Постанова

від 25.11.2024 по справі 380/1245/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1245/24 пров. № А/857/22885/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/1245/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїКлименко О.М.дата складання повного тексту рішення09.08.2024ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/1245/24 задоволено адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31 березня 2023 року № 0223554-2414-1325, від 31 березня 2023 року № 0223557-2414-1325, від 31 березня 2023 року № 0223556-2414-1325, від 31 березня 2023 року № 0223552-2414-1325, від 31 березня 2023 року № 0223555-2414-1325, від 31 березня 2023 року № 0223553-2414-1325, від 18 грудня 2023 року № 2075385-2414-1325-UA46060430000091455, від 18 грудня 2023 року № 2075431-2414-1325-UA46060430000091455, від 18 грудня 2023 року № 2075432-2414-1325- НОМЕР_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкове зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 (згідно п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України) за 2022 рік.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 не використовує вищевказані будівлі в господарській діяльності, оскільки не зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем). Відомості про передачу в статутний фонд ФГ Хоросно, де позивач являється засновником, вищевказаних нежитлових будівель відсутні, водночас нежитлові будівлі зареєстровані на фізичну особу-громадянина, а не на юридичну особу ФГ Хоросно, а відтак не звільняються від оподаткування.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі, які належать позивачу, відносяться до класу 125 Будівлі промислові та склади.

У період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року на дані об`єкти нерухомого майна нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкові повідомлення-рішення форми Ф: № 0223553-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 2168,40 грн; № 0223554-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 9055,80 грн; № 0223552-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 4700,80 грн; № 0223555-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 7711,60 грн; № 0223556-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 50823,50 грн; № 0223557-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 1560,00 грн.

Крім того зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що Позивач у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням зернових та інших культур, а також тваринництвом і будівлі використовує виключно для сільськогосподарських потреб.

Якщо податкове повідомлення не надходило в попередні роки, такому власнику об`єкта нерухомого майна податок буде нараховано за останні 3 попередні роки (пп.266.10.3 ст.266 ПКУ). У зв`язку з тим, що не приймались рішення по нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлове приміщення (корівник) загальною площею 556,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , Головне управління ДПС у Львівській області сформувало податкові повідомлення - рішення від 18.12.2023: за 2020 рік № 2075432-2414-1325-UА46060430000091455 в сумі 27081,37 грн; за 2021 рік № 2075431-2414-1325-UА46060430000091455 в сумі 13360,8 грн; за 2022 рік № 2075385-2414-1325-UА46060430000091455 в сумі 18092,75 грн.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, за якими відповідачем оскаржуваними ППР визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд дійшов висновку, що спірні ППР є протиправними, оскільки об`єкти нерухомості використовуються в господарській діяльності ФГ Хоросно, засновником якого він і є. В даному випадку відповідно до пп."ж" п.266.2.2. ст.266 ПК України необхідно застосувати податкову пільгу.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства Хоросно (код ЄДРПОУ 34571450). Основним видом господарської діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На праві приватної власності позивачу, як фізичній особі належить наступне майно:

- частини складу з навісом літ. М загальною площею 166,8 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

- частини складу літ. Л-1 загальною площею 361,6 кв.м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

- частини складу літ. Н-1 загальною площею 696,6 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

- забійного цеху площею 48 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

- навісу загальною площею 296,6 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

- телятнику загальною площею 1563,8 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

- корівника загальною площею 556,7 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

- майстерні тракторної бригади загальною площею 210,0 кв. м., що розташована в АДРЕСА_3 ;

- телятника загальною площею 1420,0 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

- приміщення теплиці загальною площею 377,0 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_4 .

ГУ ДПС у Львівській області на дані об`єкти нерухомого майна нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено податкові повідомлення-рішення форми Ф: № 0223553-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 2168,40 грн; № 0223554-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 9055,80 грн; № 0223552-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 4700,80 грн; № 0223555-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 7711,60 грн; № 0223556-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 50823,50 грн; № 0223557-2414-1325 від 31.03.2023 року на суму 1560,00 грн; № 2075432-2414-1325-UА46060430000091455 від 18 грудня 2023 року в сумі 27081,37 грн; № 2075431-2414-1325-UА46060430000091455 від 18 грудня 2023 року в сумі 13360,8 грн; № 2075385-2414-1325-UА46060430000091455 від 18 грудня 2023 року в сумі 18092,75 грн.

Позивач, уважаючи податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою);

- друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Отож встановлена п. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідач та позивач не заперечують обставин того, що ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства Хоросно, основними видами діяльності якого є здійснення сільськогосподарської діяльності.

Також сторонами не заперечується, що позивачу, як фізичній особі на праві приватної власності належать такі об`єкти нежитлової нерухомості:

частини складу з навісом літ. М загальною площею 166,8 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ; частини складу літ. Л-1 загальною площею 361,6 кв.м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

частини складу літ. Н-1 загальною площею 696,6 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ;

забійного цеху площею 48 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

навісу загальною площею 296,6 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

телятнику загальною площею 1563,8 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

корівника загальною площею 556,7 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2 ;

майстерні тракторної бригади загальною площею 210,0 кв. м., що розташована в АДРЕСА_3 ;

телятника загальною площею 1420,0 кв. м., що розташований в АДРЕСА_3 ; приміщення теплиці загальною площею 377,0 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_4 .

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що указані об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання використовуються в господарській діяльності фермерського господарства Хоросно. Зокрема вказані обставини підтверджується рішенням засновника ФГ Хоросно №1/2019 від 03.01.2019, актом приймання-передачі майна від 03.01.2019 року, а також відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2021 (номер запису про речове право 42857155), що земельна ділянка під даними будівлями площею 2.9092 га, КН 4623685600:09:000:0409 знаходиться в оренді ФГ Хоросно на підставі договору оренди землі укладеного 01.07.2021 із Солонківською сільською радою.

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначене спростовує доводи відповідача, що позивач не надав жодних достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Стосовно доводів скаржника з приводу того, що перелічені вище будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності є будівлями, які відносяться до класу 125 Будівлі промислові та склади, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вимог даного Державного класифікатора будівель та споруд, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас включає такі підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва; 1271.2 Будівлі для птахівництва; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 Будівлі тепличного господарства; 1271.7 Будівлі рибного господарства; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Водночас всупереч положень ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав суду ні першої, ні апеляційної інстанцій жодних доказів, які б підтверджували твердження відповідача і з урахуванням яких мотивів відповідач дійшов висновку, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі, які належать позивачу, відносяться саме до класу 125 Будівлі промислові та склади.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Натомість, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не був позбавлений права звернутися до ДП ДНДІАСБ з приводу видачі експертного висновку щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, позаяк норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати вказаний висновок від Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.05.2023 у справі №380/10802/22 , від 24 липня 2024 року у справі № 400/2283/20.

За таких обставин та правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для їх скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/1245/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос