Постанова

від 25.11.2024 по справі 120/3060/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3060/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

25 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємство "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 адміністративний позов Державної служби геології та надр України задоволено. Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5064 від 03.12.2009 наданого Приватному підприємству "КОМПАНІЯ ПНК-2006".

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 і прийнято нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 залишено в силі.

10.07.2024 представником відповідача - адвокатом Петренком П.І. через систему "Електронний суд" подано заяву про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що 21.04.2023 Державною службою геології та надр України прийнято наказ №219 Про поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до якого поновлено дію спеціального дозволу на користування надрами №5064 від 03.12.2009. На думку відповідача, зазначена обставина вказує на відсутність будь-яких порушень з боку відповідача щодо користування надрами.

Ухвалою суду від 15.07.2024 вказану заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтею 364 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також у зв`язку із пропуском визначеного ч. 1 статті 363 КАС України строку звернення до суду.

Суд встановив заявнику 7-ми денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків заяви у спосіб:

- надання письмового підтвердження факту реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або, у разі його відсутності, шляхом реєстрації такого електронного кабінету відповідно до статті 18 КАС України з наступним письмовим повідомленням суду про цей факт;

- надання доказів сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у розмірі 3153 грн.;

- подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ньому поважних причин пропуску такого строку або обґрунтувань, за яких заявник (відповідач) вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.

Також суд вказав, що заявнику на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 364 КАС України необхідно зазначити та чітко сформулювати нововиявлені обставини згідно ч. 2 ст. 361 КАС України, вказати дату їх відкриття або встановлення.

23.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшли заяви представника заявника, якими на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2024 надано письмове підтвердження факту реєстрації ПП "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, докази сплати судового збору у розмірі 3153 грн, а також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною заявою.

Тобто, недоліки поданої заяви в частині надання письмового підтвердження факту реєстрації електронного кабінету заявника в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також доказів сплати судового збору заявник усунув, а інші вимоги суду, а саме щодо зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, заявником не виконано.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою від 01.08.2024 Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви (клопотання) представника Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заяву представника Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, - повернув заявнику без розгляду.

IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи рішення про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази або ж нові обставини, які виявлені після постановлення рішення суду та зауважив, що в даному випадку заявник як на нововиявлені обставини посилається на докази, зокрема наказ Державної служби геології та надр України від 21.04.2023 № 219 "Про поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", відповідно до якого відновлено дію спеціального дозволу на користування надрами №5064 від 03.12.2009, приписи позивача та інші докази, які були створені після винесення оскаржуваного судового рішення та які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

З огляду на те, що в заяві позивача не було наведено чітких нововиявлених обставин, суд запропонував заявнику на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 364 КАС України зазначити та чітко сформулювати нововиявлені обставини згідно ч. 2 ст. 361 КАС України, вказати дату їх відкриття або встановлення.

Вказаний недолік заявник залишив без належного виконання, а обставини, які заявник на своє переконання вважав нововиявленими, як і підстави, що спонукали його звернутися до суду в контексті дотримання визначеного законом строку звернення, останній доводив у поданому клопотанні про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд дійшов висновку, що ПП "КОМПАНІЯ ПНК-2006", звернувшись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише 10.07.2024, пропустило визначений ст. 363 КАС України тридцятиденний строк звернення до суду, а вказані ним підстави для поновлення такого строку є неповажними, у зв`язку з чим судом відхиляються.

Оскільки заява (клопотання) ПП "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення, така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що з жовтня 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та здійсненням ракетно-бомбових ударів по енергетичній системі України, по всій території держави почали відбуватися постійні перебої та відключення електроживлення. Відповідач знаходиться у Вінницькій області, а представник відповідача Адвокат Петренко Павло Іванович перебуває у місті Переяславі Київської області, внаслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами. Додатковою підставою пропуску строку зазначає постійні повітряні тривоги, за наслідками яких з метою збереження життя та здоров`я працівникам відповідача та представнику відповідача необхідно було прямувати до бомбосховища.

Звертає увагу на гарантування кожному судового захисту прав і свобод та запровадження ефективного механізму такого захисту.

Також зазначено, що заява представника відповідача містила всю визначену ст. 364 КАС України інформацію та чітко сформульовані нововиявлені обставини згідно ч.2 ст.361 КАС України та дату їх встановлення.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Так, за приписами частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Аналіз наведеної норми свідчить, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Як слідує із заяви про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 за нововиявленими обставинами, заявник як на нововиялені обставини посилається на докази, зокрема наказ Державної служби геології та надр України від 21.04.2023 № 219 "Про поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", відповідно до якого відновлено дію спеціального дозволу на користування надрами №5064 від 03.12.2009.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, приписи позивача та інші докази, які були створені після винесення оскаржуваного судового рішення та які не оцінювалися судом стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, зазначивши, що нові докази які не оцінювалися судом згідно імперативних приписів п. 2 ч. 4 ст. 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому суд першої інстанції надав можливість заявнику на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 364 КАС України зазначити та чітко сформулювати нововиявлені обставини згідно ч. 2 ст. 361 КАС України, вказати дату їх відкриття або встановлення. Проте заявник такою можливістю не скористався та інших обставин, які могли б слугувати підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не навів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

Відповідно до частини 3 статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 121 КАС України обумовлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В силу частини 4 статті 366 КАС України крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

З аналізу наведених норм процесуального закону висновується, що моментом, з яким законодавець пов`язує початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

У випадку пропуску вказаного строку з поважних причин він може бути поновлений судом за клопотанням учасника справи відповідно до загального правила щодо поновлення строків, передбаченого у статті 121 КАС України.

При цьому, в разі відхилення зазначеного клопотання, настає процесуальний наслідок у вигляді повернення заяви без розгляду особі, яка її подала.

Аналогічна позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 580/7306/21.

Як вже зазначалося, за змістом поданої заяви існування обставин про перегляд судового рішення за нововиленими обставинами відповідач пов`язує із прийняттям 21.04.2023 Державною службою геології та надр України наказу №219 "Про поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами".

Втім, з відповідною заявою заявник звернувся до суду лише 10.07.2024, тобто з істотним пропуском місячного строку звернення, встановленого статтею 363 Кодексу адміністративного судочинства України, не додавши до заяви обґрунтованого клопотання про його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Водночас слід зазначити, що з моменту прийняття 21.04.2023 Державною службою геології та надр України наказу №219 "Про поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" і до моменту звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі минуло понад чотирнадцять місяців.

На виконання вимог суду заявник подав клопотання про поновлення строку, в якому пропуск строку обґрунтовує лиш тим, що завершення строку на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами припало на вторгнення загарбників на територію України та у період дії воєнного стану. Заявник вказав, що з жовтня 2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України та здійсненням ракетно-бомбових ударів по енергетичній системі України по всій території нашої держави почались відбуватись постійні перебої та відключення електроживлення. Крім того зазначив, що оскільки сторони перебувають у різних місцях внаслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами. Також заявник наголошує на тому, що додатковою підставою що спричинила пропуск строку були постійні повітряні тривоги через які представник заявника прямував у бомбосховище.

Оцінивши наведені аргументи заявника, колегія суддів вважає, що викладені в заяві про поновлення строку доводи не стосуються об`єктивних факторів, а свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 800/125/17 зауважено, що пунктом 1 частини 1 статті 363 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

Вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У параграфі 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права. Натомість поновлення процесуального строку без наявності поважних причин його пропуску суперечить принципу res judicata.

У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).

Варто зазначити, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Оцінюючи наведені заявником причини пропуску строку з посиланням на обставини введення воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження № К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

У той же час, як правильно зазначив суд першої інстанції, у період з квітня 2023 по липень 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Водночас обстановка на території Вінницької та Київської (де знаходився представник відповідача Адвокат Петренко Павло Іванович) областей як для населення так і для юридичних осіб в цілому була спокійна, не велися активні бойові дії і відповідна територія України не була на той час та не є окупованою. А тому заявник або представник заявника не були позбавлені об`єктивної можливості звернутися до суду з відповідною заявою в межах встановленого строку.

Апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позову посилання позивача на часті ракетні атаки, повітряні тривоги, відключення електроенергії, часті ракетні атаки та повітряні тривоги, оскільки в даному випадку наведені причини є узагальненими та такими, що не пояснюють, як вказані обставини (що безумовно можуть вплинути на строк звернення до суду) перешкоджали заявнику звернутись до суду з відповідною заявою саме в конкретний період часу.

В постанові від 15 серпня 2024 року по справі № 420/12245/23 Верховний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетна чи інше збройне ураження території, що не підкріплені поясненнями та доказами, підтверджуючими неможливість звернення до суду у передбачений процесуальним законом строк, не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.

В ухвалі від 10.03.2023 у справі № 540/1285/22 Верховний Суд вказав, що посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач знаходиться у Вінницькій області, а представник відповідача Адвокат Петренко Павло Іванович перебуває у місті Переяславі Київської області, колегія суддів зазначає, що факт знаходження адвоката відповідача в іншому місті жодним чином не перешкоджає йому здійснювати свої повноваження віддалено, у тому числі й подати заяви засобами поштового зв`язку чи підсистеми "Електронний суд".

Крім того, у разі неможливості представництва інтересів позивача саме адвокатом Петренком П. І., відповідач мав право залучити й іншого представника.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення у справі "Мушта проти України" (заява 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява 3236/03, п. 41) ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємство "КОМПАНІЯ ПНК - 2006" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.