Постанова

від 05.11.2024 по справі 300/8060/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/8060/23 пров. № А/857/17370/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Біньковською Н.В., час ухвалення рішення 10 год 03 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 05 червня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Сервіс до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Сервіс (далі - ТзОВ Торговий Сервіс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії внаслідок недотримання вимог ПК України щодо проведення перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) №0114410410, №0114420410, №0114350410, №0114360410 від 01.11.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 позовні вимоги були задоволені повністю

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Торговий Сервіс у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час проведення камеральних перевірок, позивач в уточнюючій податковій декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 року у колонах 7 «Дата припинення права власності» додатку 2 «Розрахунок у частині об`єктів нежитлової нерухомості» №9337116674 від 26.06.2023 не відображено припинення права власності на об`єкти нерухомості, в уточнюючих деклараціях з плати за землю в частині орендної плати за землю за 2019-2020 роки від 16.06.2023 та відповідно за номерами №9337114952, №93742180035 гр.7 «Дата закінчення терміну дії договору оренди» розділу ІІ декларації не заповнені, а також відсутні у податкових періодах, за які подані уточнюючі податкові декларації, змін щодо умов договору оренди земельної ділянки, фактів відчуження прав на земельні ділянки і об`єктів нежитлової нерухомості, встановлено порушення позивачем визначення суми грошових зобов`язань за відповідними платежами та податковими періодами. В актах перевірок зазначено, що дії ТзОВ «Торговий Сервіс» вважаються винними, зважаючи на те, що товариство мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжило заходів щодо їх дотримання. Також вважає, що за змістом листа-відповіді Івано-Франківської торгово-промислової палати №227-07/23 від 14.07.2023, сертифікати №2600-21-0505, №2600-21-0506, №2600-21-0507 не звільняють платника від виконання основного обов`язку здійснити декларування та сплату податків. Стверджує, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних фактично доходи позивача в 2019 році сформовано за рахунок надання приміщень в оренду та відшкодування за спожиту електроенергію.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, представницю позивача ОСОБА_1 , яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Торговий Сервіс» 24.05.2002 зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків і зборів.

31.01.2019 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 411638,82 грн та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:001:0211 в розмірі 1525938,61 грн.

20.02.2020 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:001:0211 в розмірі 152938,61 грн та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:001:0058 в розмірі 39085,59 грн.

10.06.2021 Івано-Франківською торгово-промисловою палатою надано позивачу сертифікати: №2600-21-0505 про форс-мажорні обставини (обставини переборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб в загальній сумі 710709,93 грн у розмірі, порядку визначеному ст. 266 ПК України за період з 24.10.2019 по 14.04.2021; №2600-21-0506 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме нарахування та сплати земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 57504,00 грн. у розмірі, порядку, визначеному ст.269 ПК України за період з 24.10.2019 по 14.04.2021; №2600-21-0507 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме нарахування та сплати орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки в загальній сумі 2329601,63 грн у розмірі, порядку, визначеному ст.288 ПК України за період з 24.10.2019 по 14.04.2021.

15.06.2023 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік і 2020 рік, в яких визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:001:0211 в розмірі 1238799,62 грн (уточнено до зменшення на 287138,99 грн) та 0 грн. (уточнено до зменшення на 1525938,61 грн), відповідно.

16.06.2023 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в якій визначено податкове зобов`язання в розмірі 334357,57 грн (уточнено до зменшення на 77281,25 грн).

18.06.2023 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:001:0058 в розмірі 0 грн. (уточнено до зменшення на 39085,59 грн).

Камеральною перевіркою податкової звітності з плати за землю (орендна плата) щодо виявлених помилок (порушень) ТзОВ «Торговий Сервіс» за 2019 рік, результати якої наведені в акті від 12.07.2023 №8245/09-19-04-10-15, встановлено, що ТзОВ «Торговий сервіс» відповідно до поданої податкової декларації по платі за землю (орендна плата) за 2019 рік №9009889847 від 31.01.2019 задекларовано орендну плату за земельну ділянку площею 1,5880 га, кадастровий номер 2610100000:04:001:0211, яка належить товариству на праві оренди по договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 02.10.2017, реєстраційний номер 22717820 (термін дії договору до 31.12.2022), задекларовано орендну плату в сумі 1525938,61 грн, проте безпідставно подано уточнюючу податкову декларацію по платі за землю (орендна плата) за 2019 рік №9337114952 від 16.06.2023 на зменшення податкових зобов`язань за період з 24.10.2019 по 31.12.2019 в сумі 1238799,62 грн, чим порушено п.286.2 ст.286 ПК України.

Камеральною перевіркою податкової звітності з плати за землю (орендна плата) щодо виявлених помилок (порушень) ТзОВ «Торговий Сервіс» за 2020 рік, результати якої наведені в акті №8278/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 встановлено, що ТзОВ «Торговий сервіс» відповідно до поданої податкової декларації по платі за землю (орендна плата) за 2020 рік №12386709 від 20.02.2020 за земельну ділянку площею 1,5880 га, кадастровий номер 2610100000:04:001:0211, яка належить товариству на праві оренди по договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 02.10.2017, реєстраційний номер 22717820 (термін дії договору до 31.12.2022), задекларовано орендну плату в сумі 1525938,61 грн, проте безпідставно подано уточнюючу податкову декларацію по платі за землю (орендна плата) за 2020 рік №9374218035 від 16.06.2023 на зменшення податкових зобов`язань за весь поточний рік в сумі 1238799,62 грн, чим порушено п.286.2 ст.286 ПК України.

Камеральною перевіркою податкової звітності з плати за землю (земельний податок) щодо виявлених помилок (порушень) ТзОВ «Торговий Сервіс» за 2020 рік, результати якої наведені в акті №8249/09-19-04-10-15 від 12.07.2023, встановлено, що ТзОВ «Торговий сервіс» відповідно до поданої декларації по платі за землю (земельний податок) за 2020 рік №12386162 від 20.02.2020 за земельну ділянку, яка належить товариству на праві власності загальною площею 0,1220 га, категорія земельної ділянки 03.10, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000604.001:0058, задекларовано земельний податок за ставкою 1 відсоток, в той же час як згідно рішення Івано-Франківської міської ради №147-27 від 27.062019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік» для такої категорії земель визначено ставку податку 3 відсотки. Платником неправомірно подано уточнюючу податкову декларацію по платі за землю (земельний податок) за 2020 рік №9374218277 від 18.06.2020 на зменшення податкових зобов`язань за весь поточний рік, чим порушено п.286.2 ст.286 ПК України.

Камеральною перевіркою податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) щодо виявлених помилок (порушень) ТзОВ «Торговий Сервіс» за 2019 рік, результати якої наведені в акті №8258/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 встановлено, що ТзОВ «Торговий сервіс» відповідно до поданої податкової декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) за 2019 рік №9009787809 від 19.02.2019 задекларовано податок на нерухоме майно (нежитлова нерухомість) за об`єкти нежитлової нерухомості, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, в сумі 411638,82 грн. Платником безпідставно подано уточнюючу податкову декларацію по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) за 2019 рік №9337116673 від 29.06.2023 на зменшення податкових зобов`язань за період з 24.10.2019 по 31.12.2019 в сумі 77281,25 грн, чим порушено п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України.

Відповідач звернувся до Івано-Франківської торгово-промислової палати з листом №11199/6/09-19-04-10-06 від 13.07.2023, в якому просив надати роз`яснення з приводу того чи наявність форс-мажорних обставин, засвідчених вказаними сертифікатами звільняє ТзОВ «Торговий Сервіс» від обов`язку декларування (нарахування) та сплати майнових податків та від фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності та своєчасності сплати податків.

Листом №227-07-/23 від 14.07.2023 Івано-Франківська торгово-промислова палата повідомила відповідача про те, що сертифікати від 10.06.2021 не звільняли ТзОВ «Торговий Сервіс» від виконання основного зобов`язання, а саме від обов`язку здійснити декларування (нарахування) та сплати податків. Вказані сертифікати були підставою для звільнення ТзОВ «Торговий Сервіс» від фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності та своєчасності сплати податків.

Листом ГУ ДПС №12120/6/09-19-04-10-06 від 10.08.2023 заперечення від 31.07.2023 позивача на акти камеральних перевірок відхилені.

10.08.2023 на підставі зазначених вище актів перевірки ГУ ДПС складені ППР №0083280410, №0083290410, №0083300410, №0083310410.

25.08.2023 позивачем подано ДПС України скаргу на вказані ППР, яку частково задоволено.

На підставі акта перевірки №8245/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 відповідач прийняв ППР форми «Р» №0114420410 від 01.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 315852,89 грн, з них : 287138,99 грн - основне зобов`язання та 28713,90 грн - штрафні санкції.

На підставі акта перевірки №8248/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 відповідач прийняв ППР форми «Р» №0114350410 від 01.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 1424209,27 грн, з них : 1398777,06 грн - основне зобов`язання та 25432,31 грн - штрафні санкції.

На підставі акта перевірки №8249/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 відповідач прийняв ППР форми «Р» №0114360410 від 01.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 109439,66 грн, з них : 107485,38 грн - основне зобов`язання та 195428 грн - штрафні санкції.

На підставі акта перевірки №8250/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 відповідач прийняв ППР форми «Р» №0114410410 від 01.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 85009,37 грн, з них : 77281,25 грн - основне зобов`язання та 7728,12 грн - штрафні санкції.

Вважаючи оспорювані ППР протиправними, ТзОВ Торговий Сервіс звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведені контролюючим органом камеральні перевірки ТзОВ Торговий Сервіс охопили питання, які не входять до предмету таких перевірок, що свідчить про їх незаконність. Відтак, суд наголосив на відсутності у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання правильності нарахування плати за землю, земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами цього виду перевірки. Отже, посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актами перевірок вважав безпідставними, оскільки контролюючий орган не наділений правом перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України. Як наслідок, акти перевірок у розумінні положень ст.74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття оспорюваних ППР. Допущені ГУ ДПС порушення вимог закону при проведенні камеральних перевірок Товариства призводять до відсутності правових наслідків таких, а тому акти перевірок не є належними та допустимими доказами на підтвердження фактів порушень, за які оспорюваними ППР Товариству збільшено суми грошових зобов`язань та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що в свою чергу підтверджує їх протиправність внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в їх основу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

- своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

- своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

- своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

- повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

- своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

- своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

- своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

- своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

- своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

- своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

- своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.01.2024 по справі №440/2547/22, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Тобто, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 по справі №812/872/17, від 06.03.2019 по справі №809/911/17, від 09.08.2022 по справі №640/23486/21.

Як видно з матеріалів справи, податковим органом 12.07.2023 проведено камеральні перевірки податкової звітності позивача з плати за землю (орендна плата) за 2019 рік, за 2020 рік, податкової звітності з плати за землю (земельний податок) за 2020 рік та податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) за 2019 рік щодо виявлених помилок (порушень) ТзОВ «Торговий Сервіс».

За результатами камеральних перевірок відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286 та підпункту 271.1.1 пункту 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 та ПК України, що полягали у заниженні сум податкових зобов`язань по платі за землю (орендна плата) за 2019 рік на суму 287138,99 грн, заниженні сум податкових зобов`язань по платі за землю (орендна плата) за 2020 рік на суму 1525938,61 грн, заниженні сум податкових зобов`язань по платі за землю (земельний податок) за 2020 рік на суму 117256,78 грн, заниженні сум податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) за 2019 рік на суму 77281,25 грн.

З приводу вказаних перевірок суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом камеральних перевірок ТзОВ «Торговий Сервіс», результати яких оформлені актами №8245/09-19-04-10-15, №8248/09-19-04-10-15, №8249/09-19-04-10-15, №8250/09-19-04-10-15 від 12.07.2023 фактично було питання щодо правильності визначення розміру орендної плати за землю за 2019, 2020 рік, земельного податку за 2020 рік та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, тобто питання, які у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки, проведенню якої має передувати видача відповідного наказу та повідомлення платника податків.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення камеральних перевірок Товариства контролюючим органом вчинено дії, які є предметом документальної перевірки, тобто вказані камеральні перевірки як вірно враховано судом першої інстанції охопили питання, які не входять до предмету камеральної перевірки, що свідчить про незаконність такої перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення такого спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.11.2023 по справі № 640/12406/19.

Посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актами перевірок, є безпідставними, оскільки відповідач не наділений правом перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Суд першої інстанції також слушно зауважив, що допущені відповідачем порушення вимог закону щодо проведення камеральних перевірок ТзОВ «Торговий Сервіс» призводять до відсутності правових наслідків таких, а тому вищевказані акти перевірок не є належними та допустимими доказами на підтвердження фактів порушень, за які оспорюваними ППР позивачу збільшено суми грошових зобов`язань та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних ППР та наявності для їх скасування.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на обсяг наданих послуг, виходячи з критерію пропорційності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу шляхом пропорційного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів повинен становити 9000,00 грн, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року по справі №300/8060/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук

У зв`язку із перебуванням судді Кухтея Р.В., судді Шевчук С.М. з 11.11.2024 по 15.11.2024 включно на підвищенні кваліфікації відповідно до наказу голови суду №687/к/тм від 04.11.2024 та судді Носа С.П. з 18.11.2024 по 22.11.2024 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 25.11.2024.