Польща).

Подальше перевезення вантажу згідно з рахунком №881 від 15.09.2022 року та листом ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» №1509/1 від 15.09.2022 року здійснювалося за маршрутом: Косаково (Польща) - м/п Рава Руська (Україна).

Тобто, відомості про переміщення вантажу з м.Гданськ (Польща) до Косаково (Польща) та про вартість такого перевезення відсутні.

Позивачем до матеріалів справи надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» в якому зазначено, що витрати перевізника на транспортування товару позивача з порту м.Гданська до с.Косаково включені в загальну суму по рахунку від 24.08.2022 року №737 та складають 9235,00 грн. без ПДВ.

Сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують їх митну вартість.

З наведеного слідує, що частина зазначених митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауважень та розбіжностей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, є об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно із частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено: «у Львівської митниці наявна інформація щодо вартості товару, яка становить на рівні 17,01 дол. США за кг, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2022/054070 від 19.07.2022».

Таким чином, у спірному випадку Митницею застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару та в якості джерела цінової інформації прийнята до уваги митна декларація № UA209170/2022/054070.

При цьому, спірне рішення митного органу взагалі не містить інформації щодо дотримання процедури, визначеної статтею 57 МК України, а саме щодо обґрунтованої неможливості застосування попередніх методів (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості).

Крім того, за митною декларацією №UA209170/2022/054070 було оформлено 4 товари, при цьому відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, який з товарів було обрано для порівняння.

Митним органом скореговано митну вартість ввезеного позивачем товару до рівня 17,0100 дол. США за кг, проте в МД №UA209170/2022/054070 з найбільш наближеною вартістю товару є товар №2 (17,0198 дол. США за кг), тобто відповідач, посилаючись на вказану митну декларацію, в оскаржуваному рішенні не зазначив точну ціну товару, скорегувавши її на власний розсуд.

Також суд зазначає, що позивач придбав товар у виробника, тоді як імпортер за МД №UA209170/2022/054070 придбав товар у посередника, що очевидно зумовлює торгову посередницьку націнку та призводить до збільшення ціни товару та митної вартості.

Оформлені за митною декларацією №UА209170/2022/054070 товари надійшли на умовах поставки СРТ, натомість позивачем товар ввезено на умовах FОВ.

Неспівмірною є і вага товару, що поставляється позивачем (5227,41 кг) та товару, що був поставлений за МД №UA209170/2022/054070 (9,55 кг).

Отже, показники декларації МД №UA209170/2022/054070, зокрема, умови поставки товару, вага товару, неможливо визнати такими, що відповідають показникам та умовам поставки товару, який у спірному випадку був поставлений позивачу.

Крім цього, як зазначено вище, у спірному випадку, митним органом визначено митну вартість товару на рівні 17,01 дол.США/кг. В той же час, митна вартість порівняльного товару №2, поставленого за МД № UA209170/2022/054070, визначена на рівні 17,0198 дол.США/кг. При цьому, відповідачем не було обґрунтовано визначену митну вартість товару, враховуючи позицію митного органу, зазначену в оскарженому рішенні, про те, що митна вартість ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товарів, оформлених за ЕМД №UA209170/2022/054070. В той же час, пунктом 4 частини 2 статті 55 МК України встановлений імперативний припис, за яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які виплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що відповідачем порушено вимоги Митного кодексу України щодо процедури послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів, застосовано неспівмірні показники товару, вказано вартість товару, яка не відповідає інформації МД, на яку посилався митний орган, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача, яким скориговано митну вартість товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-ґ (резервний метод), не можливо визнати обґрунтованим та правомірним, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоооджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210192/2 від 20.09.2022 року.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо предмета позову, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/16964/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/16964/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко