Постанова

від 25.11.2024 по справі 620/3741/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3741/22 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» звернулось з позовом до Чернігівської митниці, у якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 №00000281119 та від 07.10.2021 №00000291119.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Акт перевірки від 27.09.2021 № 13/7.11-19-12/37804487 не може бути взятий судом до уваги, оскільки даний доказ, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Позивач зазначає, що законодавчо не врегульоване питання щодо підтвердження витрат на транспортування у випадку, коли перевезення транспортного засобу, як товару, здійснювалось цим же транспортним засобом. До документів, що можуть підтвердити такі витрати на транспортування не можна віднести, ані рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, ані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Поряд з цим, надати при розмитненні такого виду товару калькуляцію транспортних витрат, яку пропонують Правила від 24.05.2012 № 599, не видається можливим, оскільки розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, станом на сьогодні, - не затверджений. Так само, як і тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Також позивач вказував, що єдиним аргументом контролюючого органу про відсутність права позивача на преференцію та, як наслідок, обов`язку зі сплати нарахованих зобов`язань та штрафних санкцій є лист Державної митної служби України від 12.07.2021 № 15/15-03/7.11/2619 про результати перевірки уповноваженим органом Словаччини від 03.06.2021 (вх. № 15568/11 від 29.06.2021) сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від №№ А652048, А671586. Разом з тим, як з`ясувалось, офіційного звернення Словацької митниці про вимогу документів від експортера, які підтверджують європейське походження товарів «Сідельний тягач колісний: марка VOLVO: модель FH500; шасі/кузова № НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4x2; робочий об`єм циліндрів - 12777 см3; потужність - 375 kw; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2016; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 6; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні; Торговельна марка: VOLVO; Виробник: VOLVO; Країна виробництва-SE.», «Сідельний тягач колісний: марка VOLVO; модель FH500; шасі/кузова № НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4x2; робочий об`єм циліндрів - 12777 см3; потужність - 375 kw; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2016; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 6; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні; Торговельна марка: VOLVO, Виробник: VOLVO; Країна виробництва-SE», - насправді не було. Таким чином, словацькою митницею була порушена процедура виписана у ст. 32 Доповнення І, та не було здійснено дійсну перевірку з підтвердження походження спірного товару. Словацька митниця знехтувала своїм обов`язком та не поставилась добросовісно до його виконання. З таких підстав, притягнення позивача до відповідальності було передчасним, оскільки перевірка сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 26.02.2020 № А652048, від 26.06.2020 № А671586 фактично виконана не була. Твердження Словацького митного органу про те, що експортер не підтвердив преференційне походження спірного товару є неправдивим, а тому позивач не може нести відповідальність за протиправні дії державного органу країни-експорту.

Крім того, позивач вказував на висновок експерта від 17.08.2022 №1568-1582/22-24 Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою адвоката Мхитарян Ю.В. від 12.08.2022 №317 у адміністративній справі №620/3741/22, згідно висновку якого в межах законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) та наданих на дослідження документів відсутнє нормативне та документальне підгрунтя щодо включення витрат на відрядження до складу до транспортних витрат, що спростовує висновки акту перевірки від 27.09.2021 №13/7.11-19-12/37804487, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Глобал Транс СМ» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 в частині збільшення митної вартості товарів за рахунок включення у транспортні витрати витрат на відрядження водіїв.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та призначено справу до апеляційного розгляду у судове засідання на 06 червня 2023 року.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року задоволено клопотання Чернігівської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс СМ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 06 червня 2023 року о 11:45 у справі №620/3741/22 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».

Разом з тим, ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року адміністративну справу № 620/3741/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс СМ" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог адміністративного позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 07.10.2021 №00000281119 та №00000291119, яка зареєстрована судом першої інстанції 25.08.2022 за вх. №29502/22 (стор. 26 - 38 том ІІІ). Зазначено місячний строк з моменту отримання даної справи, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Так, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року виправлено описку, допущену в описовій частині рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 620/3741/22, а саме вірно зазначити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс СМ" - "визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 №00000281119 та від 07.10.2021 №00000291119".

У зв`язку з надходженням справи з Чернігівського окружного адміністративного суду, колегією суддів ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року призначено справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс СМ" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 листопада 2023 року на 11 год. 45 хв.

Також ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року задоволено клопотання Чернігівської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 07 листопада 2023 року о 11:45 у справі №620/3741/22 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».

07 листопада 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 05 грудня 2023 року.

Зважаючи на перебування головуючого судді та судді-члена колегії у відпустці, 05 грудня 2023 року адміністративну справу № 620/3741/22 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 14 грудня 2023 року.

У судове засідання 14 грудня 2023 року учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Чернігівської митниці від 12.08.2021 № 124 відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків посадовими особами проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2018 по 30.06.2021.

Перевіркою встановлено, що за результатами дослідження фактичного розміру транспортних витрат, понесених позивачем при перевезенні імпортованих товарів власним автотранспортом, які мають вплив на складові митної вартості товарів, а саме при співставленні даних документів митного оформлення товарів з даними бухгалтерського обліку позивача та первинних документів, наданих на перевірку підприємством, встановлено не включення у повному обсязі складових митної вартості - витрат на транспортування товарів, що призвело до заниження митної вартості товарів на загальну суму 225966,32 грн; уповноваженим органом Словаччини не підтверджено преференційне походження товарів, вказаних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 26.02.2020, № А652048, від 26.06.2020 № А671586, та встановлено факт неправомірного застосування позивачем пільги « 410» відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС), ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, в наслідок чого до держбюджету не сплачено 1 479 056,26 грн: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 1 211 045,34 грн та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання - 268 010,92 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.09.2021 №13/7.11-19-12/37804487 «Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2018 по 30.06.2021» (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «Глобал Транс СМ»:

вимог пункту 5 частини 10 статті 58, частин 1, 3 статті 43, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, підпункту (а) пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифіковано Законом України від 08.11.2017 №2187-VІІІ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита в періоді, що перевірявся, на загальну суму 203 625,75 грн;

вимог пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 349,98 грн (том № 1 а.с.27-53).

На підставі Акту перевірки Чернігівською митницею прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021:

№ 00000281119, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 205 045,57 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями 203625,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1419,82 грн (том № 1 а.с.23-26);

№ 00000291119, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 103146,79 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями 87349,98 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15796,81грн (том № 1 а.с.19-22).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів (ст. 1 Митного кодексу України).

Так, ст. 336 Митного кодексу України (далі - МКУ) передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених- у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або па територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною 3 ст. 345 МКУ передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних виїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно ст. 346 МКУ документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для робота посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні митного органу. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує, формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно ст. 354 МКУ результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 345 МКУ, результати перевірки є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 345 МКУ документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З питань правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повнота нарахування та сплати митних платежів митницею здійснена перевірка складових митної вартості імпортованих товарів з урахуванням норм ст. 58 МКУ.

Наразі, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів може належати, зокрема, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Також, згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 4 МКУ ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до частини 1 ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з нормами частини 4 ст. 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована в разі потреби з урахуванням: положень частини десятої цієї статті. Пунктом 5 частини 10 цієї статті передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення, а саме згідно з частиною 11 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; витрати на транспортування після ввезення; податки які справляються в Україні.

Згідно із частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом .Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Пунктом 6 Методичних рекомендацій визначено, що калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Згідно з пунктом 8 Методичних рекомендацій метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Невід`ємною частиною технологічного процесу перевезення, є операція з подачі порожнього транспортного засобу з одного місця в інше для завантаження товарів, тобто витрати, понесені імпортером під час переміщення такого засобу між пунктами, на митній території України або за її межами, безпосередньо пов`язані з виконанням транспортних послуг і є невід`ємною складовою частиною загальної собівартості такого перевезення.

Зазначене у розумінні пункту 4 частини 1 ст. 4 МКУ є діями, пов`язаними із переміщенням товарів через митний кордон України у напрямку ввезення.

Як убачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що при митному оформлені товарів, доставка яких здійснювалась власним транспортом товариства, для підтвердження розміру транспортних витрат як складових митної вартості.

Наразі, позивачем надавались довідки (калькуляція) транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем (далі - калькуляція), які мають загальний за формою зміст та містять наступну інформацію: назва та номера реєстрації автомобіля, загальний розмір транспортних витрат з урахуванням витрат на паливно - мастильні матеріали (далі - ПММ), амортизацію автомобіля, заробітну плату з нарахуваннями водія та інші витрати.

Однак, співставленням під час перевірки даних щодо розміру транспортних витрат, зазначених позивачем в калькуляціях, з даними первинних документів, таких як подорожні листи вантажного автомобіля, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, розподіли транспортних витрат, відомості (журнали - ордери) по рахунку 372, відомості розрахунку зарплати, відомості обліку запасів по рахунках 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», 92 «Адміністративні витрати» відповідачем встановлено невідповідність даних щодо фактично понесених витрат при відрядженні за кордон водіїв, які здійснювали доставку імпортованих товарів.

Так, перевіркою встановлено, що калькуляції транспортних витрат від 10.09.2018 10/09/2018, 17.09.2018 № 17/09/2018, 03.12.2018 № 03/12/2018, 12.03.2019 № 12/03/2019, 18.03.2019 № 18/03/2019, 23.04.2019 № 23/04/2019, 11.07.2019 № 11/07/2019, 14.08.2019 № 14/08/2019, 19.09.2019 № 19/09/2019, 16.09.2019 № 16/09/2019, 11.10.2019 № 11/10/2019, 12.03.2020 № 12/03/2020, 12.0332020 № 12/03/2020, 08.07.2020 № 08/07-2020, 13.07.2019 № 13/07-2020, 24.09.2020 № 24/09-2020, 08.12.2020 № 08/12-2020, 08.12.2020 № 08/12-2-2020, 15.02.2021 № 15/02-2021, 28.01.2021 № 28/01-2021, 18,05.2021 № 18/05-2021, надані позивачем при митному оформлені, не відповідають даним бухгалтерського обліку та первинним документам підприємства в частині обрахування витрат на відрядження водія, чим занижено вартість витрат на перевезення імпортованих товарів до місця ввезення на митну територію України на суму 225 966,32 грн.

З даного приводу колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно зі ст. 51 МКУ для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Водночас, пунктом 5 частини 10 ст. 58 МКУ встановлено, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПКУ базою оподаткування для товарів, що -возяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з рахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Митне оформлення імпортованих позивачем товарів, за якими встановлені порушення щодо неповноти включення транспортних витрат як складової митної вартості, проводилось за першим та шостим методом визначення митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товарів за даними деклараціями не приймались.

Наразі, як встановлено з матеріалів справи, при здійсненні декларування вантажів витрати па транспортування цих товарів заявлялися Товариством митниці у деклараціях митної вартості форми ДМВ-1, згідно довідок про транспортні витрати, які подавалися до митного оформлення разом з відповідними питними деклараціями (далі - МД) та враховувались при визначенні митної вартості товарів, що зазначається у графі 45 МД.

При цьому, ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники, податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з врахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників, податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 ст. 44 ПКУ.

Таким чином, проведеною перевіркою формування митної вартості товарів встановлено факти заниження митної вартості товарів за МД від 21.08.2018 № UA102230/2018/630492, 18.09.2018 № UA102230/2018/630836, 05.12.2018 № UA102230/2018/631853, 19.03.2019 №№ UA102230/2019/632985, UA102230/2019/632984, 24.04.2019 № UA102230/2019/633827, 23.07.2019 № UA102230/2019/635573, 21.08.2019 № UA102230/2018/636353, 20.09.2019 №№ UA102230/2019/637218, UA102230/2019/637213, 17.10.2019 № UA102230/2019/638149, 17.03.2020 №UA102030/2020/633427, 18.03.2020 №UA 102030/2020/633470, 14.07.2020 № UA102030/2020/636606 та № UA102030/2020/636607, 29.09.2020 №UA 102030/2020/638629, 22.12.2020 №№ UA102030/2020/641266, UA102030/2020/641267, 03.02.2021 № UA102030/2021/631780, 23.02.2021 № UA102030/2021/632278, 28.05.2021 № UA102030/2021/634810 на підставі встановлених невідповідностей інформації в калькуляціях транспортних витрат, що надавались до митного оформлення товарів, даним бухгалтерського обліку та первинним документам підприємства (звітах про використання коштів, виданих на відрядження) в розмірі 225 966,32 грн.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, товариством під час митного оформлення товарів застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за 18 МД на товари: «сідельні тягачі колісні» (код УКТ ЗЕД 8701209000), «легковий автомобіль» (код УКТ ЗЕД 8703239031), «вантажний автомобіль з гідробортом» (код УКТ ЗЕД 8704229900), «напівпричіп-бортовий тентований» (код УКТ ЗЕД 8716393010), «напівпричепи тентові» (код УКТ ЗЕД 8716398000) з поданням при їх митному оформленні сертифікатів про походження товару форми EUR.1.

Пільга 410 (преференція по сплаті ввізного мита « 410») надається на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1- А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони].

Разом з тим, згідно з ст. 300 МКУ умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких , надано Верховною Радою України. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держалн, фінансову політику.

Так, частинами 4 та 5 статті 280 МКУ визначено, що ввізне мито па товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини 1 ст. 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частинами 1-3 ст. 36 МКУ країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з мстою визначення походження товару.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 43 МКУ, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, тобто документ, який однозначно свідчить про країну доходження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 44 МКУ для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України; на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності з межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»; якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 45 МКУ у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірні, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Окрім того, згідно пунктів 1, 3. 7 ст. 16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Доповнення І) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, падати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, що у відповідь на звернення Північної митниці Держмитслужби від 22.10.2020 № 7.11-1/7.11-15-01/15/4/9574 Держмитслужба листом від 12.07.2021 № 15/15-03/7.11/2619 надіслала відповідь уповноваженого органу Словаччини від 03.06.2021 № 263896/2021-2000102/231, згідно якої встановлено не підтвердження уповноваженим органом преференційного походження товарів (країну походження), вказаних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 26.02.2020 № А652048 та 26.06.2020 № А671586, оскільки відповідно до графи 14 «Результати перевірки» вказаних сертифікатів, які повернулися на адресу митниці разом з листом уповноваженого органу Словаччини, міститься відмітка «X», яка свідчить про те, шо виконана перевірка довела невідповідність сертифікатів вимогам щодо достовірності й правильності.

Тобто, зазначені сертифікати не надають статус преференційного походження імпортованим товарам відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані сертифікати з перевезення товару EUR.1, надані для підтвердження преференційного походження товарів за МД від 17.03.2020 № UA102030/2020/633427, 27.07.2020 № UA102030/2020/636909, не є підставою для застосування Товариством преференції по сплаті ввізного мита.

Наразі, заявлення недостовірних відомостей про характеристики товару (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноваженого органу Словаччини, призвело до безпідставного застосування умовного нарахування мита на товар походженням з Європейського Союзу, що ввезено на територію України позивачем та, як наслідок - до несвоєчасного та неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги частини 4 та частини 5 ст. 280, частини 1 ст. 281 МКУ.

Відповідно до ст. 34 Доповнення І відповідальність покладається на особу, що складає документ або спричиняє складання документу, який містить неправильну інформацію про мету здобуття преференційного режиму для товарів.

При цьому, посилання позивача на той факт, що єдиним аргументом Чернігівської митниці про відсутність права позивача на застосування преференції є лише лист Державної митної служби України від 12.07.2021 № 15/15-03/7.11/2619 є необґрунтованим, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції разом з даним листом відповідач отримав відповідь уповноваженого органу Словаччини від 03.06.2021 № 263896/2021-2000102/231.

Крім того, судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання позивача, що жодної перевірки експортера не проводилося, оскільки проведення такої перевірки чітко врегульовано Доповненням 1 і відповідач не несе жодної відповідальності за проведення митним органом країни видачі сертифіката такої перевірки.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження своєї позиції що така перевірка здійснена митним органом країни видачі сертифіката неналежним чином.

Натомість відповідачем разом з відповіддю уповноваженого органу Словаччини отримано сертифікат з відміткою «X», яка свідчить про те, що виконана перевірка довела невідповідність сертифікатів вимогам щодо достовірності й правильності.

При цьому, відповідно до вищезазначених норм права не передбачено обов`язку митних органів країни експорту, надавати митним органам, на запит яких була здійснена перевірка, доказів здійснення та порядку проведення перевірки, а передбачено лише направлення результатів такої перевірки.

Стосовно посилань позивача, що ним не складався такий сертифікат, а отже він не може нести відповідальності, колегія суддів враховує наступне.

Так, у даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

Однак, у спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

При цьому, судом першої інстанції правильно зауважено, що у даній справі досліджується виключно правомірність визначення позивачем розміру ввізного мита та податку на додану вартість при декларуванні спірного товару за поданими контролюючому органу документами.

Таким чином, оскільки, відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються в МД декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що так як позивачем самостійно у МД зазначений код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас сертифікатом з перевезення товару ЕІЖ.І від 02.10.2020 № А140685 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, позивач не мав права на застосування преференційного режиму і повинен був при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.

При цьому, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 ПКУ встановлено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПКУ податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 5 ст. 36 ПКУ встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе, платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з витань митної справи.

Згідно пункту 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених ним Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових службових) осіб, інших суб`єктів у. випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив мови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено па контролюючі органи.

Згідно пункту 112.2 ст. 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Митним кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що, керуючись нормами підпункту 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 ПКУ, відповідачем самостійно розраховані грошові зобов`язання за платежами «ввізне мито» та «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів», а також нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Стосовно посилань позивача на те, що зазначена перевірка проведена відповідачем під час дії мораторію та відповідно акт складений за її результатами не може бути взятий до уваги, оскільки він як доказ отриманий з порушенням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, Законом України від 16.10.2020 № 466- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» пункт 75.1 ст. 75 ПКУ доповнено абзацом третім такого змісту: «Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 ст. 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України». Зазначений Закон набрав чинності 23.05.2020.

Згідно п.п. 41.1.2. ст. 41 ПКУ контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що мораторій щодо проведения перевірок встановлений підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПКУ з 23.05.2020 не розповсюджується на перевірки, що проводяться митними органами, як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірно прийняті на підставі акту перевірки та відсутні правові підстави для їх скасування.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин а норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 №00000281119, №00000291119 є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Чернігівської митниці діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Судове рішення виготовлено 25 листопада 2024 року)